До розіграшу
залишилось:
22 дні
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Сценарій родинного свята "Хай же буяє, мов квітка ранкова, мовонька чиста, твоя рідна мова!",для учнів 3-4 класів.

Про матеріал

Сценарій розроблено для проведення родинного свята у початкових класах. Мета заходу: розширити знання учнів про українську мову, показати її красу та багатство українського фольклору українського народу за допомогою поетичного слова; розвивати мовлення учнів; виховувати повагу і бажання вивчати українську мову.

Перегляд файлу

C:\Users\Настя\Desktop\18.gif

 

C:\Users\Настя\Desktop\1324504743.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

                            

 

(Звучить музика і учні  заходять)

Зеленеє  жито, зелене,

Хорошії  гості у мене.

Зеленеє  жито буду жати,

Хорошії  гості до хати.

 

                       Сьогодні у цій залі свято,

 ми дуже раді всіх вітати!

 І сподіваємось, що кожен

 для себе щось узяти зможе.

 Хтось настрій добрий запозичить,

 бо посмішка усім нам личить.

 Хтось – слову доброму зрадіє,

 бо про добро усі ми мрієм.

 Та починати вже нам час,

 То ж привітайте всі ви нас!

Добрий день, рідненькі мами!

Добрий день і татусям!

Добрий день бабусям рідним!

Тітонькам і дідусям!

Добрий день усім гостям!

 

                       Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя всюди буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Ми до батьків сказати хочем слово

І привітати щиро від душі,

Подякувати за дитинство веселкове,

Вклонитись низько до землі

 

                     Є багато країн на землі,

                     В них – озера, річки і долини…

                     Є країни великі і малі,

                     Та найкраща завжди – Батьківщина.

 

Вчитель.      Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі, на нашій славній Україні. Тут жили наші батьки – тут корінь роду українського. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово…

Сьогодні ми зібралися, щоб сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову.

 

                    Нашу мову в час горя й біди

                     Колосисту навіки –

                     Українську рідну мову

                     В дар дали мені батьки.

                     Берегти її, плекати

                     Буду всюди й повсякчас,

                     Бо ж єдина, так як мати, -

                     Мова кожного із нас.

 

                      Її незміряно багату,

                      Дзвінку, і ніжну, і завзяту,

                      Як день сьогоднішній, чудовий –

                     Люблю, люблю вкраїнську мову.

 

                          Бо ж вона така багата,

                          Українська мова!

                          Неповторна і крилата,

                         І така чудова.

                      

                         Рідна мова українська,

                          Ти – душа мого народу,

                          Будь від роду і до роду,

                         Рідна мово материнська!

 

                         Хай вона в піснях лунає

                         І щодня, і в свято,

                        Соловейком хай співає

                        В українських хатах.

 

                     О мово рідна! Золота колиско,

                     В яких світах би не бувала я –

                     З тобою серцем, і по-українські

                      Я вимовляю мамине ім’я.

 

                       Українка я маленька,

                     Українка – моя ненька.

                      В неї щира я дитина,

                      Добра, люба та єдина.

 

                   Я син України-неньки!

                   Українцем я зовуся.

                   Й тою назвою горджуся.

                   В мене вдача щира й сміла,

                    І відвага духа й тіла,

                    Українська в мене мова!

 

 Мова! А що таке мова? У народі кажуть: «Слово до слова – зложиться мова».

 

А поет Тарас Шевченко ось  як пише про неї:

 

                   Ну що б, здавалося, слова,

                   Слова та голос – більш нічого,

                   А серце бється, ожива,

                   Як їх почує.

 

 Вчитель.Любов до рідної землі починається ще з раннього дитинства. Мати заколисуючи дитину, співає їй колискові пісні, в яких відчувається краса рідного слова і милозвучність мови.

 

                    І тихо мовляться слова,

                    І шепче зірка вечорова,

                    І чуть, як засина трава

                   У колисковій рідній мові.

 

Мама  учня виконує колискову.

 

                      Чи можна забути ту пісню, що мати

                      Співала малому, коли засинав?

                      Чи можна забути ту стежку до хати,

                     Що босим колись протоптав?

 

                      Тут кожна травинка і кожна билинка

                      Вигадують мрії на теплих вітрах

                      Під вікнами мальви, в саду материнка,

                      Оспівані щедро в піснях.

 

(Звучить пісня «Наша мова»)

 

Вчитель. В українській мові  є найдавніші перлини народної творчості – прислів я та приказки. Прислів я – це короткий образний вислів з повчальним змістом.   А тепер пригадайте прислів'я та приказки. Пограємо в гру «Докажи словечко»

1. Птицю пізнають по пір'ю, а людину по…( мові).

2.  Без мови немає … (народу).

3.  Пуста мова не варта доброго слова.

4.  Хто своєї мови цурається, хай сам себе стидається.

5.  Гостре словечко коле сердечко.

6. Давши слово – держись, не давши – кріпись.

7. У кого рідна мова, в того й душа здорова.

8. Від теплого слова і лід розмерзає.

9. Слово – не горобець, як вилетить, то вже не спіймаєш.

10. Слово до слова – зложиться мова.

11.Не все, що знаєш                (треба говорити).

12.Без роботи день                  (роком стає).

13.Мудрий не все каже, що знає, а дурень                (не все знає, що каже).

14.Яка головонька                    (така й розмовонька).

15.Друга шукай, а                      (знайдеш – тримай).

 

                           Зірка з неба впала в золоті жита,

                           Пісня пролунала тиха і проста,

                           Пісня про стежину в отчому краю,

                           Пісня про Вітчизну рідну мою!

 

 (Хлопчики виконують пісню «Будем козаками»)

 

 Вчитель .  Майже в усіх народів є улюблені рослини – символи. У канадців – клен, у росіян – берізка, у японців – сакура. В українців – калина і верба.

А хіба можна вести мову про Україну, не згадавши про красуню калину? Правду каже українське прислів’я «Без верби й калини – нема України». Калина – це символ України. Про неї складено багато пісень, віршів.

 

                               Ось калина над рікою

                               Віти стелить по воді

                              Хто це щедрою рукою

                               Їй намистечко надів?

 

                               Червонясте, променясте –

                               Розцвітає, як вогні…

                              Дай хоч трішечки намиста,

                               Калинонько, і мені.

 

Калинка:

 Я – не груша, я – не слива,

 Я – калинонька вродлива!

 Я стою в зеленім листі

 У червоному намисті.

 А чому я так прибралась?

 Бо до свята готувалась!

 

 Вчитель.  А що ми побажаємо калині?

 

 Учень             Рости, наша калинонько, розвивайся

                        Навесні білим цвітом заквітчайся.

                        Не журися, червона калино,

                        Маєш білий цвіт.

                         Не журися, славна Україно, -

                        Маєш  добрий рід.

 

(Дівчатка виконують пісню «Ой є в лісі калина»)

 

Немає України без калини,

Як і нема без пісні солов'я:

А ми - народ, зернина від зернини,

В біді і щасті - ми одна сім'я.

 

Немає України без тополі,

Як і нема без сонця сяйва дня.

Ти без коріння - перекотиполе,

А корінь там, де вся твоя рідня.

 

Без рушників немає України,

Як без любові і життя нема.

Душа без України - мов руїна,

пуста і мертва, холодно-німа.

 

Немає  України без вербиці,

Без сивого Славутича-Дніпра.

Нап'юся живодайної водиці,

В ній зачерпну любові і добра.

 

Вчитель Пісні – це національний дар, яким ми можемо пишатися. Завдяки пісні ми можемо передати свої почуття, переживання, радість і смуток, любов і гнів. Учені українську мову за милозвучність вважають серед європейських мов другою (після італійської)

 

                     Пісня наша – це душа народу.

                     Пісня українська рідна, чарівна.

                     Вона з нами поруч в праці, на уроці,

                     На ланах широких, за станком вона.

 

                     Пісня – чарівниця, гарна, мов зірниця.

                     Мелодійна, ніжна, серцю дорога

                      Веселить, танцює, мирить і жартує,

                      В іграх і забавах всюди є вона.

Пісня Тіни Кароль «Україна»

 

Вчитель . Ми живемо в місцевості, де розмовляють багатьма мовами. Але найчастіше ми чуємо українську і російську мови. Нажаль, не всі прагнуть  добре вивчити рідну мову і частіше поєднують ці дві мови в одну. Це часто призводить до кумедних ситуацій. До вашої уваги сценка з життя.

 

Інсценівка усмішки Павла Глазового «Кухлик»

 

Автор:

 Дід приїхав із села,

 Ходить по столиці

 Має гроші – не мина

 Жодної крамниці.

 Попросив він..

 

 Дід:

 Покажіть кухлик той,

 Що з краю.

 

Продавець:

 Што? Чево?

 Я нє понімаю.

 

 Дід:

 Покажіть кухлик той,

 Що з краю смужка.

 

Продавець:

 Да какой же кухлік здєсь

 Єслі ето кружка.

 

 Автор:

 Дід у руки кухлик взяв

 І насупив брови.

 

 Дід:

 В Україні живете

 Й не знаєте мови…

 

 Продавець:

 У мєня єсть свой язик.

 Да к чему мнє мова…

 

Дід:

 Цим пишатися не слід,

 Бо якраз така біда

 В моєї корови:

 Має бідна язика

 І не знає мови.

 

 Автор:

 Коли забув ти рідну мову

 Яка б та мова не була,

 Ти втратив корінь і основу,

 Ти обчухрав себе до тла.

 Мово рідна, слово рідне.

 Хто вас забуває,

 Той у грудях не серденько,

 А лиш камінь має!

 

 Дід:

 Учи дитино, рідну мову,

 Гордися нею і лелій

 А зрадити голубоньку чудову

 Ти навіть в думці не посмій!

 

Вчитель.   В українській мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. У загадці зашифрований якийсь предмет чи явище. Спостережлива людина завжди відгадає загадку.

 

   Що за пані у білім жупані?

    Дружить з рогачами,

    Горщиками, казанами.

    В роті в неї смакота.

    Що ж за пані то така?                                                    (Піч).

 

Маленька, менша від мачини,

Ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

Й людини мову я спиню.

Що це таке?                                                                     (КРАПКА)

 

Злита з хвостиком ця крапка,

Невелика, власне, лапка.

Робить паузу, всім знайома.

Як вона зоветься?                                               (КОМА)

 

Він після речення, цитати

Вмостився, схожий на гачок

Всіх нас примушує питати

А сам ні пари з вуст — мовчок.                                (ЗНАК ПИТАННЯ)

 

Що за знак - стрункий як спис.

Він над крапкою завис.

Спонука до поклику,

Хто ж бо він?                                           (ЗНАК ОКЛИКУ)

 

Вчитель.  Кожен з вас любить казки і діти, і дорослі. Слухаючи казки, дорослі повертаються у дитинство. А Зараз ми перевіримо, чи наші  дорослі гості пам’ятають казки.

Гра «Звідки ці уривки?» (Діти читають уривки, батьки відгадують)

 

Сидить півник на печі,

їсть смачненькі калачі.

Тут лисичка прибіга

 Мерщій півника хапає.

 Біжить котик рятувати,

 В лисиці півника забрати.              (Котик і Півник)

 

Вигнав дід козу із хати,

Та пішла вона блукати.

В зайця хатку відібрала.

Всі козу ту виганяли. 

Рак козуню ущипнув,

Зайцю хатку повернув.             (Коза-Дереза)

 

Знайшов півник колосок,

Змолов борошна мішок.

Спік негайно у печі

Пиріжки та калачі.

Мишенят не пригощав,

Бо жоден з них не помагав.             (Колосок)

 

Що втекло від баби з дідом,

Не сиділо на вікні,

А зустрілось з зайченятком —

Й ну співать йому пісні?             (Колобок)

 

— А хто, хто в рукавичці живе?

— Мишка-шкрябутушка. А ти хто?

— Жабка-скрекотушка.              (Рукавичка)

 

Я бичок-третячок,

Смоляний в мене бочок.

Із соломи дід зробив,

Бік смолою засмолив.             (Солом'яний бичок)

 

 Що за звір

Вплітає сало

І кричить все:

«Мало, мало!»?

У жупані парубоцькім —

Упізнали — це...             (Пан Коцький).

 

Хто це в човнику пливе

Й рибку матінці везе?

І кого змія страшнюча

З'їсти хоче більш за все. (Івасик-Телесик)

 

Він зі змієм став до бою —

Сміло бився булавою.

Поміркуєш  з нами трошки

Це герой               (Котигорошко)

 

Що дідусь наш посадив,

Поливав, полов, ростив?

А як виросла велика,

Всю сім'ю на поміч кликав:

І бабусю, й внучку, й Жучку.

Рвати щоб допомогли.                (Ріпка)

 

Вчитель.  Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. Глибше ви пізнаєте її скарби, коли будете вчитися у школі і продовжувати вивчати нашу мову.

 

                   Вивчайте, любіть свою мову,

                  Як світлу Вітчизну любіть.

                  Як стягів красу малинову,

                  Як рідного неба блакить.

 

                    Вивчайте мову українську

                    Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

                    Прекрасну, милу і чудову,

                    Як материнську пісню колискову.

 

                            Моя чарівна, дивна мова!

                            Хто перелічить в ній слова?

                            Вона прекрасна і казкова,

                            Весела, щира і жива

 

                             Вона, як зоря пурпурова,

                              Що сяє з небесних висот,

                             І там, де звучить рідна мова,

                             Живе український народ.

 

                   Слово – могутнє! Яка в ньому сила!

                  Скажеш з любов’ю і радість росте,

                  Слово хороше – народжує крила,

                  Ви не забудьте ніколи про це!

 

Вчитель.  Надзвичайно багата наша українська мова. А скільки у мові є чарівних слів, від яких тепліє на серці, коли їх чуєш і промовляєш сам.

 

                    Я слова чарівні знаю,

                    Вивчила охоче,

                    І в розмові їх вживаю

                    Зранку і до ночі.

                    Доброго здоров’я, Іро!

                    Добрий день, Христинко!

                    Ти до мене, я до тебе

                      Звернемось гарненько!

 

                   І спасибі, й дуже прошу,

                  Вдячний Вам,, будь ласка, 

                  Словом радість вам приношу,

                  Світ стає, як казка.

 

                 Всім привіт, будьте здорові,

                 Дякую красненько.

                 От така чарівна мова

                 Радує серденько

 

                До побачення вам, люди,

                 Будьте всі здорові.

                 І слова чарівні всюди

                 Ви вживайте в мові!

 

Вчитель.   Ось бачите, скільки ви знаєте хороших слів. А тепер послухайте, які прекрасні слова про мову знає  Христинка 

               Ніжна, мила, світанкова,

                 Ясна, чиста, колискова,

                 Мелодійна, дзвінкотюча,

                 Дивна, радісна, співуча,

                 Лагідна, жива, казкова,

                 Красна, чарівна, шовкова.

                Найдорожча, добра, власна,

                Мудра, сонячна, прекрасна,

                Соловїна, барвінкова

                 Українська мова!

Ми всі разом не змогли знайти і половини слів, які використав поет. А це значить, що ми ще не досить володіємо рідною мовою. Нам з вами ще треба

докласти зусиль, щоб мова наша звучала, як пісня, красиво і лагідно.

 

Звучить пісня  Рідна мова»

 

Вчитель. Наша Батьківщина славиться видатними письменниками, які писали різноманітні вірші.  Зараз ми з вами побудемо у ролі поетів і усі разом будемо складати вірш.  Для цього потрібно  добирати  останнє слово другого рядочка за змістом в риму.

 

Щоб розумним й мудрим стати,

 Треба рідну мову ... (знати).

 А щоб вміти говорити,

 Треба рідну мову ... (вчити).

 Знає кожен з нас чудово —

 Не прожити нам без ... (мови).

 Рідна ж мова пелюсткова,

 Мудра, світла, ... (світанкова).

 І дзвенить щодня і в свято,

 Бо вона така ... (багата).

 І така джерельно-чиста

 Наша мова ... (промениста).

 Чарівна і калинова

 Наша мова ... (веселкова).

 В ній такі слова чудові,

 Хліб і сіль на ... (рушникові).

 В ній в віках батьки і діти,

 Як без мови в світі ... (жити)?

 Понад світом хай лунає.

 Хай ніхто не ... (забуває).

 Рідну мову українську,

 Мудру, щедру, ... (материнську).

 

Вчитель. Молодці, ви гарно справилися з цим завданням і у нас вийшов дуже гарний  вірш. Правда батьки?

 

                               Люби, мій брате, край свій рідний,

                              Широкий, пишний, гарний край,

                              Бо він любові тої гідний,

                               Бо в нім лиш знайдеш щастя рай…

                               Люби і слово те рідненьке,

                                Що ненька вчила ще колись…

                                Воно таке звучне, миленьке –

                                 Люби його і ним гордись!

Двоє дітей виконують пісню   « Добрий день, матусю Україно!    »

 

Учитель. Гадаю, тепер ви будете ще наполегливіше вивчати рідну мову, щоб знати її і розмовляти нею, щоб збагатити свій словниковий запас. А для цього потрібно багато читати. Недаремно у народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає», «Книжка вчить, як на світі жить». Отож вчіться, читайте та іноземні мови вивчайте. Лише одне запам’ятайте — своєї мови не цурайтесь!

 

 

1

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
doc
Додано
7 січня
Переглядів
400
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку