Виховна година "Добре вогонь горить, як є чим підпалить"

Тема: Добре вогонь горить, як є чим підпалить

Мета: поглибити знання учнів з питань пожежної безпеки;  за допомогою художніх творів та  картин живопису показати красу та велич вогню,а також загрозу, яку він несе людству , вчити швидко оцінювати небезпечну ситуацію, приймати оптимальне рішення щодо її подолання, рятування свого життя та наданню допомоги іншим; розвивати логічне мислення, уміння робити висновки;  виховувати пильність, обережність, розсудливість, почуття   відповідальності за   свої вчинки

 Обладнання: книжкова виставка; учнівські малюнки та презентації; дошка padlet

Хід заходу

І. Оголошення теми  й мети  заняття.

Учитель.

Вогонь ... Як же приваблива ця стихія, ви не знаходите? Так і хочеться годинами сидіти біля багаття або каміна  і дивитися, як палахкотять дрова. Вогонь дає тепло, без якого люди не могли б існувати. Щоб зрозуміти красу вогню потрібно подивитися, як він пожирає все нові і нові предмети. Є три речі, на які можна дивитися нескінченно: як горить вогонь, як тече вода, і як працюють інші, що і роблять натовпи роззяв на пожежі, не в силах відірвати очей від того, що відбувається. А все тому, що вогонь дійсно володіє магічною дією, притягаючи увагу. Недарма ж у всі часи силу вогню використовували в різних ритуалах. Так, наприклад, спалення живцем – один із найбільш болісних видів страти в давнину. А в наші дні кульмінація Масляної – спалення опудала, символу відходу зими і настання весни.  Пригадайте цьогорічне свято у нашій школі. Ми теж спалювали  символічну Зиму і запрошували весну прийти на землю. А влітку дівчата й хлопці        на Івана Купала знову запалюють символічне багаття, через яке перестрибують, таким чином ніби очищуються від усього злого та перевіряють свої почуття на міцність (Додаток 1.)

 І сьогодні ми поговоримо про те, як поводитися з вогнем: коли він є для людини другом, а коли перетворюється в смертельну стихію. Для початку дізнаємось, яке визначення має саме слово вогонь.  Надаю слово  «Дослідникам».
Учень 1. Академічний тлумачний словник (1970—1980) дає таке тлумачення  та  значення слова «вогонь»: 
ВОГОНЬ (розм. ОГОНЬ), гню, ч. 
1. тільки одн. Розжарені гази, що виділяються під час горіння й світяться сліпучим світлом; полум'я. У великих печах палав такий вогонь, що аж на вулиці ставало душно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 124); 
2. тільки одн., перен. Душевне піднесення, натхнення. Та не має такої сили мій вогонь! І от чому він не потішив мене в моїй тузі великій (Леся Українка, III, 1952, 690); — Вогонь, не дівчина, — сказав Зуб.. В неї горить усе під руками (Вадим Собко, Справа.., 1959, 29). 
3. Те саме, що вогнище 1. Коло одного шатра горить багаття, висить казанок, а коло вогню сидить циганка в червоній хустці на голові (Нечуй-Левицький, III, 1956, 269); [Лев:] 
4. Світло сонця, освітлювальних приладів. О. Хведор підняв чарку проти свічки. Кришталева чарка неначе засміялась проти вогню (Нечуй-Левицький, I, 1956, 119); 
5. тільки одн., розм. Про жар, підвищену температуру тіла. [Комісар:] Важко, товариші... Вогонь пішов у ноги, руки, у жилах розійшовся... (Олександр Корнійчук, І, 1955, 32); 
6. тільки одн. Стрільба з гвинтівок, гармат і т. ін. Справа і зліва озвалися кулемети, взялися люто сікти по мосту перехресним вогнем (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 138); — 
7. у знач. виг. Військова команда для здійснення пострілу; наказ стріляти. [Сергій:] Дужче вогонь! Дужче!.. Чекаленко, третій шрапнеллю! (Олександр Корнійчук, II, 1955, 57); Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 715. 

Учень 2. А я хочу продовжити думку і познайомити вас із ще одним сервісом Вікіпедія , який теж пояснює значення цього слова та розповідає, де вогонь застосовується,яким  він буває.  (дошка padlethttps://uk.wikipedia.org/wiki/Вогоньhttps://padlet.com/aladobra2512/htojoiayj5z7)
Учитель. Про те, як з’явився вогонь, сьогодні ми можемо тільки здогадуватися. За однією з версій блискавка вдарила в дерево, і воно загорілося, так уперше люди познайомилися з вогнем. Вогонь з давніх-давен відігравав важливе значення в житті людини. Підтвердженням цього є приказки, прислів’я, загадки про вогонь. 
А які вам перлини народної мудрості про вогонь відомі? http://dovidka.biz.ua/prisliv-ya-ta-prikazki-pro-vogon/ Надаємо слово «Народознавцям».

«Народознавці». У народній творчості вогонь та його сила описуються в легендах, міфах,  казках, загадках, прислів’ях та приказках. Говорять, що людям уперше вогонь подарував Прометей. https://www.youtube.com/watch?v=LysPQc9i6A8 Згадайте міф «Про вогонь». http://dovidka.biz.ua/mif-pro-vogon/   У ньому сказано, що кожен вогонь має свого господаря, тобто служить йому.                                                                      Хто ж сильніший – вогонь чи людина? Чим повчальний цей міф?                    А пригадайте народні казки та їх героїв, які пов’язані з вогнем. (Відповіді учнів: казки «Івасик- Телесик, відьма топила піч, щоб зажарити хлопчика», «Котигорошко» - хлопець вступив у двобій із Змієм Гориничем, у якого із пащі вилітав вогонь; «Дванадцять місяців» -  брати грілися біля багаття та інші).

Учитель. Подумайте, яку роль у народній творчості відіграє вогонь? Де він допомагає людині, а де застерігає та попереджає, а де й руйнує все навколо та знищує? Давайте пригадаємо твори, що вивчаються в сьомому класі.  Чи зустрічаємося ми з образом вогню у них? Яку роль він відіграє у творі? Послухаємо «Літераторів» .           (Додаток 2)

«Літератори». Учень 1. Ми ретельно вивчили програму та дійшли висновку, що у творчості письменників вогонь зображується досить часто. В історичних і сучасних, у художніх і публіцистичних творах можна знайти чудові приклади опису боротьби людини проти вогню, проти пожежі як джерела біди і загибелі. У більшості творів людина виявляється переможцем, приборкувачем вогню, професіоналом своєї справи.

Але звичайному  пересічному громадянину не можна забувати, що, вийшовши  з-під контролю,  вогонь переростає у вогняну стихію, яка несе з собою смерть і руйнування. Людина виявляється безпорадною  перед такою стихією, і навіть професійні приборкувачі вогню - пожежні занадто часто ризикують своїми життями!

Учень 2. Я хочу розповісти про всепоглинаючий вогонь як символ руйнування, нищення, його сліпу стихійну й безжальну силу, здатну перетворити все живе на пустку, який  відтворено у повісті "Захар Беркут" І.Франка. Отже, у повісті І.Франка "Захар Беркут", нападники-монголи з наказу бегадира  Бурунди спустошили цілу рівнину, спалили карпатське село, боячись нічного нападу тухольців. Вогонь-пожежу в цьому творі відтворено як живу злу істоту, що сліпо нищить і природу, і селище, і місце збору старійшин, і те, що дороге кожній людині, - рідну домівку тощо: "Разом зі всіх боків запалала Тухля, прориваючи огненними язиками грубу пітьму, що залягла над нею. Дим бовдурами покотився низом і вкрив долину. Стріхи тріщали, злизувані кровавим полум’ям. Із стріх бухав огонь угору, немов то присідав, то підскакував, хочучи досягнути до неба. Часом знов від подуву вітру полум’я стелилось плазом, золотилося іскрами, меркотіло, хвилювало, мов вогненне озеро. Хрускіт упадаючих крокв і стін котився глухо по долині; стіжки збіжжя і сіна виглядали мов купи розжареного вугілля, а з їх середини де-де пролизувалися біляві огневі пасма; дерева горіли, мов свічки, високо в повітря викидаючи огнисте, горюче листя, мов рої золотих мотилів. Ціла тухольська долина виглядала тепер мов пекло, залите огнем… З жалібним стогнанням гепнула додолу піднята монгольськими сокирами прастара липа - свідок громадських копних зборів. Повітря в тухольській кітловині розгорілося, мов справді в кітлі, і живо схопився з гір страшний вітер, що курбелив іскрами. Рвав горючу солому і головні та кидав ними, мов огняними стрілами" [33, с. 309-310].

Таким чином, вогонь у цьому творі - пожежа і, водночас, ненаситна всепоглинаюча жива істота, він порівнюється із вогненним озером, пеклом, залитим огнем, огненними пасмами, огняними стрілами. І серед цього пожарища-пекла "з диким вереском гуляли й бігали монголи, викидаючи в огонь усе, що тільки попадалося їм під руки" [33, с. 310] - загарбники, руйнівники, які вчинили це нищення.

Учень 3. Нещодавно ми прочитали повість Андрія Чайковського «За сестрою». У ній неодноразово зустрічаємося з образом вогню: попередження про небезпеку, пожежа в селі, приготування їжі козаками, Павлусем по дорозі до Криму.

Пригадайте, яким чином мешканці одного села інформували людей інших місцевостей про набіги татар? («До того ще вони умовились із сусідніми селами, щоб у кожному були наготові бочки зі смолою, які на випадок татарського набігу треба було запалити або тим способом повідомити інших про небезпеку»)

 Як мешканці села сприйняли церковний дзвін на тривогу? Пригадайте

 це. («Діти стали плакати, а дід вибіг прожогом з хати... Надворі стало ясно від пожежі. Ціле село прокинулося. Люди з криком, галасом та зойками стали рятувати свою мізерію. Виганяли товар зі стайні та виносили з хат свої пожитки. Діти плакали, жінки голосили. Козаки кликали один одного, та ніхто нікого не слухав. Кожен робив як знав, а дехто-таки не знав, що йому робити, і стояв без діла»)

Про що свідчить така поведінка спасівчан? Чи готові вони були до злагоджених дій? Чим закінчилася така панічна поведінка людей?

Учень 4. У повістях  Григора Тютюнника «Климко» та «Вогник далеко в степу» вогонь як вогник, як невелике вогнище, може дарувати віру, слугувати орієнтиром, підтримувати, звеселяти, об'єднувати, нагадувати про рідну домівку. Саме таке символічне значення вогню зустрічаємо у повістях  Г.Тютюнника "Вогник далеко в степу" та «Климко».

У першому із зазначених творів зображено, як вогнище розкладали хлопці - діти-сироти і напівсироти - коли проходили щоденно пішки від села до ремісничого училища й назад по вісімнадцять кілометрів.

Ось як оповідає Павлусь, головний персонаж повісті: "Щоб не так нудно й моторошно було йти вранці чорним шляхом і степом, - ніде ні вогника, ні звуку, тільки вовки виють, то збоку, то десь попереду, то позаду нас, - ми придумали розкладати звечора, як повертаємося з училища, вогонь навпроти Писаревого лісу. Розпалимо хмиз - полум’я шугає аж під дроти на стовпах - гріємося біля нього, обкладем багаття трухлими пеньками і йдемо далі, додому. А вдосвіта, ще від станції Ли бачимо: є наш вогник! Здається, що він далеко-далеко. А він осьо, за гони від нас. У дощі вогонь загасав. Коли ж підмерзло, знову жеврів щосвітанку. Поминувши його, ми ще довго оглядалися і вигукували:

• Видно, дивіться!
• І досі видно!
• О, немає, сховався…

І нам робилося трохи сумно, але ненадовго, бо незабаром попереду вже виднілося містечко і вогники, деінде розкидані по ньому з вікон. Так і ходили щодня: від вогників у селі, як оглянемося згори, до нашого посеред степу над шляхом і попереду - в містечку                          Розкладали вогонь і "задля того, щоб хоч трохи звеселити степову осінню темряву", і"щоб було де перегрітися посеред дороги" , коли випадали сніги.                                          Можемо зробити висновок, що образ вогника у повісті як багаття, , яке підтримували хлопчаки серед степу,  вогнику, який видно ще здаля, який зігріває, має символічне значення: він був орієнтиром у нелегкій дорозі (як у навчанні, так і в житті), звеселяв, чекав, кликав, підбадьорював, вселяв надію, зігрівав хлопчиків: "Сидимо навпопічки довкола вогню, дмухаємо на жар, наставляємо до нього долоні… Обертаємося на місці помалу,.. гріємо шинелі з усіх боків".                                                                                                             У повісті «Климко» головний герой теж знаходить свій порятунок біля багаття на картоплищі: зігріває замерзлі босі ноги, пече картоплю та в думках повертається до своєї  домівки – вагової із залізною буржуйкою.   

Яким є вогонь у творах Григора Тютюнника?  

Учень 5. Марина Павленко, сучасна письменниця, у повісті «Русалонька із  7-В або Прокляття роду Кулаківських» нагадує нам, що вогонь – це природне явище і може нести не тільки руйнацію, а ще й смерть. Так блискавка, яка влучила в будинок, не тільки підпалила його, а ще й забрала життя молодої жінки, бо в цей момент «небо зійшлося з землею».

Чи можна було попередити природну стихію?  

            Хочемо нагадати вам  про життєву необхідність пожежобезпечної поведінки, щоб страшні пожежі залишалися тільки в книгах і в фільмах.

Учитель.  Сьогодні ми з вами переглянемо й художні полотна, які навіки залишили в історії людства звичайне привабливе багаття та картини страшних пожеж. Надаю слово «Мистецтвознавцям».

«Мистецтвознавці».  Учень 1. Вогонь – важлива складова нашого життя. Важко уявити людський побут без нього. Вогонь ще з доісторичних часів хвилював людську уяву. Не дивно, що так багато картин присвячено саме цій темі. На одних полотнах полум’я виступає як порятунок, а на інших – як кара Божа. Пропонуємо вам відвідати віртуальну картинну галерею, присвячену темі вогню. https://www.livemaster.ru/topic/1740907-ogon-kak-protivorechivyj-obraz-v-tvorchestve-hudozhnikov

Ви познайомилися із картинами, які нагадують нам про те, що вогонь не тільки наш друг, але в руках людини може стати страшною смертельною зброєю.

Учень 2. Я хочу познайомити вас із ще однією картиною, яка передає пожежу в киргизькому степу. Автором «Пожежі в степу» є Тарас Григорович Шевченко.

Пожежа в степу

Т.Г.Шевченко. Пожежа в степу. Папір, акварель (21,4 × 29,6 см). [Не раніше 12.V] 1848. Власність С. А. Таранушенка (Київ)

Внизу посередині малюнка чорнилом авторський підпис і дата: Т. Шевченко 1848.

Малюнок наклеєний на альбомний аркуш, на якому справа вгорі чорнилом позначено: 41.

На верхньому краю альбомного аркуша олівцем напис: Оригинальный рисунокъ Шевченки, подаренный г-мъ Шрейберомъ.

Під малюнком по нижньому краю альбомного аркуша тушшю напис: Видъ степнаго пожара въ киргизской степи во время следованія транспортовъ въ Укріпленіе близъ Аральскаго Моря. 12-го мая 1848 года въ веденіи Г. М. Шр… на заливъ р. Ори.

Про пожежу в степу під час переїзду експедиції О. I. Бутакова з Орська до Раїма Шевченко розповідав в повісті «Близнецы»:

«Я стал внимательнее всматриваться в горизонт и, действительно, вместо тучки увидел белые клубы дыма, быстро исчезающие в раскаленном воздухе. К полдню пахнул навстречу нам тихий ветерок, и я почувствовал уже легкий запах дыма… И пока транспорт раскидывался своим исполинским каре вокруг залива, я уже купался в нем. Пожар был все еще впереди нас, и мы могли видеть только один дым, а пламя еще не показывалось из-за горизонта. С закатом солнца начал освещаться горизонт бледным заревом. С приближением ночи зарево краснело и к нам близилось. Из-за темной горизонтальной, чуть-чуть кое-где изогнутой линии начали показываться красные струи и язычки. В транспорте все затихло, как бы ожидая чего-то необыкновенного. И, действительно, невиданная картина представилася моим изумленным очам. Все пространство, виденное мною днем, как бы расширилось и облилось огненными струями почти в параллельных направлениях. Чудная, неописанная картина! Я всю ночь просидел под своею джеломейкою и, любуясь огненною картиною, вспоминал нашего почтенного художника Павлова…

Вблизи транспорта, на темной, едва погнутой линии и на огненном фоне, показался длинный ряд движущихся верблюжьих силуэтов… Верблюды двигались один за другим по косогору и исчезали в красноватом мраке, точно китайские тени. На одном из них, между горбов, сидел обнаженный киргиз и импровизировал свою однотонную, как и степь его, песню. Картина была полная».

Про цю пожежу розповідає також О. І. Макшеєв:

«На другой день после нашего выступления мы видели вдали паль, то есть огонь, пущенный киргизами по степи, чтобы сжечь старый ковыль и дать возможность беспрепятственно расти свежему, и долго любовались, как отдельные сначала огоньки постепенно сливались в непрерывные нити, сопровождаемые сильным заревом. По желанию генерала Шрейбера Шевченко нарисовал акварелью эту импровизированную иллюминацию и подарил ему свой рисунок» [А. Макшеев, Путешествия по киргизским степям и Туркестанскому краю, СПб., 1896, стор 29].

Учитель. Ми багато говоримо про вогонь у літературі, мистецтві. На вашу думку, де ще використовується сила вогню?  (відповіді дітей).

«Проактивні». Ми хочемо розповісти вам про сучасні види мистецтва, які використовують вогонь як складову творчого процесу. Великої популярності набуває вуличне мистецтво, яке носить назву «фаєр-шоу». https://uk.wikipedia.org/wiki/Фаєр-шоу  Наше містечко теж не є винятком, і цього літа ми могли спостерігати виступи місцевих аматорів. Це, дійсно, заворожуюче видовище. Та, звісно ж, ми не рекомендуємо пробувати самим так гратися з вогнем.                                                                                                   Пригадайте, яких правил потрібно дотримуватися поблизу відкритого вогню. Складіть пам’ятку для своїх молодших товаришів.

Учитель. Наша зустріч підходить до кінця. Сподіваюся, що після сьогоднішньої розмови ви будете обережно поводитися з вогнем, використовувати його тільки в мирних цілях та запобігатимете нещасним випадкам, які так часто трапляються через нашу недбалість та безрозсудність. Закінчити хочу словами Віри Дутчак:

ПОЖЕЖА 

Червона троянда, а може і ні,

То знову будівля палає в вогні.

Червоні то змії навколо людей…

О,  скільки пов’язано з ними смертей.

 

Нещадно те полум’я всіх пожирає,

На крики, моління воно не зважає,

А робить щось страшне і в день і в ночі.

Його називають вогнем люди всі.

 

Вогонь, що ти робиш? Навіщо? Скажи.

Невже це все людям за їхні гріхи.

Але і маленькі, невинні ще діти,

Чому вони в полум’ї мусять горіти.

 

Чому? А тому що ми люди самі

На нашій нещасній планеті Землі,

Не робимо все для безпеки своєї.

Послухайте ви поради моєї.

 

У лісі багаття, прошу, не паліть,

Ремонту газ плит самі не робіть.

Дітей з сірниками самі не лишайте, -

Живете лиш раз на Землі пам’ятайте!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1.  Вогонь в обрядових дійствах

Масляна

      

Івана Купайла

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2. Книжкова виставка