Сценарій ранку «День української мови та писемності»

Сценарій ранку «День української мови та писемності»

 

Мета. Поглибити знання учнів відомостями про виникнення писемності, про істо-

рію та розвиток рідної мови; показати її красу і багатство, розкрити її необхідність      у житті людини. Розвивати комунікативну компетентність учнів з даної теми; вміння

та навички виразного читання творів різних жанрів, використовуючи засоби вираз-

ності. Виховувати любов і повагу до рідного слова.

Обладнання. Декорації до легенди про виникнення писемності; костюми та облад-

нання для сценок, грамзаписи співу птахів, звуків тварин; етюд П.І.Чайковського

 

Хід заходу

1- й ведучий.

Синів і дочок багатьох народів

Я зустрічав, які перетинали

Гірські й морські кордони і, на подив,

Багато бачили, багато знали,

Я їх питав із щирою душею:

- Яку ви любите найбільше мову? —

І всі відповідали: — Ту, що нею

Співала мати колискову.

Учитель. Сьогодні в нас чудове свято мови та писемності. Прислухайтесь уважно

до цих звуків.

(Звучить у запису гавкіт собак, нявчання котика, мукання корови).

Ці звуки нас зачаровують, милують наш слух, і ми із задоволенням їх слухали б і

слухали. А тепер послухаймо дивовижну музику, яка створена людиною.

(Звучить етюд ТІЛ. Чайковського).

1- й ведучий.

Звуків дуже є багато,

У природі все звучить:

Свище вітер, грім завзято

В темнім небі гуркотить.

2- й ведучий.

Навесні співає пташка,

І струмочок жебонить.

Джміль гуде, дзвенить комашка,

Все по-своєму звучить!

3- й ведучий. 

Звуки всі пізнати можна,

Хоч багато в світі їх.

Розбере дитина кожна,

Де тривога, сум чи сміх.

4-й ведучий.

Але звуки ці — немовні:

Стукіт, грюкіт, шелест, свист.

Хоч приблизно та умовно

Ними скаже щось артист.

1- й ведучий. А чи завжди люди вміли розмовляти? Чи спілкувалися вони між собою за допомогою мови?

2- й ведучий. Про це можна довідатись, заглянувши у наше далеке-далеке минуле.

(Інсценізація легенди про виникнення писемності).

3- й ведучий. Жило на землі плем’я розумних людей. Вміли вони полювати, готувати їжу на вогнищі. А всі ці знання зберігали в пам’яті, а дітки вчились у батьків, спостерігаючи за ними.

4- й ведучий. І жила в цьому племені сім’я: мама, тато і донька Ая. Одного разу пішли тато з Аєю до лісу і вистежили здоровенного ведмедя. Тато хотів вполювати звіра, та списа забув удома. Взяв тоді він шматок кори і намалював листа дружині (писати тоді вміли тільки так).

1- й ведучий. Мама «прочитала» листа і закричала. Збіглися всі родичі племені. А жінка їм пояснила, що її чоловіка хоче ведмідь з’їсти, і показала кожному листа.

2- й ведучий. Всі схопили зброю і кинулись на допомогу. А мисливець, побачивши озброєних родичів, подумав, що його хочуть убити, і почав утікати. Бігав, доки не натрапив по дорозі на старця-мудреця. Почав просити у нього захисту.

3- й ведучий. Коли все з’ясувалося, то люди племені ще довго сміялися. Та

старійшини задумались і, щоб не було плутанини, вирішили придумати інше пись-

мо, щоб легше було тлумачити написане. І придумали літери. 

4- й ведучий. Не знали, як же назвати всі ці літери, а тут перед ними дівчинка гралася на ім’я Ая. Отож вирішили, що першу літеру назвуть А, а остання буде Я. Згодом були названі всі літери.

1- й ведучий. Так виникло письмо. З того часу люди почали користуватися не лише усним, а й писемним мовленням.

Учитель. Зараз вам може бути смішно, але одного разу до моїх рук потрапили ру-

кописи грецького історика Геродота, який жив ще у V столітті. Він писав, що скіфи направили персам «лист», який складався з жаби, миші, птаха та п’яти справжніх стріл. Як на вашу думку, що б він міг означати?

(Відповіді глядачів).

Цей лист означав: «Якщо ви, перси, не навчитеся стрибати по болотах, як жаба, хо-

ватися в норах, як миша, і літати, як птах, то ви будете засипані нашими стрілами, як тільки ступите на нашу землю.

1- й учень.

Знайте всі, мої шановні,

Не забудьте це, бува:

У людей є звуки мовні,

Що складаються в слова.

2- й учень.

Звуки зібрані у слово,

Ще в далеку давнину

Утворили рідну мову,

Українську, чарівну.

3- й учень.

А щоб ми все розуміли,

Щоб могли багато знать,

Знаки-букви нам створили,

Щоб писати і читать. 

4- й учень.

Їх взяли, пошикували,

Щоб нікого не згубить.

Та Абеткою назвали —

Ось її нам треба вчить!

(Звучить пісня «Любіть рідну мову»).

1- й ведучий. Багато століть пройшло, доки люди звикли до письма, доки запам’ятали, що як називається.

2- й ведучий. Наше слов’янське письмо — знайомі і звичайні літери абетки — пройшло довжелезний шлях, поки дійшло до нас.

На нашу землю ця азбука прийшла тисячу років тому. Увесь час вона змінювалась,

аж поки не стала такою, якою ми сьогодні й користуємося. Важко навіть сказати,

скільки людей протягом століть доклали зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли чи-

тати і писати.

3- й ведучий. Та не завжди мова вільно могла звучати і розвиватися в Україні.

(Інсценізація «Дівочі вечорниці»).

1- а дівчина. Дівчата, а ходімо на пагорб на вечорниці, я покажу вам, що купив мені батько.

2- а дівчина. Добре тобі, Оксано, батько й до школи віддав і книги такі гарні купує. А я хоч і хочу, та немає за що вчитися.

3- а дівчина. Не сумуй. Не одна ти не вмієш читати і писати. Та що вдієш, що батьки наші бідні, ледь хліба та каші вистачає на зиму, та й пан погано гроші платить.

4- а дівчина. А в мене не то, що книг, чобіт на зиму немає. Буду сидіти в хаті, бо як же босій по снігу ходити.

5- а дівчина. Давайте краще заведемо нашої української, доки наглядач не побачив, що ми без роботи сидимо, а сонце ще не сіло.

(Звучить українська народна пісня).

Наглядач. А што это вы здесь бездельничаете? Ану быстро работать, а то не защи-

таю день. Разорались своими холопскими песнями. Лучше бы наш благородний

язык учили. 

3- й ведучий. Історія кожного народу має героїчні й трагічні, щасливі й нещасні

сторінки. На долю України випали великі поневіряння: турецько-татарські орди,

польські феодали, російський царизм хотіли поневолити наш народ. Тому кожен з     гордістю може носити назву- українець.