Сценарій свята "Народний фольклор. Про хліб"

Сценарій театральної постановки

«Хліб та коровай у житті українців»

Грають на кобзі дівчата в українському вбранні  «Ку-ку»…

Виходить ведуча.

Ведуча: Добрий день! Ми пропонуємо вашій увазі кілька українських обрядів пов’язаних з зажинками та обжинками, випіканням та шануванням хліба і короваю. Бо те, що «хліб усьому голова» відомо із покон віків і старому, і малому.

 

На сцену вибігають дівчата,  граючи в «Квача». 1-а дівчина квач. Усіх наздоганяє та говорить:

 

1-а дівчина: Стійте-но, перепочинем.

Задихавшись спиняються інші.

2-а: І то правда, а щоб так не пустувати нумо приказки та прислів’я  розповідати.

3-а: А про що?

4-а: Хочете про що знати, зумійте загадку відгадати:

Він і чорний, він і білий,

І завжди він загорілий,

Як до столу ми йдемо,

То без нього не їмо.

5-а: Та це ж хліб. Проста загадка, зараз же як раз жнива. Скоро з нового врожаю хліб новий випікатимуть (говорить з насолодою).

3-а: А хто буде починати?

6-а: А тут нам лічилка в нагоді може стати: (починає лічити)

Котилася торба

 з великого горба,

А  в тій торбі

хліб-паляниця –

З ким захочеш

з тим поділися.(Вказує на 2-у)

        От тобі і починати.

2-а: Нема хліба – нема обіду.   

3-а: Не всі землю орють, але всі хліб їдять.

1-а: Землі кланяйся низько – до хліба будеш близько.

4-а: Хліб, сіль та вода – то козацька їда.

6-а: Паляниця – хлібова сестриця.

5-а: А я ще й скоромовку про неї знаю:

На полиці в коробиці 
Півкороваю і паляниця. 

 

У цей час 1-а: А доки ти скоромовку говорила, я нашу Софійку квачем зробила. Тікаймо дівчата у поле, де женчиків багато.

 

Побігли дівчата і стали  біля подруг нареченої.

 Ведуча: Наші предки з прадавніх часів були хліборобами. Тому природно, що у більшості свят переважають посівальні, жниварські  мотиви, багато звичаїв та обрядів пов’язували саме з хлібом, житом. Увесь період жнив поділявся на 3 етапи: зажинки, власне жнива та обжинки.

Рано-вранці жниварі йшли в поле (два хлопці-жниварі викачуються на сцену, розстилають поле  і йдуть беруть коси). Господиня брала хліб-сіль та свічку та йшла у поле зажинати ниву. Господар клав хліб, а на нього скручену жменю колосся і говорив: «Господи, помагай». Перехрестившись починали жнива. Перший сніп приносили додому. Він був головним у домі на весь період жнив.(Слова ведучої супроводжують діями)

Дівчата у цей час причепурювалися квітами і співали обрядові пісні.

 

Співають пісню «Ой зелене жито, зелене» йдуть через сцену й починають показувати процес жнив.

 

Ведуча: Під час жнив працювали навіть жінки з немовлятами.

 

Виходить матір з дитиною і розповідає їй  забавлянку, показуючи на пальцях:

Спечем, спечем хлібчик
Дітям на обiдчик.
Найбільшому — хліб місити,
А тобі — воду носити,
А тобі — в печі палити,
А тобі — дрова рубати,

А малому — замітати.
Тільки хліба напекли — танцювати почали.
Це робота не легка — витинати гопака.
Жінка кладе дитину біля стога і йде до інших працювати.

П’ять дівчат, що танцюють, починають розповідати вірші.

 

Котився віночок з поля,

Із поля на дорогу,

А з дороги – до стодоли,

Із стодоли - до комори.

Із комори – до світлиці!

На пухкі паляниці!

 

Задзвеніли стодоли,

Задзвеніли стодоли,

Ще не повні сторони,

Ще повні сторони.

Не дзвеніте, стодоли, -

Будуть повні сторони.

 

Як ми жито дожнемо,

 Ми сторони докладемо.

Як на небі зірочок,

Буде стільки кіпочок.

 

Чудувалися ліси:

Де поділися вівси –

Без ниви жовтенької

Без челядки біленької?

 

Калинонька сумувала,

що сама зосталася.

Не сумуй же, калинонько,

Ми попри тебе йдемо,

Тебе з собою візьмемо.

 

Уже сонечко закотилося,

Нам додому захотілося.

Закотилося та за гороньку,

Та надходить сон на головоньку.

Треба нам спати всю ніченьку,

Йдемо рано жати пшениченьку.

 

Доки дівчата говорять інші сплітають дідуха і вінок.

Ведуча:  За народними традиціями на полі лишали жмуток невижатого збіжжя, який прикрашали стрічками, а в середину ставили, воду, клали хліб і сіль. Це був своєрідний пошанок Богові за врожай. З останніх зжатих колосків женці складали сніп і вінок. Сніп називався дідух. У його складі були овес, жито, пшениця і льон.  Вінок надягали на найпрацьовитішу дівчину і, танцюючи, йшли через усе село сповіщаючи про закінчення жнив.

Це все показують, дівчата танцюють навколо дівчини з вінком. Господар і господиня несуть сніп додому. Стіг прибирають. Сніп ставлять за столом. Всі йдуть зі сцени. Залишаються господарі і ведуча.

 

Ведуча: «Дідух», його ще називають «діло», «сніп-рай», «коляда», «колідник», був символом доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі, пам’яті про предків.

Після того як зібрано зерно, його молотили, робили борошно. Перший хліб з нового врожаю давали потроху собаці чи коту, щоб людям не вадило. А крихти від хлібу ретельно збирали зі столу й віддавали курям. Інколи сіяли їх по городу, бо вірили, що від них виростають квіти-марунки, що мають цілющі властивості.

А після того як закінчували жниварські та огородні роботи, починався сезон весіль, де без святкового хліба-короваю теж було не обійтись.

 

 Господиня: Є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,

Муку з ярої пшениці,

Руками добрими замісити

І гостей короваєм пригостити.

         Час і нам коровай готувати.

         Доню заміж видавати.

Господар: Твоя правда, мати! Пора коровайниць закликати.

Йдуть запрошувати коровайницю-хрещену. Самі лишаються за кулісами.

 

Ведуча:коровай робили заміжні жінки, які приносили із собою борошно, яйця та сало. Вважалося доброю ознакою, коли коровайниць була парна кількість, щоб молоді жили у парі. Вони мали бути у першому шлюбі та жити з чоловіком у злагоді. Якщо їх було багато, то усім руки зв’язували рушником, щоб усе робили разом: і місили, і виліплювали оздобу, і обмивали руки.

Підходить до столу коровайниця.

 

Коровайниця: я – знатна коровайниця. Моя хрещениця, Ганна, виходить заміж.  Тому буду починати, запашний коровай випікати.

Тісто потрібно замішувати з першого разу, щоб молоді прожили щасливо. (Замішує)

Якщо спекти коровай вдало, буде щастя, трісне – до розлучення, покрутиться - на злу долю. Тому буду приказками казати, що коровай задобряти.

Хороші коровайниці, хороший коровай бгають. Короваю, мій раю! Сам Бог коровай місить, Пречис­тая світить, Янголи да воду но­сять. Піч наша всміхається, Ко­роваю сподівається. Ой, раю мій, раю, пшеничний короваю!

 

Виходять господарі

Коровайниця: Дозвольте батько й мати коровай у піч заставляти.

Господарі: Дозволяємо!

Коровайниця: Пора руки обмивати та воду під дерево плодове виливати.

Коровайниця виливає воду під плодове дерево.

Дістає коровай. Ставить на стіл. Цілується та обнімається з господарями. Йде.

 

 Ведуча: Та найбільша шана хлібу й короваю, коли ним дорогих гостей зустрічали та на весіллі дітей батьки благословляли.

Виходять подруги нареченої, хрещена, наречена у довгій сорочці. Подруги починають її одягати. А вона співає. Подруги підспівують.(«Де б я  не ходила…» 2 куплети)

Виходить наречений і староста, батьки молодого з іконами, а дівчини з короваєм. Молоді стають перед батьками.

Перша подруга: Допоможи нам, Боже і Божа Мати!  В щасливу годину весілля розпочати.

Друга подруга: Дай, Боже, розпочати, дай, Боже, закінчити; дай, Боже, нам сьогодні щасливу пару обвінчати.

Четверта подруга: Дорогі, люблячі батьки, велика наша славна родина, щоб до Божого храму вирушати, хочуть ваші діти батьківського благословення просити.

Третя подруга: Стали ваші діти перед вами як ті ангели перед образами.

Староста: Просять насамперед Господа Іісуса Христа та Божу Матір з усіма святими у щасливу годину до Божого храму благословляти.

Батьки молодої: Хай Бог благословляє! (перехрещують іконами, дають цілувати).

Батько молодого: Цим короваєм у щасливе подружнє життя проводжаєм.

Мама молодого: Нехай Бог вас благословляє.

                             А ми усі вам многії літа бажаєм. Наречені цілують коровай.

Усі разом йдуть і співають:

Де б ми не ходили, де б ми не були,
Всюди людям добрим дякували.
Дякуєм вам, шановні, що прийшли до нас сьогодні (2р)
Вам за це пошана і уклін...