Сценарій родинного свята "Нашому роду нема переводу".

                                    Комунальний заклад

                   «Загальноосвітня школа  І – ІІІ ст  с. Лудин 

                Устилузької міської ради   Волинської  області»

 

 

 

 

 

        Сценарій свята

«Нашому  роду  нема   переводу».

 

 

        

 

 

 

                                                                                   Підготувала

                                                                                    вчитель початкових класів

                                                                                    Грибчук  Н. І.

 

 

                                          2019 р.

                      Родинне  свято в  4 класі

    «Нашому  роду  нема   переводу».   

 

Мета: розширити  і  збагатити  знання дітей  про  українську культуру, звичаї  і  традиції  українського  народу; виховувати  повагу  до  культурної  спадщини своєї родини.

 

 Клас  святково  прикрашений  вишиванками, рушниками, гронами  калини.  На дошці  написані  прислів’я: «Який  кущ, така й  хворостина,  які  батьки, така  й  дитина». «Який  батько,  такий  син».

 

Вчитель:  Шановна  шкільна  родино! Сьогодні  ми  зібралися  у  цьому  залі  щоб  вшанувати  мам, бабусь, татусів, дідусів, сестричок  і братиків.

Ми засіваємо  життєве  поле.

І  не  на  день  минулий – на  віки.

Бо  наша  кров  пульсує  в  їхній  долі,

Батьки  і  діти, діти  і батьки.

 

Учень:             Сьогодні  в  нас  родинне  свято 

Зійшлися  мами, тата, бабусі,

Сестрички, братики – усіх  нас  так  багато!

Нам  так  хотілося, щоб  зібралися  усі.

 

Учениця:             І  ось  сьогодні  ми   усі  зійшлися,

Поспілкуватися  у  ці  весняні  дні

Здружитися  щоб  всі  ми   і змогли

Побути  разом,  поспівати  пісні.

 

Учень:                           Бо  це  ж  чудово, як  батьки  і  діти

У  свято  й  будні  завжди  поруч  йдуть.

Сьогодні  всім  нам можна  порадіти,

Що  в  нас  родини  дружно  так  живуть.

 

Учениця:                               Сьогодні  свято. Пісня  хай  лунає,

І  хай  щасливим  буде  кожен  день.

Батьки  і  діти - і  душа  співає,

Тож  хай  лунає  більше  тих  пісень!

 

Звучить  пісня «Зеленеє  жито».

 

В  сім’ї  розпочинається  життя  дитини,

Тому  від  мами  й  тата  в  неї  все.

Тож  усі  звички  й  правила  з  родини

Дитя  в  життя  з  собою  понесе!

 

Тому  народ  не  раз  попереджає:

Гни  деревце  ще  поки  молоде.

Вчи  діток, як  малі – це кожен  знає.

Від  цього  правила  не  дінешся  ніде.

 

Троє  дівчаток  ведуть  розмову.

-Скажіть  мені, хто  знає, що  таке  сім’я?

-Та  ти  що? Не  знаєш! Отакої!  Сім’я – це  сім  я!

-Ого!  Там,  напевно,  забувають, як  кого  звати…Бо  ж  їх  так  багато!...

-Не  забувають  не  бійся! Зате  там  діє  правило: у  кого  діток  сім, там  є  щастя  всім!

-У  великій  сім’ї  діти  виростають   дружними, роботящими, щедрими, вміють  допомагати  один  одному, тому  вони  і  щасливі.

-Мабуть  так, бо  й  народна  мудрість  говорить  про  це  «Яке  дерево, такі його  квіти, які  батьки, такі  й  діти».

-А  ще  є  таке  прислів’я «Добрі  діти – батькам  вінець, а  погані- батькам  кінець».

-«Материн  гнів, як  весняний  сніг: рясно  випаде, та  скоро  розтане».

- Тому  цінуймо, діти, свою  сім’ю,  свою  родину, щоб  не  бути  в  цьому  світі  одинокими.

- А  яка  міцна  і  велика  родина  у  героїв  української  народної  пісні  «Ходить  гарбуз  по  городу». До  вашої  уваги  вистава – пародія.

 

Ведуча:                                           Ходить  гарбуз  по   городу,

Питається   свого  роду.

Гарбуз:                             Ой   чи  живі, чи  здорові

Всі родичі  гарбузові?

Ведуча:                                       Вперед вийшла  жовта  диня,

В  драній  свиті  господиня.

Диня:                                 Ще  не  вмерли  з  цими  грішми,

Що  знецінюються, грішні.

Вже  й  зима, вважай  на  носі,

Ми, ж  поглянь-но, голі  й  босі!

Ти  зарплату  прокурив,

Діточок  не  накормив!

Ще  й  питаєш, чи  здорові?!

Ведуча:                             Каже жінка   гарбузові.

Обізвались  огірочки –

Братики – синочки.

Огірки:                                                                                                                            Ми  сьогодні  накурились,

Полягали – відключились.

Хоч  здоров’ячка  катма,

Та  зате  й  проблем  нема.

Ведуча:                                     Слово  подає  і  дочка -

Молода, струнка, гнучка.

Дочка:                       Мамо, тату, заміж  хочу!

Я  в  сім’ю  йду  не  робочу –

Бізнесмен   жених  мій, тату,

Має  тачку, має  хату,

Шмотки,  золото, валюту.

З  ним  не  попаду  у  скруту.

Ведуча:                           Мати  в  сльози.

Диня:                            Боже  ж  мій!

Заміж? Скоро  так? Не  смій!

Ведуча:                                      Гарбузисько  їй:

Гарбуз:                               Мовчи!

Хватить  рюмсать !    Не  кричи!

Дочці  щастя  привалило –

Багача, бач, підчепила.

Буде  жити – не  тужити,

Ще  і  нас  усіх  кормити.

Ведуча:                                Заспокоїлись  всі. Тихо.

Треба  ж  тобі – нове  лихо:

Десь  годині  так  о  шостій

Родичі  припхались  в  гості.

Прийшли  п’яні  буряки –

Гарбузові  свояки,

І  давайте пісень  співати,

Теревенить, танцювати.

Гарбуз:                                Ці, бач, жваві  та  здорові, -

Ведуча:                                            Думається  гарбузові.

Гарбуз:                                   І  питати  їх   не  треба,

Поросли, бач, аж  до  неба.

Ведуча:                                       Тут  прибігла  і  морквиця,

Гарбузовая  сестриця.

Морква:                             Ой, братусю, цукру  дай!

А  ще  меду  наливай!

Ведуча:                                                                                                   Диня  голос  подає.

Диня:                    Треба  мати  все  своє!

Те  їй  дай, того  налий…

Вже  від  вас  хоч  вовком  вий!

Морква:                             Динько, ти  не  прибідняйся,

А  скоріше  признавайся:

Правду  люди  гомонять,

Що  у  вас  уже  є  зять?

Женишок  же  хто  у  вас?

Видать, заморський  Ананас?

Ведуча:                             В  дині  очі  заблистіли,

Розцвіла, загомоніла.

Диня:                                    Ні, з  місцевих, бізнесмен.

Виноградів  син, Семен.

В  «Мерседесі»  роз’їжджає,

Свою  власну  віллу  має,

Грошей – кури  не  клюють.

Сам  же  він – як  має  буть:

Гарний, молодий, спортсмен.

Одно  слово – бізнесмен.

Та   й  дочка  ж  моя  красива:

Білолиця, чорнобрива,

І  розумна, і  охайна.

З  усіх  сторін  дівка  файна.

Ведуча:                                        Подобрішала  стара –

Й  цукру, і  медку  дала.

Скоро  весь  гарбузів  рід

На  весільний  на  обід

Дружно  гурточком  зійдеться.

А  біда, дасть  Бог, минеться.

Й  будуть  живі  та  здорові

Всі  родичі  гарбузові.

 

Звучить  пісня «Чобіточки».

 

В  дитини  від  родини  чуйність, ласка.

І  від  родини  в  неї  доброта.

В  сім’ї  для  неї  оживає   казка,

І  кожна  стежечка  в  житті – проста.

 

Бо  є  підтримка  тут  і  є  порада,

Турбота  є, любов, а  ще  тепло.

І  задоволена  дитина, дуже  рада.

Тож  хочеться ,щоб  завжди  так  було.

 

Повага  і  взаєморозуміння,

Щоб  стали  нормою  в  родині  повсякчас.

Хай  рідних  душ  ясне  палахкотіння

Батьків  й  дітей  єднає  кожен  раз.

 

Бо  діти, мов  пташата  у  гніздечку

До  маминого туляться  тепла,

І  до  татусевого  доброго  сердечка

Тож  треба, щоб  любов  в  сім’ї  жила.

 

Виходять  дівчата  в  українських  костюмах.

 

Дівчина. – Дівчата, а  давайте «Подоляночку»  поводимо!

Усі: - Давайте!

 

Дівчата  танцюють  «Подоляночку».

Дівчина: - Хлопці, а  ходіть  з  нами  потанцюєте!

 

Виходять  хлопчики  з  косами.

Хлопчик: - А  ми  що, дівчата – подоляночки?

У  нас  свої  пісні,  хлоп’ячі!

 

Дівчина: - Ну, а  які  ж  то  такі  хлоп’ячі  пісні, заспівайте  нам! 

 

Хлопчик: - Дуже  просто! Ану  послухайте!

 

Звучить  пісня «Косарі» у  виконанні  хлопчиків.

Дівчина: Добре, косарі, ваша  взяла. Є  і  у  вас  свої  пісні,  хлоп’ячі. Добре  у  вас  виходить. Давайте,  позмагаємося  родинами.

 

Діти: Давайте!

 

Вчитель: Змагання  у  нас  незвичайне: кожна  родина  буде  представляти  себе художнім  номером, який  підготувала. Це  може  бути гумореска, вірш, пісня, навіть  танець.

Поверніться в  дитинства  країну,

Хоч  на  кілька  годин, хоч  на  мить.

Обніміть  свою  рідну  дитину,

З  нею  в  небо  у  мріях  злетіть.

 

Кожна  сім’я виконує  номер художньої самодіяльності,  який  був  заздалегідь  підготовлений.

 

Мама – Берегиня  роду,

Тому  в  неї  завжди  безліч  справ.

Щоб  відвести  від  усіх  біду  й  негоду,

Щоб  рід  наш  український  процвітав.

Пахнуть  руки  її  паляницями.

Кропом, стравами  і  пшеницею.

Пахнуть  рученьки  м’ятою – рутою,

Пахнуть  хатою  незабутньою.

Пахнуть  руки  її  огірочками,

І  свіжовипраними  сорочками.

 

Звучить  пісня «Голубіють  очі». Після пісні виходить одна  із  мам, яка  несе  на  рушнику  коровай.

 

Мама:

Хліб  наш  насущний, будь  у  нас  довіку,

В  кожній  оселі , на  кожнім  столі.

У  тяжку  годину  і  в  радість  велику

Сійся, родися  на  рідній  землі.

Символ  життя  і   достатку, й  любові,

В  праці - здобутий  приходиш  у  дім

На  вишиванім  лежиш  рушникові

І  перевагу  ти  маєш  над  всім!

Ми  ж , українці , душею  багаті,

Працею  славен  народ  наш  завжди

Хочем, щоб  хліб  був  у  кожного  в  хаті

І  не  було  в  нас  ніколи  біди.

 

Звучить  пісня «Рушник» у  виконанні  батьків.

Хлопчик:

Матусенько  рідна, одна  ти, єдина

Хто  любить  ще  так  свого  рідного  сина?

А  я в свою  чергу  віддам  тобі  ласку,

І  де  б  я  не  був  би, прийду  в  твою  казку

А  казка – то  дім  наш  на  ласку  багатий

Я  вчуся  ту  ласку  й  любов  шанувати.

О! Скільки  ночей  не  доспала  для  мене

Скільки  тривог  моя  рідная  нене!

Виросту  я -  всі  загладжу  провини

Стану  таким, як  ти  мріяла  сином!

 

Мама  з  сином  виконують  пісню  «Сину, ангеле  мій». Після  цього  учениця  розказує  гумореску. 

 

Де  взялися  ми  онуки? – спитали  в  бабусі.

А  бабуся  пояснила  в  старовиннім  дусі:

Тебе  знайшли  у  капусті!

Тебе  в  бараболі!

Тебе  знайшли  на  тополі!

Тебе  під  вербою!

А  тебе  знайшов  на  соломі,  біля  клунів  тато!

І  тут  обізвалося  мале  онучатко:

Ох, сімейка  так  сімейка!

Хоч  тікай  із  дому.

Хоч би  одне  появилось

На  світ  по – людському!

 

Дівчинка  підходить  до  своєї  бабусі  і  розповідає  вірш.

 

Дівчинка:

Я  про  бабусю  хочу  розказати,

Вона  у  нас – це  справжня  доброта.

Вона  все  вміє, шити, готувати,

Хоч  доля  у  бабусі  непроста.

Які  пісні  вона  для  нас  співає!

Які  казки  приходять  з  нею  в  сни!

Вона  історії, легенди  різні  знає,

А  в  погляді  її – тепло  весни!

 

Хлопчик:

Бабусі. Вони втілюють  в собі доброту і ласку, працелюбність і мудрість, щедрість і відданість. Бабуся, як невтомна бджілка, готує їсти для всієї родини, шиє, вишиває, в’яже шкарпетки. А  найвідповідальніша з усіх робіт – це догляд за онуками.

Дівчинка:

Рідна бабуся, дорога моя!

Це ж для тебе сонечко лагідно сія.

Ласкою лиш повняться рученьки твої,

Я люблю твій голос теплий, дорогий.

Назбираю в лісі  квітів сон-трави.

Дорога бабусенько, до ста літ живи!

 

Хлопчик:

 Всім  бабусям  ми  присвячуємо  цю  пісню.

 

Дівчинка:

 Не забудемо ми сьогодні і про наших дідусів.

Ану підніміть руки, хто любить свого дідуся?

 

 Хлопчик:

Зовсім не старенький любий мій дідусь.

Ми з ним щирі друзі, і я цим горжусь.

Він такий розумний! Все на світі знає

Бо книжок багато він завжди читає.

 

Дівчинка:

Дуже поважає мій дідусь футбол.

Разом із гравцями забиває гол.

То підскочить в кріслі, то –«ура» кричить

Аж на стелі люстра дзвінко дзеленчить.

                           

Хлопчик:

Недарма вважає наша вся сім’я,

Що на діда дуже, дуже схожий я

Підросту ще трішки, усього навчусь,

 

Дівчинка:

Боже, Господи, Ісусе!

Щиро дуже помолюся.

Шлю до тебе мольби щирі,

Дай бабусям, дай дідусям

Щастя, миру й , звісно, сили!

Щоб із нами довго - довго

Вони, рідні, в згоді жили!

 І таким розумним стану, як дідусь

 

 

Звучить  пісня «Сьогодні  в  родині  свято…».  Після  цього  бабусі  беруть  участь  у  конкурсі «Колискова  для  онука».

Мама:

Доброго  здоров’я, вам  люди  добрі! Прийміть  і  нас  до  свого  гурту. Ми  не  просто  з  добрими  речами, а  з  теплими  пирогами. Ми  їх  сьогодні  з  донькою варили, а  вам  на  пробу  принесли.

     Звучить  пісня  у виконанні  доньки «Господиня».

Гості  пригощаються  пирогами.

Хлопчик:

Живіть  всі  дружно  і  крилато,

Щоб  рід  людський  наш  не  здрібнів.

Любов  оберігайте  свято

Навчіться  добрих, щирих  слів.

І  світ  любіть, що  наче  казка.

Для  вас  відкрився  у  житті

І  сонечкова  щира  ласка

Хай  зігріває  вас  в  житті.

 

Дівчинка:

Цінуйте завжди маму й тата,

Вони зростили вас із немовляти,

Встигайте добре слово їм сказати,

Допоки ви живете в рідній хаті.

Коли ж зміцніють вaшi крила, соколята,

Відчуєте ви силу, щоб літати, —

Не забувайте маму й тата,

Їxнix порад,  добром багатих!

 

Вчитель:

Дуже хочеться, діти, щоб ви розуміли своїх батьків, любили  їx.  Бо по-справжньому любити батьків  — означає приносити   в дім мир i спокій, не завдавати батькам болю, образи, прикрощів, творили добро. 

Найбільше щастя для мами й тата — ваше щастя, ваше життя, працьовитість. Якщо люди вважають дитину недоброю людиною — це велике горе для батьків.

Народна мудрість говорить: «Три нещастя є в людини: смерть, старість I лихі діти». Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна дім зберегти, як від вогню. I залежить це не тільки від ваших батьків, а й від вас самих. Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб життя батька й матері було отруєне вашими поганими вчинками. Умійте бути добрими в думках, у почуттях, у діях. Бережіть здоров'я своїх батьків. Пам'ятайте, що ранню старість i хворобу батькам приносять не тільки праця, утома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.

Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.

                          

 Всі  присутні  виконують  пісню «Життя  пережити…».