Сценарій свята "Де козак, там і слава" (до Дня Козацтва)

Тема.  Козацький ринг «Де козак, там і слава!»

Мета: ознайомити учнів з традиціями, звичаями українського козацтва, пробудити почуття відповідальності перед наступним поколінням; виховувати глибоку повагу до козаків, які віддали своє життя в ім’я майбутнього людства, розширити знання учнів про життя, обряди, звичаї козацтва; примножувати традиції нашого народу; розвивати почуття гордості за минуле нашої Батьківщини, прищеплювати любов до неньки – України.

Місце проведення: авктова зала

Обладнання: плакати козацької тематики, костюми, вишиванки, стіл, стільці, тин, прикраси зали.

 

Хід заходу

Ведуча: Україно, моя Україно 
Присягаюсь тобі знов і знов 
Україно, моя Україно 
Моя віра, надія й любов.

 

Ведуча: Срібним колосом сповита 
Моя веселка чарівна 
Як тебе та й не любити 
Моя рідна сторона.

 

Ведуча: Дорога моя, землице, 
Рідна матінка моя, 
Ти душі своїй, світлиця, 
Божа віра і майбуття.

 

Ведуча: Україно! Ти для мене диво 
І нехай пливе за роком рік 
Буду, мамо, горда і вродлива 
З тебе дивуватися повік.

 

Пісня "Україна"

 

Ведучий : Добрий день вам, друзі щирі,

Хай живеться вам у мирі,

Не минайте нашу залу,

Бо у нас сьогодні свято.

Ведуча : Сьогодні гадаєм, якраз буде вчасно,

Щоб був у вас дійсно чудовий настрій.

Упоравшись з ділом, хіба нам не варто

Зустрітися з силою, піснею, жартом.

 

Ведуча:    Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це і відродження України. Указом Президента України 14 жовтня оголошено Днем українського козацтва. Таким чином, Покрова святкуватиметься в нас не тільки як народнорелігійне, а й національне свято. На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорозькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою.

Ведучий: Козак - значить «вільний чоловік». Дуже важко жити самому по собі, до того ж в умовах поневоленої держави.Тому козаки об’єднувалися в курені ( загони), кожен курінь обирав собі отамана ( ватажка). Козаки суворо дотримувалися дисципліни, створили свій флот, що складався з легких і швидких човників (чайок) . Основним завданням козаків була боротьба з Туреччиною та кримськими татарами.

 

Сценка

 

Кайдашиха. Ой люди добрі, куди це стара баба забрела? Та я ж наче на базар зібралалася. А все городські кажуть: « Іди, бабо, на зупинку , там де рафи стоять! Які такі рафіки? Як їх упізнати, як вони однакові ходять? Підійшла до одного такого з дипломатом, питаю: « Чи вас, часом , не Рафіком зовуть?» А він каже: « Петро Данилович!» Не стала я більше шукати того Ріфіка, щоб повіз мене до базару. Сама пішла і, мабуть, заблудилася.

 

Ведуча. Бабусю, проходьте, будь ласка, будете гостею на нашому святі «Козацької слави».

 

Кайдашиха. Якої такої слави, га? Козацької чи що?

 

Ведуча. Так, сьогодні ми прославляємо наших славних предків-козаків.

 

Кайдашиха. Козаків? Не чула, їй Богу, не чула. Про князів знаю. Брехливі дуже були.

 

Ведуча. Чому ж, бабусю?

 

Кайдашиха. От посудіть самі, людоньки. Знайшла якось в книзі картинку – знаєте, такі кольорові картинки в книжках є.

 

Ведуча. Так, знаємо.

 

Кайдашиха. Так от підписано під картиною « Князь Ігор з дружиною». Цікаво ж мені стало, які то дружини у князів бувають, чи такі, як моя невістка Мотря? Так шукала, шукала її на картині, так і не знайшла. Все якісь вусаті на конях, а дружину як вітром здуло. Так оце я й думаю собі, що вона тобі князю десь борщ дома варить, чого ж ти людей чесних дуриш?

 

             Грає музика. Виходить Проня.

 

Проня. ( оглядає себе, підсмикує плаття). Господи, чи все у мене на своїм місці? Чи по-модньому? Ой мамо моя, брансолета забула надіти! Не знаю, що мені більш до лиця? Чи шалю? Чи мантію? А книжки нема!? Коли треба, то як на злість! Як би їх прийняти, мабуть, сидячи (сідає на стілець).

 

Кайдашиха. Це ж для кого ти тут чепуришся, краля пансіонська?

 

Проня. А це моя справа. Якого вам діла до цього.

 

Кайдашиха. Ой, якби ти була моєю невісткою, я б тобі такого лупцюга дала!

 

Проня. Фі, какі ви необразовані! Поняття нікакого не імєєте о прілічіях. А я в пансіоні всє науки пройшла. Чула, сьогодні тут зустрічаються з дуже образованими людьми.

 

Кайдашиха. Не з козаками часом?

 

Проня. Ага, з козаками. Знаєте, які вони занятні. Такі красиві мужчини. Я було, как свтріну їх, то так стрівожусь, що цільну ніч не сплю!

 

Кайдашиха. Та що ж це за мужчини такі?

 

Проня. Сразу відно – образованія нікакого. Да ладно, розкажу. Колись давно-давно, так давно, што вже мало хто пам’ ятає, була собі країна, невелика така країна. І жили там люди. Могутні такі! І погуляти вміли й попрацювати, й ворогам дулі давати. А волю любили – страх. Та геть нікого над собою не визнавали.

 

Кайдашиха. Прямо як я!

 

Проня. Та імєйте тєрпєніє. За єнто дражнілі їх козаками. А країну їхню за країну не вважали. Говорили, яка ж то країна? Україна – не більше. А козаки на те: « Що ж нам більше й не треба. Ви тільки нашої України не чіпайте. То й ми вас не чіпатимемо. Отак і жили – билися, гуляли, співали.

 

Кайдашиха. Ой, як я люблю співати! « Ой гарная гарна, як тая горлиця»

 

Проня. Та імєйте какоє-то прілічіє! Голосу нікакого, а туда ж! Єнті козаки дуже сміливі були, а уж как вечорами гуляли... Я єму: « Ваша папіроска шкварчить» А він до мене : « Єнто в грудях моїх шкварчить от любві. У мене такає стрємітєльность до вас образовалась.» Ох, як я начиталась про тих козаків, сразу вирішила – треба зустрітися.

 

Кайдашиха. Та, мабуть, темно було, він тебе й не розгледів. Може все ж таки про пісні поговоримо?

 

Проня. Та голоси у козаків такі, що вуха закладає...Як заспівають...

 

Кайдашиха. Та що ж вони співали?

 

Ведуча. А зараз ми й почуємо, про що співали козаки.

 

 

Ведучий:   Як відомо людина нерозривно пов’язана з минулим свого народу, його історією, і сьогодні ми перегорнемо одну із сторінок нашого славного минулого.

Ведуча:      Сьогодні козак -  не той, хто одягнений у вишиванку й  шаровари. Козак - це передовсім воїн за духом, і воюватиме він тільки за честь і свободу. ШЛЯХЕТНІСТЬ, МУДРІСТЬ, ВІДВАГА – три основні прикмети козака: шляхетного не підкупиш, мудрого не обдуриш, мужнього не залякаєш!

Отож, запрошуємо наших славних козаків!                                                          Звучить пісня «Козацький марш»

 

Сценка «Козаки пишуть листа турецькому готелю».

На сцені стіл, стілець. Мішечок золота

Писар, Отаман, козаки. Звучить тихенько музика

 

Отаман: Так, писарю, так і пиши.

Писар: Так і писати…

Отаман: Пишем.

Писар: Ага.

Отаман: Значить, доброго дня… судячи по цінам.. дорога Туреччино!  (музика гучніше). Так, хочемо відпочити в трьох, ні..

Козак 1: В чотирьох!

Отаман: Ах, була не була… В п’яти зірковому готелі. (музика гучніше)

 Писар поклав руку на мішок і пише далі.

Отаман: Записав?

Писар: Ага. Записав.

Вибігає козак 2.

Отаман: Слухай…..

Козак 2: (перебиває отамана) Браття! Козаки! А що таке ол-інклюзів?

Отаман: О-о-о-о. Ти що не вчив бусурманську мову до шостого класу? В перекладі з бусурманської ол-інклюзів – то все включено. Щоб ти, Богдане, зрозумів.. Значить, цілий тиждень їж скільки хочеш, і п’єш скіііільки хочеш, гуляєш скільки хочеш.

Козак 2: А-а-а-а… То то як в нас на Паску. (музика гучніше)

Отаман: Так, писарю, а що там пише, скільки до моря? Далеко?

Писар: Ну, до моря пише, що 20 метрів.

Отаман: Чекай-чекай-чекай-чекай-чекай… Давай розберемося. 20 метрів – то як 20 метрів, чи 20 метрів – як на Говерлу? (музика гучніше)

Писар: Пише, 20 метрів, як 20 метрів… (читає) Ну, гарячі путівки.

Козак 2: Козаки! Браття! А що таке гарячі путівки?

Отаман: О-о-о, Богдане,  це коли татари турків трохи попалять, то вони ціни скидають.. (музика гучніше)

Козак 2: Браття-браття! Козаки! А що таке, якщо от ми…

Отаман: (перебиває) Стоп, Богдане, а що ти весь час розпитуєшся, розпитуєшся… ти і так з нами не їдеш.

Козак 2: А чого?

Отаман: В тебе кредит на коня не погашений. (музика гучніше)

Козак 2: Ех….

Козак 1: Писарю, а скільки коштує таке задоволення?

Писар: Ну, пише, що 1000 золотих за 7 ночей.

Отаман: То дорого! Хлопці, браття-козаки, то дорого!

Писар: Нічого, один раз собі можна дозволити.

Козак 1: Браття, а на чому ми поїдемо?  На чайках?

Отаман: Ні, на чайках довго. Краще літаком.

Козак 2: Браття-козаки, але літаком – то дорого.

Писар: Ні, вже не дорого.  Недавно відкрились гуцульські авіалінії… там немає ні бізнес-класу, ні економ-класу… тільки плацкарта і загальний.  Ну як то – скільки влізло – стільки полетіло. (музика гучніше)

(звучить марш козацький)

Козак 1: Отамане! Там козак Кирило з  ол-інклюзіву вернуся! Піду браму відчиняти (виходить)

Отаман: Клич-клич..

(турецька мелодія) Козак Кирило виходить з дівчатами

Звучить тихенько музика

Отаман: Агов, Кирило!

Кирило: Здоровенькі були, побратими! Ге-гей!

Отаман: А скажи-но, що бачив?

Кирило: Та багато-де був, багато чого бачив.

Отаман: А скажи, що сподобалося найбільше?

Кирило: Ну, найбільше мені сподобалися тамтешні танці.

Всі: хо-го…. Танці…

Отаман: Чекай, а що то за танці такі?

Кирило: Ну, це коли всі танцюють біля пальм, якщо гарно танцюють – їм гроші дають…

Писар: А якщо погано – то на палю садять..  (музика гучніше)

Отаман: А скажи, можливо, бачив якісь чудовинки? Якісь новинки?

Кирило: Басейни бачив..

Всі: а-а-а… басейни…

Отаман: Чекай… А що таке басейни?

Писар: А що таке басейни?

Кирило: Ну, басейни – то як такий ставок. Їх там так багато… І всі такі гарні, плиточкою викладені. А як-то зайдеш у воду по пояс – вода така тепла, а така прозора, а як отако по воді ідеш (показує), а за тобою така фіолетова цівочка… (музика гучніше) А бусурмани сміються, пальцем показують. Видно, що козак іде.

Писар: І що, от так в них там все добре?

Кирило: Писарю, не все в них там все так добре. Є в них велика біда… Хвороба..  Джакузі називається…

Всі: Джакузі….

Отаман: Чекай, а що таке джакузі?

Писар: Да, що таке джакузі?

Кирило: Отамане, батьку, пам’ятаєш, як ти горохом отруївся?

Писар: То всі пам’ятають… Степ горів.. (музика гучніше)

Кирило: То, щоб ви знали, ще гірше. Лікування тільки одне..

Всі: Яке???

Кирило: Хворого засовують у ванну і він там сидить, бідний, мучиться, поки йому легше не стане… (музика гучніше)

Всі: о-о-о-о…

Писар: Але, все таки, я думаю, варто з’їздити туди, на це подивитися.

Отаман: Таки так, поїду я.

Козак 1: А тоді нам все розкажете про той ол-інклюзів. (музика гучніше)

(Всі кланяються і виходять зі сцени)

 

Ведуча: Українська пісне!

Ти пройшла шляхами

До мого серця і живеш у нім.

 

Ведуча: Українська пісне!

Чарівна, всесильна!

Ти такою будеш через сотню літ!

 

Ведуча: Українська пісне!

Вчить тебе дитина,

Щоби пам’ятала свій козацький рід!

 

Ведуча: Засвідчимось разом сьогодні

Брати і сестри,

 

Разом: Що козацькому роду -  нема переводу!

 

Пісня_________________________.

Ведуча: У минулому українського народу було таке неповторне і  легендарне явище, як Запорізька Січ. Це про неї Гоголь писав:  «Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви. Ось звідки розливається воля й козацтво на всю  країну!»
Ведучий: Козацтво не було випадковістю на нашій землі…Прибуваючи до безмежного степу, козаки селилися понад Дніпром та Південним Бугом. Особливо їх приваблював Дніпро священна  і заповітна ріка, оспівана в думах та переказах. Козаки  називали Дніпро своїм «братом».

 

                                                   Виїжджають 3 козаки на конях.
                                                       Звучить пісня «Козаки» («Тінь сонця»).

1й козак:
Де Дніпро наш котить хвилі,
Рве стрімкі пороги,
Там країна, вся зелена,
Славний край розлогий,

 

2й козак:
Там козацтво виростало,
Слави й волі здобувало,
Україно, Україно,
Славний край козачий!

3й козак:
Там, де Чорне море грає,
Буг, Дністер хвилюють,
Де шляхами, де степами
Козаки мандрують,
За народ там і за віру
Ніс козак життя в офіру.
Україно, Україно,
Славний край козачий!

1й козак:
Всюди ми бували, друзі. Куди ж ми потрапили цього разу?

2й козак:
В Стамбулі воювали, в Парижі гостювали, а такого не чували…

3й козак:
І таких чудес не бачили. Чуєш, музика без музик грає. А цій диво-стіні наші портрети намальовані

 

1й козак:
Та ми ж в Україні!

2й козак:
Звідки ти знаєш?

3й козак:
Та ось о ж, люди у вишиванках!

                                  Танцець «Ми українці».

 

Козак 1. Скільки не танцювати, а кінчати час.

              Може, ви прийдете ще не раз до нас

              Пісню заспіваєм,

              Танок заведемо.

              Козак 2. Хай промінці фольклору

              Засяють над нами.

              Рідну землю пізнавти

              Будем разом з вами.

              Козак 3. Хай в вас і в нас все буде гаразд,

              Щоб ви і ми щасливі були.

 

 

Ведуча  : Ось і закінчилося свято,

 Хотілося б вам усім побажати

 Добра і злагоди, й краси,

 Щоб для України ви росли.

Ведучий  : Хай вам щастить завжди й у всьому,

 Не піддавайте серце злому.

 Хай Бог нам усім допомагає

 І рідний край оберігає !

Ведуча: Всім всього найкращого!

 

                       Звучить музика.