Сценарій свята "Андріївські вечорниці"

                         Сценарій свята "Андріївські вечорниці"

МЕТА:виховувати любов до українських народних традицій; розповісти учням про українські народні традиції та обряди, пов’язані зі святом Андрія Первозванного; розвивати інтерес до духовної спадщини наших пращурів; поширювати знання народних традицій; познайомити дітей із традицією збиратися на вечорниці; привчати до господарювання і з повагою приймати гостей; навчити дівчат ворожити, як у давнину; ознайомити дітей з українськими народними піснями; виховувати любов до пісенних скарбів народу;надати дітям можливість виявити свої таланти, відчути себе справжніми акторами, музикантами, господинями; сприяти духовному розвитку юних особистостей; залучити дітей до святкування «Андрія» в Україні.

Господиня: 3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція - прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Ми хочемо повернути йому життя. Нехай оживе одне із сторінок молодості наших матерів і бабусь.

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли  це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой - йой! Куди все поділося?

(чути сміх …Господиня схоплюється. Заходять дівчата)

Вероніка: Добрий вечір вашій хаті,
Уклін  господині
Чи веселі вечорниці в нашій Україні.
Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

 Діана:Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.

Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
                       Просимо, просимо.
                      Поспішайте, дівчатонька,
                      Все приготувати,
                      Бо пора вже вечорниці
                      Всім нам починати.
                      Зваримо вареників
                      Біленьких, смачненьких,
                      Та й запросим до нас в гості,
                      Хлопчиків гарненьких,
                      Щоб вони разом із нами
                      Дружно працювали,
                      Андріївські вечорниці
                      Піснею стрічали.
Люблю слухати, як наші дівчата співають. У мене аж серце завмирає. А заспівайте – но , дівчата.

(Дівчата співають пісню «За вроду дякую батькам»)

Господиня: Дівчата, а що це у вас в руках?

Діана:Та це ж вишневі гілочки. Ми поставимо їх у воду, і якщо гілка зацвіте до Різдва чи Маланки – то це добра ознака, бо й дівоча доля цвіте, а якщо ні – кепські справи (ставлять гілочки у вазу).

 Господиня:Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата: Хочемо!Хочемо!

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може  і я помолодію біля вас.

Господиня: Ну що, дівчата, де наша миска, наберемо водиці святої, дістанемо з комірчини свічки.

(Дівчата наливають воду в миску, запалюють свічки).

Господиня : Хто перший свого нареченого буде роздивлятися?

Дівчата : Я! Я!

 Господиня : Якого хочеш побачити білявого чи чорнявого?

Всі дівчата (ходять по колу приказуючи) :

Андрію, Андрію!Андрію, Андрію!
На тебе маємо надію,
Долю хочемо знати,
Просимо допомагати.
Прийди до нас у цей вечірній час,
У цю годину –
Та обдаруй кожну дівчину.

 Вероніка (дивиться у миску і бачить коханого) : Бачу, бачу, який красень!
Діана: А мій який красень!
Разом: Дякуємо тобі,  Андрію!

Господиня:Зараз я вам погадаю.

Під тарілками сховаю я предмети чарівні.

Кожен вибере собі:

Стрічку — гарна буде дівка,

Квітку — щастячка вінець,

Монету — повен гаманець,

А каблучка — то кохання,

Бублик — від людей вітання.

Що ж, дівчата, почнемо, свою доленьку  знайдемо. 

     Господиня: На аркушах паперу дівчата  ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".        

Господиня: А ще дівчата ворожили на чоботах. Дівчата кидали чоботи через хату. І в який бік повернеться чобіт, звідти буде чоловік.

Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до

порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і

перевірте. Роззувайтеся! Ти, Діано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову

переставляє вперед і так аж до порога.

( Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу, хлопці крадуть з порога перший капець).

Вероніка: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).  

Діана  (руки в боки). Признавайся, що ти хотів нам зробити? 

Іван Шевчук Ну, двері підперти, щоб не відчинялися! 

Діана А ще що? 

Іван Шевчук  Ще, ще! Ну, віник прив'язати до стріхи! 

Господиня Он як! Ти хотів нам шкоди наробити? 

                      Покараємо тебе! Дівчата, викупаймо його у воді! 

(Ведуть до криниці.) 

Іван Шевчук Дівчатка, відпустіть! Відпустіть! Я більше не буду! 

Діана Не просись і не жалійся, все одно не 

відпустимо. 

Іван  Шевчук  Ну, дівчата, відпустіть, а я вам гарних 

хлопців приведу.                              

Діана Правда, приведеш? 

Іван Шевчук Їй Богу, приведу! 

Дівчатка. Веди.
Іван  Шевчук  Дівчата,  ану злийтеся в одну і я вас посватаю…
Дівчата Ти бач,  ожив,  зараз викупаємо…
(Іван виривається і тікає)
(Заходять хлопці,  співають «По дорозі жук»)

Іван: Дівчата, до хати впустіть, двері відчиніть!

Вероніка: А ви нас гарненько попросіть!

Ваня: Коли ваша ласка, то будь ласка, впустіть нас до хати.

Іван: Ми хочемо з вами «Андрія» справляти.

Хлопці : Ви хочете вірте, хочете ні, але коли ми до вас йшли, то під вербою цукерки, горіхи та яблука знайшли.
(дають дівчатам гостинці)

Вероніка:  Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.

Іван: Може, ще й взути?

Вероніка: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!

Іван: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

Вероніка: Ходіть, ходіть ворожити будемо.

(Хлопці, заходять )

Хлопці: Добрий вечір, добрим людям!

Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

Ваня Шевчук: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.

Діана: А тепер найголосистішому  співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.

Іван :Мене звати Іван, хазяйський я син.

 Багатий, маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око,

 а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся — не по­бачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів — світу білого не видно.

Ваня: А я, роботящий. Уже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самого сніданку.

А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, і розумний. Мені б ще таку жінку, як я, а то візьму гіршу, люди сміятимуться.

Ваня: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

Вероніка:Ви повинні так зробити,щоб бублика надкусити,

Діана:Та руками не торкатись, бо почнемо ми брикатись.

Господиня:Хто надкусив бублик, того чекають щастя і вдача.

(пісня «Варенички»)

Господиня: Милі гості, просим сісти,

Вероніка: Вареники будем їсти.

Діана: Вареники непогані,

Вероніка: Вареники у сметані.

Діана: Вас чекають у макітрі

Вероніка: Вареники дуже ситні.

Діана: Білобокі, круглолиці,

Вероніка: З української пшениці.

Діана: Їжте, їжте, просим щиро

Вероніка: Вареники наші з сиром

 Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.

 Діана:

 (Бере пиріг і підходить до хлопця)

 З’їж , Іванку, пиріжок,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок  дрібненький.

Ваня Шевчук: (кусає пиріг і кривиться)
Чи ти,  дівча, з роду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.

Дівчата співають «Чи я не хазяйка»
 ( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!»

Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Іван.

Іван  В’язанка бубликів у нього на шиї ) : От і вредна та дівка Вероніка, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть,  багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

 Ваня: Не сумуй, Іване!

 Іван : Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився. 

Діна: Ой , Іванку,  любиш ти гарбузову кашу, а не Вероніку.

 Ваня: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

Діана: А давайте заспіваємо.

(Пісня «Із сиром пироги»)

Господиня: А зараз  всім до праці. Ось борошно, ось тарілка кожній. Зараз дівчата біжать до джерела, набирають повен рот води, прибігають сюди беруть тарілки з борошном і місять паляничку. Кожна свою позначає. Замісите покладете на бляшку і будете випікати. Біжіть дівчата до  джерела.

(Дівчата вибігають)

Господиня: А я піду калиту допікати.

Іван:А для чого оті паляниці позначати?

Господиня: Щоб кожна дівчина свою впізнала...

Ваня: А що буде як паляниці спечуться?

Господиня: Ми їх покладемо  собаці. Чию паляницю собака найшвидше з'їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.

Хлопці: Ото цікаво!          (Пішли)

( Вбігають по черзі дівчата, місять тісто, виробляють паляниці: деякі змушені повернутися назад за водою, бо випустили з рота воду, хлопці їх смішать).

Господиня: В кого паляничка готова, кладіть на бляшку.

Віднесу пекти ці паляниці.

Іван: Вероніко,  а ти за мене заміж підеш?
Ваня: Діано,  коли сватів засилати?
(Дівчата вириваються)

 (Входить господиня)

Господиня: А ось і паляниці готові!

(Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі ).

Господиня: Ходімо до собаки!                                                        

Хлопці: Цікаво, чи захоче ще їх їсти!

(Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).

Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам тарілка, дівчата кидають туди свої перстні.
Наливайте воду і губами дістаньте перстень, чий дістанете, та й парою буде.
Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.

(Дівчата приносять).

А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).

 Господиня: Дівчата, а давайте погадаємо ще на шапці. Мені бабця

розказувала: в шапку кладеться лялька, перстень, ключ та мірт.

( Мірт - ще походиш в дівчатах, лялька- зрадить милий,

ключ - бути тобі господинею, перстень - скоро весілля).

Дівчата, запам'ятайте що сни на Андрія - віщі. Спати лягайте не там, де завжди. Під ліжко поставте на ніч миску з водою, покриту зверху соломинкою, або дощечкою, що імітує місток. У сні побачите судженого, який вас і переведе через цій місток.

Хлопці: - Дівчатонька! Давайте вже калиту будемо кусати.

Дівчата: - А калити у нас не має!

Інсценізація пісні на «Ти ж мене підманула».

Хлопці:  Ви казали на неділі

               Святкуватимем Андрія,

               А тепер такі діла,

               Калити у вас нема.

       Приспів:

Ой, ви нас підманули

Ой ,ви нас підвели

Чом же дорогі дівчата

Калити ви не спекли?

                 Ще казали ви мені,

                 Щоб приїхав на коні

                 На коні верхи скакати,

                 Калиту легше кусати!

       Приспів:…

Дівчата: - А де ж ваш кінь?

Хлопці: - У вівсі. Щоб повиходили заміж усі!

Дівчата: - Ой спекли ми Калиту

                  З медом, маком, не просту.

                  Жаль нема у вас коня

                  Ось вам хлопці кочерга!

      (дівчата дають кочергу хлопцям)

   Приспів:

Ми ж вас не підманули,

Ми ж вас не підвели,

Ми ж для вас наші хлоп’ята

Калиту яку спекли.

Прикріплюють Калиту.

Дівчинка: - 1. Хто хоче Калиту кусати,

                        Той повинен слово сказати.

                    2. Хто першим до Сонця-Калити поїде?

Хлопець: - Дозвольте мені!

                            Розпочинається гра

Господиня тримає Калиту. Хлопчики підходять і починають перемовляння з дівчатками. Пробують кусати Калиту, а дівчата стараються вимазати хлопчика сметаною.

   - Добрий вечір, пані Калитинська!

          -Добрий вечір пане Коцюбинський!

    -Куди їдеш?

         - Їду Калиту кусати.

         - А я буду по писку писати.

         - А я вкушу!

            - А я впишу! 

                    -От іще мені біда. Дай вкусити калача.

                            - Та вже кусай! 

 Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!