Сценарій свята "Мово моя, калинова"

Сценарій свята «Мово моя, калинова»

 

Шановні глядачі. Вас вітають учні 2-Б класу на святі «Мово моя, калинова». Бажаємо приємного перегляду. Свято розпочинає танець «Перлина-Україна».

(Танець)

1. Все, що живе на світі,

Уміє розмовляти,

Уміють говорити

Зайці і зайченята.

По-своєму говорять

І риби серед моря,

І у садочку пташка,

І у траві комашка...

 

2. Говорять навіть квіти

З блискучими зірками.

А як говорять діти?

Так, як навчила мама!

Прийми ж, матусю, слово

Подяки від дитини

За нашу рідну мову —

За мову України!

 

(Звучить пісня «Матінка моя».)

 

 

3. Скільки на землі мов? Скільки народів, стільки й мов. Учені вважають, що на нашій планеті їх близько трьох тисяч. Майже півтори тисячі мов перебувають на межі вимирання, а писемність має лише одна третина мов.

 

4. Серед такої величезної кількості мов лише близько тридцяти користуються найбільшою популярністю, це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.

 

5. Найбільше людей розмовляє китайською мовою. Друге місце займає англійська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає почесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей.

 

6. Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не буде заперечувати, що українська мова за мелодійністю і співучістю — одна з найкращих. Ще 1928 року в Парижі на конкурсі мов визнали, що італійська, українська та французька мови наймилозвучніші. Ми, українці, пишаємося своєю мовою, її мелодійністю, чистотою та багатством звуків.

 

(Перегляд відео «Цікаві факти про українську мову)

 

7. Скільки слів в українській мові? Ви ніколи не замислювалися над цим? Адже народ створив стільки слів, що їх не можна навіть надрукувати в одній великій книзі! І навіть у двох чи в трьох! В Україні видано словник, який складається з одинадцяти товстих книжок, в яких зібрано 135 тисяч слів! Ось яке багатство! Ось яка велична наша мова!

 

 

8. Мово ж моя, мово,

Мово України,

Ти моя казкова

Пісня солов’їна.

Розцвітай під небом

Проліском прекрасним,

А любов до тебе

В серденьку не згасне.

 

9. Йди по світу гідно

В шані і привіті,

Ти для мене рідна

І найкраща в світі!

Мово ж моя, мово,

Мово-чарівниця,

Не згаса духовна

Батьківська криниця.

 

10. Є багато країн на землі,

В них – озера, річки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

 

11. Скільки в світі є слів головних!

Що відомі й найменшій дитині.

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні. 

 

12. Є багато танків запальних.

Кожен танець красу свою має.

Та найкращий завжди поміж них,

Що танцюють у рідному краї.

 

(Усі дівчатка класу шикуються за сценою та виконують танець «Василечки»)

 

13. Раз казала мені мати:

«Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх

Щоб у серці ти зберіг».

В серці ніжну і погідну

Збережу я мову рідну!

 

14. Народів на землі є так багато

І мова в кожного звучить своя.

Для мене українська — в будні й свято,

Горджуся тим, що українець я!

 

15. Учу, звичайно, мову я англійську,

Російську розумію, польську теж...

Мені цікаво знати італійську,

Та найрідніша — українська все ж!

 

 

16. Лине пісня на святі,

Всіх чарує красою.

Наша мова-співанка

Умита росою.

Лине пісня на святі,

Вільно дихають люди.

Наша мова-співанка —

Незбагненнеє чудо!

 

17. Перша книжка з казками,

Що матуся читала…

Це мені рідна мова

Світ отой відчиняла.

Лине пісня на святі

Про ліси і долини.

Нас веде наша мова

У казкові країни.

 

(Звучить пісня «Казки мої улюблені)

(Співає дует «Зернятко»)

 

18. А зараз ми пропонуємо переглянути виставу за мотивами української народної казки «Пан Коцький»

 

 (На сцену виходить Казкарка).

 

Казкарка

Якось їхав дід у ліс,

Кіт Мурко в візок заліз

Та й утік в дрімучі хащі,

Щоб не зватися Ледащом.

 

Мурко

Ох, стомились мої ніжки,

Відпочити треба трішки.                                              

 

 

Казкарка

От поспав той Котик трішки,

Й захотілось йому їсти.                              

 

Мурко

Це ж, напевно, зараз Маша

Доїдає манну кашу.

І мене б почастувала,

Кинула б шматочок сала...

 

Казкарка

Ех, Муркові не до смішок,

Вибрав він одну з доріжок.

 

Мурко

Поблукаю тут у хащах,

Може, знайду своє щастя.

                                        

Казкарка

Так  дійшов до осички.

З хатки вибігла Лисичка.                                                      

А слідом за нею Вовчик.                                                      

Поблизу співав Горобчик.

 

Горобець

Цвінь-цвірінь! Дивлюсь — Ледащо.

Заблукало, мабуть, в хащах!

 

Лисичка

Чула я вже цю промовку.

 

Казкарка

Каже хитра Лиска Вовку.

 

Лисичка

І кому б ще знати краще,

Хто із нас оте Ледащо?

Я ж, здається, не ледача,

В мене — лисяча удача!

 

Казкарка

Й посварилися на тому,

Мовчки Вовк побрів додому.   

А Мурко забрався в хащі

Й згадував години кращі.

Враз почув: птахи співали,

Голосніше цвірінчали.

 

Горобець

Цвінь-цвірінь, цвірінь! Ледащо,

Ти сидів би вдома краще?                                           

 

Мурко

Це ж мене-таки ні за що

Горобці зовуть Ледащом.

Вдома, й справді, на обідчик

Подадуть м’якенький хлібчик,

До вареничків — сметанку,

І зготують запіканку...

А в коморі є ковбаска...

Це для мене ласа казка!

Й смакота — вершків горнятко!

Підстеріг би мишенятко!

Та, шкода, тепер додому

Не знайду я сам дорогу.                                                            

 

Казкарка

Пожурився Кіт хвилинку

 Й вийшов на вузьку стежинку.

А на стежечці Лисичка

У червоних черевичках.     

 

Лисичка

Ой, дозвольте привітаюсь,

Я давно вже з Коцьким знаюсь.

Тож заходьте до світлички.                                                   

 

Казкарка

Все припрошує Лисичка.

 

Лисичка

Чула я, що ви голодні,

Ще не снідали сьогодні.

Зараз я обід зготую,

Вас смачненьким почастую.                                        

Відпочиньте на перинці

В теплій, затишній хатинці.

 

Казкарка

А сама пішла на раду,

Всіх звірят зібрала в хату.

 

Лисичка

Ой, до нас сьогодні в ліс

Дорогий приїхав гість.

Того гостя всюди знають

Паном Коцьким величають.

Треба гостя пригостити

І обід смачний зварити.

 

Казкарка

І сказав на те Ведмідь:

 

Ведмідь

Мед доставлю на обід.

 

Їжак

В лісі я грибів зберу,

З ними юшки наварю.

 

Вовк

А я м’яса принесу.

 

Заєць

А я овочів знайду.

Жабці буде дуже просто

Потовкти у ступці просо.

 

 

Жабка

Мишці — млинчиків із проса

Напекти для того гостя.

 

Казкарка

І сказав Кабан-іклан:

 

 

Кабан

Забреду я на баштан.

Кавунців і динь багато

Принесу. От буде свято!                                                    

 

 

Казкарка

Як порадились звірята,

Порозходились із хати.

Ну, а модниця-лисичка

Вже тупоче черевичком.

 

Лисичка

Ой, не буду працювати,

Буду танцювати!

 (Танець «Черевички»)

 

Казкарка

Ось й готове частування,

Всі прийшли вітати пана.

Та Лисичка й на поріг

Не пустила звірів тих.

 

Лисичка

Привітатись пан не зможе,

Наодинці їсти хоче.

Тож мені віддайте страви,

Вас чекають інші справи.

 

Казкарка

І забрала всі гостинці

Та й замкнулась у хатинці.

Пожурилися звірята:

 

Їжак

Ой, яка ж лисичка клята!

 

Казкарка

Й поцікавився Кабан:

 

Кабан

Чи то й справді гордий пан?

От побачити б всім нам,

Як обідатиме пан!

 

Казкарка

І Кабан-іклан сердито

Спати ліг в якесь корито.                                            

А Ведмідь заліз на клена.      

Вовк сховавсь в кущі зелені.                                   

Зайчик листячком накрився.

Їжачок в клубок скрутився.

Жабка — стриб собі та скік,

Й теж сховалась під поріг.

І понишпорила Мишка

Та й під стіл полізла нишком.

Захиталася осичка.

Пану кланялась Лисичка,

Провела його до столу,

Повела сама розмову.

 

Лисичка

Пригощайтеся, будь ласка,

Чим багата наша казка.

Ось вам бубличок із в’язки,

Кільце жирної ковбаски,

І шматок топкого сала.

 

 Казкарка

Лиска з кошика дістала.

Пан ковбаску з’їв і сало.

 

Кіт

Ще б гостинця! Мяу! Мяу!

 

Казкарка

Як почула «Мяу» Мишка,

Здогадалась:

 

Мишка

Гість — це кішка!

 

Казкарка

І задріботіли лапки

Під поріг мерщій до Жабки.

Жабка з ляку — стриб в корито!

І Кабан несамовито

Верещав на увесь ліс:

 

Кабан

Хрю-хрю-хрю!

 

Казкарка

І Ведмідь з кленочка зліз

Та до Вовчика в кущі.

Вовк злякався і собі.

Й трапилась біда така:

Наступив на їжака.

А їжак скотивсь з доріжки

Прямо Зайчику під ніжки.

Той злякався й теж утік,

А Ведмідь гукнув услід:

 

Ведмідь

Ач, який той гордий пан,

Що усіх нас розігнав!

 

Казкарка

Пан Мурко і сам злякався!

Думав, що за ним хтось гнався,

Біг й побачив, врешті, віз.

Вже й дрівця складає дід.

 

Мурко

Допоможу я старому

Та й поїдемо додому.

Ось тепер мене нізащо

Вже не зватимуть Ледащом.

 

Казкарка

А в той час руда Лисичка

Заховалась під осичку.

І забула вже про пана,

З’їла нишком частування.

Нашій казочці кінець,

А хто слухав – молодець!

 

(Всі учні виходять на сцену)

 

19. Це місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини.

Моря діамантів - це мова моя,

Це мова моєї Вкраїни.

 

 

20. Це матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини ...

О, мово чудова! Хто любить її,

Той любить свою Україну.  

 

Пісня «Золота зіронька»