Ми до тебе, казко, в гості завітали.
Пісня "Свято казки".
Прийшла, нарешті, довгожданна мить:
Герої казки нас усіх вітають.
І знову пісня радісно дзвенить,
І на сцені казка оживає.
В країну казок підем я і ти,
У казці всім цікаво побувати.
Там вірних друзів можемо знайти
І з ними гарно заспівати.
Чарівний світ казок усіх вітає,
Дарує він нам радість і сміх.
Там диво-дивнеє усіх стрічає,
І нам приносить сотні втіх.
Герої там живуть веселі -
Міцна, мов камінь, дружба
Чарівники дотепні та умілі,
А лицарі хоробрі й мужні.
Пісня "Казки мої"
Сьогодні ми Казку сюди запросили,
Щоб бачити Казку, слухать гуртом,
А Казка в дорозі десь там загубилась,
Давайте її погукаєм разом!
Bci:
Казко! Казко!
(Виходить хлопчик із торбинкою)
Всі: Хто ти такий?
Хлопчик: Я посланець від Казки, вона просила передати вам ось цю торбину. В ній є різні загублені речі. Якщо ви відгадаєте, з яких вони казок, то тоді прийде пані Казка.
(У торбині: колосок, яйце, рукавичка, рибка, качечка)
(Діти відгадують усі казки: "Круть і Верть", "Курочка Ряба", "Рукавичка", "Золота рибка", "Кривенька качечка".)
(Звучить музика і зʼявляється пані Казка).
Казка:
Добрий день, діти. Я впевнена в тому, що ви всі знайомі зі мною. я приходжу до вас перед сном, щоб ви спокійно спали. Щоб уві сні на вашому обличчі не зникала посмішка, а сон ваш був чарівним.
Так, дійсно, казка нам дає ключ до розуміння багатьох таємниць. Її доступність, простота донесли до нас глибоку мудрість народу.
Казки вчать боротися зі злом і кривдою.
Хлопчик:
Що за хатка на узліссі?
Вся ворушиться, дрижить.
Де не взявсь - кабан біжить.
Тут і вовк іде, й ведмідь -
Кожен в хатці хоче жить.
Так вже тісно їм усім -
Ось-ось-ось порветься дім.
Що за дім такий лежить, І ворушиться, й дрижить?
"Рукавичка"
Інсценізація казки.
Ведуча:
По ялинку внучка з дідом
Йшли по лісу навмання
А за ними слідом бігло
Довговухе цуценя.
Задивилась, мабуть внучка
На ялинку, на сосну
І зронила якось з ручки
Рукавичку хутряну.(дівчинка зронила рукавичку)
Ведуча:
Рукавичка невеличка
На снігу собі лежить
Раптом мишка
Тишком-нишком
3 нірки вибігла й біжить.
Мишка: |
Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися, хто тут є!
|
Ведуча: |
Тільки голосу з хатинки Щось ніхто не подає. Вилізла мишка в рукавичку І сама в ній стала жить Раптом зайчик-побігайчик 3-під ялиночки біжить.
|
Зайчик: |
Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися, хто тут є!
|
Ведуча: |
Чує зайчик із хатинки Хтось там голос подає.
|
Мишка: |
Є тут мишка-гострозубка Ну а ти хто? Що за гість? |
Зайчик: |
А я зайчик-побігайчик Довгі вуха, куций хвіст.
|
Ведуча: |
Вліз і зайчик в рукавичку Стали вдвох у хаті жить. Раптом білка - стриб із гілки Та по стежечці біжить.
|
Білочка: |
Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися, хто тут є
|
Ведуча: |
Чує білочка із хатинки Хтось там голос подає.
|
Мишка: |
Є тут мишка-гострозубка. |
Зайчик: |
Є тут зайчик-куций хвіст.
|
Білка: |
А я - білка тепла шубка Невеличка я на зріст.
|
Ведуча: |
Влізла й білка в рукавичку Стали в трьох у хатинці жить.
|
Лисичка: |
Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися, хто тут є!
|
Ведуча: |
Чує лиска із хатинки Хтось там голос подає.
|
Мишка: |
Є тут мишка-гострозубка.
|
Зайчик: |
Є тут зайчик-куций хвіст.
|
Білка: |
Є тут білка-тепла шубка.
|
Разом:
Лисичка: |
Ну, а ти хто? Що за гість?
Хто ж не зна мене лисичку.
|
Ведуча: |
І вигадливу й метку. Влізла й лиска в рукавичку Примостилась у кутку. Ще і вовк прибіг страшний І куниця й їжачок. Навіть голці ніде впасти Скільки сміху й балачок! Рукавичка невеличка На снігу собі лежить А з барлоги на дорогу Вийшов заспаний ведмідь.
|
Ведмідь: |
Що за зборище зібралось? |
|
Що за хата? Хто тут є? Хто здіймає сміх та галас Зовсім спати не дає! |
Мишка: Є тут мишка-гострозубка.
|
|
Зайчик: |
Є тут зайчик-куций хвіст.
|
Білка: |
Є тут білка-тепла шубка Невеличенька на зріст.
|
Лисичка: |
Ще й лисичка є сестричка І вигадлива й метка. |
|
|
Куниця: |
Є і вовк, іжак, куниця.
|
Разом: |
Ну, а хто це нас ляка?
|
Ведмідь: |
Я ведмідь, я хочу спати, Сміху, жартів не люблю Сяду я на вашу хату Всіх вас разом роздавлю.
|
Ведуча: |
Злий ведмідь гарчить, лютує, Ломить всі кущі підряд. Що робити? Хто врятує? Переляканих звірят. (повертається дідусь і внучка) А тим часом дід та внучка Вже ялинку принесли Так у внучки змерзли ручки Що аж зашпори зайшли. |
|
Дівчинка: (дме на руку, розгублено) Рукавичка, де ж поділась? Загубила: ай-яй-яй! Побіжи, мій песик милий Рукавичку відшукай.
|
Ведуча: |
Песик дівчинку послухав Хвіст - угору, в землю - ніс І примчався скільки духу На то саме місце в ліс Рукавичка, як жива Ходить ходором, тремтить. А до неї підступає Розлютований ведмідь. Як загавкав пес на нього Враз ведмідь оторопів Без дороги, до барлоги Поваляв і захорів. Туг звірята всі зраділи Стали дякувати псу. Що прогнав ведмедя сміло Найстрашнішого у лісі.
Песик: Дуже прошу інше помешкання знайти Треба дівчинці хорошій рукавичку віднести.
Звірята: А хіба це рукавичка? (загукали всі - невже?) В нас нема такої звички Забирать собі чуже. Всі ми підемо юрбою Рукавичку повернуть!
Ведуча: І веселою юрбою Звірі вирушили в путь. До дівчатка за хвилинку Рукавичку віднесли. І всі разом круг ялинки Танцювати почали.
|