Сценарій "Рушниками доля стеле шлях,щастям вигаптовує стежину"

        Рушниками доля стеле шлях,

          Щастям вигаптовує стежину

Учениця: Щасливі ми, що народилися й живемо в Україні. Тут жили наші батьки, діди, прадіди, тут коріння українського народу. А знати свій народ - це знати мамину пісню, що сіяла в душу дитини зернятка, котрі, зійшовши, виростали в добро, любов і ласку людини; це" знати батьківську хату, стежина від якої веде у великий шлях Батьківщина; це знати бабусину вишиванку, забуту і розтоптану жорстоким часом; це знати дідусеву казку про кривду і правду.

Учень: Україна - край смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким сяють ясні зорі.

Україна — віковічна боротьба нашого народу за незалежність, волю, щастя.

Україна - це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, задушевна лірична пісня і крилатий танець.

Учениця: Багато символів має наша Україна: вербу, калину, тополю, барвінок. Невмирущим творінням талановитих рук українок є надзвичайно різноманітні вишиванки. Серед них рушник, сорочка і хустка - символи єдності сім'ї, символи любові до рідної землі, до любої мами, коханої дівчини, символи працелюбності нашого народу.

Учениця: Не можна уявити собі української хати без рушників. Довгими зимовими вечорами дівчата вишивали рушники, сорочки, фартухи, наволочки. Адже кількість вишитих тканин у хаті свідчила про достаток родини. Під вправними руками майстринь простий шматок домотканого полотна ставав справжнім витвором мистецтва.

Учениця:

Задрімали на калині

Золоті жар-птиці. 

Заглядали зорі сині

У вікно світлиці.

Тільки ти не помічала,

Як горіли зорі

Вишивала, вишивала

Золоті узори.

І вклонилися до стежки

Соняхи шовкові,

Красувалися в мережках

Рушники святкові

А на них же цвіт-колосся

Сонячно заграло,

Все любов'ю заплелося,

Душу чарувало,

Учениця: Рушник і хліб-навіки поєднані обереги.

З рушником, з хлібом завжди зустрічають гостей:

          (Бере хліб, кладе на рушник і подає гостям)

Говорить:

На рушник розшитий

Хліб кладемо з сіллю,

Щоб легкі дороги

Славили країну.

Учень: У вишивках переважає чорний колір з невеличкими домішками червоного. За давніми переказами і легендами, чорна гама символізує жіночу тугу за своїми вірними охоронцями. Чому так?

У "Повісті временних літ" розповідається про повстання древлян у Київській Русі. Як відомо, жителі під проводом удільного коростенського князя Мала дали рішучий бій Ігоревим воям, котрі стягували непосильну данину, а самого князя розірвали навпіл, прив'язавши до пригнутих двох беріз.

    У 946 р., зібравши численне військо, Ольга, дружина Ігоря, вирушила походом на древлян, підступно захопила місто і жорстоко розправлялася з його жителями. Коростень був повністю спопелений, а всіх чоловіків було перебито, підлітків і юнаків забрано в полон. На кілька століть перестала існувати колись могутня древлянська столиця.

Саме тому чорна гама на рушниках символізувала жіночу тугу за своїми охоронцями - упродовж століть вишивка древлянок мала чорний колір з додатком незначних червоних відтінків.

                                                                                           Звучить пісня "Два кольори "

Учениця: Ніколи не вийде з ужитку український рушник, бо в ньому душа народу. Різноманітними барвами він прикрашає наш дім, цвістиме барвисто, веселково, так, як розцвітає життя в нашому краї.

Учень: Рушник — від слова руш, рушай, так стверджують наші прабабусі. Спочатку це був відрізок полотна, який мати давала у далеку дорогу комусь із членів родини. Замотувала у нього хлібину, "якби голоду та напасті якоїсь не знав", і додавала : "На, вирушай , благословляю". Ще й зараз є чимало стареньких, котрі переконані, що через руки до речі пристає людська душа.

        До полотна Мамині руки торкались безліч разів. Отож, як мамина колискова засівала у дитячу душу лагідність та теплоту, як мамині молитви оберігають дитину від незгод, так і той шматок полотна, що супроводжував далеку мандрівку, мав дитину оберігати від усілякого нещастя.

Щоб у нашій праці,

І в гучнім весіллі,

Шанували в світі

 Над усе людину.

Учениця: По всій Україні  поширений звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження. Під час шлюбу велике значення має білий вишитий рушник, на якому мали стояти молоді під вінцем. Під рушник родичі нареченої клали срібні гроші і паляницю-щоб життя молодих було щасливим і заможним

Учениця: Не впади, порошино,

На весільну стежку,

Де зійшлися дві долі в житті.

 В ці години святкові

На яснім рушничкові

Вам єднатись навік, молоді.

Молоді ваші руки

Мати з'єднала льняним рушником.

Щоб не зазнали ви горя й розлуки,

В парі весь вік воркували рядком.

Учитель: Давайте згадаємо наших мам і бабусь-невтомних трудівниць і рукодільниць, які за своє життя так багато вишили! Декого з нами вже немає, але залишились їхні вишиванки, в яких збереглося тепло їх рук і сердець.

                                                                                               Звучить пісня "Рушники "

Учень: Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м'ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась   люба   мати.

Учениця 

  І   біль   із  серця   раптом   зник

 Так   тепло-тепло   стало

Цілую   мовчки   той   рушник

Що   мати   вишивала

Учениця      Вишивала   мати,     вишивала,

До   листка   листочок   прикладала

І   між   ними   цвіт   голубуватий

 Простилався   барвінок   хрещатий

Учениця   

  Виростав   барвінок   зелененький

І   дивились   з   нього   очі   неньки

Усміхався   цвіт   їх   рушникові

Світом   материнської   любові

                                                                       Пісня «П 'є журавка воду»

Учениця:      Вишивала   мати   вправно      швидко,

 Та   нежданно   обірвалась   нитка, 

 Впала   у   безсиллі.

 Дороста   барвінок   на   могилі

                                                             Звучить пісня "Рідна мати моя "

Учень      Дай   мені, мамо, рушник  на щастя,

 Вишитий   піснями   червонястими

 Хмелем-любистком   шитий   квітчасто

                Ніжно   мережаний   зоряним   рястом

Хай   здоров’я   ніколи   не   зраджує   вам

Будьте   завжди   такі   ж   ніжні      рідні   і   милі

Щоб   вам   радість   і   щастя      й   любов

Вишиваним   цвіли   рушником

              (Екскурсія, коротка характеристика знаків,  рушникова обереговість...)

Учениця: Від сивої давнини і до сьогодні, у радості і в горі рушник - невід'ємна частина нашого побуту, його можна порівняти з піснею, витканою І вишитою нитками на полотні.

Тримаю вишиті старенькі рушнички

Давно забуті, горнуться до мене.

Заполонили світ нейлони і шовки...

Кому потрібні вишиті романи?

Гортаю білу гряду полотна,
Засіяну барвінком і люболистком,
Сміється вишита прабабкою весна,
Ховається за квітами і листом.

Голублю диво дивне із пісень,

Що хрестиком стелиться і в'ється.

Сіріє за вікном звичайний день,

 А в рушниках волошками сміється.

Перегортаю білі рушники,

Що хліб вкривали і дитя в колисці,

 Що старостів чекали на святки

 Розшиті маками, заквітчані, барвисті.

Благословенна будь на всі віки

Найперша жінка, що нашила квіти,

Душа мого народу - рушники,

Барвінками і мальвами зігріта.

Учень: Рушники в нас зібрані шиті, в основному, хрестиком. Хрест - модель людини, модель світу, модель Сонця, символ Ісуса Христа. Скільки хрестиків, вишитих мамою на обереговому рушнику - ото стільки разів мати перехрестила і благословила свою дитину, відправляючи її в дорогу, в незвіданий світ природи.

Вимережуючи хрестиком орнаменти, жінка вкладала в них свої заклинання проти злих сил, просила здоров'я, удачі і щедрої долі для тих, кому вони призначались.

Учениця: Доріжки білі ненька вишивала,

А заполоч блакитну з неба брала,

З клубочка свого серденька - червону,

 Із пасма ночі та із смутку - чорну.

П'ять ниточок на голку, п'ять під голку,

О, білий шовку, неповторний шовку,

Швидкі роки ковзнули п'ятірнею

За матір'ю ласкавою моєю.

Та в'ю із хмелю радощі земні,

Бо вірю я у вишивання нені.

Хто сам малюнок долі вибирає,

Той пустоцвіту у житті немає.

Учень: Зі сльозами на очах дивляться на вишитий рушник іноземні туристи, для них Україна - рідна мати їх батьків та дідів, 1 як найдорожчий подарунок з України везуть рушник. Бо на ньому оживають до болю знайомі спогади: шум дібров, кетяги калини, довгі коси українських верб - все те Євшан-зілля, чого немає на чужині.

                                                                            Звучить пісня "Виростеш ти сину"

Учень: Не знаю, якою буде доля ваша, хочу лишень, щоб ви згадували наш позакласний захід, завжди поспішали до рідного дому, до рідної неньки і знайшли місце рушникові у своєму домі чи квартирі.

Учениця: Рушник пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей завше сусідить у нашій добрій хаті, як ознака великої любові і незрадливості.