Сценарій свята "Андріївські вечорниці"
МЕТА:виховувати любов до українських народних традицій; розповісти учням про українські народні традиції та обряди, пов’язані зі святом Андрія Первозванного; розвивати інтерес до духовної спадщини наших пращурів; поширювати знання народних традицій; познайомити дітей із традицією збиратися на вечорниці; привчати до господарювання і з повагою приймати гостей; навчити дівчат ворожити, як у давнину; ознайомити дітей з українськими народними піснями; виховувати любов до пісенних скарбів народу;надати дітям можливість виявити свої таланти, відчути себе справжніми акторами, музикантами, господинями; сприяти духовному розвитку юних особистостей; залучити дітей до святкування «Андрія» в Україні.
Господиня: 3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція - прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Ми хочемо повернути йому життя. Нехай оживе одне із сторінок молодості наших матерів і бабусь.
Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой - йой! Куди все поділося?
(чути сміх …Господиня схоплюється. Заходять дівчата)
Вероніка: Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині
Чи веселі вечорниці в нашій Україні.
Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
Діана:Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості,
Хлопчиків гарненьких,
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.
Люблю слухати, як наші дівчата співають. У мене аж серце завмирає. А заспівайте – но , дівчата.
(Дівчата співають пісню «За вроду дякую батькам»)
Господиня: Дівчата, а що це у вас в руках?
Діана:Та це ж вишневі гілочки. Ми поставимо їх у воду, і якщо гілка зацвіте до Різдва чи Маланки – то це добра ознака, бо й дівоча доля цвіте, а якщо ні – кепські справи (ставлять гілочки у вазу).
Господиня:Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?
Дівчата: Хочемо!Хочемо!
Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і я помолодію біля вас.
Господиня: Ну що, дівчата, де наша миска, наберемо водиці святої, дістанемо з комірчини свічки.
(Дівчата наливають воду в миску, запалюють свічки).
Господиня : Хто перший свого нареченого буде роздивлятися?
Дівчата : Я! Я!
Господиня : Якого хочеш побачити білявого чи чорнявого?
Всі дівчата (ходять по колу приказуючи) :
Андрію, Андрію!Андрію, Андрію!
На тебе маємо надію,
Долю хочемо знати,
Просимо допомагати.
Прийди до нас у цей вечірній час,
У цю годину –
Та обдаруй кожну дівчину.
Вероніка (дивиться у миску і бачить коханого) : Бачу, бачу, який красень!
Діана: А мій який красень!
Разом: Дякуємо тобі, Андрію!
Господиня:Зараз я вам погадаю.
Під тарілками сховаю я предмети чарівні.
Кожен вибере собі:
Стрічку — гарна буде дівка,
Квітку — щастячка вінець,
Монету — повен гаманець,
А каблучка — то кохання,
Бублик — від людей вітання.
Що ж, дівчата, почнемо, свою доленьку знайдемо.
Господиня: На аркушах паперу дівчата ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".
Господиня: А ще дівчата ворожили на чоботах. Дівчата кидали чоботи через хату. І в який бік повернеться чобіт, звідти буде чоловік.
Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до
порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і
перевірте. Роззувайтеся! Ти, Діано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову
переставляє вперед і так аж до порога.
( Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу, хлопці крадуть з порога перший капець).
Вероніка: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).
Діана (руки в боки). Признавайся, що ти хотів нам зробити?
Іван Шевчук Ну, двері підперти, щоб не відчинялися!
Діана А ще що?
Іван Шевчук Ще, ще! Ну, віник прив'язати до стріхи!
Господиня Он як! Ти хотів нам шкоди наробити?
Покараємо тебе! Дівчата, викупаймо його у воді!
(Ведуть до криниці.)
Іван Шевчук Дівчатка, відпустіть! Відпустіть! Я більше не буду!
Діана Не просись і не жалійся, все одно не
відпустимо.
Іван Шевчук Ну, дівчата, відпустіть, а я вам гарних
хлопців приведу.
Діана Правда, приведеш?
Іван Шевчук Їй Богу, приведу!
Дівчатка. Веди.
Іван Шевчук Дівчата, ану злийтеся в одну і я вас посватаю…
Дівчата Ти бач, ожив, зараз викупаємо…
(Іван виривається і тікає)
(Заходять хлопці, співають «По дорозі жук»)
Іван: Дівчата, до хати впустіть, двері відчиніть!
Вероніка: А ви нас гарненько попросіть!
Ваня: Коли ваша ласка, то будь ласка, впустіть нас до хати.
Іван: Ми хочемо з вами «Андрія» справляти.
Хлопці : Ви хочете вірте, хочете ні, але коли ми до вас йшли, то під вербою цукерки, горіхи та яблука знайшли.
(дають дівчатам гостинці)
Вероніка: Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.
Іван: Може, ще й взути?
Вероніка: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!
Іван: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!
Вероніка: Ходіть, ходіть ворожити будемо.
(Хлопці, заходять )
Хлопці: Добрий вечір, добрим людям!
Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
Ваня Шевчук: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.
Діана: А тепер найголосистішому співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.
Іван :Мене звати Іван, хазяйський я син.
Багатий, маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око,
а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся — не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів — світу білого не видно.
Ваня: А я, роботящий. Уже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самого сніданку.
А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, і розумний. Мені б ще таку жінку, як я, а то візьму гіршу, люди сміятимуться.
Ваня: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?
Вероніка:Ви повинні так зробити,щоб бублика надкусити,
Діана:Та руками не торкатись, бо почнемо ми брикатись.
Господиня:Хто надкусив бублик, того чекають щастя і вдача.
(пісня «Варенички»)
Господиня: Милі гості, просим сісти,
Вероніка: Вареники будем їсти.
Діана: Вареники непогані,
Вероніка: Вареники у сметані.
Діана: Вас чекають у макітрі
Вероніка: Вареники дуже ситні.
Діана: Білобокі, круглолиці,
Вероніка: З української пшениці.
Діана: Їжте, їжте, просим щиро
Вероніка: Вареники наші з сиром
Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.
Діана:
(Бере пиріг і підходить до хлопця)
З’їж , Іванку, пиріжок,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок дрібненький.
Ваня Шевчук: (кусає пиріг і кривиться)
Чи ти, дівча, з роду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.
Дівчата співають «Чи я не хазяйка»
( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!»
Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Іван.
Іван В’язанка бубликів у нього на шиї ) : От і вредна та дівка Вероніка, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.
Ваня: Не сумуй, Іване!
Іван : Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.
Діна: Ой , Іванку, любиш ти гарбузову кашу, а не Вероніку.
Ваня: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.
Діана: А давайте заспіваємо.
(Пісня «Із сиром пироги»)
Господиня: А зараз всім до праці. Ось борошно, ось тарілка кожній. Зараз дівчата біжать до джерела, набирають повен рот води, прибігають сюди беруть тарілки з борошном і місять паляничку. Кожна свою позначає. Замісите покладете на бляшку і будете випікати. Біжіть дівчата до джерела.
(Дівчата вибігають)
Господиня: А я піду калиту допікати.
Іван:А для чого оті паляниці позначати?
Господиня: Щоб кожна дівчина свою впізнала...
Ваня: А що буде як паляниці спечуться?
Господиня: Ми їх покладемо собаці. Чию паляницю собака найшвидше з'їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.
Хлопці: Ото цікаво! (Пішли)
( Вбігають по черзі дівчата, місять тісто, виробляють паляниці: деякі змушені повернутися назад за водою, бо випустили з рота воду, хлопці їх смішать).
Господиня: В кого паляничка готова, кладіть на бляшку.
Віднесу пекти ці паляниці.
Іван: Вероніко, а ти за мене заміж підеш?
Ваня: Діано, коли сватів засилати?
(Дівчата вириваються)
(Входить господиня)
Господиня: А ось і паляниці готові!
(Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі ).
Господиня: Ходімо до собаки!
Хлопці: Цікаво, чи захоче ще їх їсти!
(Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).
Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам тарілка, дівчата кидають туди свої перстні.
Наливайте воду і губами дістаньте перстень, чий дістанете, та й парою буде.
Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.
(Дівчата приносять).
А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).
Господиня: Дівчата, а давайте погадаємо ще на шапці. Мені бабця
розказувала: в шапку кладеться лялька, перстень, ключ та мірт.
( Мірт - ще походиш в дівчатах, лялька- зрадить милий,
ключ - бути тобі господинею, перстень - скоро весілля).
Дівчата, запам'ятайте що сни на Андрія - віщі. Спати лягайте не там, де завжди. Під ліжко поставте на ніч миску з водою, покриту зверху соломинкою, або дощечкою, що імітує місток. У сні побачите судженого, який вас і переведе через цій місток.
Хлопці: - Дівчатонька! Давайте вже калиту будемо кусати.
Дівчата: - А калити у нас не має!
Інсценізація пісні на «Ти ж мене підманула».
Хлопці: Ви казали на неділі
Святкуватимем Андрія,
А тепер такі діла,
Калити у вас нема.
Приспів:
Ой, ви нас підманули
Ой ,ви нас підвели
Чом же дорогі дівчата
Калити ви не спекли?
Ще казали ви мені,
Щоб приїхав на коні
На коні верхи скакати,
Калиту легше кусати!
Приспів:…
Дівчата: - А де ж ваш кінь?
Хлопці: - У вівсі. Щоб повиходили заміж усі!
Дівчата: - Ой спекли ми Калиту
З медом, маком, не просту.
Жаль нема у вас коня
Ось вам хлопці кочерга!
(дівчата дають кочергу хлопцям)
Приспів:
Ми ж вас не підманули,
Ми ж вас не підвели,
Ми ж для вас наші хлоп’ята
Калиту яку спекли.
Прикріплюють Калиту.
Дівчинка: - 1. Хто хоче Калиту кусати,
Той повинен слово сказати.
2. Хто першим до Сонця-Калити поїде?
Хлопець: - Дозвольте мені!
Розпочинається гра
Господиня тримає Калиту. Хлопчики підходять і починають перемовляння з дівчатками. Пробують кусати Калиту, а дівчата стараються вимазати хлопчика сметаною.
- Добрий вечір, пані Калитинська!
-Добрий вечір пане Коцюбинський!
-Куди їдеш?
- Їду Калиту кусати.
- А я буду по писку писати.
- А я вкушу!
- А я впишу!
-От іще мені біда. Дай вкусити калача.
- Та вже кусай!
Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!