Сценарій свята "Козацькому роду - нема переводу."

                Козацькому роду нема переводу

 

Мета: глибше познайомити учнів з історичними постатями, які боролися за незалежність України, розвивати інтерес до вивчення минулого своєї країни і виховувати патріотичні почуття та любов до своєї Батьківщини.

 

Дійові особи:

 

Учні

Князі

Слов’янки

Гетьмани

Полонянки

Козаки

Українки

Стрільці

Командири

Повстанці

Сучасні герої

 

 

 

Учениця 1: З давніх – давен людям відоме дерево Життя, яке поєднує минуле, сучасне й майбутнє. Щоб краще зрозуміти сучасне життя, треба знати минуле рідного народу.

Отже, історія України розпочалася з княжої доби.

 

Слов’янка 2:На лісах дрімучих,темних,

                   На незайманих степах

                   Спочивала Україна

                    В золотих дитячих снах.

 

Слов’янка 3:Де лише сіріє стежка,

                   Або вкрився збіжжям лан,

                   Скрізь розкидані оселі

                    Наших прадідів слов’ян.

 

Слов’янка 4:Кожний рід мав свого князя

                   Він в похід водив на бій,

                   Першим був він у відвазі

                   І у мудрості своїй.

 

Слов’янка 6:На річках,високих горах,

                   Серед луків і болот

                    Міцні замки і фортеці

                    Будував собі народ.

 

 

         

              

 

Сцена 1. Київська Русь

                                   Я- князь Кий,

Князь Кий:              Зійшов на пагорб крутий,

                                   Заснував там  Київ-град

                                    Першим йшов на бій

                                   За землю воювать.

 

Князь Олег:              Я- князь Олег,

                                   Що на брамі Царгорода

                                   Свій щит прибив,

                                    І на воротах Візантії

                                   Український герб висів.

 

Князь Ігор:               Я -князь Ігор, у боях

          Був досвідчений вояк,

          Ворогів гнав до кордону,

          Україну возз’єднав

                                   Від Карпат до Дону.

 

                                       Я- княгиня Ольга,

 Княгиня Ольга          Що в Скандинавії народилася,

                                   У Візантії охрестилася,

                                    Мудрістю славу завоювала,

                                    Київську Русь прославляла.

 

Князь Святослав:   Я є князь Святослав,

                                   Україну захищав

                                   І з мечем в руці поліг,

                                   Смертю лицаря в бою

                                   Склав я голову свою.

Князь Володимир: Слава Богу, людям мир!

                                   Я є князь Володимир,

                                   Що державу збудував,

                                   Згоди всіх братів навчав.

                                   Я прийняв Христову віру

                                   І Україну охрестив,

                                   Дав я Богу під офіру,

                                   Щоб народ мій полюбив.

 

Князь Ярослав:        Я є князь Ярослав

     Українців я навчав:

     Не сваріться, жийте в згоді,

     Тільки мир з’єднає все,

     А незгода, наче вітер,

Все по полю рознесе.

 

Король Данило:       Я король Данило,

                                   Україну з руїн підняв

                                    Збудував кілька фортець:

                                    Львів, Холм і Кременець

 

                                    Сцена 2. Князі

Князь Кий: Брати-русичі, розповідайте про новини з України.

Князь Олег: Хозари знову частіше почали набігати на наші землі, палять збіжжя, топчуть пшеницю.

Князь Ігор: Половецький хан відмовляється платити данину, викликає нас на бій.

Князь Святослав: Та й печеніги ніяк не вгомоняться, постійно дратують своєю присутністю. Напевно потрібно їх провчити.

Князь Володимир: Відчуваю, що кривава січа неминуча. Потрібно збирати дружини навколо Києва.

Князь Ярослав: До наших кордонів наближається велика монголо-татарська орда.

Король Данило: Ординці полонянок ведуть.

Князь Кий: Не гаймо часу, сідлаймо коней, до зброї.

                            Сцена 3. Полонянки

Полонянка 1:               

                                   Ой,із півночі і сходу

                                   Йдуть нові все вороги…

                                   Умирає,гасне Київ…

                                    Тихо,пусто навкруги.

Полонянка 2:           На чужині загибаю,

                                   Марно життя йде,

                                   За ріднею поглядаю,

                                   Де ж вона, де?

 Полонянка 3:          По тім боці вогні горять,

                                   Нікому гасити,

                                   По цім боці орда суне,

                                   Нікому спинити.

 

Полонянка 4:           Зажурилась Україна,

                                   Бо нічим прожити,

                                   Витоптала орда кіньми

                                   Маленькії діти.

 

 

Полонянка 5:              То орда монгольська

                  Наступає, наче повінь,

                                   Хоче Київ зруйнувати,

                                   Потопити в крові.

Полонянка 6:

                                   Малих дітей витоптала,

                                   Старих порубала,

                                   Молодих дівчат

                                   В полон забрала.

 

Учениця 2: Після спустошення українських земель монголо-татарською ордою багато фортець та замків були зруйновані, а їхні захисники були розбиті; територія України лежала у руїнах довгих двісті років. Після цього з’явилися нові захисники - козаки.

                                   Де Дніпро наш котить хвилі,

                                   Рве стрімкі пороги,

                                   Там Вкраїна вся зелена,

                                   Славний край розлогий.

                                   Там козацтво виростало,

                                   Славу й волю добувало,

                                   Україна, Україна,

                                   Славний край козацький!

 

                   Сцена 4. Запорізька Січ

Українка 1:                За Дніпровськими порогами,

                                   За лісами за розлогими,

                                   За степами за широкими,

                                   Наші прадіди жили.

 

Українка 2:            Мали Січ козацьку сильную,

                           Здобували волю вільную,

                           Україну свою рідну

                           Як зіницю берегли.

 

Українка 4:            На острові на Хортиці,

                          За порогами Дніпра,

                           Там зійшла козацька слава

                           Для народного добра.

 

Українка 5:            Там стояли на сторожі

                           Запорожці січові,

                           Ой не раз там до схід сонця

                           Грали сурми бойові.

 

Українка 6:            Тут життя і кров віддали

                           Запорозькі козаки,

                           Україну рятували

                           Від ворожої руки.

 

  (На сцену виходять гетьмани)

Гетьман Байда:       Я є Байда, ваш гетьман,

                                   Козаків усіх зібрав,

                                   На острові на Хортиці

                                   Січ преславну збудував.   

Гетьман Дорошенко:                 

                                   Гетьман Дорошенко я із Січі,

                                   Що боровсь не раз, не двічі,

                                   Щоб добути честь і славу

                                   Разом з братами – козаками.

 

                                            Гетьман Сагайдачний я

Гетьман Сагайдачний:    Що усе своє життя

                                            Я громив Московію,

                                            Воював за землю вольную.

 

Гетьман Хмельницький:

                                    Я Хмельницький, в бій ішов,

                                    У степу, під Жовті Води,

                                    У проміннях корогов

                                    Ніс зорю свободи.

                                    Перемоги день яснів,

                                    Йшло вперед козацтво,

                                    Бив під Корсунем панів,

                                    Бив їх під Пилявцем. 

 

Гетьман Виговський: Виговський я гетьман,

                 Під Конотопом воював,

                 Сто тисяч москалів поклав,

                 Україну від ворогів рятував.

                 

Гетьман Мазепа:     Мазепа я гетьман, братове,

                                    Не жалів я труду й крові,

                                    Щоб народ свій захистити

                                    Від Петра-царя й татарів,

                                    Що країну руйнували.

Гетьман Орлик:        Гетьман Орлик я Пилип,

                                    Перший світовий правник.

                                    Конституцію Україні написав,

                                    Права і волю своєму народу дав.

 

Змагання 1. Хто влучніший? Конкурс закидання кільця на кеглю.

 

Змагання 2. Хто кмітливіший? Відгадування загадок.

 

Змагання 3. Хто мудріший? Запитання по історії України.

 

Змагання 4. Хто витриваліший? Стояння на одній нозі.

 

Змагання 5. Хто сильніший? Віджимання від підлоги.

 

          Пісня “Козацькому роду нема переводу”

 

Учениця 3: Сильні й мужні козаки своєю боротьбою показали незламний дух українського народу, його тягу до волі і свободи. Це не сподобалося російським царям, і вони зруйнували Запорізьку Січ. Україна знову втратила свою незалежність і потрапила під окупацію.

Але на початку XX століття з’явилася можливість побудувати вільну Україну. Боротьбу за волю продовжили славні сини – січові стрільці.

 

Українка 1:                 А потім знову бились українці,

                                    Це наші горді Січовії Стрільці,

                                    Здобували собі рани,

                                    Україні своїй слави.

 

Українка 2:                Бо від Сяну до Кавказу,

                                   У степах чи полонині,

                                   Тризуб мали до приказу

                                   І прапори жовто-сині.

 

Українка 4:                Яке то сонце засіяло

                                   І додало великих сил,

                                   Яке то військо вже повстало,

                                   Мов запорожці із могил.

 

Українка 5:                Козацький дух у них панує,

                                   Пливе у них козацька кров,

                                   Душу, завзяття їм гартує

                                   І до України любов.

 

 

Українка 6:               Наша славна Україно,

                                  В них для тебе серце б’ється,

                                  Будуть битись до загину

                                  І свобода усміхнеться.

 

                                Сцена 5. УНР

 

Михайло Грушевський:

     Михайло я Грушевський,

     Перший президент український,

     Акт Злуки підписав

     І в соборну Україну

Дві частини об’єднав.

 

Отаман Петлюра:     Я Петлюра – отаман,

                                    Що боровся до загину,

                                    Щоби над нами Москва

                                    Не глумилась, не сміялась,

                                    Над народом не знущалась.

 

Полковник Коновалець:

                                    Євген я Коновалець,

                                    Полковник Січових Стрільців,

                                    Нащадок-запорожець

                                    І син козацьких гетьманів.

 

Командир Галущинський: 

                                    Галущинський я Михайло,

           Отаман я Львівський,

           З Галичини я січовик

           Західно-Український.                     

Командир Гончаренко:     

           Я командир Гончаренко,

           Під Крутами бився, 

           Студентів на боротьбу організував

                 І оборону Києва на станції тримав.

 

Підполковник Лисенко:

           Підполковник Лисенко я,

           УНР – це земля моя,

           Командував Січовими Стрільцями,                                           За Київ бився з москалями.

 

 

Полковник Болбочан:

          Полковник я Болбочан,

          Східні кордони України тримав,

          За УНР воював,

          Соборну державу захищав.

 

                       Сцена 6. Стрілецький гумор

 

Сотник: Стрілець Цяпка! Викопайте велику яму для гармати.

Цяпка: А що робити з землею з ями?

Сотник: Потрібно викопати таку яму, щоб вмістилася і гармата і земля.

 

Сотник: Стрілець Підпенька! Що таке Вітчизна?

Підпенька: Це моя мати-ненька.

Сотник: Стрілець Тичка! Повторіть, що таке Вітчизна.

Тичка: Вітчизна, пане сотнику, є Підпенькова мама.

 

Сотник: Стрілець Бомба! Скажіть, чому при вистрілі треба відкривати рота?

Бомба: Щоби ворог думав, що ми маємо більше гармат.

 

Сотник: Стрілець Торба! Коли ви народилися?

Торба: Тридцять першого грудня.

Сотник: Ех, Торба! Ви завжди були останніми!

 

Сотник: Стрілець Кулька! Який перший обов’язок січового стрільця?

Кулька: Вмерти за свій край.

Сотник: Це хибна відповідь. Перший обов’язок січового стрільця – зробити так, щоб наші вороги вмирали за свій край!

 Учениця 4: На жаль, січові стрільці не здобули волю Україні. Їхні могили розкидані по всій Україні, але пам’ять про їхній подвиг живе у наших серцях.

 

                                  Спіть, герої, спіть спокійно,

                                  Ми вас не забудем,

                                  Поки серце українське

                                  Б’ється в наших грудях.

 

Україна почула волі клич лише через тридцять років від повстанців.

 

                                 

Сцена 7. УПА

 

Українка 1:               Марширують вже повстанці,

                                  Як давно колись стрільці,

                                  Сяє зброя їх у сонці,

                                  Грає усміх на лиці.

                                  Хто живий, в ряд вставай

                                  Визволяти рідний край.

 

Українка 2:               Чи чуєш ти, друже-юначе,

                                  Чи чуєш ти брязкіт кайдан,

                                  Як рідна Україна плаче,

                                  І скільки терпінь, скільки ран?

 

 

Українка 3:              Чи бачиш, Дніпро висихає,

                                 Пороги шуміти стають,

                                 Зозулі на дерева сідають,

                                 Недолю Україні кують?

Українка 5:             Ми чули ці болі ще змалку

                                 І в серці сказали собі:

                                Для тебе живем, Україно,

                                Щоб волю добути тобі.

 

Українка 6:             У всьому світі кожен зна,

                                Є Батьківщина лиш одна,

                                І в нас вона єдина,

                                Це наша славна Україна.

 

                          

Сцена 8. Бандерівці

 

Степан Бандера:            

                                Я Степан Бандера,

                                Найбільше в житті

                                Україну любив,

                                Суперечки в народі

                                Припинив

                                І Державу Соборну

                                Проголосив.

 

 

 

 

Роман Шухевич:

                                Я Шухевич, командир УПА,

                                Присвятив боротьбі усе своє життя,

                                Віддав я сили у війні

                                Загинув, щоб не жити у ярмі.

                              Я підполковник Івахів Василь,

Василь Івахів:    Підняв на боротьбу з ворогами Волинь,

     Аж здригалася земля,

                            Як билася сотня моя

 

Дмитро Клячківський:    

                                Клим Савур я,

       Командир-полковник УПА,

       Як бійці мої наступали полками,

             То москалі від страху втікали лісами.

Богдан Федик:

       Я Крук, чорний сотник УПА,

       Загін мій з «сірих вовків»

       Сильно громить російських катів,

             Буде моя Вкраїна жива.

 

Омелян Польовий:

       Полковник я Польовий

       На псевдо «Остап».

       Мій наказ: « До походу, до зброї!

       Україна розп’ята в вогнях!»

       На битву покликав героїв.

 

 

 

Василь Кук:           Я Кук Василь-генерал,

       Останній повстанський отаман,

       Незалежну Україну будував,

       І прапор свободи над нею підняв.

 

Сцена 9. Повстанська ватра

Повстанець 1:Присягаю. Здобути Українську Державу або згинути у боротьбі за неї.

 Повстанець 2:Присягаю. Не дозволити нікому плямити славу і честь своєї Нації.

 

Повстанець 3:Присягаю.Пам’ятати про великі визвольні змагання.

 

Повстанець 4: Присягаю. Бути гордим, спадкоємцем Володимирового Тризуба.

Повстанець 5: Присягаю. Не вагаючись виконати найнебезпечніший наказ.

 

Повстанець 6: Присягаю. Про справу не говорити, з ким не можна.

 

Командир: Присягаю. Змагатися до поширення слави Української Держави.

 

Пісня «Ішли ми до бою»

Учениця 5: Повстанці також були спадкоємцями козаків і січових стрільців. Вони віддали своє життя за незалежність України. На їхніх вчинках вчиться молоде покоління любити рідну Батьківщину. Ми здобули незалежність 1991р. мирним шляхом і ніхто не думав, що знову доведеться через 30 р. стати до зброї на захист своєї свободи. Подвиг усіх захисників минулих років надихає сучасних борців ЗСУ на боротьбу з рашистами.

Українка 1

Ми козацького роду,

Не поставити нас на коліна,

Бо цінуєм свободу,

В нашім серці повік - Україна.

Українка 2

Ми козацького роду,

Не зламати міцного коріння.

У такого народу

Гідне шани росте покоління.

Українка 3

Хай тремтять вороги,

Начуваються наші чужинці.

Підняли прапори

На весь світ козаки-українці.

 

Українка 4

Ми всі життям завдячуєм героям –
Далеким, близьким і в новітній час,
Які своєю праведною кров’ю
Від всіх незгод оберігають нас.

 

Українка 6  Не хилися у лузі, червона калино,

   Не журися, рідна ненько-Україно,

   Бо не вічні горе і тривоги -

   Буде дуже скоро наша перемога.

Сцена 10. Нескорені

 

Студент       30 листопада був майдан,

   Наказ віддали чорні генерали,

   І закривавлені студенти молоді

   В монастирі Михайлівському заховались,

   А вулицями Києва йшов народ,

   Нескорений народ за волю і свободу.

 

Майданівець На Майдан ми виходили,
                        І стояли ,як граніт.
                        В нас стріляли,нас вбивали       
                        Та з Майдану ми — ні кроку,

   Бо всі хочемо в Європу.

                         Дощем і снігом небеса ридали

Герой     Летіли кулі снаперські в серця

   Небесна сотня в небо відлітала

   У вічність до Небесного Отця.

   І голосили небеса вітрами

   Вставав народ за янголів у бій

   Вони крильми он там стоять над нами

   І кожен з них у пам’яті живий.

                      І я пішов боротися в АТО,

АТОвець Стояв в бою за свою Україну,

   Я переміг те зло й поліг.

         І небо плакало, і падав сніг.

 

 

                 З Харкова, і з Києва, зі Львова.

 Кіборг  Шахтарі, таксисти… В час війни

    Кіборгами стали тимчасово.

Наші Герої і славні сини!

Привид Києва

Над землею з'явився «Привид» —
Не містичний його літак...
Гул ракет, як криваві зливи —
Наш Герой у бою мастак!

Серце в нього, мов жар, гаряче,
Мужній «Привид» — Вкраїни Син!
Україна від ран не плаче,
Україна гордиться ним!

                      АЗОВ" «Азов»! Азовці! Лицарі! Герої!

 АЗОВець     Ваш подвиг вічно житиме в віках!

 Ви у смертельнім встояли двобої

 Лишень з легким озброєнням в руках.

 

Учениця 1   Дні страшні настали для Вкраїни,

Ворог лютує - залишає руїни.

Та Україну йому не здолати,

Завжди він повинен про це пам'ятати!

 

Учениця 2    У серці моїм за загиблими смуток.

Я дякую воїнам за їхній здобуток.

Тебе, Україно, благаю – тримайся

І перемогу хутчіш дочекайся.

Учениця 3    Жде перемоги країна,

Ждуть доньки її і сини,

Чекає її Україна,

Щоб всі повернулись з війни!

Учениця 4   Моя Україно,  

                     Тобі я вклонюся.

За тебе, рідненька,

Перед сном помолюся.

Учениця 5   За тебе підношу

                     Руки до неба,

                     Дитячому серцю

                     Така є потреба.

 

Учениця 6   І воїнам також

                     Низько вклонюся,

                     Щоранку за них

                     Я Богу молюся.

 

Учень 1       За волю, за долю

                     Також помолюся,

                     Бо я - українець

                     Я не зупинюся.

Учень 2        І поки любов ця

У серці безмежна,

То буде країна,

Моя незалежна!

 

Учень 3        Не плач, моя люба країна,

Всміхнись ворогам крізь свій біль,

Не встати тобі на коліна,

Незламні Герої твої.

 

Учень 4        Тебе не залишем, Вкраїно,

Ми діти твоєї землі.

І мова твоя солов’їна-

Колиска моєї душі.

 

Учень 5        Не плач, моя рідна Країна,

Загояться рани твої.

Не вмре наша сила і віра,

Ще щастя всміхнеться тобі.

 

Учень 6        Українці! Всі вставаймо!
                      Пісню слави заспіваймо.
                      Заспіваймо: нам не вмерти,
                      Хоч нас хочуть з землі стерти.

 

 

Учень 7

Під прапором рідним

В Європу полинем

Корабель наш буде зватись

«Слава Україні!»

 

Пісня «Вставай, Україно!»