Сценарій свята до Дня учителя "О, рідний, любий вчитель наш ласкавий"

«О рідний, любий вчитель наш ласкавий»

Сценарій свята до Дня вчителя

(Святково прикрашений зал, звучить  пісня « Пісня  про вчительку»)

  Учитель  В прекрасну пору року приходить до нас учительське свято. Це час, коли шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа, а червоні жоржини пломеніють над землею, немов дарують весь свій жар любові нашим учителям.

   Учитель  В народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, скульптор — у створених ним скульптурах, а вчитель — у думках і справах учнів. Тому кожна людина з почуттям вдячності згадує свою рідну школу, своїх духовних батьків — учителів — все своє життя. Адже в кожному прожитому дні в школі було щось неповторне, незабутнє, що лишає у кожній душі свій відбиток.

   Ведучий 1.Давно то було, коли вчитель молодий, повний сил та енергії зайшов вперше у клас. Пролетіли роки і настав час іти на заслужений відпочинок. Але скажіть, хіба вчитель може відпочити від школи, від дитячого сміху, від пустощів учнів? Ніколи. Бо малиновий передзвін прожитих літ у школі звучить не лише в пам’яті, а і в серці все життя.

 

Ведучий 2. Сьогодні свято в нашій  громаді, свято вшанування праці педагога ,вчителя ,наставника,  мудрого дитячого  порадника . Ми зібралися   тут ,щоб подарувати найтепліші та найщиріші привітання нашим дорогим, любим вчителям .

Ведучий 1 .Тим, в кого вистачає  дарувати тепло свого серця ,сіяти знання науки в дитячі душі ,тим , хто навчає любити та цінувати прекрасне ,що нас оточує. На нашому святковому заході присутні наші дорогі вчителі. Не забуваємо ми і про тих педагогів ,які присвятили все своє життя вчительській  справі ,а зараз знаходяться на заслуженому відпочинку. Це присутні в цьому залі (учителі- пенсіонери)

   Ведучий2. Учительське життя — це наче велика держава, що існує за певними законами, а учні живуть в цій державі завдяки вашій пам’яті, яка також підвладна своєрідним законам. Зусиллями пам’яті ви намагаєтесь реставрувати минуле, таке близьке і водночас далеке. І пригадавши його, ви переконливо можете сказати, що ваше вчительське життя не вигадка, не міф, а реальність.

          В класі сонячнім промінь косо

          На долівку ляга із вікна.

          Ваші чорні шовковії коси

          Припорошила вже сивина.

          Легкі зморшки обличчя вкрили —

          Це життя трудового плід.

          Але в кожному русі ще й досі сила,

          І в очах юності видно ще слід.

   Ведучий 1. Нам дуже приємно сказати щире слово і тим сивочолим вчителям, які і далі продовжують працювати в школі нашій, сіючи в дитячих душах зерна не тільки знань, але й віковічних людських якостей.

          Різні бувають вчительські долі,

          Перші учні давно розійшлись.

          Вже понад 40 років у школі,

          А ви і досі такі, як колись.

          Такі ж привітні, завжди клопіткі,

          Як завжди віддаєтесь своїй справі.

          І хоч буваєте втомлені такі,

          А показати це не маєте ви права.

          Не маєте ви права показати втому,

          Бо ж треба провести іще урок.

Ведучий 1.А зараз слово для привітання надається голові сільської ради… 

( вітання)

Учень.

Є професія у світі —

Серце віддавати дітям!

Серце вчителя безкрає,

Як би він його не краяв.

Тому гідний вчитель шани.

Так, любові і пошани

За роботу непросту

І за те, що я росту!

Хай же вистачить терпіння

Передати нам уміння.

А за працю вашу діти

Щиро вам дарують квіти!

(вручення квітів)

Учень.          О рідний, любий вчитель наш ласкавий,

                      Дбайливий друг наш з юних літ.

                         Ми вам слова принесли величаві

                      І наш учнівський радісний привіт  

   Учень.       Найкраща школа – Головачанська , її нікому не забути

                      Бо тут працюють з року в рік  натхненні, творчі й мудрі люди.

                      Чудова школа, як ніде, поглянь навкруг, спитай усюди,

                      Вам скажуть учні і батьки: працюють в ній найкращі люди.

Ведучий 2. Учитель завжди  залишається в пам’яті, в серцях своїх вихованців. Це він проводив з ними екскурсії в природу ,співав з ними і танцював ,радів за їх успіхи і був засмучений  дитячими невдачами. Лише він міг говорити з батьками дитини спокійним голосом ,лише він міг побачити в кожному  з них генія ,особистість.

Учень.       Вчительська доля – мудрістю вкрита,

                   Дзвенить вона сміхом дитячих сердець.

                   Вчительська доля – дощем раннім вмита,

                  Вона для людей буде вічним взірцем

                   Вклонімося низько вчительській долі

                  І шану святу крізь віки пронесем,

                 Серця подаруєм в дитячих долонях

                 І щедру любов пронесем.

Ведучий 1. Згадаймо  тих вчителів, чиє серце перестало битися ,хто відійшов у безсмертя,чия свічечка життя перестала горіти, але спогади  про них завжди житимуть в людських душах. Хвилиною мовчання вшануємо світлу пам'ять майстрів педагогічної справи.

Ведучий 2. Наше свято продовжується. Вас ,наші дорогі вчителі, прийшли привітати представники найзнедоленішої частини учнів – учительські діти.

Учень.

Ми прийшли до вас на свято, не займем часу багато,

Хочем тільки привітати, сокровенне вам сказати.

Учень.

   Любі мами, любі тата, зичим витримки багато

Як же вам допомогти, нерви ваші зберегти.

Бо шкільна ваша робота – це не головна турбота,

Головне – диктує час, треба думати й про нас.

Учень.

Мама вчителька?! — Щасливий! Всі так заздрили мені.

Коли з мамою до школи, ми ходили день при дні.

Та яке там щастя, звідки? Все не так, як у людей!

І не заздрити – жаліти, треба вчительських дітей.

Учень.

Спробуй в класі ворухнися, чи з уроку утечи,

Не дай Боже запізнися, — знають враз про все батьки.

Що всім можна — тобі зась, не послухавсь — начувайсь.

Учень.

Ввечері лягаю спати, прошу казку розказати,

Як всім дітям перед сном. Де там — мама за столом!

Пише, пише, щось листає і на мене не зважає,

А що скаже, я вже знаю: «Плани тільки допишу,

І практичні перевірю, все що хочеш розкажу», тільки я уже не вірю.

Мовчки в ліжко я лягаю, покручуся й засинаю.

Учень.

А у сні мама бачиться мені: лікарем, кондитером, тільки не учителем.

Ось тому кричати мусим і звертатись до людей:

SOS – рятуйте наші душі, — бідних вчительських дітей.

Ведучий 1.

Учителем не кожен може бути,

Не кожне серце вміє говорить...

Учитель лише той, хто вміє чути,

Окрилити, навчити і любить.

Тендітну душу ласкою зігріти

І добротою ниву засівать,

Безмежно, щиро цілий світ любити

І дітям усього себе віддать.

Ведучий 2  Життя розпочинається із сім’ї, а шкільне життя розпочинається із початкової школи.   Дорогі наші наставники ,наші мудрі вихователі!  Вас прийшли привітати наймолодші наші ровесники – учні 4 класу. Отже ,їм  слово.

( виступ учнів 4 класу )

1. Ми проводили маневри-                           

Випробовували нерви.

Тест учителька пройшла-

Ключ до кожного знайшла.

2. Треба визнати всім прямо,

     Що вона ,як рідна мама

      І підтрима, й насварить,

Розбере проблеми вмить.

3. Ми ставали усе більші,

З кожним роком розумніші,

А учителька із нас

Згуртувала дружній клас.

4. Хай же сонце їй сміється

Та усе в житті вдається

Ми засвоїли у строк

Найважливішивий  урок.

 

5. Краще вчительки немає-

Кожен з нас це добре знає

То ж вітаємо її

В ці святкові ясні дні.

( мініатюри – смішинки )

• Світлано, чому тебе вчора не було в школі.
•  А я зробила вчительці подарунок
•  Який подарунок
• У неї вчора був день народження. От я і вирішила – нехай відпочине від мене.

В.- Марійко, розбуди свого сусіда по парті.

- А чому я. Це ж ви його приспали.

Г – Толик , ти навіщо гризеш ручку

Погана звичка , але нічого не можу з собою зробити.

Твоя звичка для школи – суцільні витрати. Швидко відійди від дверей і сядь на місце.

Г. – Тато, тебе в школу викликають.

- Навіщо

-Я шибку розбив( батько сходив. Наступного дня син каже)

-– Тато, тебе в школу викликають.

- навіщо.

- Я спалив хімічний кабінет( батько сходив. Наступного дня син каже)

- Тато, тебе в школу викликають.

- Знову. Набридло. Не піду більше в школу.

-Ну і правильно, чого там по розвалинах шастати.

Д. Сашко, чому ти так погано вчиш англійську мову.

-А навіщо.

-Як навіщо. Адже цією мовою розмовляє півсвіту.

-Та невже цього мало.

Ж. – Діти, тема твору « Як би я був директором фірми )

-А чому ти Ігор не пишеш

                                                                                                                      - А я чекаю на секретарку.

6. Учителем не кожен може бути,

Не кожне серце вміє говорити…

Учитель лише той ,хто вміє чути,

Окрилити, навчити і любити.

7.Тендітну душу ласкою зігріти

І добротою ниву засівати,

Безмежно, щиро цілий світ любити

І дітям усього себе віддать.

  Ведучий 1.

За бездонний колодязь душі своєї,

За все те, що віддали й віддаєте нам.

Хай щастя вам буде зорею,

За все сьогодні гаряче ми дякуємо вам.

Ведучий 2.

Сьогодні ми всіх вас вітаєм,

У вас професійний цей день.

Найкращого в світі бажаєм,

І щирих та ніжних пісень.

Ведучий 1

Посивіли ваші скроні від турботи про дітей,

Шану вашій праці, шану вашій долі

Віддаємо ми в цей день.

Хай рясним буде суцвіття в тім саду, що ви садили,

Зичим миру, довголіття, щастя, радості і сили.

Ведучий 2.

Хай роки ідуть, а лице не старіє,

Онуки ростуть, а чоло не сивіє.

Хай серце не знає печалі й розлуки,

Шанують вас люди, діти й онуки.

Ведучий 1.

Хай роки минають,

Мов хмари осінні.

Лишаючи в серці і пам’яті слід.

Хай ваша професія

Буде вічна й нетлінна.

Хай славиться завжди

Учительський рід.

Ведучий 2. Вірш за віршом, пісня за піснею, слово за словом — так і підійшло наше вітання до кінця.

Ведучий 1. Але свято, ваше свято, наші любі вчителі, продовжується. Ще стільки добрих, щирих слів ви почуєте від людей. І всі вони будуть сказані від чистого серця.

(виступ директора школи)

Учень

 Пролітають роки, довго тягнуться миті...

Скільки їх відійшло, скільки вже пережито.

Забувається зле, марнослав’я минає,

Залишається те, що серця зігріває.

Непомітно зерно засівається в душі –

Вчителі – сіячі, а рілля – їхні учні.

І отак – без кінця, і отак – день за днем

Йдуть за плугом вони віковічних проблем.

Бур’яном пророста безтурботність дитяча,

Збайдужілість черства і наївність ледача,

Та надія свята вчителів не зникає –

Життєдайне зерно у ріллю западає.

І хоча промине і не рік, і не два –

У посивілі скроні заб’ються слова:

Ви пробачте нам те, чого ми не уміли,

Ви пробачте за те, чого ми не хотіли.

Ми пригадуєм Вас, розуміємо слізно –

Для подяки час Є, для подяки не пізно.

Ми вклоняємось Вам за усі покоління,

За зернину в душі, за проросле насіння.

Ведучий 2.

Всім нашим вчителям

Ми бажаємо щастя й долі.

Діток в класах, щоб було доволі.

Щоб навчали ви ще сотню літ,

Так, як нас, на «п’ять», як слід.

 

Ведучий1.

Бажаємо злетів і нових висот,

Щоб труднощі зникли навіки.

Побільше, щоб отримали державних нагород,

І щастя плинуло, мов синьоокі ріки.

 

Ведучий 2.

Щоб від гривнів гаманці тріщали,

Щоб заборгованість погашена була.

Щоб пирогами вас частіше пригощали,

Щоб на душі завжди була весна.

 

Ведучий 1.

Із святом вас, дорогі вчителі,

Хай щастить вам всюди і завжди.

До побачення!

До нових зустрічей! — нині ми кажемо вам,

Нашим рідним, найкращим в світі вчителям.