Свято «Ой весна-красна»
Дорогі діти і гості! У нас сьогодні свято «Ой весна-красна». Ми раді з вами провести його разом
Велика і прекрасна наша земля. Змінюється, вічно оновлюється вона. Уявіть собі, як яскраво світить сонечко, як від його теплого поцілунку розкриваються перші квіти, а ось весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки, верби. В голубому небі пропливають легенькі хмарки, а довкола співають птахи.
Весна… Вже сама згадка про неї будить у серці радість, тривогу. Це свято оновлення і відродження природи, його відчувають і по-своєму переживають дорослі і діти.
Онук. Дідусю, і коли та весна-красна прийде, щось холодно, ще й сніг сьогодні аж тричі не день випурхав..
дід. ОЙ, онученьку мій, що ж це ти весни не помічаєш? Ану ж бо, придивися добре і мені розкажи прикмети весни, які ти помітив!
Онук. Та я їх помітив, але ж чого ж холодно ще? Я вже хочу, щоб тепло було одня, а тут.. А прикмети весни я вже давно побачив. Ну, от дивіться, дідусю, день уже значно більший став, частіше виглядає сонечко і пригріває досить тепло, бо й ручаї побігли, сніг став розтавати. Ще небо стало сине- сине... А от сьогодні зима повернулася і все.
Дід. У березні сім погод у нас надворі: сіє, віе, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете. Так, що не дивуй, пам 'ятай і цю прикмету. Але в марець не змерзне й старець. Хоч уночі тріщить, та вдень плющить. Бо вже весна прийшла і нічого їй не завадить робити своеї роботи. Кажеш, що тричі сніг випадав, то до вечора і сонце вигляне, і вода зі стріх закапотить, день довгим став, всього буде. Бо вже весна!
Онук. А погляньте, дідуню, ось дівчата звідкись біжать, щось у руках тримають, (Підбігають дівчата з букетиком підсніжників і вербових котиків).
Bсi. Доброго дня, доброго дня!
1 дівчника. А ми з лісу йдемо, тобто біжимо, бо холодно стало.
2 дівчинка. А там ми квітів на горбочку нарвали і вербових котиків біля струмка. Погляньте, які гарні, весною пахнуть.
3 дівчинка. А було все з нами так, наче у казці про дванадцять місяців. То сонечко і тепло, то сніг мете, то вітер свище... Весело було!
Дід. А не замерали в таку погоду?
1 дівчинка. Та ні, ми бігали, стрибали, квіти збирали. Хоч, правда, руки тоді трохи мерзли, та нічого, зігрілися.
2 дівчинка. То ж, як виходили, то тепленько було, навіть сонечко сміялося. От ми й пішли до лісу.. А ти, Назарчику, чого з нами не пішов? Так весело було! От і не змерз би!
3 дівчинка. Але, хоч погода змінилася, та нам було так чудово, весело. Бо ж весна уже прийшла, людям радість принесла!
Ведуча. Весну, за уявленням наших предків, приносили птахи на своїх крилах, Зранку зодягались у святкове вбрання, вітали один одного з теплом. Господині випікали обрядове печиво- жайворонків, голубів. Піснями, танцями, хороводами зустрічали наші пращури весну. У їхньому уявленні весна-це цілком реальна особа. Це струнка, весела, зодягнена в різнокольоровий одяг, з віночком на голові, співуча дівчина. Там, де вона з'являлась, оживала земля, світило яскраве сонце, дзвенла пташина пісня.
(Звучать пташки-свистульки. Діти на паличках несуть пташок).
Дівчинка. Ой, жайворонку, ти ранній пташку,
Ой, чого так рано з вирію вийшов?
Хлопчик (з ключиком). Не сам же я вийшов,
Даж Бог мене вислав,
В праву рученьку ключик видав.
3 правої рученьки літо відмикати,
3 лівої рученьки зиму закликати.
1-а дитина. По всіх усюдах пісня лине,
Усе пробуджуе від сну.
1 всі комашки, всі рослини
Вiтають чарівну весну.
2-а дитина. Весна іде, весна іде,
Весну вітайте, діти!
Вона пісні вам принесе,
Вінки, чудові квіти!
Учень : Щороку і щоранку в призначений для неї час
Весна у березні світанками
Вертає з вирію до нас.
Листочки викинули верби,
1 за ніч визеленів луг.
Берези вибілило небо,
1 все засяяло навкруг.
Учениця : Швидше, люба весно, до нас прибувай,
Щоб знову озвався соловейками гай,
Щоб знов зеленіли прекрасні лани,
Від сонечка сил набирались вони.
Щоб жовті кульбаби цвіли у садках,
А ми всі дівчата були у вінках.
Учень: Давайте всі разом весну закликати.
Весну закликати, зиму проводжати.
Зимонька-в візочку, веснонька в човночку.
Учень. Весно, весно, весняночко,
Прийди до нас, подоляночко.
Прийди до нас, теплом утіш.
А ти, сонечко, світи ясніш.
Веснянка « Подоляночка»
Одна дівчинка буде за «подоляночку»- вона йде в коло. Всі ж інші стають у коло, беруться за руки і водять танок, співаючи:
- Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була Молодесенька.
Тут вона впала,
До землі припала.
Зиму не вмивала,
Бо води не мала.
Під цю пісню «подоляночка» спершу ходить у колі, а потім присідае до землі, схиляє голову на руки і сидить так, зажурившись, аж усім шкода 1 стає, і вони співають:
- Устань, устань, Подоляночко.
Тут «подоляночка» підхоплюється, а коло співає далі:
- Умий дичко,
Як ту скляночку.
На ці слова «подоляночка» показує в рухах, як вона старанно вмивається. ! побачивши, що вона така четурна, всі здогадуються, що вона, певно, й танцювати вміє, і радіють, радять їй у своїй пісеньці:
- Bізьмися у боки,
Покажи нам скоки.
Біжи до Дунаю
Бери ту що з краю!
Подоляночка тiшиться і пританцьовує під цю пісеньку, а далі біжить до кола, бере за руку якусь дівчинку і веде всередину на своє місце, а сама стає в коло разом з усіма. Гра починаеться спочатку.
Учитель: Весна щедро обдаровувала всіх людей і тому її прихід вважався великим святом. Люди чітко розмежовували закликання весни та 11 зустріч. Для цього ви повинні запам'ятати такі календарні свята.
Веснянка
Виносять горщик із кашею, ставлять на ецені. Обігрують, ніби закопують його. Біля горщика приставляють кілочок.
Ведуча. Щоб парубки «не відбивались» од гурту, дівчата практикували магічний обряд «Закопування каші». Дівчата потайки, переважно ввечері або вночі, варили кашу в глиняному горщику ,виносили ї на вулицю, закопували горщика в землю й прибивали кілком під супровіді слів:
Дівчата (разом) Закопали горщик каші,
Ще й кілком прибили,
Щоб на нашу вулицю
Парубки ходили.
Учитель :А коли луки покривалися травицею, сільська молодь влаштовувала традиційні весняні ігри. Вибирали з-поміж себе найвродливішу дівчину- Ягілочку. Дівчата прихорошували ї вербовими котиками, хрещатим барвінком, взявшись за руки, водили хороводи.
Учень: Вийди, вийди, весняночко,
Прийди до нас, Ягілочко,
Прийди, прийди, теплом утін,
А ти, сонечко, світи ясніш.
Учень. Сніг вжe скинули дахи, Зацвіріныкали птахи, В небі сонечко сміється 1 весняна пісня ллеться.
Учень .Ось берізка розпустилась 1 листочками вся вкрилась, Мов на свято вже зібралась, 1 з весною привіталась. Звучить мелодія весняних пicень.
Ведуча. Весна чарівниця, немов би цариця. По світу іде, красу нам несе.
Весна. А ось і я. Весна-красна.
Куди ступаю я-сонце сяє,
Усе навколо оживає.
А ще пробуджую від сну,
Я напу землю чарівну.
Учень.Ой Весна, Весна, днем красна,
Що ти нам, Весно, принесла?
Весна. Принесла я вам літечко,
Щоб раділо житечко,
Ще й червоні квіточки,
Щоб світились діточки.
А ще привела я вам три парубки красні,
три місяці ясні.
Miсяць Березень-перший красень. (Входить Березень, кланяється).
Квітучий Квітень вас вітае. (Входить Квітень)
-I Травень тішить вас розмаем. (Входить Травень).
Березень: Перший місяць я весни,
Я - пролісковий цвіт.
Я пережив зимові сни
1 знов родивсь на світ.
Квітень: Я - Квітень, славний квітникар.
Сонячно і рясно
Уквітчав вам календар
Першим цвітом- рястом.
Травень: А чим же місяць Травень
Поміж братами славен?
Іду і весело співаю,
Дощами землю поливаю,
Святковими піснями
1 громом над полями.
Гляньте, сонечко сміється,
В небі жайворонок в 'ється,
В’ється радісно співає –
Він весну нам сповіщае!
Учень. Чи не правда, чудова пора року весна. Все прокидається, народжуеться, радіє. Природа ніби зачаровуе нас своею красою. Квітковий розмай, зелень трав, чарівність звуків!!!
Ведуча.Слухаєш пісні про весну, загадки, прикмети і не перестаеш захоплюватись геніальною мудрістю народу нашого. Як же влучно, дотепно, соковито прикладали слово до слова, залишааючи все це нам у спадок. Як обожнювали природу, уміли розуміти і берегти ї. Хочеться вірити, що на вашу долю випала радісна хвилина зустрічі весни так, як це робили древні. Нехай обряди і звичаї древніх стануть для нас традицією, а сьогоднішне свято- стане ї початком.