Сценарій реквієму: «Імена, що тримають наше небо»

Єпанча Юлія Юріївна 8 листопада 20 Відгуки відсутні

Про матеріал

Сценарій реквієму: «Імена, що тримають наше небо» Локація: Алея слави (4 стели з портретами й іменами земляків + 5-та узагальнююча стела). Розроблена спеціально в пам*ять загиблих односельчан до Дня пам*яті загиблих воєнів 29 серпня. Також в сценарії описаний елемент перфоменсу який можуть виконати старші учні. Реквізит перфомансу: 4 учні в темному або вишитому одязі. У кожного з 4 учнів: 1 великий соняшник + жовто-блакитна стрічка. 1 чорна вишита стрічка пам'яті (для 5-ї стели). також, бажано мати фонову музику - глибокий дзвін який дзвонитиме кожного разу, коли називатимуть і*мя полеглого. також сценарій передбачає надання слова голові громади чи села. за бажанням можна надати слово військовим та членам родин загиблих
Перегляд файлу



Сценарій реквієму: «Імена, що тримають наше небо»

Локація: Алея слави (4 стели з портретами й іменами земляків + 5-та узагальнююча стела).


Реквізит перфомансу:



  • 4 учні в темному або вишитому одязі.


  • У кожного з 4 учнів: 1 великий соняшник + жовто-блакитна стрічка.


  • 1 чорна вишита стрічка пам'яті (для 5-ї стели).


  • Фонограма: глибока поминальна музика з елементами фонового дзвону.


ПРОЛОГ: ДАТА, СЬОГОДЕННЯ ТА НАШІ УМОВИ ЖИТТЯ

(Звучить фонова поминальна музика з тихим, глибоким передзвоном. Ведучі виходять на центр Алеї слави).


Ведуча:


29 серпня. Дата, викарбувана в історії України болем, попелом і золотом іловайських соняшників. День, коли країна зупиняється в мовчанні, щоб згадати кожного захисника і захисницю, які не повернулися з бою.


Ведучий:


Ми живемо в часи, коли сувора реальність не залишає місця для ілюзій. Наше сьогодення — це тривожні ранки, це життя під постійним затіненням війни, це вміння цінувати кожну хвилину тиші. Ми купуємо цей відносний спокій, можливість працювати, вчити дітей і просто жити не безкоштовно. За кожен наш подих сплачено найвищу ціну.


Ведуча:


(Погляд до родин)


І найважче цей рахунок дається вам — батькам, матір'ям, дружинам, дітям. Для всієї країни 29 серпня — це день пам'яті. А для вас цей біль триває щодня, без вихідних і без перерв. Ми не зможемо підібрати слів, які б зменшили вашу втрату. Але ми прийшли сюди, щоб ви відчули: ваша тиша і ваш біль — не поодинокі. Ми поруч.



ПЕРФОМАНС: ЧОТИРИ ЗЕМЛЯКИ ТА СПІЛЬНА ШАНА

(Музичний фон стає більш тихим і чуттєвим).


Ведучий:


Коли ми говоримо про втрати, це не абстрактні цифри у зведеннях. Це конкретні обличчя, які дивляться на нас із цих стел. Це люди, з якими ми ходили одними вулицями. Вони мали свої мрії, планували майбутнє, любили свої родини... І віддали все це заради того, щоб жило наше село і наша Україна.


(Фоновий дзвін у музиці стає чіткішим).


Ведуча:


(Повертається до 1-ї стели)


***********. Перший із наших земляків, чиє життя обірвалося на цій кривавій війні. Він прийняв на себе той найперший, найважчий удар, пішовши у невідомість заради нашої безпеки.


(1-й учень підходить до стели **********, прив'язує жовто-блакитну стрічку біля імені та ставить соняшник)


Ведучий:


(Повертається до 2-ї стели)


*****************. Людина обов'язку, чий перерваний шлях залишив незагоєну рану в серцях рідних. Він тримав передній край у найтяжчі моменти боїв, залишивши нам у спадок свою мужність.


(2-й учень підходить до стели ************, прив'язує жовто-блакитну стрічку та ставить соняшник)


Ведуча:


(Повертається до 3-ї стели)


***********. Син, чоловік, батько, чиї недописані мрії та недобудовані плани тепер живуть у нашій пам'яті. Він віддав свої майбутні світанки за те, щоб сьогодні прокинулися ми.


(3-й учень підходить до стели ***********, прив'язує жовто-блакитну стрічку та ставить соняшник)


Ведучий:


(Повертається до 4-ї стели)


***********. Наш пекучий, незагоєний рубець. Людина, чий голос досі відгукується в спогадах і телефонах найрідніших, а ім'я навіки вписане в історію нашої громади.


(4-й учень підходить до стели ***********, прив'язує жовто-блакитну стрічку та ставить соняшник)


(Музичний фон з дзвоном стає тужливішим і ширшим).


Ведуча:


(Підходить до 5-ї стели)


Але наша шана не обмежується межами нашого села. Біля П'ятої стели ми схиляємо голови перед кожним воїном України, кого забрала ця клята війна.


Ведучий:


Ми згадуємо всіх, чиї тіла досі не повернулися додому. Усіх побратимів наших хлопців, які згоріли в полум'ї боїв від сходів до півдня. Усіх, хто став небесним щитом нашої держави.


(До 5-ї стели підносять і прив'язують чорну вишиту стрічку пам'яті).



ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Ведуча:


Зараз настане хвилина, коли слова втрачають будь-яку силу.


Схилимо голови. Вшануємо хвилиною мовчання пам'ять усіх захисників і захисниць України, які віддали свої життя за нашу незалежність, суверенітет і мирне небо.


(Запускається метроном або чіткий поминальний дзвін у фонограмі. Хвилина мовчання).



СЛОВО ГРОМАДИ

(Офіційні виступи)


Ведуча:


Граніт пам'ятає мовчки, а люди пам'ятають серцем.

Слово надається старості села (ПІБ) та директору школи (ПІБ).


(Виступи старости та директора)



ФІНАЛ ТА ПОКЛАДАННЯ КВІТІВ

(Після виступів звучить світла, але тужлива інструментальна музика).


Ведучий:


Ці жовто-блакитні стрічки та соняхи біля портретів наших хлопців — це наш святий обов'язок пам'ятати. Вони живі доти, доки б'ються наші серця і доки ми бережемо пам'ять про їхній подвиг.


Низький уклін батькам і родинам. Дякуємо за ваші серця і вашу стійкість.


Запрошуємо рідних, керівництво громади та всіх присутніх покласти квіти й запалити лампади біля стел нашої Алеї слави.


(Ведучі мовчки низько вклоняються і відступають назад. Першими до стел підходять батьки та родини загиблих воїнів).


Дякую всім за увагу!


В прямому ефірі
Інтернет-конференція: ШІ та цифрові інструменти для організації навчання в умовах блекаутів