Сценарій п'єси для лялькового театру "На планеті знань"

Пригода на планеті Знань

Казка для лялькового театру

Підготувала:

вчитель драматургії і театру

та керівник театрального гуртка

Вікарук Ліля

Дійові особи:

Інопланетянин Борис

Інопланетянин Альфред

Інопланетянин Степан

Єдиноріжка

Єдиноріжка:

Привіт, привіт! Любі дітки, сьогодні розповім вам казку про дивовижних гостей, які завітали на планету Знань.  Одного вечора на книжкову галявину приземлився дивовижний літальний апарат. З нього вийшли чудернацькі зелені істоти. Вони пильно усе розглядали, аж раптом  наблизились до дерева Мудрості

Борис підійшов до дерева і скуштував листочок.

Борис:

Хрум-хрум. Смачно!  Нарешті можна попоїсти. Альфреде, Степане, скуштуйте й ви цієї смакоти.

Степан:

Вічно ти щось винюхаєш, Борисе. А може це шкідлива їжа?

Борис:

Шкідлива? Не думаю. Вона дуже смачна.

Альфред:

Знаючи твою особливу пристрасть до їжі, тобі смачне геть усе, що можна пережувати. Але спробувати можна. Хрум-хрум. Справді, смачно.

Степан:

О так, хрумтить непогано.

Альфред:

Слухайте, друзі, а куди ми прилетіли?

Борис:

Навігатор показував планету Знань.

Альфред:

Планету Знань? Що воно таке?

Степан:

Це легко з’ясувати. Нам потрібно лише з кимось із місцевих познайомитися. В них і вивідаємо.

Альфред:

Але ж тут нікого не видно.

Степан:

Зачекаймо трішки і хтось таки об’явиться.

Виходить Єдиноріжка.

Альфред:

Швидко у засідку! Хтось іде. (Інопланетяни ховаються)

Єдиноріжка:

Лишенько, дерево Мудрості! Що з ним трапилося? Куди поділися усі листочки?

Борис:

Привіт!

Альфред:

Привіт!

Степан:

Привіт!

Єдиноріжка:

Вітаю! А ви хто?

Альфред:

Я Альфред, це Степан і Борис. А як тебе звуть?

Єдиноріжка:

Дуже приємно! Я – Коржик. Слухайте, а ви часом не бачили, що стало з деревом Мудрості,  де поділися його листочки?

Борис:

Листочки?..

Степан:

Ми їх з’їли.

Єдиноріжка:

З’їли? Як це з’їли?  Я чула приказку «гризти граніт науки», але ж не у прямому значенні цього слова. Знання, які росли на дереві Мудрості  потрібно вивчати, читати, запам’ятовувати, примножувати, але аж ніяк не їсти!

Альфред:

Не їсти? Ми цього не знали.

Борис:

Пробач! Ми не знали, що це дерево Мудрості. Ми прилетіли з планети Інотут-Інотам. Нам не потрібно нічого читати і запам’ятовувати. У нас є флешпам’ять. Нам їх вживлюють у голови і ми все знаємо.

Єдино ріжка:

А от і не все. Якби ви все знали, вміли читати, то не з’їли б  листя з дерева Мудрості, бо розуміли б його важливе значення для усього світу!

Степан:

Твоя правда, Коржику. Напевне, ми не достатньо розумні.

Борис:

А ще дуже голодні…

Єдино ріжка:

Голодні? А чим ви зазвичай харчуєтесь?

Альфред:

Ми їмо усе, що можна пережувати.

Єдино ріжка:

Справді? І вам нема різниці, що саме ви їсте? Тоді у мене є пропозиція! Ось там ростуть бур’яни. Вони дуже надокучливі. Русизми, англізми, лайливі слова дуже засмічують нашу планету Знань і заважать рости деревам  Мудрості. Пропоную вам ласувати ними, а дерев не зачіпати.

Альфред:

Згода!

Борис:

Слухай, мені здається, що я вже вмію читати.

Степан:

Серйозно?

Єдино ріжка:

Звичайно. Ви ж з’їли листя з Букварика, тож і не дивно, що ви вже вмієте читати. Дерева Мудрості – єдині дерева на нашій планеті, які дають усім охочим знання і велику мудрість.

Альфред:

Гей, а якщо ми будемо харчуватися бур’янами, то що з нами станеться тоді?

Єдиноріжка:

Не переживай, Альфреде! Бур’яни дуже примітивні, вони не залишають слідів у пам’яті, лише наповнюють живіт.

Борис:

Цікава ваша планета Знань. Зовсім не схожа на нашу.

Степан:

Ага! Отримувати нові знання так приємно!

Єдино ріжка:

Ще б пак! Навчатися завжди цікаво і захоплююче. Зоставайтеся у нас! Планета Знань радо поділиться мудрістю з усіма бажаючими!

Альфред:

Згода! Ми залишаємося!

Єдиноріжка:

От і чудово! І ви, діточки, завітайте на нашу планету Знань. Дерева мудрості допоможуть вам зростати розумними, цікавими і допитливими. До зустрічі!

Інопланетяни разом:

Па-па!