Сценарій свята "Андріївські вечорниці"

Мета: ознайомити учнів із українським обрядовим фольклором, розвивати творчі здібності учнів, вихо­вувати любов до культурної спадщини українського народу.

Обладнання: рушники, вишита скатертина, національний посуд, лави, ткані  килими, стіл, піч, рогачі, решето, лопата.

 

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ

 

(Українська світлиця. Святково прибрано лавки, стіл, піч. На стінах вишиті рушники, доріжки, серветки. На столі на вишитому рушнику — запашний хліб, сіль.)

 

         Ведуча.

Добрий вечір, любі гості!

Просим до світлиці!

Будемо розпочинати наші вечорниці.

 

Ведуча.

Швидкоплинно час минає,  вік  новий нам відкриває.

Та немає переводу добрим звичаям народу.

Ведучий. Із давніх-давен наша Україна славиться ве­личними традиційними святами й обрядами. Ко­жен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій нашого народу.

Ведуча. Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято — день Андрія. Особливо полюбляла його сільська молодь. Адже на вечорницях хлопці та дівчата відпочивали, розважалися, хлопці залицялися до дівчат і таким чином обирали собі пару.

Ведучий. Ми хочемо, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія. А ігри, забави, ворожіння - нагадали молодість наших предків.

 

(Лунає мелодія української пісні. Господиня заходить до світлиці і звертається до дівчат, що роблять останні приготування біля столу.)

Господиня. Ой! Дівчатонька, мої голубоньки! Ви вже вареників наварили?

Дівчина 1. Так, наварили. Але незвичайних, андріївських:  з капустою, з перцем,з сіллю.

Дівчина 2. Пампушок насмажили, узвару наварили.

Господиня. А калиту спекли?

Дівчина 1. Так, спекли. (Показує на калиту)

Господиня. Рум’яна ваша калита. А як пахне медом.

Господи, як я любила ті вечорниці, особливо калиту! Украдеш, бувало, у матері кусок сала — і гайда на вечорниці, аж тини тріщать. Зовсім не те тепер. Ось скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-ой-ой, куди це все поділося?

Дочка. Мамо! Мамо! Не кажіть такого. Прислухайтеся. Чуєте: он уже дівчата йдуть. Зараз буде весело усім!

Чути сміх. Господиня схоплюється.

Дівчина. Тітко Катерино!

Господиня. Ідуть уже. А що там таке?

Заходять дівчата. Усі одягнені у святкове українське вбрання, несуть миски з пампушками, яблуками, вергунами, горіхами.

     Дівчина. Добрий вечір  у  вашій хаті.

Уклін господині

Господиня. Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо.

Дівчина. А де ваші ключі?

Господиня. На горищі у вівсі, щоб ви заміж повиходили усі.

Дівчина. Спасибі, тітко Катерино! Дозвольте до вашої хати зайти та з вашої ласки калиту справляти?

Господиня.  Прошу! Прошу! Заходьте, будь ласка! Заходьте, сідайте, вишиванку доставайте та гарну пісню заспівайте.

Дівчата. Дівчата, а що заспіваємо?

Дівчата сідають на лаву, дістають вишивання, рукоділля і співають українську народну пісню.

   Господиня.  Годі вам, дівчатонька, сумних пісень співати! Хіба забули який сьогодні день?

Сьогодні ж свято Андрія. У нас в Україні здавна це свято в  пошані і відзначають його радісно та весело.

Дівчина. Тітонько, а розкажіть  як ворожили дівчата в давнину?

Господиня. Зараз я вам розкажу кілька варіантів ворожіння, а ви як будете йти додому, використайте їх.

Ось, наприклад, щоб дізнатися ім'я  майбутнього судженого, дівчата виходили увечері на вулицю й питали першого чоловіка, що зустрінеться, як його звати. Яку відповідь почує дівчина, таке ім'я і буде в майбутнього нареченого.

А ще бігали дівчата до річки, набирали намулу з дна і приносили до хати. В хаті цей намул уважно розглядали: якщо там є шматочок заліза або цвях – чоловік буде ковалем, тріска – теслею, скло – склярем, шкіра – шевцем, пісок – мулярем, а якщо крім землі немає нічого – хліборобом.

Дівчина. Дівчата, а давайте так поворожимо: кинемо хустки в решето й підкинемо його. Чия хустка випаде першою, та дівчина най­швидше заміж вийде.

Дівчина. Ой! Як цікаво!

(Виконують)

Дівчина. Дівчата, а давайте ще такої поворожимо. У мішок ми поклали різні речі: ножиці, гаманець, книгу. До якого предмета доторкнеться дівчина із заплющеними очима — буде знати, ким за фахом буде її майбутній чоловік. (Виконують)

Чути стук грюкіт.

Дівчина. Дівчата. Чули, щось грюкнуло за дверима?

 Дівчина. То тобі почулося.

Стукіт повторюється.

Дівчата. Хто там? Ой, я боюся...

Господиня. Та не бійтеся, дівчата, це ж хлопці при­йшли.

Дівчата. Та де ж це вони? Щось довго їх немає. Може, злякалися? (Сміються.) Дівчата, давайте заспіваємо, може, прийдуть швидше.

Співають  пісню

Хлопці. Агов, чи є хтось у хаті?

Дівчата. Заходьте! Заходьте! Чекаємо вас.

Заходять хлопці.

Хлопці. Добрий вечір! Із калитою будьте здорові!

Уклін господині

Господиня. Спасибі!  І ви будьте здорові!

Хлопці. Дозвольте на поріг ступити та з вашої ласки хату звеселити.

Господиня. Заходьте, заходьте. Як добре, хлопці, що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали.  

Дівчата.     Добрий вечір, козаченьки. Де це ви бували?

                    Чи на іншій вулиці калиту справляли?

 

Хлопці.       Чи справляли — не справляли, але забарилися,

                        Бо дівчата по дорозі краще вас зустрілися.

Дівчата (Ображено). То йдіть собі до тих кращих дівчат, а ми без вас будемо святкувати.

Господиня.Михайле, познайом нас з своїми друзями. Може, хто піде за жениха до моєї доньки?(Сміються.)

 

Михайло. А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь - за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до самого сніданку. Вибереш мене - горя не знатимеш.

 

Андрій. Не хоче вона тебе, - ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати…. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся - не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів - світу білого не видно!

      Богдан. Не підходите ви їй! Вона хоче роботящого, розумного та гарного!

Господиня. Годі вже балакати. Просимо, хлопці, сідайте  та з дівчатами гарну пісню заспівайте.

Хлопці сідають з одного боку, а дівчата з іншого, разом співають.

Танцюють.

Господиня. Ой лишенько! Вже час калиту нести.

Дівчата,  несіть сюди  калиту. Та розкажіть, як ви її готували.

(Дівчата виносять калиту на рушнику)

Дівчина. А ось як:

Ми калиту місили,

З усіх криниць воду носили

 Дівчина. У тісто додали мед, родзинки, посипали маком, оздобили колосками. Помазали медом, що принесли хлопці. Спекли сухою, щоб важче відкусити!

Подивіться на неї, яка вона кругла, запашна, красою і теплом всю оселю звеселила.

Звучить мелодія. Хлопці прив’язують калиту до палиці.

Хлопець. А тепер потрібно вибрати пана Калитинського!

Всі. Нехай буде Сашко. Кому, як не йому панувати на нашому святі.

Михайло. Дякую вам, друзі! (Підходить до калити.)

Хто вкусить і не засміється-тому минеться. А хто буде реготати, того наш писар буде сажею писати. Тільки кусати, руками не чіпати.

Господиня (бадьоро). Нумо, хлопці, хто відважиться калиту вкусити?

Богдан. (встає). Дозвольте мені. В мене легка рука (посміхається). Витримаю іспит – пан, а ні – пропав. Або коржа вкушу, або (повертається до дівчини)…

Оксана. (голосно). Або квачем впишу!

Господиня. Михайле, чому коня не береш? (Подає кочергу. Михайло повертається, бере коцюбу й виходить за куліси).

Господиня (жваво). Оксано, мерщій до печі!

(Оксана біжить до печі, бере посу­дину із сажею, заховавши руки за спину, чекає, поки увійде Михайло.)

Богдан (прочиняє двері). Дозвольте  заїхати до хати!

Оксана. Заїжджай, але що ти роби­тимеш тут?

Богдан (тримаючи в руках коцюбу, переступає поріг). Кусатиму калиту.

Оксана. А я писатиму квачем (су­воро).

Богдан. А я вкушу!

Оксана. А я впишу!

(Богдан повільно йде до коржа. З усіх сторін долинають вигуки:

Он_, Богдане, жаба за тобою скаче.

Обережно, під ногами яма!)

(Богдан байдуже змахує рукою, зупи­нився біля коржа. Непомітно підійшла і Оксана. Богдан поставив коцюбу поруч, присів і, відштовхнувшись від землі, стрибнув. Але вкусити не зміг, корж неушкоджено захитався.)

Богдан. Зачекайте, я ще раз спробую.

( Оксана встигає нанести квачем на обох щоках дві чорні плями.)

Андрій (сміючись).  От так скуштував коржа!

Богдан(роздратовано підходить до дзеркала, дивиться то на одну щоку, то на другу, хитає головою): — вам смішки. На тобі коня, побачимо, що з того вийде (віддає коцюбуАндрієві, сам сідає).

(Андрій, не поспішаючи, виходить з хати. Оксана займає своє місце.)

Андрій (прочиняються двері,  Сергій заходить до хати). Дозвольте до хати,  щоб калиту кусати?

Марічка: Дозволяємо, але попере­джаємо: не вмітимеш кусати, будемо квачем пи­сати.

(Андрій повільно йде. Його намага­ються розсмішити, але він не сміється. Раптом з місця зіскакує Марічка.)

Марічка(голосно). Ой Боже, двері не причинили  і в хату пес забіг!

(Андрій обертається назад, Оксана тут же вимащує його сажею.)

Андрій (став посеред хати, розгуб­лено розвів руками): Навіщо так. Я ще й не кусав.

Богдан. Кусав не кусав, а засміявся. От і маєш подарунок. Віддавай коцюбу Степанові!

 

(Степан відкушує кусок калити. Гра закінчується.)

 

Господиня Шановні гості, традицією цього свята  є кушту­вання калити. Хто калиту поку­штує, той буде здоровим і щас­ливим цілий рік.

Тобі, Сте­пане, доручено зняти її.

(Хлопець дає дівчині, вона розламує і пригощає при­сутніх.)

Господиня. Будьте здорові з калитою, з пре­світлим празником Андрія! Ой лишенько, про ва­реники забули.

Дівчата пригощають хлопців варениками.

Дівчина. Чим багаті, тим і раді. Усім, що маємо, вас пригощаємо.

Лунає пісня «Вареники».

 Хлопець і дівчина (разом). Дякуємо гос­подині за теплу і  привітну хату.

 Господиня. Спасибі й вам. Бувайте здорові!

 

Ведучий.       Ми гуляли, весе­лились, 

                     Усім весело було.

                      Вечорниці завершились,

                      І, здається, все пройшло.

Ведуча.      Ні, так просто не проходить,

                      В серці струночка бринить,

                      Про Андріїв вечір спогад

                      В нашім серці буде жить.

 

Всі учасники свята (по черзі промовляють):

 

-             Нехай ваша хата всім буде багата!

-             І хлібом, і сіллю, й великим добром.

-             Хорошими дітьми й міцним здоров’ям.

-             І піснею й сміхом, сімейним теплом.

-             А ще ми бажаєм, щоб ви не хворіли,

-             Душею і серцем були молоді.

-             До рідного краю любов’ю горіли,

- І користь приносили рідній землі!