Сценарій шкільної наукової конференції, присвяченої 200 – річчю з дня народження великого українського поета Т.Г.Шевченка

Мета : розкрити нові грані постаті поета, які ще більше увиразнили б уяву учнів про його особистість і стали б ще одним доказом його феноменальності; глибше осмислити творчість великого Кобзаря; розвивати здатність бачити об’єкт всебічно, виділяти його істотні ознаки;

формування інтересу до прочитання позапрограмових творів Шевченка , глибоке дослідження його біографії , творчого шляху з метою поглиблення особистих знань та вияву поваги і любові до Кобзаревого слова ; спонукати учнів до активної пізнавальної діяльності, розвивати уміння доводити свою думку, виховувати повагу до інших людей, почуття гордості за свій рідний край, інтерес до поетичної та художньої спадщини Кобзаря, готовності бути гідним громадянином України, відданості справі зміцнення державності.

Лунають позивні

Головуюча: Шановні учні, учителі, вітаю Вас з відкриттям шкільної учнівської конференції ! На шкільну учнівську конференцію прибули гості :

1.

2.

3.

Запрошені: класні керівники 2-4 кл,учителі Дзюбаненко Т.А., Панченко І.В., Бєліч Н.І., бібліотекар Калініченко Л.В.,директор школи Литвинова І.М., заступник директора з навчально – виховної роботи Бондаренко Л.Ю.,заступник директора з виховної роботи Рошинець Т.В.,педагог – організатор дитячого колективу Заводовська С.В., учні Букатенко Р.,Непомнящих К.,Яремчук М.,Нагорна А.,Швець А.,Зубко М.,Хондога С.,Зубко П.,Хоронько Я.,учні 4 класу

Всього присутніх на шкільній учнівській конференції _____________ осіб.

Отже, засідання підсумкової шкільної учнівської конференції ,присвяченої 200 – річчю з дня народження великого українського поета Т.Г.Шевченка,пропонується розпочати

Звучить Державний гімн України

Ведучі

І рідне Прелесне, й школа привітна

Вітають гостей і сердечно, і гідно.

Здоров’я і щастя вам щиро бажають,

Хлібом та сіллю усіх зустрічають (вручають хліб-сіль гостям)

Головуюча:

Робота над проектом «Тихий Ангел пролетів» розпочалася у вересні 2013 року. До роботи були залучені учні , учителі , батьки та працівники сільської бібліотеки.

Головуюча: Оцінюючи стан наших сьогоднішніх справ, ми повинні частіше оглядатися назад, щоб не забути ту складну дорогу злигоднів і боротьби, яку здолав наш народ, і «незлим тихим словом» згадати провісників нового життя. Тарас Шевченко був одним із них.

Ведучий 1. За широкими морями, за лісами дрімучими, ще й за горами кам’яними був колись край веселий, розкішний і багатий, але заворожений злими людьми, заневолений двома неволями. Одна неволя — панська, а друга — царська. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зав’язано, говорити заказано, ходили німі...

Ведучий 2. Україна... В одному вже тільки слові і для нашого вуха, і навіть для вуха чужинців ціла музика смутку й жалю.

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медовії та молочнії ріки...

Україна — це марні, обшарпані, голодні люди.., це царське та панське свавілля...

Ведучий 1. Але жило й Добро на цій красивій землі, яке при допомозі Бога зростило Людину-велета, Титана духу, який збудив німих і сонних, указав їм шлях до майбутнього.

...Він був сином мужика, а став володарем у царстві людської культури. 10 літ він томився під вагою солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж 10 переможних армій.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх що били із здорового джерела життя.

Учні показують таблички з написаним ім`ям – Т А Р А С

Акровірш

1.Ти мусиш нам співця назвати,

2. Адже умів лиш він один

3. Рабів німих так захищати.

4. А хто так оспівав, як він,

5. Садок вишневий коло хати?

1.Сьогодні в нас велике свято,

у дім народний люд прийшов.

Прийми, Тарасе, в дар цю пісню,

з якою в серце нам ввійшов.

Шкільний хор виконує пісню на слова Т. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».

2.Іде весна, іде ясна,

Мов квітка розвилася,

І спогад нам несе вона

Про віщого Тараса.

3.Що більше сотні тому літ

Умер в чужій країні,

Та славний він на цілий світ,

Його всі знають нині.

4.Багато зла перетерпів,

Назнав лихої долі,

Милий остався без батьків

І вівці пас у полі.

5.Дідусь розказував не раз

Про козаків завзяття,

І слухав залюбки Тарас,

Блищали оченята.

1.Та пан Тараса в слуги взяв:

Картав, карав щоднини.

Тарас же нишком малював

Із панських стін картини.

2.Застав при малюванні раз

В саду його Сошенко.

Поміг, що вільним став Тарас,

Що вчитись став Шевченко.

3.Його пізнали малярі,

Хвалили вдале діло.

Але злякалися царі:

– Він вірші пише сміло!

4.Бо в віршах пригадав Тарас,

Як нарід жив на волі,

Як козаки в воєнний час

Перемагали в полі.

5.Бо в віршах тих розповідав,

Як добре вільним бути,

Яка невольникам біда,

Як гнобить ворог лютий.

1.Які степи, який Дніпро

І українські люди,

Як переможе ще добро

І весело всім буде.

2.Злякавсь, що пісня голосна,

Московський цар поганий,

Тараса в чужину прогнав,

Закув його в кайдани.

3.Та ще й писати заказав

Московський цар лукавий.

А все ж таки Тарас писав,

Ховав вірші в халяві.

4.І так в пустелі, в чужині

У самоті томився,

Писав про Рідний Край пісні

І Богу все молився.

5.Як проминуло десять літ,

Вернувся він на волю,

Та невеселий був той світ,

Ридало серце з болю.

1.Замовкло серце Кобзаря

У чужині холодній,

Та слово, ясне, мов зоря,

Нам світить досьогодні.

2.І кожен раз в весняний час

Всі українські діти

Згадають: нас любив Тарас!

Йому дарують квіти.

3.Сповнить Тараса Заповіт

Ніхто з нас не забуде!

І хоч минула сотня літ,

Він завжди з нами буде!

Головуюча :

Шевченко з'явився на світ весною, щоб стати совістю України, її величчю. Він народився 9 березня 1814р.

”Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме.”- слова батька стали пророчими. По смерті батьків малого Тараса взяли під свої крила дві музи - Муза живопису та Муза поезії, - щоб зростити і повести у вічність.

Давайте пройдемося дитячими стежками Тараса разом з учнями ------- класу

(показ відеофрагментів)

І.

Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову»)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Марусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся мій хлопчику. (Гладить його по голові).

ІІ.

Тарас. Катре! Де ти?

Катря. Я ось тут.

Мачуха. Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати бо битиму чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я!

Тарас. Сестричко!

Катря. Що?

Тарас. Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, я намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось так зле.

Катря. Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.

Тарас. Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, квасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?

Катря. Всюди є сирітки по світі мій дороги хлопчику. Але ти не думай про се йди над потічок гратися.

ІІІ.

Дід іде впевненою ходою , а за ним біжить Тарас, забігаючи то праворуч, то ліворуч від діда. Коли Тарас дає запитання, дід зупиняється і розповідає .

Тарасик. Діду, діду, що ви там усе шепочете? Розкажіть мені!

Дід. Як іду цими шляхами, згадую батька нашого, Максима Залізняка, гайдамаків згадую. В оцих лісах вони збирались, отут панів проклятих били. Давно те було, як я ще молодим був. Ненависні пани лядські задумали нашу землю загарбати, всіх людей на свою віру навернути, всіх нас окатоличити. Знущалися – і сказати не можна як! Не стерпів народ, пішов у гайдамаки – боронити свій рідний край.

Тарасик. А що далі було, діду?

Дід. У тому Мотронинському монастирі зібралися до Максима запорожці, посвятили ножі свої та й пішли Чорним шляхом - панів бити. Отаке було! Хто тільки вмів сокиру підняти, всі до Залізняка - навіть жінки з рогачами в ліси до гайдамаків подалися.

Тарасик. А Гонту ви бачили?

Дід. Ні, синку, Гонти не бачив, та, кажуть, вірним побратимом був Максимові, за Вкраїну життя віддав…

Тарасик. А потім?

Дід. Потім – зрадили гайдамаків. Цариця Катерина, її військо разом зі шляхтою задушили гайдамаків. Гонту скатували, язика йому відрізали, четвертували. Максима в Сибір заслали та й пішли ловити гайдамаків по ярах та лісах, вішати, палити.

Тарасик.(витирає сльози) Жаль гайдамаків. Так жаль. (Раптом) Діду! Діду! Там кобзар! Ходімо! Дідусю, попросіть, щоб заспівав!

(звучить музика : флешка-Шевченко-Тарас Постников)

Головуюча :

Під час роботи над проектом діти в процесі створення освітнього продукту – проекту – навчаються співпрацювати, виховують в собі толерантність, здатність до взаєморозуміння, вчаться уникати конфліктних ситуацій.

Під час створення власного освітнього продукту учні засвоювали досвід інших.

Проектна діяльність стимулює соціальну активність, надає можливість відчути радість творчості. І,звичайно ж,проектна діяльність надала можливості учням самовдосконалюватися . Журі керувалося такими критеріями оцінювання :

- важливість теми проекту;

- самостійність роботи над проектом;

- повнота розкриття теми;

- оригінальність розв‘язання проблеми;

- артистизм і виразність виступу;

- як розкритий зміст проекту в презентації;

- використання засобів наочності, технічних засобів;

Давайте згадаємо, які проекти були створені учнями нашої школи.

(перегляд презентацій учнівських проектів)

Ведучі

Гаряча думка Кобзаря надихала народ на штурм царизму, кликала до боротьби за волю країни, додавала знедоленому народові і віру у краще майбутнє. Шевченкові

ідеї дорогі людям усього світу.

Ведучі

Провіснику волі,

Великий титане,

Справдилися думи

Пророчі твої.

Приймай же данину

Любові і шани

Од вільних народів

Нової сім’ї.

Головуюча

Б.Лепкий сказав: «Кобзар дав нам історичну програму на всі віки». А Ю.Мушкетик додав:

« Кажуть, немає програми державотворення? Ось вона, тут, у «Кобзарі»! Читаймо й робімо, як тут написано,- й збудуємо Україну». Тож, як навчав Т.Шевченко в поезії « І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм»: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте. І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Головуюча

Я ще хочу подякувати всім, хто виступав. А усім учасникам шкільної учнівської конференції бажаю творчого натхнення, наполегливості, нових знань та вражень. Нехай ці дні будуть для вас насиченими, корисними, цікавими! Успіхів усім та плідної роботи!

Головуючий. Шкільну учнівську конференцію оголошую закритою!

Звучить Державний гімн України