Сценарій родинного свята на тему "Моя родина - Україна".

Сценарій родинного свята на тему: «Моя родина - Україна».

Мета: виховувати любов і повагу до членів родини, бажання бути чемними, уважними, завжди пам‘ятати місце, де народилися, рідну оселю. Сприяти творчому залученню дітей до навчально-виховного процесу та їхніх батьків до загальношкільних справ; розвивати навички колективної роботи; згуртувати шкільний колектив — учнів, батьків, учителів.

Танок учнів класу під пісню «Я, ти, він, вона».

 

Ведучий 1. Добрий вечір, шановні гості, дорогі батьки, уся наша шкільна родина! Вітаємо щиро Вас усіх на нашому родинному святі! А зібралися ми сьогодні не випадково. Адже жити нам у цьому учнівському колективі ще довгі й довгі роки. А щоб життя було цікавим і захоплюючим, творчим і багатим, усім треба жити в дружбі й мирі, адже тільки у такій співпраці усім буде цікаво, комфортно і затишно!

 

Ведучий 2:  В Україні говорять «Без сім’ї не має щастя на землі». Саме в сім’ї вона робить свої найперші кроки, звідси вона виходить в широкий світ, навчається любові і добра. Як велика ріка бере початок із малого джерела,  так і наша держава починається з родини. А родина до родини – народ.  Отже, починаємо наше свято.

 

Ведучий 1. Неня, ненька, матуся, мамуся, мамка, мамочка. Все найкраще увібрало в себе це дивовижне слово. Мати... Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця, допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози, зрозуміла перші слова. Все найкраще, що є в нас, від рідної неньки.

(звучить пісня «У моєї мами»)

Учень читає вірш:

Татова любов — як літній день,
Пахне потом, хлібом,споришами…
Не знайти такої вам ніде, —
Ну — хіба що на долонях мами
Татова любов — як джерело,
Чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
Ще такої в світі не було, —
Ну, хіба що у очах матусі.
Татова любов — немов меди,
Солодко від неї, аж не йметься.
Спробуй, ще таку десь віднайди, —
Ну, хіба що в материнськім серці.
Татова любов — мов океан,
Де — ні дна, ні берега земного…
В неї, справді виміру нема,
Бо вона, як в матері, від — Бога.
  (Звучить пісня «Про тата»)

 

Ведучий 2:  Українська мова! Прислухайся до нашої світлої мови, до її надзвичайно чистого і мелодійного звучання. Відчуй своїм серденьком її ніжність і ласку, осягни розумом її величезне, безцінне багатство. Захопися і насолоджуйся її багатогранною і вражаючою красою. Припади вустами до дзвінкого і чистого мовного джерела, яке б’є з глибин рідної Землі. Впивайся її чарівною казкою. Вдумайся в глибинний зміст кожного слова, застав себе замислитись над складним історичним шляхом, який пройшла рідна мова і зрозумій її силу та невмирущість.

 

Ведучий 1. Жити в Україні і не розмовляти українською мовою — це, принаймні, принизливо для самої людини, бо вказує на її неспроможність до навчання, а також про ставлення її до всього українського, національного, рідного. Та я переконана, що кожна людина здатна змінити своє ставлення до мови і розмовляти правильно, гарно і навіть вишукано. Це залежить тільки від самої людини, від її творчого потенціалу, бажання і мудрості.

 

Сценка «Побачення»

 

Ведучий 2:  Золота скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата й різноманітна. Є в ній прислів'я та приказки, легенди і перекази, думи, пісні, усмішки та анекдоти, «перлини великого намиста» — коломийки, загадки… Та чи не найпопулярнішим жанром фольклору, що розкривав безмежний світ людської уяви, полонить серця дітей і дорослих, є українські народні казки.

 

Ведучий 1. Ще милує душу пісня материнська над колискою, а вже й казка – байка дідусева чи бабусина — на здоровий сон, на щасливу долю. І стільки в ній незвичайного, дивовижного, прекрасного! Реальне і вигадане напрочуд гармонійно поєднуються в казці, зачаровуючи малюка на все життя красою народного слова, сповненого мудрості, добра й оптимізму.

Казка «Ріпка»

 

Ведучий 2:  Жодна нація за всю історію не має такої кількості пісень, яку створив український народ. В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень країн усього світу. У фонді України там знаходиться близько 15,5 тисяч пісень. На другому місці перебуває Італія з кількістю 6 тисяч народних пісень.

Конкурс для батьків  на знання українських пісень.

 

Ведучий 1. Пропонуємо вашій увазі п’єсу «Наталка-Полтавка» на новий лад.

 

Сонце сходить вранці рано,

Світить гарно дуже,

Розвалилась під парканом

Свиня у калюжі…

Потерпать в житті невдачі

Їй забракло сили:

В неї був кабан добрячий –

На Великдень зїли.

Ось і я миритись  мушу

З долею своєю –

Хоч лягай у ту калюжу

Поруч із свинею…

Розквітає рута – мята,

Морква – помідори,

Женихів кругом багато,

Та усі - потвори!

Де мій сокіл, я питаю,

Мій Петро коханий?

Бо без нього борщ скисає

І картопля вяне…

Таргани по всій оселі,

Як в романі Кафки –

Отаке життя веселе,

В дівчини – полтавки!

Женихів отих докука

Душу мені марить…

(прислухається. Чути стук у двері)

Знову хтось у двері стука –

Це пан Возний, мабуть…

(входить Возний з телефоном у руках, з книжкой Фета, декламує)

Возний. (цитує за книгою)

Я прийшов к тєбє с прівєтом

Розказато шо сонце встало

Наталка.
Краще б тільки замість Фета

Ти приніс шматочок сала!

Возний.

Мнє обридло робко прятать

Тєло жирноє в утьосах

Через це тебе посватать

Я приїхав на кольосах.

Не дивись що я маленький,

А дивись в мою кишеню.

Як за мене вийдеш заміж,

Дам долярів цілу жменю.

(Возний потрясає жменею грошей)

Наталка.

Забирайся геть небого

Нам таких як ти не треба.

Якщо вийду я за кого,

То вже точно не зе тебе.

Возний.

Я не крутий предприніматєль,

В мене лічная кобила.

Все що схочиш будеш мати,

Тільки б мене полюбила.

Наталка.

Ой вертайся ти до хати,

Не дивись на чорні брови.

Як мені тебе кохати,

Якщо ти не знаєш мови.

Тут сидиш собі, міркуєш

Вся у сумнівах трясешся,

А на вас на нових руських

Гарбузів не напасешся.

(Наталка підносить Возному гарбуза, він залишає сцену)

Наталка.

Буйно квітне конюшина,

Люди в полі роблять.

З пана Возного мужчина,

Як з мене голобля.

Женихів отих когорта

Мені тільки лихо

(поглядає у вікно)

Знов несе якогось чорта

Виборний приїхав.

(виходить Виборний, статний юнак, одягнений досить кумедно. Зверху піджак з депутатським значком, знизу шаровари.)

Виборний.

Наталка, ти мене лишила сну

Кохана, я від щастя очманів

Чи думав, що таку красу зустріну.

Не даром батьківщиною слонів

Назвали нашу рідну Україну.

Наталка.

Яких слонів? Пан Виборний, агов!

Він правду каже – очманів, та й годі!

Та ви мені через свою любов

Всі буряки стоптали на городі!

Виборний.

Наталка, люба, то моя вина –

Даруй мені цей вчинок необачний…

Ну хочеш – привезу тобі слона

На слоновозі «Гетьман Сагайдачний»?

Я – щирий український патріот,

І регулярно маю те, що маю,

Я повсякчасно  дбаю про народ,

 Тому без черги хабарі приймаю!

Я покохав тебе за ніжний стан,

За усмішку, за голос, за фігурку!

Все матимеш – лише моєю стань!

Що скажеш?

Наталка.

Від слона тобі цюцюрку!

Зажерливість слонячих ваших зграй

Паскудить землю навкруги і небо!

Так що від мене гарбуза тримай –

І хобот свій не сунь, куди не треба!

(наталка підносить гарбуза, Виборний залишає сцену)

Наталка.

Цвіте терен, цвіте рясно,

Земля розквітає…

Де мій любий, сокіл ясний,

Чом не прилітає?

Чом кохання не родиться,

Люди потерпають,

Твою білу лебедицю

Гусаки щипають…

(на сцені зявляється Петро)

Петро.

Вийшов час тобі страждати,

Потерпати лихо…

Я до тебе, люба Нато,

Назавжди приїхав!

Наталка.

Я люблю тебе одного,

Соколе мій, Петре!

За тобою йти готова

Хоч три кілометри!

Різним покидькам доволі

Гарбузів дала би…

Ми з тобою – дві тополі,

Вони ж – баобаби!

Петро.

Із людей знущатись досить

Тим, що гроші мають!

Хай нарешті кровососи

Облизня впіймають!

Буде щастя, буде слава

Й прагнення великі!

Веселися, вся Полтава!

Грайте нам ,музики!

(Петро і Наталка співають «Ой на горі два дубки…)         

Ведучий 2: Родина — стовбур дерева міцного.

Це батько й мати, бабці й дідусі.

Тітки і дядечки всі до одного,

 Ну, словом, родичі й близькі усі.

 І є ще предки давні — це коріння,

Що глибоко у цій землі лежить.

А діти, діти — нове покоління,

Це пишне гілля, що увись летить.

Родинне дерево ось тут укоренилось,

На цій землі, у рідному краю.

Й новим гіллям так щедро розпустилось

Та має біографію свою.

Потрібно всім це дерево вивчати,

Бо ми господарі на цій святій землі.

 Коріння роду треба добре знати,

Дітей навчати, поки ті малі.

Бо що то за людина без коріння?

Як перекотиполе, що летить…

Без роду-племені, його благословення

Не може праведно на цій землі прожить.