Сценарій "Шевченковими стежками"

Вступне слово вчителя: Щовесни, коли тануть сніги,

                                            І на рясті просяє веселка,

                                            Повні сил і живої снаги,

                                           Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

  Щороку разом з весною приходять до нас Шевченківські свята. І хоч від народження Тараса Григоровича Шевченка минуло 209 років, українці пам ́ятають та шанують великого Кобзаря. Тож запрошуємо разом з учнями 4-В класу  «пройтися» Шевченковими стежками та згадати найважливіші життєві моменти українського генія.

 

(Заходить жінка, одягнена в сільський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т. Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик.)

 

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати: Так, мій синочку, правда.

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Матусечку, а чому одні зірочки ясні, великі а другі ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: Старайся, мій хлопчику (гладить його по голові).

 

 

1. 9 березня 1814 року

      В похилій хаті край села,

      Над ставом чистим і прозорим

      Життя Тарасику дала

      Кріпачка-мати, вбита горем.

2. Народився маленький Тарасик у селі Моринцях на Черкащині у бідній селянській родині кріпаків, яка жила у хатинці із солом’яною стріхою.
3. Батько з матір’ю цілими днями працювали на панщині. Сім’я дуже бідувала, діти часто були голодні, бо нічого було їсти. А було в Тараса п’ять сестричок: Катерина, Ярина, три Марії і двоє братів: Микита та Йосип. Старша сестра Катерина була Тарасові за няню.
4. Хлопчик ріс мовчазний, завжди чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах, за що прозвали його в сім`ї «малим приблудою».

 

5. Ще змалку Тарасик був дуже спостережливим хлопчиком. Він любив дивитися на те, як качечки плавають на ставку і «розмовляють» між собою, як сонце заходить, як дівчата йдуть з відрами по воду до криниці. Скільки ніжності і любові до рідного краю у його віршах.

 

6. (вірш під мелодію «Тече вода з-під явора», відео)

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

7. Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Помеж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

 

8. Рано лишився Тарас сиротою. Йому довелося працювати: носити воду школярам, пасти ягнят за селом, служити у пана. А в панському маєтку було багато речей, які хлопчику хотілося намалювати.
9. Якось ввечері, коли пан з дружиною кудись поїхали, Тарасик запалив свічку і почав малювати. Він так захопився своєю роботою, що і не почув, коли приїхали його господарі.
10. Дуже вже сварив пан хлопчика. Тим би і закінчилася пригода з малюванням, та пан звернув увагу на здібності Тараса і вирішив віддати його на навчання у велике місто.
11. Однак, справжнього навчання так і не було. В поневіряннях і приниженнях проходили дні, місяці…
12. У 24 роки друзі викупили Тараса з кріпацтва. Він з великим завзяттям узявся за науку.
13. Навчався у Петербурзькій академії художеств. Друзі-земляки посприяли виходу у світ першої книги його віршів — «Кобзаря».
14. Ставши дипломованим художником, Тарас Шевченко продовжував писати вірші. В його уяві весь час були картини рідної природи: біленькі хати, ставок, верби, що нахилили свої віти, калинонька серед лугу.

 

 

15. Встала й весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

 

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають...

 

 

 

16. (Відео-презентація, розповідь-діалог)

   ...Світає,

Край неба палає;

-Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

-Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

-Між ярами над ставами

Верби зеленіють.                                    

-Сади рясні похилились,

Тополі по волі

-Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

-І все то те, вся країна,

Повита красою,

-Зеленіє, вмивається,

Дрібною росою,

-Споконвіку вмивається,

Сонце зострічає...

-І нема тому почину,

І краю немає!

 

(Презентація, пісня-танець з вишитими рушниками) Н.Май «Кобзар»

 

 

1.Відкриваю Кобзар, і душею радію,

Кожне слово твоє оберіг золотий.

І у серці моїм оживає надія

Уклоняюсь тобі, мій Кобзарю святий.

П-ів (2 рази)

За любов до рідної землі,

За пісні твої пророчі,

За калину білу навесні,

Чорні брови, карі очі.

 

 

2.Відкриваю Кобзар, цю священную книгу,

І молюся і вірю у пророчі слова,

Відкриваю Кобзар і на серці утіха.

Доки мова живе - Україна жива.

П-ів (1 раз)

І любов до рідної землі,

І пісні твої пророчі,

І калину білу навесні,

Чорні брови, карі очі.

(повт. 1 стовпчик)

 

17. Поезія Шевченка не просто зачаровувала, вона будила прагнення до волі, національну гідність українців. Тому поет був небезпечним для царського уряду, і його було заслано на довгих десять років із забороною писати й малювати.
18. Коли Тарас Шевченко був уже відомим поетом, а жив він далеко від України, то часто згадував своє дитинство, садок вишневий коло хати, де вся сім`я вечеряла після тяжкої праці.

 

19.  (Відео, вірш розказують під мелодію «Садок вишневий коло хати»)

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

20.Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дaє.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

 

21. Мріяв поет написати підручники для початкової школи, викладати малювання в Київському університеті. Однак, передчасна смерть не дала йому здійснити своїх планів.
22. Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі.
23. 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 так званих "вільних" років перебував під постійним наглядом жандармів.
24. Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. Поховали його на Смоленському кладовищі в Петербурзі.
25. У травні того ж року домовину поета перевезено в Україну й поховано, як він сам заповідав, на Чернечій горі над Дніпром біля Канева.

 

26.  (Відео, вірш розказують під мелодію)

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

 

27. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

 

28. Ім’я Великого Кобзаря вписане золотими літерами в історію України. Через віки промовляє до нас слово великого поета, надихає нас, дає нам силу та мужність і нагадує, що ми – українці, що ми є народом. Великий Кобзар писав:

 

29. І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

 

Пісня «Пророчий голос Кобзаря» (сл. Людмила Чижова, муз. Анна Олейнікова)

 

 

 

1.Пророчий голос Кобзаря

З часів далеких і донині

Про волю вольную співа,

Про біль і щастя України.

 

Про волю вольную,

Про волю вольную,

Про біль і щастя України. (2 рази)

 

2.Ім'я Тарасове святе

В молитву-пісню переллється,

Та у серцях всіх поколінь

На віки-вічні зостається.

 

Та в поколіннях він,

Та в поколіннях він

На віки-вічні зостається.(2 рази)

 

3.Його пророчії слова

Одвічно совість нашу будять,

Пересторогою звучать:

Ви схаменіться! Будьте люди!..

 

Пересторога нам,

Пересторога нам:

Ви схаменіться! Будьте люди!.. (2 рази)

 

30.  Тарас Шевченко мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, коли люди стануть щасливими, а не скутими кайданами рабства.
31. Багато його слів були пророчими, Пройшли століття, а в його безцінних творах описана сучасна дійсність до приголомшливих подробиць.

 

32.                                 Живи, Тарасе, в пам’ятнім граніті,

В серцях і душах, в пам’яті людській!

     А ті скарби, що Ти лишив із «Заповітом»,

Ми пронесем в пошані й славі віковій!

 

Пісня «Уклін Тобі, Тарасе» (Сичов Олександр)

 

Приспів

Українці великі й малі,

У піснях Кобзаря прославляють,

І на рідній прекрасній землі

Вольній, новій сім’ї проживають.

 

1.Заповів нам великий Тарас,

Україну, як матір любити,

Бо вона лиш єдина у нас,

А ми всі дорогі її діти.

 

2.Крізь віки він говорить до нас

Його слово не згине ніколи,

І сьогодні воно як наказ,

Що засвоїли ми вже зі школи.

Приспів

 

3.Він на схилах Дніпра височить,

І вдивляється пильно в простори.

Неба синього ніжна блакить,

 

4.Огортає його наче море.

Крізь віки він говорить до нас

Його слово не згине ніколи,

І сьогодні воно як наказ,

Що засвоїли ми вже зі школи.

Приспів (2 рази)