Сценарій родинного свята "Хай живуть у кожнім домі любов,злагода й добро!"

Хай живуть у кожнім домі

Любов,лагода й добро!

Сценарій родинного свята

Ведучі 1.Добрий день вам,тата й мами,

Дідусі й бабусі,

Братики,любі сестрички

І,звичайно,гості всі!

2.у щасливу цю годину,

В довгожданную хвилину,

У весняний добрий час

Раді ми вітати вас!

1.Ми ведучі цього свята.

І, щоб ясно всім було,

Свято ми своє назвали:

«Хай живуть у кожнім домі

Любов,Злагода й Добро!»

2.На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім’я.

1.В щасливі і сумні години,

Куди б нам не стелився шлях ,

Не згасне вогнище родинне

В людських запалене серцях.

2.Як сутінки обіймуть землю

І стишать кроки дня і мову,

Найближчі люди поруч сядуть

І поведуть просту розмову.

Сценка «Розмова матері з донечкою»

(Мама з донечкою ліплять вареники)

Доня: - А чого у тебе,мамо,варенички рівненькі,а у мене-ні?

Мама: - Бо ти у нас ще маленька,і ручки твої маленькі.

Доня: - Якщо я маленька,може ти сама,мамо,будеш ліпити варенички?

Мама: - Сама я довго ліпитиму,а з тобою ми вже і впоралися. Потім,тобі ж теж треба вчитися . Ти ж виростеш,станеш берегинею…

Доня: - А хто це – берегиня?

Мама:- Берегиня – це жінка,мама. Вона береже свою оселю,діток,сім’ю.

Доня: - А тато хто?

Мама: - Тато - голова сім’ї,годувальник,захисник родини.

Доня: -А що таке родина?

Мама: - Родина – це ти,твій братик,я і наш тато,дідусь і бабуся. Це рідні люди,які тебе люблять і ростять. А хочеш,доню,я розповім тобі казку?

Доня: - Розкажи,мамочко,розкажи!

Казка

Дійові особи:Любов,Злагода,Добро,Злоба,Розбрат,Заздрість,Чоловік,Жінка,

Батько чоловіка.

Мама(розповідає): Давно-давно,коли дерева росли вище хмар і в їх верховітті звивали гнізда не тільки птахи,а й зорі,коли трави і квіти могли співати,а люди тільки вчилися бути людьми,два всесильні чародії:добрий і злий,послали до них своїх посланців.

Добрий чародій послав Любов,Злагоду й добро.

Любов: - Я любов,я не можу жити без людей. Мені холодно й незатишно у безсердечному світі. Я мрію поселитися в людських домівках і серцях. Я навчу людей любити. Вони розумні . Люди зможуть приборкати вогонь і воду,навчаться здобувати їжу,тепло і світло,збудують великі кораблі,швидкі літаки,тисячорукі помічники – машини,але без любові так і залишаться звіроподібними дикунами.

Добро: - Я – Добро. Я хочу посіяти в людських серцях зернятка співчутливості,жалю,чуйності,милосердя. Я навчу їх тамувати біль ближнього,ділити його горе,підтримувати один одного.

Злагода: - Я – Злагода. Я подружу,об’єднаю людей,навчу їх взаєморозумінню. Я допоможу їм стати терпимішими,уважнішими один до одного. Навчу пробачати помилки інших і самим просити пробачення. Я доведу,що кожна людина: і доросла,і маленька,сильна і слабка,молода і старенька,- є неповторною,потрібною  всім. А разом вони непереможні. Тільки жити їм треба за цими законами Любові,Добра і Злагоди.

Мама(продовжує) : - А злий чародій послав до людей Злобу,Розбрат і заздрість.

Злоба: - Ей ви,люди!Чи думали ви,чого так мало живете?тоді як каміння – вічне?Може тому,що плачете не тільки від власного болю,а й від чужих страждань?

Чи знаєте ви,який закон робить вовчу зграю сильною?Закон Злоби і Сили!Навіть свого ватажка,коли він постаріє і ослабне,вовче плем’я загризе. Переймайте цей закон,люди!

Розбрат: - Не треба дружити,брататися,бо тоді треба буде ділитися!А коли ти один ,то все твоє - тільки твоє!Викинь те злагоду на смітник,я буду з вами -Розбрат.

Заздрість: - Не бійтеся,що без Любові,Злагоди,Доброти  ваші душі опустіють.

 Я – Заздрість – поселюся в них , а разом зі мною – Підступність,Ворожнеча і вічне Зло .

 

Мама:  Розбрат,Злоба і заздрість були нахабнішими. Вони поселилися серед людей. Люди стали жити за вовчим Законом Сили.

На сцені декорації:стіл,лава,піч. За столом сидять чоловік і Жінка.З печі ледве зліз дід – Батько чоловіка.

Жінка : Твій батько зовсім постарів.

Нічого вже робить не може.

Ледь дибає,а хліб наш їсть…

Чоловік : Так,жінко,говорить негоже.

Мій батько дав мені усе:

Життя і силу,двір і хату,

І поки здоровішим був,

Він нам обом поміг багато.

Жінка : я не про те тобі кажу.

В нас є закон. В законі – Сила!

Живеш,як можеш щось зробить,

Як ні – пора уже в могилу.

Чоловік : Які жорстокі ці слова!

В них ні краплини доброти!

Жінка :  Та це ж придумано не мною!

В нас є іще малі роти…

Батько : Ну годі вже,не сперечайтесь.

Зі мною й справді лиш морока.

Я вже старий. Пора. Ведіть…

Хоч в темний ліс,хоч в яр глибокий.

Ось поцілую онучат,

Та вже й готовий я в дорогу.

Не буду вам уже мішать,

Не заступлю цього порога.

Мама: І за отим Законом Сили

У ліс спровадили старого,

Хоч й не покинули вовкам-

Поставили йому там хижку.

Ш тільки мав якусь хвилинку,

Той син до батька поспішав.

Несе у торбі хліб і сало,

Тютюн,і люльку,і кресало.

І молиться,щоб був живий…

Чоловік : Я,тату,їсти вам приніс.

Батько : Мене годує щедрий ліс.

Ти розкажи,які новини.

Онуки як і як сусіди?

Чоловік : Онуки ваші підростають.

Батько : Про мене вже й не пам’ятають…

Чоловік : І цвірінчать,як пташенята.

Сусід вже звів новеньку хату.

Та й нові люди ще прибули…

Батько : Про мене всі уже забули…

Чоловік : Лишайтесь,тату,тут здорові.

Простіть,як що не так сказав.

Батько : Ось ягідки візьми онукам.

Я сам їх,синку,назбирав.

Мама : І за оцим Законом Сили

Жили б ці люди ще віки.

І помирали б в самотині

Покинуті старі батьки.

Та голод впав на край зненацька,

Чорніші ночі стали дні.

Життя згасало,мов вуглинка

На захололім черені.

Голодні діти їсти просять.

Запаси ж тануть,наче віск,

Шматочки хліба з своїм горем

Востаннє син у ліс поніс…

Чоловік : Пробачте,тату,і прощайте…

Я не прийду більш…Не дійду…

Оце усім вже довелося

Пізнати й голод,і біду.

В коморах пусто,все поїли.

Поїли й те,що на посів.

А нивка аж благає : «Сійте!»

Ще трохи – й вимремо усі.

Мама : За мить одну простив старий

Невдячність,зло,колишню зраду.

І дав він сину в порятунок

Так ось,людоньки,пораду:

Батько: «Розкрийте хати і солому із стріх

На ниві розтрусіть.

Там є зерно,воно зійде,

Лиш добре Бога поросіть.

Це я у пам’яті проніс,

Так,синку,вже було колись.

Мама : І зріс врожай!І стало хліба

І у коморі,й на столі.

І на свою вселюдську раду

Зійшлись дорослі і малі.

Жінка : Старий закон – вовкам годиться –

У них лиш Сила над усе!

Людина ж Божим повелінням

Добро й сердечність в світ несе.

Чоловік : Нехай почують наші діти

Й запам’ятають навіки:

Спіши Любов’ю їх зігріти,

Поки живі твої батьки!

Злагода : І за роки ,в труді прожиті,

За нам дароване добро

Повинні ми потурбуватись,

Щоб їм самотньо не було.

Любов : Шануй натруджені їх руки.

Теплом і хлібом поділись.

Старенькі,немічні,недужі-

Вони найкращі,як колись.

Добро : До милих зморшок придивіться,

Усміхніться й поклоніться.

Вартий пошани сивий волос

І старенький тихий голос!

Мама : І з того часу поселилися серед людей Любов,Злагода й Доброта. У сім’ях,де в пошані старенькі дідусь і бабуся,де панує злагода і порозуміння,де любов бережуть,як святиню,підростають добрі діти . Вони – наша радість,наше щастя,гідне продовження  нашого роду.

Ведучі 1.Тож пам’ятаймо мудрі ці слова,

Що без сім’ї нема народу.

І бережімо все,що Бог для нас зберіг:

Любов і злагоду – цю берегиню роду.

2.Будуймо дім свій вікнами до сонця.

Хай не полишить нас любов свята.

Хай мальви і калина квітнуть край віконця

На довгий вік,на довгії літа.

1.Для вас концерт підготували ми:

Пісні,вірші,і жарти,й добру казку,

Та ще й дарунки,зроблені дітьми,

Вам  за любов,турботу вашу й ласку!

Виступи дітей.