Прощавай, 4-ий клас!

Дівчинка

Увага! Увага! Спішіть, поспішайте.

Гурту веселого не оминайте.

На свято прощання запрошуєм вас –

Четвертий успішно закінчили клас.

Хлопчик

          Гостей всіх сердечно вітаємо нині,

Бо свято велике у нашій родині:

Із класом четвертим прощатися час –

Чека нетерпляче гімназія нас.

Дівчинка

Сьогодні ми всі трішки хвилюємось, адже це для нас незвичайний день - день прощання з початковою школою. Чотири роки день за днем ми разом піднімалися першими важкими сходинками до Країни Знань. Несміливими школяриками - неумійками зайшли ми за своєю вчителькою в шкільні двері, у свій клас; учились сідати за парту, безшумно вставати і все це для нас було вперше: і перший клас, і перша шкільна парта, і перший урок, і перший шкіль-ний дзвоник, і перша вчителька.

Хлопчик (дзвонить дзвіночком)

           Чомусь сьогодні в коридорі сумно,

           І дзвоник щось невесело дзвенить.

           Мабуть, тому, що нас тут вже не буде,

           Що настає уже для нас прощання мить.

Дівчинка

            А ще так недавно так голосно й дзвінко

            Уперше для нас продзвенів цей дзвінок.

            І вчителька перша шкільним коридором

            Уперше усіх повела на урок.

 

Хлопчик

            Були ми маленькі і злякані трішки,

            Й таким величезним здавався нам клас.

            Та вчительки очі ласкаво і ніжно,

            Привітно й сердечно дивились на нас.

Дівчинка

            Збігали роки, ми учились, мужніли,

            Лунав коридором веселий наш сміх.

            Ми клас свій всім серцем навік полюбили,

            Не раз ще вернемось на рідний поріг.

Хлопчик

           Згадаймо ж, якими були оці перші роки у школі.

Сценка. Батько читає газету, а мати, дивлячись у дзеркальце, підмальовує губи. Заходить син.         

— Тату, а чому іде дощ?

— Підеш до школи, дізнаєшся.

— Тату, а в Баби Яги є бабенятка?

— Звідки я можу знати?

— Тату, а на що коняці коси на плечах?

— Запитай у коняки.

— Тату, а мотоцикли люблять цукерки?

— Не знаю, я їх не запитував.

— Мамо, наші всі будуть на затемнення дивитися. Можна і я піду з ними?

—  Можна, іди, тільки не підходь близько.

Батьки (разом). От вже непосидюче (руками беруться за голову). Хоч би швидше до школи відправити.

(Пісня «Мама двері відчиня...» або «Вчать у школі»)

ЯК МИКОЛА ЗБИРАВСЯ ДО ШКОЛИ

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи.

Олівця поклав у сумку,

Книги, ручку, зошит, гумку,

М'яч, перо, граблі, подушку,

На обід м'яку ватрушку,

Два ведмедики, лопату,

Білочку руду хвостату,

Лук і стріли, і рушницю,

Ще й пухкеньку паляницю,

Ще й стільця, стола і парту,

Ще й географічну карту,

Трактора, машину, мило,

Вже й надворі звечоріло.

Сів Микола, дума думку:

                     — А чи все поклав у сумку?

Дівчинка

Позаду чотири роки навчання. Вони швидко промайнули, але ми багато чого встигли за цей час. Отож про це і прозвітуємо нині.

Хлопчик (читає із паперового звитку):

Протягом чотирьох років навчання у школі учні нашого класу:

1. Оволоділи грамотою, калькулятором, комп’ютером, мобільним телефоном та іншими засобами, які допомагають (а іноді й заважають) навчанню.

   2. Навчилися читати, писати (по-українськи та по-німецьки), рахувати (горобців за вікном і татові гроші), співати, грати на нервах учителів та батьків.

   3. Перечитали, недочитали, зачитали до дірок чи просто переглянули тисяча п’ятсот вісімдесят шість художніх книжок.

   4. Списали, переписали, недописали, заплямили, вирвали із зо­шитів тисячу сімсот вісімдесят три сторінки, оформили двадцять чотири проекти.

   5. Отримали тисячі відмінних оцінок і не скажемо скільки одиниць та двійок.

 

   6. Були нагороджені сімнадцятьма грамотами, двомастами шістдесятьма вісьмома приємними посмішками, сімдесятьма чотирма стусанами, ста трьома кривими поглядами.

Дівчинка

В школу ми малюками прийшли,

І було з нами стільки мороки.

Тож згадаймо, якими були

Наші перші, невмілі ще кроки.

Хлопчик

Недавно дуже дивно здавалося мені —

І як писати рівно ці літери трудні?!

І навіть з паличками я впоратися не міг –

Криві та з карлючками - ну просто як на сміх!

А далі - знов рядочок - мов бублик кругле "О".

Мені аж серед ночі ввижалося воно.

Пишу - виходить криво, неначе пада вбік,

А потім, як на диво, писав, писав і звик.

Старався я не марно - кривуль ніде нема.

І ручка пише гарно - виписує сама.

Дівчинка

Ох, мороки було з нами

Вчительці багато,

Як по сто слів за хвилину

Вчились ми читати.

Хлопчик

Й математики нелегко

Було нас навчати,

Та табличку множення

Будем добре знати.

 

Дівчинка

Ми навчилися у школі

Ще й пісень багато,

І для вчительки сьогодні

Будемо співати.

(Пісня про вчительку)

Хлопчик

А про перші наші кроки

І круті стежинки

Нагадають вам, напевно,

Веселі смішинки.

1.— А ти, татку, в школі вчився?

— Учився, Сергійку.

— А то правда, що ти, тату, Був одержав двійку?

— Було таке, траплялося...

Малий засміявся:

— Тоді мама правду каже,

Що я в тебе вдався.

2. На розпеченому пляжі лає дама даму:

• Та яке ж це виховання? Та яка ж ви мама?

Та скажіть же ви що-небудь своєму синочку.

Він же кидає грязюку на мою сорочку.

— То якраз не мій синочок, — дама гордомовить,

— Мій он — вашим капелюшком жабеняток ловить.

3. — Лягай спати вже, онучку, —

Дід говорить басом. —

Я, як був таким маленьким,

Лягав з курми разом.

А онучок зубки скалить:

• Як же ви там спали?

Як ви з сідала, дідусю,

Додолу не впали?

4.    Зубрить дід англійську мову,

       Хоч йому вже близько ста.

       З словником казки дитячі помалесеньку чита.

• Пліз, гет май шюз мендід, бабо! —

Раз повів він мудру річ.

Баба злиться: що це значить?

      — Постав валянки у піч.

      Вранці баба діда будить:

      — Гей, о'кей! Шурлей-мурлів!

      Дід питає: — Що це значить?

• Правий валянок згорів.

5. - Ти навіщо, синку, — запитав раз тато, —

В ліве вухо зранку запихаєш вату?

• Ти ж казав, що в мене, — син відповідає, —

Те, що в праве входить, в ліве вилітає.

Хлопчик

     Чотири роки! Це зовсім немало –

Ми стали розумніші, доросліші стали.

Ми мали надійного й щирого друга –

Це вчителька наша і матінка друга!

Дівчинка

     Дорога ...! Чотири роки Ви були щодня поруч з нами. Ви ділили з нами наші радощі й тривоги, раділи нашими успіхами і підтримували у невдачах, терпляче вели за руку у складний, але цікавий світ знань.

Хлопчик

     Це завдяки Вашому терпінню ми навчилися читати і писати, рахувати і пере-казувати, складати казки, вірші і проекти. Ви, як добра мама, терпляче вибачали нам нашу лінь, неслухняність, забудькуватість, розсіяність, неуважність.

Дівчинка

Ви вчили нас не тільки шкільних предметів, але і доброти, справедливості, взаєморозу-міння, дружби, поваги один до одного. Ці уроки людинознавства ми запам’ятаємо надовго.

Хлопчик

Сьогодні ми прощаємось з Вами як зі своєю вчителькою, але в наших серцях Ви залишитесь назавжди як наша друга мама. І ми ще не раз прибігатимемо до Вас, щоб поділитися радістю чи печаллю. Ми знаємо, що двері Вашого класу завжди будуть гостинно відчинені для нас.

Дівчинка

Ми знаємо, що першого вересня до Вас прийдуть нові учні, і Ви вестимете їх у світ знань з такою ж теплотою, терпінням та любов’ю, з якими вели нас. Тому ми даруємо Вам дидак-тичні матеріали, які напевне допоможуть Вам у Вашій роботі. Готуйтесь до уроків з першо-класниками, проводьте відкриті уроки і згадуйте нас. Хай Вам працюється легко і приємно!

Хлопчик

Учителько перша! Зібрались ми нині,

Щоб дяку і шану віддати тобі

За ласку, за мудрість, бо в кожній дитині

Ти частку душі залишила навік!

Дівчинка

Серед вірних друзів

Тих, що маю я,

Наймиліша серцю

Вчителька моя.

Хлопчик

Вже пригріло сонечко золоте,

Квітами барвистими луг цвіте

І кущі горицвіту, й сон-трава,

І фіалка-зіронька польова.

Дівчинка

Цілий оберемок їх нарвемо

І вінок - веселочку сплетемо.

Принесем віночок той у свій клас,

Подаруєм вчительці: - Це - для вас!

І за те, що учите нас добру,

І за те, що любите дітвору!

Діти дарують учительці віночок із кольорових паперових квіток, на яких кожен написав якесь побажання.

Хлопчик

Ми сьогодні прощаємось з вами,

Гімназійний чекає нас клас.

Не сумуйте за нами, рідненька,

Ми завжди пам'ятатимем вас.

Дівчинка

Хто з дітьми на кожнім кроці –

На перерві, на уроці?

Наші вчителі.

Хлопчик

Хто нам сльози витирає

І ніколи не карає?

Наші вчителі.

Дівчинка

Хто стрічає нас ласкаво

І веде урок цікаво?

Наші вчителі.

Хлопчик

Хто дає наук основу

Учить нас любити мову?

Наші вчителі.

Дівчинка

Хто веселу вдачу має,

Настрій дітям піднімає?

Наші вчителі.

Хлопчик

Хто талантом володіє,

Нашим успіхам радіє?

Наші вчителі.

Дівчинка

Нас навчають чесно жити,

Не сваритися, дружити?

Наші вчителі.

Хлопчик

Радо ми йдемо до школи,

Бо не зрадять нас ніколи

Наші вчителі.

Дівчинка

      Щиро дякуємо сьогодні також ...учителям німецької мови, ..., учительці фізкультури, ..., учительці музики та співу, ..., вчительці християнської етики, ... учителеві образотворчого мистецтва.

1.Учителькам німецької

Ми кажемо: “ Зер гут!”

Спасибі за терпіння вам,

За ваш нелегкий труд.

Нелегко було вчити нас

Артиклів, букв і слів –

Зате тепер нема таких,

Читати хто б не вмів.

Ми будем вчитись залюбки,

Щоб добре мову знати,

Щоб і у Відні, й Мюнхені

Колись та побувати.

2. “Дякуємо!” -  кажем щиро

і пані Галині

і найкращі побажання

складаємо нині.

Ви нас правд віри навчали,

До зустрічі з Богом вели,

Відкривали духовні начала,

Уроки любові дали.

Тож хай таланить Вам у праці,

Хай весни дарують теплом

Нехай поважають вас учні

І повниться серце добром.

3. І нашу вчительку музики

Не можем не згадати –

Чотири роки вчила нас,

Як правильно співати.

І виступали ми не раз,

І свята готували,

Й допомагала нам завжди

Пані Ярослава.

Отож спасибі кажемо

Й бажаємо здоров’я

І низько кланяємось Вам

З повагою й любов’ю.

4. На уроках фізкультури                                             

З нас ніхто не нудьгував –

Залюбки робив я вправи,

Нормативи всі здавав.

 

Ми і бігали, й стрибали,

І цікаві ігри грали,

В естафетах участь брали,

І не раз перемагали.

За уроки веселі й цікаві,

За ігри і за змагання

Велике кажемо спасибі

Учительці фізвиховання.

5. І уроки малювання

Теж  гарний слід лишили –

Не раз ми довго після них

Обличчя й руки мили.

Та нам цікаво було все

Нове щось малювати –

Іван Михайлович для нас –

Як вчитель і як тато.

Хоча не зможемо ми всі

Художниками стати,

Проте напевне навчимось

Красиве помічати.

Всі. Спасибі вам усім

За те, що вчили нас.

Ми станем гімназистами

Та не забудем вас.

Дівчинка

      А зараз ми звертаємося до нашого майбутнього класного керівника ...

Шановна ...! Сьогодні Ви приймаєте нас з рук ....  Ми надіємося, що Ви теж станете для нас другою мамою, і будете такою ж доброю, уважною, щирою, відкритою, розуміючою, якою була для нас наша перша вчителька.

А ми обіцяємо ніде і ніколи не підвести Вас.

Хлопчик

Обіцяємо учитись на відмінно,

Обіцяємо найкращим стати класом,

Ви ж станьте другом нам надійним,

І добрим, але й строгим часом.

Дівчинка

Сьогодні Вам дарує квіти

Й вітає щиро весь наш клас

Прийміть же нас в свої обійми

І полюбіть, як мама, нас.

Хлопчик

     Подолано перший шкільний рубіж. За плечима – перші перемоги і невдачі, успіхи і поразки, досягнення і втрати. За плечима – чотири роки шкільного дитинства. Протягом цього часу нас навчали, повчали, хвалили, заохочували, спонукали, підганяли, заспокоювали, втихомирювали, сварили, але завжди – любили.

Хлопчик

А хто нас любив?

Дівчинка

Мама і тато, бабусі та дідусі, сестрички і братики, вчителі та друзі.

Хлопчик

Низько кланяємося рідним матусям, які завжди були поруч, допомагали, підтримували, розраджували, оточували добротою та увагою.

Дівчинка

           Яке красиве, миле слово мама,

           Все на землі від материнських рук.

           Вона нас впертих й дуже неслухняних

          Добру навчила – вищій із наук.

Хлопчик

           І в осінь, і взимку, весною і влітку,

Щоб щастя й здоров'я у тебе було.

Уклін тобі, рідна матусю-лебідко,

За наше дитинство, за ласку й тепло.

Дівчинка

          Татку, татусеньку, таточку, тату,

          Кращого в світі немає навкруг.

          Таточка хочемо ми обійняти.         

          Він — наш порадник, заступник і друг.

Хлопчик

       В дитинство наше золоте,

          Яке ніколи не пройде,

          Частенько загляда бабуся,

          До неї завжди я горнуся.

Дівчинка     

          Зовсім не старенький

         Любий мій дідусь.

         Ми з ним добрі друзі

         І я цим горджусь.

Хлопчик

         Спасибі вам, наші любі, наші милі і дорогі батьки, бабусі, дідусі! Спасибі за вашу турботу, підтримку, увагу, терпіння та доброту! З вами так легко долати важкий шлях до знань.

Слово батькам

      Шановна ...! Ви стали для наших дітей другою матір’ю. Скільки зусиль, терпіння Ви приклали, щоб наші діти змужніли, оволоділи основами наук, порозумнішали, подружилися. Скільки цікавих уроків проведено, скільки зроблено цікавих справ. За Ваше терпіння, за Вашу турботу, ласку, любов до наших дітей низький Вам уклін!

    Вручили ми Вам найдорожче, що маєм, —

    Улюблених наших дітей.

    Нині усі ми упевнено знаєм,

Що Ви їм дали саме те,

Чого ми чекали: знання і уміння,

До слова любов, до мистецтва.

Ви здатні себе віддавати дитині,

Бо добрі душа в Вас і серце.

І діти до Вас прикипіли душею,

Із радістю йдуть вони в школу.

І рідною Вас називають, своєю,

І вже не забудуть ніколи.

Тому ми, батьки, Вам вклоняємось низько

І руку Вам вдячно цілуєм.

Всі Ваші проблеми сприймаємо близько,

І Вашу ми працю цінуєм.

Для Вас щиросердно міцного здоров'я

Усі ми у Бога просили.

І діти, і ми Вам бажаєм з любов'ю

   Натхнення, наснаги і сили.

Пісня “Вчителько моя”