Сценарій свята "Обереги з бабусиної скрині" для учнів початкової школи

Тема: Українські обереги в бабусиній скрині.

Мета: Ознайомити учнів з традиціями рідного краю, розширити уявлення учнів про обереги, про їх значення в житті українців. Розвивати художньо-естетичні почуття учнів, бажання пізнавати нове, цікавитись історичними культурними надбаннями рідного народу. Виховувати повагу до старшого покоління, любов до праці; сприяти художньо-естетичному збагаченню учнів.

Обладнання: скриня, символи-обереги(вишиванка, рушник, віночок, намисто, писанка, хустина), презентація, відео- та аудіоматеріали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Вступ

(Діти виходять на сцену, тримають коровай на вишитому рушнику)

Добрий день вам, люди добрі,

Щиро просим до господи.

На хліб, на сіль

 І на теплу розмову.

 

У народу нашого здавна

Є традиція дуже славна.

Всіх гостей ми зустрічаєм

Із рум’яним короваєм.

 

Хай пісні лунають нині

Над Лиманським з краю в край.

Вам підносим любі гості

Наш родинний коровай.

(Вручають коровай)

 

Пісня «Любіть Україну»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Основна частина

1. Вступне слово вчителя

Вчитель: Добрий день, шановні гості! Ми раді вітати вас на нашому святі. Ми об’єднали сьогодні всю шкільну родину, запросили наших батьків, бабусь, і все це для того, аби єдналась наша родина, наша сім’я.

Сім’я – це колиска, з якої ми виходимо у широкий світ. Прекрасно, коли в сім’ї панують любов, злагода, взаєморозуміння. Діти вчаться любити і шанувати свою землю, свій рід, берегти пам'ять свого роду.

Мамина пісня, батькова порада, бабусина ласка, дідусева казка – все це наша родовідна пам'ять, наші символи, наша історія, наші обереги.

Обереги – наші прадавні добрі символи-захисники. Символи-обереги втілювались у побутових речах, їх шанували, про них складали легенди.

Вишитий рушник, вишита сорочка, писанка, лялька, віночок, калина, верба, лелека – без них важко уявити нашу Україну. Саме з оберегів починається для кожного Батьківщина.

Обереги мої українські, –

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

Нам любов'ю серця зігрівають –

Доброта й тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають,

Захищають від лиха й біди.

 

 

Сьогодні ми вирушаємо у подорож до святої історії нашого народу, ми зазирнемо до чарівної бабусиної скрині.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Сценка з бабусею

Вчитель: У нашому класі багато бабусь, і багато з них прийшли сьогодні до нас на свято. Привітаємо їх.

(виходять онук з бабусею)

Бабуся: Чого ти, онучок, в вікно виглядаєш?

Напевно, гостей ти якихось чекаєш?

Онук: Бабусю рідненька,  до нашої хати

Сьогодні зберуться зі школи малята.

Малята, бабусю, самі не прийдуть,

Вони своїх мам, татусів приведуть.

Ми хочем, бабусю, щоб ви нам всім нині

Скарби показали, що є в вашій скрині.

Бабуся: Скарби, що ви хочете бачити нині,

Лежать, як святиня, здавен у цій скрині.

Колись, діти, у кожній хаті була скриня. І в скрині мами, бабусі зберігали все найдорожче, найрідніше вашому серцю, а що саме, ви зараз подивитесь.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Рушник.

Вчитель: Давайте ж подивимось, що є в цій скрині, які обереги.

Рушник – оберіг української родини, символ долі. І у горі, і у радості він завжди поряд. Не знайдете ви сьогодні української родини, у якої не було б рушника. Рушниками прикрашали стіни, ікони, вікна.

І хоч яке б бідне не було життя господарів, у хаті багатством кольорів завжди сяяли рушники. Вони були обличчям оселі і господарів.

 

Вся у білих рушниках, 
наша хата - ніби птах.

Мчить вона через віки, 
диво-крила - рушники.

Вишивала їх бабуся, 
вишивала їх матуся...

Я теж птаху помагаю - 
рушничок свій вишиваю.

 

На моєму рушничку
Квіти, як у квітничку:
Ружі, сон, лілея біла,
А на мак ще й бджілка сіла.
Бджілка-бджілонька мала
Мед для мами принесла.

 

Я біленький рушничок 
Шовком вишивала. 
Візерунки з ниточок 
Гарно гаптувала.

Щоб вони, немов живі, 
Квітнули на ньому, 
Ніби роси на траві 
Після зливи й грому.

 

 

 

 

 

 

 

Милу пташку — солов'я 
Вишию малого.
Десь йому позичу я 
Голосу дзвінкого.

І повішу на стіні
Рушничок біленький,
Заспіває хай мені
Соловей маленький.

 

Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала
І чую гуси зняли крик,
Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-мята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник,
Так тепло-тепло стало.
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.

 

Пісня про рушник

«Рушничок»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Вишиванка

Вчитель: Подивимось, що ще є у нашій скрині.

Вишиванка – символ здоров’я, краси, щасливої долі. У давні часи вона мала магічну функцію. Коли дівчина вишивала сорочку, то супроводжувала цей процес спеціальними наспівами. Вважалось, що це принесе власникові довголіття і щасливу долю. А узори на вишиванці оберігали від  «злого ока».

 

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку!

В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.

 

Вишивала мама синіми нитками,

Зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку –

Запалали маки у пшениці влітку.

 

Оберіг-сорочку вишила для сина,

Візерунком стали квіти України.

Маки та волошки, мальви біля хати,

Долю для дитини вишивала мати.

 

Шила-вишивала хрестики зелені,

Зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні,

Вишивала долю, наче по долоні.

 

Білими по білім вишивала ненька,

До ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

Щоб не заростали у дитинство стежки.

 

Пісня «Сорочка мамина»

 

 

 

5. Флешмоб «Моя сорочка вишиванка»

•    А тепер ми з вами трохи відпочинемо і пограємо. Просимо вас встати, уважно слухайте музику та повторюйте за нами рухи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Віночок.

Вчитель: Давайте подивимось, що ще є у нашій скрині.

Віночок – це символ життя, долі, символ дівоцтва. Віночок завжди мав форму кола, що нагадувало сонечко. Найперший віночок дівчинці сплітала матуся, зберігала його в скрині, а носили дівчата віночки з трьох років.

 

У віночку нашім 
Різнобарвні квіти — 
Символ України 
І дарунок літа. 

Тож усім на нього 
Подивитись любо: 
Гілочку зелену 
Узяли у дуба, 
Квіточку любистку, 
Щоб усіх любили, 
У барвінку листя, 
Аби довго жили. 

Чорнобривців квіти, 
Щоб чорніли брови, 
Кетяги калини — 
Для краси й любові.

У вінок вплітають 
Колосочки жита, 
Щоб могли багато 
І в достатку жити. 

А в червонім маку, 
Що цвіте у полі, 
Кров людей, пролита 
У боях за волю. 

Є ще різні квіти 
В нашім ріднім краї, 
Їх веселе літо 
У вінок вплітає.

Танець

 

7. Гра «Віночок»

•    А зараз мені потрібні по одному учню з кожного класу. Ми пограємо з вами у гру, яка називається «Віночок».
•    Ми передаємо по колу віночок, промовляючи:

 

Ти лети, лети, віночок,

Швидше, швидше по руках.

У кого буде віночок,

Той танцює гопака.

(запросити по 2 учнів 3 1 і 2 класів, а потім по 2 учнів з 3 і 4 класів)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Сценка «Українські обереги»

•    А зараз ви подивитесь історію про те, які ще обереги були в українській родині.

 

Вечоріло. Сім’я збиралась у господі. Мати читала Оленці казку, а та уважно слухала. Бабуся поралась біля скрині.

(бабуся дістає зі скрині хустку й накидає її на плечі)

Оленка: Бабусю! Яка гарна хустка!

Бабуся: Справді.

Оленка: Розкажи, будь ласка, звідки в тебе ця хустина?

Бабуся: Колись, Оленко, цю хустину мені подарувала моя матуся. І з того часу вона завжди зі мною, вона оберігає мене від усього поганого.

Оленка: Ти в ній, як панна!

Бабуся: Я не панна, я – господиня!

В мене хусток повна скриня!

Колись в кожної господині була повна скриня хусток. Вони були червоні, білі, сині, жовті.

(мама підходить до скрині)

Матуся: Ой, тут і моє намисто є. Пам’ятаєш, мамо, колись ти мені його подарувала.

 

Ой надіну я сережки

Та добре намисто.

Та піду у неділю

На ярмарку в місто.

(одягає намисто)

•    Оленко, а в цій скрині і для тебе є оберіг. Я спеціально для тебе його підготувала.
•    Ось поглянь – це лялька-мотанка. Це не просто лялька, це – Берегиня. Я дарую її, щоб вона тебе оберігала від злих сил.

 

Оленка: А чому вона без обличчя?

 

Матуся: Це для того, щоб у неї не вселився поганий дух. Тому замість обличчя робили хрест. Хай вона оберігає тебе!

 

Оленка: Дякую, матусю! Скільки цікавого в бабусиній скрині!

 

Ось так Оленка дізналась про обереги з бабусиної скрині у своїй родині!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Підсумок заходу

•    Ось і підходить до завершення наша зустріч. Сподіваюсь, вам було цікаво і ви дізнались багато нового.
• А на згадку про наше свято ми даруємо вам один із оберегів нашого народу.
• Дякуємо за увагу!

 

Пісня «Де сяє сонце золоте»