Сценарій «Полтавщина – моя найукраїнніша земля!»

                               Полтавщина –

                                                     моя найукраїнніша земля!

І. Закохана у обрій ясночолий

І зачарована піснями солов'я,

Полтавщино, вишнева і єдина,

Моя найукраїнніша земля!

 

ІІ. Вітаю тебе, мала батьківщино,

Вишневі садочки на чолі твоїм,

Замріяну Ворсклу, рідні стежини,

Клекіт лелечий у небі яснім !

Пісня « Моя Полтаво»

куплет + приспів + слайди краєвидів= останній – річка Ворскла

 

І.Пливла собі у сиву давнину

Замріяна і тиха річка Лтава.

 

ІІ.З'явилось згодом місто у степу,

І гордо нарекли його Полтава!

 

Князь. Воїне, що це за ріка перед нами ?

Дружинник. Це не інакше як Ворскла, князю.

Князь. Тоді готуємось до переправи.. А там на ropi бачу, селище?

Дружинник. Здається мені, що то Лтава.

Князь. Ну що ж, рушаймо, треба наздоганяти Кобяка i Кончака. Щоб ці кляті  половці більшої біди не  наробили на наших землях.  (виходять)

Пісня « Я маленький козак»

 

Козачок. Ти знаєш хто це був?

Козачка. Та це ж князь Irop Святославович Сіверський,який згадується в Іпатіївському літописі, де вперше чуємо слово про нашу Полтаву.

Козачок. На території Полтавщини могла б розміститись така європейська держава як Бельгія. Наш край має поважний вік, адже перші жителі з'явилися ще за часів кам’яного віку.

Козачка. Останні розкопки,  які проводились на Івановій ropi доводять, що Полтаві близько 1200 років.

 

І.Полтаво, рідне наше Micтo,

 О, скільки ти зазнала бід!

Летіли дні,  пройшли cтoлiття,

Та не здолали лихоліття,

Твою красу сам бог 6epiг!

 

ІІ. Ти зберегла, Полтаво, душу,

Яку я зрозуміти мушу,

Щоб гідно йти в житті своїм,

Пишатись подвигом твоїм!

 

І.В часи Хмельницького Богдана

За Україну твердо стала.

Ти не схитнулася тоді…

 

ІІ.Не стала плаката в біді...

I засвіт  встали козаченьки,

Щоб захистити рідну неньку.

Пісня « По селі ідуть козаки»

 

Звучить східна музика. Маруся Богуславка.

Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.

Татари сплять, сьогодні в них байрам.

Чого я тут? Ще й кажуть, Богу слава,

Що я жива, що в мене муж - паша.

А я - Маруся. Я —із Богуслава,

У мене е непродана душа.

Тепер я тут - володарка темниці,

Мені  у ноги стелять килими.

Ох, килими, барвисті килимочки,

Фонтан, кальян i сльози на 3opi,  

Носила я i плахту i віночки, -

Ну, як мені, чи гарно у чадрі? 

 

І. Кр1зь тьму столітъ, кр1зь вiковi заграви

Йшли українки гордо й величаво.

Чадра згубилася Mapyci Богуславки,

Та, сльози в горл1 стиснувши, полтавки

Чоловіків, брат1в, синів, коханих

     У б1й випроваджали вже не з ханом:

 

ІІ, Ставали наші хлопці козаками

В кривавих битвах з польськими полками! 

 В цей час буремний, ніжна i чар1вна,

Піснями розливалась Чураївна.

Їй Богом Слова дар було даровано…

 

Маруся. Хотіла жити, а життя не вийшло,

                 Хотіла вмерти - люди не дали.

 

І. Богдан підняв козацтво за свободу,

 Універсалом обіслав полки.

 

ІІ. Пшли вони у б1й під корогвами,

Щоб землю р1дну боронить свою.

(Звучать укршнська народна теня «1хав козак за Дунай»

 

Маруся. Моя душа здригнулася словами.

                Співають пісню. Боже м1й! Мою!

 

І. Ну, а д1вчата берегом ішли

Та й заспівали «Ой, не ходи, Грицю»...

 

Маруся. А я стояла... Що ж мені, кричати?.. Як мені сказати  ці слова?.. Д1вчаточка, дівчатонька, дівчата! Цю не сп1вайте, я ж iщe жива!

(Звучить музика +  вставка: «Ой, не ходи, Грицю». Маруся  покидає сцену).

 

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа.

Так жила i співала, й кохала,

Як народ у єдиній  душі..

 

I легендою, піснею стала –

Бо й сама дарувала nicHi.

Йдуть віки… та співа Полтавщина

І ніколи не стихнуть пісні.

 

Бо  полтавській  душі не зм!нитись ніколи.

1з bIkib у в1ки тут квітують сади.

Тут д1вчата вродливі і  хлопців доволі.

 I Полтава співа Чураївни nicHi!

Танець « Це моя земля»

 

Хай на радість вам щастить

Кожен день і кожну мить.

Хай щастить вам у дорозі

І на рідному порозі.

Прощавайте. В добрий час,

Ще зустрінемось не раз!