Сценарій свята "Коса - дівоча краса"

Про матеріал

Мета: Виховувати почуття дівочої честі і гідності. Вчити дівчаток бути охайними, працьовитими, добропорядними. Домагатися естетизації їх зовнішнього вигляду.Сприяти вихованню пошани до дівчини, жінки як берегині роду. Відроджувати призабуті звичаї нашого народу.

Перегляд файлу

 

 

                        Коса – дівоча краса.

Мета: Виховувати почуття дівочої честі і гідності. Вчити дівчаток бути  

              охайними, працьовитими, добропорядними. Домагатися естетизації їх  

              зовнішнього вигляду.Сприяти вихованню пошани до дівчини, жінки  як 

              берегині роду. Відроджувати призабуті звичаї нашого народу.

                                  Вітальна пісня

  1. Щиро вітаємо всіх, хто прийшов сьогодні до нас на свято дівочої краси. Адже недаремно кажуть: ”Коса – дівоча краса”.  Сьогодні у нас мова піде і про красу дівочої коси, і про дівочу красу, моральну гідність, народні традиції, які треба зберегти і збагачувати. Адже коса була гордістю дівчини, вираженням її цнотливості та честі.

                               Пісня Розпустили кучері дівчата

  1. Яка хвилююча і повчальна пісня. З давніх-давен в Україні символом  

          дівочої честі, працьовитості, охайності була дівоча коса. Недарма у  

          народній скарбниці ми зустрічаємо так багато легенд, пісень,поезій, влуч  

          них прислівїв та при приказок, промовлянь, присвячених дівочій косі.

          Саме ці розсипані перли ми постарались зібрати на тернистих дорогах  

          нашого духовного відродження і представляємо їх у призабутому сьогод  

          ні родинному святі Коса – дівоча краса. Народні обряди, повязані з

          дівочою косою, супроводжували дівчину від народження.

 

  1. Велика радість у наш дім прийшла:

Родилося малесеньке дівча.

І перший крик її для нас.

Став піснею на довгий час.

 

  1. Батьки її і вся рідня

Плекали, пестили дитя,

А щоб красивою зросла,

У травах купана була.

               Інсценізація першого купання дитини, на фоні пісніОй, у полі    

                квітка

  1. (Дід)  Неси, бабо, швидше воду,

          Наливай у миску,

          Щоб скупати нашу внучку,

          Мяти дай й любистку.

 

  1. (Баба) Віллєм меду.

                 Грошей кинем,

                 Щоб була багата,

                 Щоб росла красива доня

                 І раділа хата.

 

7. (Дід)  Ще у купіль покладемо

              Червону калину,

               Чебрець, руту та барвінок,

               Скупаєм дитину.

 

                                        --1—

 

 

8.           Щоб коса була у неї

              Гарною, густою.

              В першу купіль покладемо

              Гребінець з щіткою.

Закінчується пісня Ой, у полі квітка

 

  1. Діти, як правило народжуються з коротким волосячком, а якщо траплялося, що дівчинка народилася з довгим волоссям, то казали, що в майбутньому на неї чекає життя в багатстві і розкоші. З моменту першого купелю почи- налась турбота батьків про коси дівчинки. Стригти дитя не дозволялось до річного віку. Коли дівчинці виповнювався рік, влаштовували в день її наро дження так званий “обряд перших пострижин”, тоді, коли дитина починала вже говорити здійснював його хрещений батько. Перш ніж виконати цей ритуал, він мав виголосити примовку-побажання; Щоб у дівчини зростало густе волосся, щоб руса коса лягла до пояса. Ось послухайте, яке поетичне побажання висловлював хрещений батько Василинки. Воно зберігається в її альбомі на першій сторінці разом з пасмом  волоссячка.

 

  1.   Ой ти, дівчино маленька,                              (Василинка)

  Для тебе Україна – рідна ненька.

  А як виростеш більшенька,

  Будь українка чепурненька.

  Хай чисті роси миють твоє личко,

  А русі коси джерельна водичка.

  Нехай водичка пахне мятою і чебрецем,

  І запамятай народне правило оце:

  Щоби коса була густа та пишна,

  То мий її в барвінкові і вишні.

   Блискучою косу лиш зробить звіробій,

   Лушпиння із цибулі, ромашка і шавлій.

   А щоб була міцна й красива,

   Шукай поради у жагучої кропиви.

   А щоб була ти, як Вкраїна мила,

   Нехай твоя матуся щира

           На голову вінок з калини покладе,

   І доля радісна тебе не обійде.

 

  1. Після перших пострижин волоссячко спалювали, а одне пасмо залишали як пам’ятку. Якщо хлопчиків стригли часто, то дівчаткам заборонялося після річного віку стригти коси, і матері ретельно стежили за ними: мили в паху чих травах, розчісували, прикрашали кіски стрічками. Згодом, коли дівчин ка підростала, мама чи бабуся намагалися привчити її до самостійності. Це були чи не найперші уроки охайності і працелюбності.

 

  1. Волосся. Воно, як симфонія. Шовкове, неслухняне, золоте, кольору спілих каштанів. Скільки поетичних слів присвячено волоссю! А задумувалися ви над тим, для чого воно потрібне?

                                               --2—

 

 

  1. Волосся дане нам не просто для краси. Як стверджують учені, волосся  - зв’язок із космосом, воно не тільки накопичує енергію, а й зберігає інформацію.

                      Пісня Ой, на горі                   

  1. Існує легенда, що до гріхопадіння навколо голови людини був німб, а волосся не  було. Говорять, що голова пралюдини була покрита чимось схожим на пушок, який ми бачимо на голові новонародженого малюка. Коли людина впала в гріх, то проміння космічної енергії навколо голови потяжчали і перетворилися у волосся. Волосся є ланцюжком між людиною і небом до того часу, поки вона знову не підніметься на свій небесний рівень розвитку.

 

  1. Кожнен народ по-різному ставився до волосся. Наприклад, тібетські мудреці не стриглися і не голилися, а заплітали косу, довге волосся вважалося  натхненням  для творчості. Сила Самсона також була у волоссі, це говорило про те, що волосся несе в собі фізичні властивості. Коханий брав пасмо волосся  нареченої, вирушаючи в далеку дорогу, і відчував, що незримий контакт дійсно існує. А в Київській Русі за вирваний жмут волос ся накладали великий штраф.

 

  1. Колись на Україні у всіх родинах існував непорушний звичай: вставши, дівчина мусила насамперед  навести лад на своїй голові, а саме: вмитися, розчесатися і заплести коси. Волосся, що залишилось на гребінці, обов’язково спалювали, бо вірили: якщо із нього зів’є гніздо ворона, голо ва болітиме. Вважалося найбільшим нехлюйством  братися за будь-яку роботу з розпущеними косами. Про таких казали: “У неї на голові сорока гніздо звила” або “У неї в косах сім чортів кублилося”. Перш ніж з’явитися на людях, дівчинка ретельно заплітала косу, бо знала основний народний закон : “Яка коса – така й краса”, “Подивися на косу, а подумай про госпо- диню”. Ось послухайте, як про це співається в різдвяній колядці.

                                КолядкаОй, рано-рано кури запіли.

  1.   Час летів, роки минали,

  Наша дівчинка зростала.

  Вже зробила перший крок,

   Мама – проказала,

   І у гарні дві коси

   Стрічки заплітала.

 

  1.   Ще й співала залюбки,

  Танцювать любила,

   В хаті поралась щодня,

   Все робити вміла

  1. Заплітали дівчинці кіску перший раз також у визначений звичаєм час. Як правило, 

це робили тоді, коли їй виповнювалось 5 років. Святкове заплітання кіс здійсню- вала хрещена мати, коли дівчинка йшла до першого причастя. Коси заплітали віноч ком, впітали в них святкові білі стрічки, а зверху чіпляли віночок з білих квітів.                                                                ---3---

 

 

 

  1. Дівчинка:  Благословіть, батьку й мати ,

                         Косу заплітати.

                         Косу заплітати,

                         У стрічки вбирати.

                         Щоб виросли довгі,

                   Густі та красиві.

                   І раніш своїх годочків

                   Не ставали сиві.

 

21.   Батько і мати:  Благословляємо!

           Хрещена мати бере з рук матері вишиваний рушник, застеляє ним 

           стілець і запрошує дівчинку сісти.

  1. Хрещена мати: Благослови і ти, Боже, бажання батьків у добрий час  

                                заплітати та у свій час розплітати дівочу косу.

                     Хрещена мати заплітає коси, прикрашає їх святковими стрічками    

                     і віночком, дарує похресниці новий гребінець і стрічки.

 

  1. Щоденні ж традиційні зачіски по всій Україні були найрізноманітнішими. Як правило, малих дівчаток заплітали в 4 коси, а старших - у дві. Виклада ли їх голови віночком. У святкові дні волосся заплітали в одну або дві коси, що вільно спадали на плечі із вплетеними святковими стрічками. Чим дорослішою ставала дівчина, тим ретельніше вона доглядала своє волосся. Кожна дівчина хотіла мати гарне волосся і пишну косу. Люди вірили, що підрізати волосся потрібно у певний визначений час, а саме: на повний місяць – “молодик”, особливо у травні, “щоб коса була повна ”.Підстригти косу повинен був хтось із родичів по чоловічій лінії. Ні в якому разі не можна було підрізати волосся собі самій.

                      Пісня Куди літа літаєте

  1. Готуючись до свята ми дізнались, що в нас на Україні коса завжди була найкращою та найдорожчою прикрасою дівчини, символом її незайманості і честі. Ось послухайте, як про це говориться у давній українській легенді:

 

  1. “Покохала дівчина-красуня легеня, вівчаря чорнобривого.Та вподобав цю дівчину пан вельможний, став залицятися до молодої красуні, а вона все просила коханого:

Втікаймо, любий, в далекі гори, де ніхто не знайде нас.Нічого не бійся,-втішав милий. Але пан наказав віддати хлопця в рекрути, а дівчину забрав до себе в панські палати. Одягли її в дорогоцінності, осипали сріблом, золотом. Коли за вікном темна ніч висипала зорі і заснув пан, взяла дівчина свою стару вишивану сорчку і пішла геть з панського двору. Не скрипнули двері. Та пан- ські слуги не спали. Швидко мчали вгодовані коні і скоро наздогнали красуню. Свиснула шабля над головою дівчини – і впала на землю густа смолиста коса. Гірко заплакала дівчина, бо ж навіки розпрощалася  зі своєю дівочою гордістю – косою-красою. З горя вона більше не зрушила з місця, а проросла гарним струнким деревом. Кожної весни воно розпускає свої віти і розцвітає запаш- ними квітами. Люди милувалися чудо-деревом. Не дісталася панові дівоча коса-                                                                 краса. Хай милується пишними перуками панянок, а не цнотливою красою   

простих селянських дівчат.                                             

                                                   --4—

 

 

  1. А скільки чудових українських народних пісень складено про дівочі коси. Одну з них ми зараз виконаємо для вас.

                               Укр. народна пісня “Ой у вишневому саду”

  1. На Україні з дівочою косою пов’язано багато легенд. Переказів, пісень, влучних прислів’їв. Ось послухайте:

           -- Дівчина з косою, як трава з росою.

           -- Нема коси – нема краси.

           -- Дівка без коси, що кінь без гриви.

           -- Утоплюсь в косі – утоплюсь в красі.

           -- Де дівка з косою, там хлопці юрбою.

           -- Коса – дівоча краса.

           -- Подивись на косу, а подумай про господиню.

           -- Не вари борщу, поки не заплетеш косу.

           -- Косу збережеш, щастя знайдеш. 

 

  1. А ще ми дізнались, що в святкові дні дівчата прикрашали коси віночками з  

      живих або неживих квітів, особливо коли водили хороводи веснянок, гаївок  

       або купальські танки.

 

  1.  А ми хочемо попросити наших дівчат послухати пісню у нашому виконанні.

             Хлопці виконують пісню” Ой, не ріж косу

 

  1.   Хтось сказав:”Старі це, давні атрибути

   Хутірна поезія – час її забути

   Нащо та криниця,

    Нащо те відерце?...

          Ах ти, чоловіче, без душі і серця!

          Хочеш ти забути те, що всім любилось.

          Знай же, що відерце все ще не розбилось.

 

  1.    Знай, що не замулена ще в гаю криниця.

        Знай, що в ній і досі ключова водиця.

 

  1.    Знай, що запах кропу ще не перевівся,

         Кущ калини в лузі все ще не одцвівся.

 

  1.    Ще золотий Місяць нам хвилює груди,

         Дарма, що на ньому побували люди,

         І дівоча пісня груди розриває

         Як і споконвіку, серце ніжно крає.

                     Пісня  Садочок

 

  1.     А знаєте, що я вам скажу: із косою пов’язані ще й досить предметні риси вдачі.                  Косички у дівчаток, щоб смикати за них,-

                                Так думав я спочатку, а виявилось – ні

                                 Вони ростуть для того, щоб заплітати довго,

                                 Щоб хтось про них казав: Ах, ах, яка краса!

                                         --5—

 

 

  1.   Навіщо косички дівчатам? –

       Ніяк зрозуміти не міг.

       На них треба стрічок багато

       Та й клопоту менше без них.

       Проте косички довгі

       Всім радують серця,

       Тому, що ті косички

       Дівчаткам до лиця.

       Мені коси не треба,

       Я - хоч куди козак!

       А що я теж красивий,

       То це помітно й так!.

                     Пісня  Кучерики

  1.      Не менш важливий у цьому плані є  і морально-етичний аспект. Вислів 

          Наруга над косою безпосередньо стосувався дівочої цнотливості. Юнка  

         котра не вберегла її, згідно з традицією, втрачала право носити косу.

          За давнім звичаєм, збезчещеній дівчині прилюдно відтинали косу. Іноді 

          були й суворіші покарання. Як зазначав І. Я. Франко, на бойківщині

          навіть били шнурками, котрі перед тим на кілька днів були намочені в  

          соляній рупі. Зганьблену дівчину привселюдно виставляли на купу

         спеціально зроблений у центрі села камінний підмурівок. На ньому най-

       старший селянин покривав голову покритки чорною хусткою. Про живу- 

       чість таких свавільних покарань довідуємось з Шевченкової “Катерини, 

        коли батьки відправили у світ свою єдину дочку.

 

  1.      Але це були поодинокі випадки. Здебільшого послуговувались чисто 

        символічними  формами, зокрема відтинанням коси чи повязуванням   

        хусткою. Навіть такі покарання вважались досить впливовими, адже тій, 

        котра ступила на слизьку стежку розбещеності, загрожувало довічне діву-  

        вання. Усе це змушувало виховувати своїх дітей так, щоб і самим не стати 

        обєктом насмішок, людської зневаги, лихого поголосу. Чи не від того  

        пішло прислівя: Подивися на матір і оженися на дочці.

 

38.   Ще з дитинства мати мене вчила, 

        Щоб я рано хлопців не любила,

        А я свою неньку не слухала,

        Полюбила хлопця, покохала.

 

39.  Колись була дівка, як та ружа,

       А тепер невістка, маю мужа.

       Колись була дівка, як калина,

       А тепер невістка - не дівчина.

 

  1. З особливою  поетичністю оспівана дівоча коса у весільному обряді. 

        Одним з найбільш хвилюючих обрядів є розплітання  коси молодої. За

        цим стежили всі учасники  весілля, адже дівчина тепер більше ніколи не  

        заплітатиме косу, а витиме вінком навколо голови і ховатиме його під  

         хусткою.                                                                                              --6--

 

 

 

                           Пісня Горіла сосна , палала

  1.  Ідіть, ідіть тату до хати

 Будемо косу розплітати.

 Ідіть, ідіть мамо до хати

 Будемо косу розплітати.

 Просимо дружок всіх до хати

 Будемо  косу розплітати.

 Косоньку розплітати

         Віночок накладати.

 

  1. Як я в косах ходила ,

То я вас не просила,

А тепер я вас прошу:

Розплетіть мою косу,

Розпустіть мою косу

По усьому поясу.

 

  1. Сідай, сідай, молоденька,

         На тесовий стільчик,

         Хай розплетуть русу косу

         Та й заплетуть вінчик.

 

  1.  Хай розплетуть русу косу,

 Аж на плечі спустять.

          Ти тепер вже молодиця

          З нами більш не пустять.

 

  1. Дівчино, дівчино, що ти наробила,

Що на твоїй головонці квіточка зацвіла.

 

  1.  Квіточка зацвіла така великая,

Віддаєшся заміж така молодая.

 

  1.  Дівчино, дівчино, що ти наробила,

Що ти свою косу на Дунай пустила.

 

  1.  Косу розпустила, на Дунай пустила

Та своїй матінці жалю наробила.

 

  1.  Було свою косу пришпилить шпильками,

 Було погуляти ще рік із дівками.

                   Молода встає з подушки і збирається в дорогу.

  1.  Тут Гануся сиділа,

Русу косу чесала,

Русу косу чесала,

Дрібні сльози пускала.

 

                                  --7--

 

 

 

  1.  Дякую вам подруженьки,

Та й за дівування,

За чесання моїх кіс

Та й за заплітання.

              Дівчата співають укр. народну піснюВже б була я їхала, а    

                      молода, кланяючись, прощається і виходить.

  1. Ось так, виходячи заміж, назавжди прощалася дівчина зі своєю косою. Відтепер вона вже ніколи не чесатиме і не плестиме її. Очіпок та біла намітка були головним вбранням української молодиці і мали закривати короткі коси, що їх обрізали згідно із стародавнім весільним обрядом, бо великим соромом для молодиці вважалося показувати свої коси. На Україні, як писали у своїх спогадах мандрівники, легше було побачити оголене коліно жінки, ніж коси молодиці. Сьогодні ритуал обрізання коси молодої відійшов у минуле. Натомість під кінець весілля свекруха зав’язує невістку хустиною або накидає хустину їй на плечі. Але по сей час у весільних піснях оспівується прощання  молодої з косою як символ дівуванння, а також смуток за рідною домівкою, материнською опікою і ласкою.

 

53.  О рідна мамо, о рідна ненько,

       Сумую я люба, сумую рідненька,

      Серденько в грудях вирватись хоче.

 

  1.   Я так далеко, тебе тут немає,

Серденько в грудях моїх засихає.

Я не побачу, не зрозумію,

Чому волосся твоє сивіє.

 

  1.   Мамині коси сивим стали,

 Радість і горе вони зустрічали.

 Мамині руки не знали спокою,

 Мамине серце пройнялось тугою.

 

  1.   О рідна мамо, о рідна ненько,

  Давай же сьогодні посидим тихенько.

  До тебе пригорнусь, затаю печаль,

  Любая мамо за все вибачай.

                           Пісня Мамина коса

  1. За повсякденною працею та турботами старіли жінки і сивіли їх коси, але пошана до них не зменшувалась. Послухайте, як про це красномовно говориться у вірші “Коси”.

58.    Як я скучив за вами коси,

         Чом вас, коси, ніхто не носить?

          Це ж від пояса і до пояса.

          Вас в віках прославляли віками,

          Русі коси до самого пояса,

          Коси викладені вінками.

                                        --8—

 

 

 

      Ще й і досі народ мій носить

      Спогад лоскітний і щемливий,

      Як дівча заплітало коси,

      Як їх милий розплів щасливий.

      Коси, коси, чом вас зараз ніхто не носить?

      Чи дівчатам немає часу,

      А чим вже заплітати ліньки?

      Ви ж од віку були окрасою

      Гордовитої українки.

      Скільки смутку в житті розважили,

      Скільки болю вам завдавали?

      Вас на золото щедро важили,

      Як невільними продавали.

       Шанували вас чорними, сивими,

       Розпинали вас на охресті

      Недарма ви ж служили символом

      І незайманості, і честі.

      Коси, коси, чом вас зараз ніхто не носить?

      Щоб там з косами не зробили,

     Але давня луна доносить:

     Тільки тим, що себе ганьбили,

      Відтинали безжально коси.

      Я не знаю, є, може правильні

      Наші люди, що звичай стерли.

      Так, як би піднялися предки

       Чи від сорому не померли б?

       Як я скучив за вами, коси,

       Чом вас, коси, ніхто не носить?                   

                                       Пісня  Сіно, моє сіно

  1.  Поет-пісняр Олександр Тараненко написав дуже доречний вірш:

         Буду гарна коханому жіночка,

         Восени хай сватів присила.

          Я зваблива – таки україночка,

         Недарма, що з глухого села.

                         У любистку матусею купана,

                          Від батьків і землі ця краса

                          Не мальовані в мене й не куплені

                          Чорні брови і довга коса

І на сцені сільській уже звісна я,

Оцінили таланти мої.

Голосиста, бо виросла з піснею,

А навчили співать соловї.

                              У мистецтво закохана змалку я,

                               Надто в ролі сільських чарівниць.

                               Можу бути сьогодні Наталкою,

                               Завтра Галею із Вечорниць

 

                                            – 9--

 

 

 

 

Ось одіну коралі й намисто,

Що на сонці блищать, як роса. ....

У степах променистих і чистих

Розцвіта України краса.                                                                                     

 

    59.      Чому розплетена коса?

    Троянди квітнуть у дворі,

     О цій порі бува їм тісно.

     Любов не вяне на зорі,

     А перероджується в пісню.

                 Чому розплетена коса?

                  З троянди випита роса....

                  Вже ранок схід черка крилом,

                  Тумани тануть білосніжні,

                  А птаха пісня над селом

                  Пита зажурено і ніжно,

                  Чому розплетена коса,

                  А на очах твоїх сльоза?

     Зронив лелеченька перо,

     А соловї нащебетали,

     Аби на щастя, на добро

     З любовю діти виростали.

                Чому ж розплетена коса?

                --Коханню віддана краса.

                     Пісня  Україночка мала

  1.   Дорога шкільна родино, сьогодні ми зробили спробу повернути життя ще    одному із призабутих звичаїв нашого народу – вшанування дівочої коси. І хочеться вірити, що він оживе, наповниться новим змістом і передасться новим поколінням. Бо що б не казали і хоч би якими аргументами не переконували нас про старомодність коси, а все-таки в довгій дівочій косі є своя принада, щось ніжне і близьке, щемливе і священне. Хоч, на жаль, сьогодні це трапляється  рідко, але коли повз нас пройде дівчина з гарною косою, ми не обминемо її увагою.Поглянемо і подумаємо:”Гарні ж були наші звичаї”.

61.    Народ нам мудрість передав свою,

         Що диха в звичаях, обрядах і повірях:

         Ой, ти не ріж косу!

Благали матері доньок в калинових сузір;’ях.

62.     Це було так недавно, і давно,

           Й завжди, поки жила моя Вкраїна.

           Про те, що джерело замулено було,

           Дізналися ми, чесно, тільки нині.

63. Тож  памятайте рідний оберіг,

Без памяті нема народу.

Примножуйте все те, що Бог для нас зберіг,

Народну мудрість – берегиню роду.                                              -- 10 --

 

 

 

 

64. Нехай щасливо ми крокуємо до сонця,

Хай нас не полишить мудрість ця свята,

Хай мальви і калина заглядають у віконце

На довгий вік, на довгії літа.

 

  1.    Тож дорогі наші дівчата, ростіть і шануйте коси – свою сонячну і вічну  

красу. А для того, щоб ви вміли це робити послухайте секрети догляду за косами та про новинки модних зачісок для вас.                 

                                     Пісня  Пісня життя або білий птах

 

           ___________________________________________________

 

                          Використані пісні:

І. Вітальна пісня 

Сьогодні в нас свято

У шкільному домі,

Бо прибули гості

До нашої школи.

                        Приспів: Добрий день, вам,

                                        Гостоньки хороші.

                                        Ми сьогодні всіх вас

                                        Привітати хочем.

Зичим вам здоровя

Успіхів, удачі,

Щоб були достатки

В кожній вашій хаті.

                        Приспів.

 

ІІ.   Ой, у полі квітка.

 1.  Ой, у полі квітка, квітка розквітала

      Молода дівчина сонце зустрічала.

                         Приспів: Ой, у полі квіткою, квіткою розквітала.

                                          І яскраве сонечко навесні зустрічала, зустрічала.

2. .  Ой, у полі квітка ніжно розквітала

       Сонячну росинку тихо колисала.

                         Приспів.

  1.               Ой, у полі квіткою, квіткою розквітала, розквітала.

Мов дитину, чисту росиноньку колисала, колисала.

                                          Приспів.

4.    Ой, у полі квітка ніжно розквітала

       Молода дівчина косу заплітала.

                         Приспів. Ой, у полі квіткою, квіткою розквітала.

                                          Косу для весняного сонечка заплітала, заплітала.

  1.  Ой, у полі квітка ніжно розквітала.

Молода дівчина пісню заспівала.

                       Приспів: Ой, у полі квіткою, квіткою розквітала.

                                       Пісню для весняного сонечка заплітала, заплітала.

                                                                                      ---11---

 

 

ІІІ .  Розпустили кучері  дівчата,

             Ще й підвели брови для краси,

             Тільки ти роби, як вчила мати,

             Не обрізуй русої коси.

                               Хай вона росте густа та пишна,

                               Всім зрадливим хлопцям на біду.

                               Я тобі, моя чарівна вишне,

                               Сам троянди в коси заплету.

Назбираю вранці, коли роси,

Квітів, що срібляться у росі.

Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені в косі?     

 

ІV.  Ой, на горі....

Ой, на горі там сосна стояла.

Під горою дівчина росла.

Там соснина з небом розмовляла,

А дівчина рожею цвіла.

                              До дівчини вітер женихався

                              Вона йому одкоша дала.

                              Ой, ти вітре, де гуляв признайся,

                              Не для тебе пишною цвіла

 

Ой, наш півень каже кукуріку,

А співанка наша не така                                                                       

Як полюбиш, то люби довіку,

Не ганьби дівочого вінка.

 

V.  Ой, рано – рано кури запіли... (колядка)

                  Ой, рано – рано кури запіли

                  Дай нам, Боже.

                           А ще раніше Ганнуся встала.

                            Дай нам, Боже.

                  Ганнуся встала, косу чесала 

                  Дай нам, Боже.

                            Косу чесала, двір замітала,

                            Дай нам, Боже.

                   А двір замела, до церкви пішла

                   Дай нам, Боже.

                             Там люди стояли, її питали:

                             Дай нам, Боже.

                    Чи ти попівна, чи королівна?

                      Дай нам, Боже.

                              Я не попівна, не королівна?

                             Дай нам, Боже.

                      Батькова дочка, як ягідочка,

                      Дай нам, Боже

                                                                                                                ---12---

 

 

                               Мамина дівка, як ясна зірка.

                               Дай нам, Боже.

                      Добрий вечір у нашій хаті.  (речитатив)

 

  1. Куди, літа, літаєте

             Сиву воду пити

             І чом ви не вертаєте

             Хоч поговорити.

Неначе біль біліється

Спадає із чола

Була коса, як ніченька

Здається ще вчора.

              Була коса, як ніченька,

              І щоки румяні

              А нині зблідло личенько

              Як місяць в тумані.

 

Ні чарами, ні травами

Не вернути вроду

Нащо ж літа літаєте

Сиву пити воду.

 

  1. Ой, у вишневому садку.

               Там соловейко щебетав.

                Додому я просилася,                         

                А він мене все не пускав.

Ой, милий мій, а я твоя,

Пусти мене зійшла зоря

Проснеться матінка моя,

Буде питать, де була я

                    А ти їй дай такий отвіт:

                   Яка чудова майська ніч.

                    Весна іде красу несе,

                    А тій красі радіє все!

 Доню моя, не втому річ,

   Де ти гуляла цілу ніч.

   Чому розплетена коса,

   А на очах блищить сльоза?

                          Коса моя розплетена.

                           Її подружка розплела.

                            А на очах блистить сльоза,

                            Бо з милим я прощалася.

     Мамо моя, ти вже стара,

     А я весела й молода.

      Я жити хочу, я люблю,

      Мамо, не лай доню свою.                                       

 

                                                                                                    ---13—

 

 

 

  1. Ой, не ріж косу.

Ой, не ріж косу, бо хорошая,

Не погань красу, дуже прошу я.

      Приспів: Я люблю таку тебе:

                      В косах небо голубе,

                       Виграє ваеселкою,

                       Стрічкою веселою.

Про чужу красу і не марю я,

То ж не ріж косу – будеш парою.

      Приспів.

Покохав тебе закосичену,

Бо ж краса твоя не ползичена.

         Приспів

 

  1. Садочок.
    1. Научала мене мати

     Русу косу заплітать

     Не пускала мене мати

      У садочок погулять.

Приспів:  А я у садочок –

                 Чорнобрива на виду

                 А я кого хочеш

                 З ума, з розуму зведу.

   2. Научала мене мати

       Бійся хлопців молодих.

       Говорила мені мати

       У садочок не ходи.

Приспів

3.. Научала мене мати

     Ранком хату замітать

      Говорила мені мати

      Щоби хлопцям не моргать.

Приспів

  1. Научала мене мати

Собі хлопців не манить

Говорила мені мати:

Як не слухать - буде бить.

Приспів

  1. Кучерики.
  2. Сіно, моє сіно.

1. Сіно моє сіно, попід сіном води

    Плакала дівчина, як була молода

  1. Плаче дівка плаче, личенько марнує

Знати по дівчині віночка жалкує.

3.  Не жаль мені вінка, ні жодної речі

    Розпустила коси, аж по самі плечі.                                           ---14---

 

 

 

 

             4. Коси розпустила, плечі устелила

       Вийшла за нелюба – жалю наробила.

  1. Горіла сосна, палала.

Під ней дівчина стояла.

       Під ней дівчина стояла,

        Русяву косу чесала.

Ой, коси, коси ви мої,

Довго служили ви мені,                          

         Більше служить не будете,

         Під білий вельон підете.

Під білий вельон , під хустку–

Більш не підеш ти за дружку.

           Під білий вельон з китцями,

                          Більш не підеш ти з хлопцями.

 

  1. Вже б я була їхала

Вже б я була йшла,

Тільки своїй матінці

Не вклонилася.

           Дякую тобі, мамо,

           Що будила мене рано,

            Більше не будеш, не будеш.

           Вже б я була їхала

Вже б я була йшла,

Тільки свому батечку

Не вклонилася.

                Дякую тобі тату,

                Що збудував мені хату

                 Більше не будеш, не будеш.

          Вже б я була їхала

Вже б я була йшла,

Тільки своїй сестронці

Не вклонилася.

                   Дякую тобі сестро,

                   Що навчила косу плести,

                   Більше не будеш, не будеш.

               Вже б я була їхала

Вже б я була йшла,

Тільки свому братові

Не вклонилася.

                   Дякую тобі, брате,

                   Що приводив хлопців в хату,

                   Більше не будеш, не будеш.

  1. Мамина коса

Ой, чого калина віти похилила

Чи багато квіту, чи важка роса.

Ой, чого так рано мати посивіла,                                   

А була у неї золота коса.                                                ---15---

 

 

                      Мамине безсоння, мамині тривоги

                      Простелила доля у незнану даль.

                      За ворота вийде, стане край дороги,

                      В коси заплітає сивини печаль.

Стеляться тумани долами, лугами,

Стеляться тумани у глибокі сни.

Гей, дорого дальня, повертай до мами.                       

                Буде в її косах менше сивини.                                               

 

  1. Україночка мала.

                              У садочку, у садку яблунька цвіте

                              Навкруги весна. Грай, музико грай.

                                Посміхаючись собі, дівчинка іде

                                Й пісеньку співа про свій рідний край.

        Приспів:   Україночка мала, україночка.

                          Наче зірочка зійшла, наче зірочка.

                          Заплітала в коси стрічку і квітоньку

                          Розхваляла свою неньку-лебідоньку.

         В небо синьо-голубе пісенька летить

         Понад золоті ниви і поля.

          Голос мій, як чарівний, мов струна бринить

          І співа разом вся її земля.

                             Приспів

 

  1. Пісня життя.

Вже пісень написано багато

Та нові щодня до нас летять,

Але так хотілось би обрати,

Ту, що стане піснею життя.

        Приспів: Кожен день, кожен час
                        Пісня та, що для нас

                        Руки теплі простягне свої

                        Білим птахом злетить

                        У бездонну блакить,

                        Якщо молодь підхопить її.

У піснях ми гори повертаєм

Й досягаєм неземних вершин.

Та без них ми щастя не впізнаєм,

Бо вже пісню відшукать спішім.

          Приспів  

У пісенно веселкове коло

Вас іще запросимо не раз,

Щоб цвіло і сяяло навколо

Рід пісень, що сповнений для вас.   

 

                                                  ---16---

 

 

 

 

 

 

  1. Кучерики.

1. Кучерики, кучерики, кучерики мої

    Поцілуй мене козаче я мамки не боюсь.

Приспів: Ой, кучерява я , кучерява мати

                Кучерики накрутила хлопців чарувати.

  1. Кучерики, кучерики, кучері шовкові,

Поцілуй мене козаче, бо я чорноброва.

  Приспів.

  1. Кучерики, кучерики, кучерики мої,

Якщо файно поцілуєш, то я буду твоя.

    Приспів.

  1. Кучерики, кучерики, кучерики маю.

       Трохи мене мати била, що хлопцям моргаю.

    Приспів.

  1. Кучерики, кучерики, кучерики в’ються.

А за мене молодую усі хлопці бються.

   Приспів.

 6.   Кучерики, кучерики, кучерики мої

         Поцілуй мене, козаче, я мамки не боюсь.

   Приспів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Карівська ЗШ І-ІІ ст, вчитель фізики і математики Климчак М. Є.

doc
Додано
22 березня 2018
Переглядів
4930
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку