Розробка виховного заходу "Стрітення"

Про матеріал

У багатьох народів, зокрема і в нас ще до прийняття християнства, останній місяць зими завершував річний цикл. Це ж стосувалося і давніх римлян, у яких назва останнього місяця року означала «очищення» . Нею і сьогодні користується більшість європейців. В Україні, як і в Білорусі, офіційно закріпилось слово «Лютий».

Перегляд файлу

Сценарій свята Стрітення Господнього

Фон мелодія, виходять ведучі

Вед. 1 Як нестримно летить час, ще зовсім недавно ми тішилися новорічними святами. А вже почався відлік останнього місяця зими — лютого.

Аж тріщить мороз, лютує.

Сніжна віхола танцює.

А ставок у лід закутий.

Це останній місяць лютий.

Вед. 2 Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять морози і лежать сніги, а у повітрі вже пахне весною. Здається, що зима хоче надолужити прогаяний час, а тому й лютує; але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня. У народі кажуть: як лютий не лютуй, а на весну брови не хмур.

Пісня про весну.

Вед. 1. У багатьох народів, зокрема і в нас ще до прийняття християнства, останній місяць зими завершував річний цикл. Це ж стосувалося і давніх римлян, у яких назва останнього місяця року означала «очищення» . Нею і сьогодні користується більшість європейців. В Україні, як і в Білорусі, офіційно закріпилось слово «Лютий». Як стверджує відоме прислів'я, це пора надмірних контрастів — вітрів, морозів, снігів, відлиг та переметів.

Вед.2. У кожного місяця є свої, якщо можна так висловитись, ударні свята, себто такі, що найповніше освячують ту чи іншу пору року. Якщо січень знаменитий насамперед трьома святами – Різдвом, Новим роком та Водохрещем, то лютий може похвалитися лише одним – Стрітенням, яке припадає на середину місяця – 15 лютого.

1.Свято – це в Україні шанувалось. У давнину наші бабусі й дідусі відзначали це свято і називали Стрітення, а також його ще називали Зимобор, Громиці. Селяни в цей день, як правило,не працювали і уважно придивлялися до погоди, «бо лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення зимі з весною зустрітися». Вважалося: хто з них у цей день переможе, такою й буде погода до початку березня.

2.Перша назва цілком зрозуміла – боротьба зими за свої права, а ось друга – трохи дивна. Вона пов`язана з обрядом освячення свічок літніми громами. У цей день у храмах відбувалась урочиста служба, після якої святили воду і свічки. Кожен господар обов`язково готував власну громничну свічку і ніс на посвяту. Після повернення із церкви він запалював її , « щоб весняна повінь не пошкодила посівів і щоб мороз дерев не побив».

Вед.1. Цей обрядовий атрибут мав постійно стояти на покуті. Улітку, коли часто – густо гуркотіли грози, а блискавка могла влучити в господарські та житлові будівлі, у хатах запалювали громничу свічку, що слугувала надійним оберегом від лиха.

Вед.2. Страсні свічки виготовляли за особливою технологією, суворо дотримуючись послідовності обрядів. Вони мали певну форму й розміри. Найпопулярніші були трійці – вигадливі тризуби – свічки, оздоблені різнокольоровими розмальовками та прикрасами.

Вед.1. Не меншу роль у повсякденному житті відігравала і стрітенська вода. Вона мала ті самі властивості, що і Йорданська. Селяни, йдучи до церкви брали з собою нову посудину, яка ще не використовувалася, наповнювали її свяченою водою і зберігали протягом року. Вона вважалася дуже корисною і цілющою від багатьох недуг. Стрітенською джерелицею натирали хворі місця, давали пити від хвороб.

Вед.2. Крім того, напровесні, виганяючи худобу в поле, скроплювали її стрітеницею. Пасічники скрплювали бджіл і вулики, «щоб не заїдали яужі комахи та не напав гнилець» – небезпечна інфекційна хвороба. Це повторювали протягом року що першого тижня. Чимало спогадів про використання стрітенської води знаходимо в історичній літературі. Нею батьки благословляли синів, проводжаючи на війну.

Ой, грімнице-свічечко! Святая водичечко!

Від біди оберігай наш майбутній урожай!

Дай здоров’я нам усім та достатку в кожен дім!

Свічко-свічечко, гори, на діточок укажи!

В щасті-долі щоб жили і здоров’я берегли!

3. На Стрітення сонце повертає на літо, часто буває так, що в цей день зранку мете снігом завірюха, мороз, а після обіду вже виглядає сонечко і весело посилає свої промені на землю. Як відомо, місяць лютий дуже вередливий.

Третій місяць зветься лютий. А лютує він тому,

Що на світі довго дути не доводиться йому.

Хоче лютий, щоб на світі панувала вік зима,

Та поволі сонце гріти починає крадькома.

Довгі дні, короткі ночі, і уже струмок тече,

Лютий враз як зарегоче, знов морозом припече.

По землі вже крок за кроком йде весна, веселий час.

І розгніваний до строку лютий геть тіка від нас.

Вед.1. Треба сказати, що Новий рік у давніх слов`ян розпочинався не взимку, як тепер, а навесні. Коли починали танути сніги, виконувався обряд проводів зими. З соломи робили опудало зими, яке з піснями несли селом на якусь гірку і спалювали там або топили в річці чи озері.

Вед.2. Обряд знищення опудала повинен був допомогти весні перемогти її суперницю – холодну зиму.

Коли зима стрічається з весною,

Твердих крижин розгойдується спів,

Пухнастий сніг крихкою пеленою

Мов водоспад сповзає із дахів!

Дзвінкі синиці зграями прудкими

Важкі від снігу струшують гілки,

Весна гаптує різнобарвний килим

І розшиває бісером квітки.

Танець

(звучить мелодія з’являється зима)

Зима. Хто це тут кличе мене?

Іду, іду, снігу намету,

З вами разом потанцюю,

Бо ще силу свою чую. ( зима кружляє, музика, зиму перебиває ніжна мелодія весни, входить квітка)

Квітка В лісі таке робиться! Щось дивне та казкове..

Мов на крилах диво – птиці,

На величній колісниці

синьоока, світлолиця,

мчить краса, Весна – дівиця!

Вся вона, як та царівна –

пишна, гречна і чарівна.

Мов та дівчина ступає,

Всіх, всіх, всіх з теплом вітає.

(звучить мелодія, входить весна)

Весна. Доброго дня тобі, бабусю Зима!

Зима. Доброго тобі здоров’я, дівчино Весна!

Рано ти пришла, ой рано…

Ще твоєму царюванню час не настав.

Весна. Та поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з пустою торбою? Все, що я напрацювала, ти все з’їла і випила.

Зима (роздратовано) А от і не все! Не все! ( знімає торбину, трусить нею, сиплються крихти та миші випадають крізь дірки)

Весна (сміється) Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а в тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах. Моє сонечко зігріває, дає людям тепло, а в тебе люди трусяться від холоду.

Зима. У мене люди не трусяться, я всіх одягаю в кожухи.

Весна. А я – царівна – куди ступаю, сонце сяє, все навколо оживає!

А ще пробуджую від сну я нашу землю чарівну!

Квітка Зимонько, Веснонько, не сваріться. Ви обидві хороші,приносите радість дітям своїми іграми та розвагами. Але ти, Зимонько, втомилася і треба тобі відпочити, щоб Весні дорогу звільнити.

(Відео зустрічі весни і зими)

ЗИМА. Ти перемогла сестрице! (віддає ключі). Хоч тяжко і журно мені, тобі передаю я панування над землею. Повсюди, сестрице, встигай ти, як я. А я піду спочину, щоб наступного року прийти з новими силами.

ВЕСНА. (бере ключі).

Піду я далі лугами й лісами!

Встелю землю килимами!

Я теплом людей зігрію,

І здоров’я всім навію.

Вед.1. А ще кажуть, що стрітенський сніг весною пахне. 15 лютого наша свята Церква відзначає урочистим Богослужінням празник – Стрітення Господнє. Це свято ще раз нагадує віруючим про найважливішу подію з життя Господа нашого Ісуса Христа і Пресвятої його матері. З вірою і щирою молитвою всі християни дякують Богові за спасіння, звертаються до Господа, щоб Він навчив їх так любити Його і наших ближніх, як Він любив усіх людей, пожертвувавши своїм життям.

Вед.2. За церковним календарем, Стрітення Господнє – зустріч Господа. На сороковий день після народження Ісуса Йосип і Марія принесли Дитину до храму Єрусалимського, щоб за звичаєм юдейським поставити її перед Господом.

Світає на землі, світає,

І сонце в небі, як свіча,

Бо на руках своїх тримає

Блаженний старець Дитинча.

І Дух Святий вита незримо,

Серця беручи в свій полон,

І тільки аж тепер покине

Життя земнеє Симеон.

Не передати того щастя,

Що в нього світиться в очах,

І Боже тіло, як Причастя,

Тримає праведник в руках.

4. При цьому єрусалимському храмі жили двоє праведних людей – Симеон і пророчиця Анна. Вони Святим Духом були натхнені і сподівалися перед своєю смертю побачити Спасителя. І коли Мати Божа принесла до Святині малого Ісуса, Симеон приступив, взяв його на руки і сказав: „Нині відпускаєш раба твого, Владико, по слову твоєму з миром, бо очі мої побачили спасіння твоє, яке ти уготовив перед лицем всіх людей…”

5. Відомо, що Симеон був священиком і благословив Марію і Йосифа сказавши їм, що Марія народить Божого Сина.

6. При цій святині жила також восьмидесятичотирирічна вдова Анна. Коли її чоловік помер, вона пішла до святині і понад шістдесят років служила Богу в пості і молитві. За це наділив її Господь даром пророцтва. Вона могла передбачати деякі події, щоб уберегти людей від гріха. Крім того, дав їй Господь ласку дожити до тієї хвилини, коли вона побачить Спасителя світу.

7. Всім, кого знала, Анна розголосила, що вже прийшов на світ той кого багато віків чекали всі народи. Господь, Творець Неба і Землі зробив так, що Христос – Господь Спаситель прийшов на світ у людському тілі, народився у бідності. Таке убозтво Христос взяв на себе, щоб дати приклад людям, аби вони не нагромаджували скарби на цьому світі, не гордилися своїм багатством, а зберігали в собі скарб Духа, який є незнищенним і значно ціннішим та дорогим.

(відео стрітення)

8.День, коли згадуємо Стрітення Господнє, належить до великих свят. У Тропарі на це свято знов прославляється Божа Матір.

Що є прекраснішого в світі

І найдорожчого у нім,

«Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим».

Вона до серця пригортає

Свого Ісуса-немовля.

В погіднім небі сяйвом грає

Веселки низка чарівна –

Осяйним німбом зберігає

Від громів, блискавиць дитя,