Сценарій свята «Ой, Андрію, даруй нам надію»

Сценарій свята

«Ой, Андрію, даруй нам надію»

 

Мета: познайомити учнів з давніми народними традиціями проведення вечорниць та   

             обрядів ворожіння й  кусання калити, виховувати у учнів повагу та любов до

             рідного народу, до української народної пісні; виховувати інтерес до вивчення

             минулого рідного краю, прагнення зберегти  народні звичаї та обряди; розвивати  

             творчі  акторські здібності учнів.

 

Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра;

                          українська піч;  учні – в українських народних костюмах.

 

Українська світлиця прикрашена вишитими рушниками, домотканими килимами, Іконою з рушником. Збоку — піч,  посередині — стіл, застелений вишиваною скатертиною, лавки, вкриті килимами. Дівчата й хлопці одягнені  в український національний одяг.

Хід свята

Вступне слово.

3 давніх давен наша Україна славиться величними традиційними святами і обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

 

 Подібно до того, як по великих містах влаштовувалися молодіжні клуби, звані бали, в українському селі існували   свої цікаві традиційні зібрання молоді під назвами - вулиці, музики, вечорниці, вечірки, досвітки. Одним з найулюбленіших зібрань молоді були вечорниці.

Особливо важливими для молоді були вечорниці на Катерини і Андрія (7 і 13 грудня). Вони супроводжувалися різноманітними обрядами і ворожіннями про майбутню долю.

 Вважалося, що на день Катерини здебільшого ворожили парубки, а на день Андрія — дівчата.

Не мали права парубки на вечорницях лихословити, битися чи напиватися або насміхатися з дівчини. Парубоцтво було хранителем дівочої честі і строго карало блудливих дівчат. Парубки до своїх дівчат ставилися з особливою повагою.

 Дівчата поводилися з парубками гарно, не можна було сказати хлопцеві «брешеш».

 

 Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.

 Наші предки вірили що, як зустрінеш день святого Андрія, так і складеться твоє особисте життя.

 Свято Андрія молодь, особливо дівчата, вважали найважливішим, його чекали з радістю. Тому до нього ретельно готувались, бо дівчата дуже хотіли мати люблячого чоловіка і дружню родину. Тривало свято два-три дні, до нього навіть справляли новий одяг.

 Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.

 Вшановуючи шану минулому, беручи все найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче,що є в народі: його пісню, мову, етнографію, історію.

 То ж, завітаємо до однієї з українських хат.

 

Звучить українська мелодія. До світлиці заходять дівчата.

 

1 –ша. Добрий вечір вашій хаті,

            Уклін господині.

            Чи веселі вечорниці

            В нашій Україні?

 

2 –га : Добрий вечір, господине,

           Славна молодице.

           Чули, що у цій хатині

           Будуть вечорниці.

 

3 – тя: Аби щастя було в хаті,

            Щоб усі були багаті.

            Аби було любо, мило,

             Аби всі були щасливі.

 

Господиня:      Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

                          Просимо, просимо.

                          Заходьте сміливіше,

                          сідайте, будьте ласкаві,

                          у нашій хаті, на нашій лаві.

 

1-ша:  Українські вечорниці

            Починаємо в цей час!

           Хай веселий сміх іскриться

            В серці кожного із нас!

 

 Господиня:.  Поспішайте, дівчаточка,

                       Все приготувати,

                       Бо вже пора вечорниці

                       Всім нам починати.

 

2 –га:  Ось наліпим вареників

            Біленьких, смачненьких,

            Та й запросим до нас в гості

             Хлопчиків гарненьких.

 

3 – тя:  Щоби вони разом з нами

             Дружно працювали,

             Андріївські вечорниці

             Піснею стрічали.

 

ПІСНЯ

Чується стукіт.

Господиня: А хто це там?

1. Хлопець: -  Приймете нас на вечорниці?

 

1. Дівчина: - Ні, не приймемо!

 2. Хлопець: - Та пустіть до хати!

 

2. Дівчина: - Гарненько попросіть!

(Хлопці стукають.)

 3. Дівчина: - Агов, хто такий?

 

 3. Хлопець: - Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий!  Пустіть до хати!

 

 1. Дівчина: - Не пустимо в хату, дуже вас багато!

 

 4. Хлопець: - Пустіть, бо гірше буде!

 

 2. Дівчина: - Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини.

(Хлопці видають, що злякалися)

 

 5. Хлопець: - Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися,

                         та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли, і музик привели!

 

 6. Хлопець: – Ми й роботи не боїмся анітрошки.

                        Навіть вмієм чисто мити миски й ложки!

 

3. Дівчина: - Ну, тоді заходьте вже!

 

Господиня: А хто ви такі будете?

 

Хлопець 7: Я-  хазяйський син. Багатий, маю дві курки. Одна, правда,  

                 сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре.

 

Хлопець 8: А я маю землі видимо – невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся –

                   не побачиш. А що вже худоби! І жуки. І гусінь, і мухи, а що вже комарів –

                   світу білого не видно!

 

Хлопець 9: А я може і не зовсім гарний, та роботящий. Уже як за щось візьмусь, то й за

                  вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю. Обідав би

                  до самого сніданку.

 

Хлопець 1 : А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, і розумний, як п’ять писарів 

                    укупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу, люди сміятимуться  та

                    не дивіться, що я замурзаний. Ви мене вимийте, причешіть і можна ще й під

                    вінець брати. А цілуватись… То я готовий і зараз!

 

Господиня: Ну й хлопці у нас. Заходьте будь – ласка.

 

ПІСНЯ

«Хлопці кучеряві»

1-ий хлопець. Оце зустрічають нас дівчата, так зустрічають.

 

 1-а дівчина. Самі винні. До пуття ще й не привіталися, а вже почали залицятися. А так

                       не гоже робити таким поважним парубкам.

 

 2-ий.хлопець. Ну що ж, тоді ще раз: добрий вечір, дівчата-голуб'ята!

 

 Дівчата (разом). Добрий вечір, хлопці-молодці!

 

 Господиня. Як добре, хлопці, що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали.

                     Скажіть-но,   а хто з вас старший, чи маєте свій устав?

 

 2-ий хлопець. Аякже, оце мене і старшим вибрали. А устав наш такий: «Будемо гуляти

                          чесно, тихо, смирно, як слід поважному парубоцтву. Господиню на

                          вечорницях шануватимемо, як матір».

 

 Господиня. Добре говориш, хлопче. Коли ви до нас з добром прийшли, то прошу,

                      сідайте, дівчат звеселяйте.

 

 3-ій хлопець.  Дівчата, а чого це ви зажурились, Аж брівоньки іскривились?

 

 4 – ий хлопець:      Дівко - дівко чорнобрива,

                                  Чого в тебе брови криво?

 

 2-а дівчина.  На козака задивилась,

                       Та й брівоньки іскривились.

 

 5-ий хлопець.  Ой чия ж то дівчинонька

                           Така русокоса?

                          Що до неї хлопці липнуть,

                          Як кури до проса.

 

 3-я дівчина. Полюбила коваля,

                  — Така доля моя.

                    Я ж думала кучерявий,

                   В нього чуба нема.

 

 2-ий хлопець.

                        Дівчиноньку я любив,

                        Подарунки їй носив.

                        Носив сала, носив свічки,

                         Кукурудзу, черевички.

                        Носив просо, носив мак.

                        Он було як. '

 

 1-а дівчина. Але ж ти, Петре, дурний!

 

 2-ий хлопець. Зате я високий.

 

 1-а дівчина. Ти, напевно, ще й сліпий?

 

 2-ий хлопець. Тільки косоокий.

 

2-ий хлопець. Танцювати не навчився, зате гарно я кручусь.

 

ТАНОК

 

 Чути стук у двері. До господи поволі заходить циганка.

 

 Господиня. Заходь, заходь, сусідонько, до нас на гостину.

 

 Циганка. Дякую, що запрошуєте, а не гоните бідної старої.

 

 2-а дівчина. Та що ви, бабусю?

 

 Дівчата звільняють місце між собою на лаві.

 

3 – тя дівчина:  Сідайте-но біля нас та про нашу долю нам розкажіть.

                         Ви ж вмієте  ворожити?

 

 Циганка. Вмію. Але навіщо вам наперед знати, що буде? Комусь може сумно стане, а у

                вас тепер так весело і затишно. Тож давайте я вам краще загадки загадаю. А ви

                 спробуєте відгадати. Ось послухайте. .

 

 1. Що в світі найсильніше? (Вода).

 

 2. Що в світі найскоріше? (Світло).

 

 3. Скільки в небі зірочок? (Як у морі піску).

 

 4. Скільки в морі піску? (Як трави на землі).

 

 5. Скільки ж трави на землі? (Як проміння в сонця).

 

 6. Скільки ж проміння в сонця? (Як думок у людини).

 

 Циганка. Не злічити того всього, що є на думці у людини. потішили ви стару. А чи ж

                   знаєте ви яких пісень?

 

ПІСНЯ «ПІДМАНУЛА»

Господарка:

                 Та які ж це вечорниці без ігор? До того ж, Андрія – це було колись єдине свято  

                 у році, коли молоді дозволялось грати-гуляти, їй прощали будь-які бешкети.

.

                     Тож зараз ми побачимо, чи гідні хлопці нашої школи називатися справжніми  

                     козаками.

 1. Конкурс «Степ та воля - козацька доля». 

 - Здавна наші козаки пересувалися степами та шляхами на конях.

    Ось і ми перевіримо. Чи готові наші хлопці до козацького життя.

                                            (естафета на конях – на палиці паперова голова коня)

 

2. Конкурс «Без зброї слабкі герої».

                   (до ноги прив’язати повітряну кульку і хто раніше в парі на неї наступить)

 

Господиня: Ох і завзяті у нас хлопці! А чи не жадаєте ви, дівчата, дізнатися свою долю?

                    Зараз ми поворожимо чобітками, яка з дівчат раніше за всіх заміж вийде.

Ворожіння чобітком.

 

Господиня: А зараз дізнаємося ім’я майбутнього нареченого.

Ворожіння на ім’я.

Господиня: Бажаємо нашим дівчатам вдало вийти заміж і щоб з ними не сталося такої 

                      пригоди як з героїнею пісні.

ПІСНЯ «Ой, під вишнею!»

 

Хлопець: А чи не час, на панство, калиту кусати?

 

На вечорницях Калита – це великий корж із білого борошна, замішаного на меду. Він символізував сонце, вічний колообіг життя. Пекли його колись всі дівчата разом, кожна повинна була взяти участь у приготуванні Калити, навіть найменші дівчатка теж місили тісто по черзі, разом зі старшими.

 Пекли у печі і запікали так, щоб вгризти її було важко. Посередині – дірка. В дірку протягували червону стрічку та й підвішували калиту до сволока в центрі хати.

 Біля калити стояв вартовий – пан Калитинський. Він то опустить Калиту майже до підлоги, то підніме, що вже треба до неї стрибати. Він брав в руки квач, вмочений в масну сажу, ставав під калитою і запрошував гостя вкусити калиту. Отож кожен з учасників Андрієвих вечорниць почережно сідав на коцюбу (кочергу, рогача, лопату тощо) як на коня і «їхав» від порога до калити, виробляючи при цьому різні скоки ногами, сам себе поганяючи чи імітуючи то іржання коня, то вигуки погонича. «Приїжджав» на коцюбі- "конику”, якого тримав двома руками. Всі його смішили. Якщо розсміявся, той отримував сажею по обличчю. Якщо ж таки не засміявся, то мав право спробувати укусити калиту. За невдалу спробу теж отримував свою порцію сажі. І так до кінця вечора майже всі хлопці були обмазані сажею.

 Допомагали смішити всі присутні: кидали дотепи, самі сміялися. Під час кусання калити у хаті все колотилося, мов у пеклі: шум, сміх, регіт, гуки. Важко було не розсміятися.

 

Дівчина 1: А хто буде Калитинським?

 

Дівчина 2 : А хто стане Коцюбинським?

 

- Добрий вечір, Калитинський!

 

 - Добрий вечір, Кочержинський!

 

 - Приїхав я калити кусати!

 

 - А я буду по лобі писати!

 

 - А навіщо калита тобі?

 

 - Щоб не бути в журбі.

 

 - А я буду сажею писати.

 

 - А я буду калиту кусати.

 

 Проходить гра «Кусання калити»

Господиня:

-         Ну що ж, дорогі гості, хай дзвенять сьогодні наші улюблені пісні, жарти і 

    сміх. А зараз ми побачимо, яка з дівчат найкраща господиня та вміє ліпити   

     вареники.

 

 

Господиня: Милі гості, просим сісти,

 

1 дівчина: Вареники будем їсти.

 

2 дівчина: Вареники непогані,

 

3 дівчина: Вареники у сметані.

 

4 дівчина: Вас чекають у макітрі

 

5 дівчина: Вареники дуже ситні.

 

6 дівчина: Білобокі, круглолиці,

 

7 дівчина: З української пшениці.

 

8 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро

 

9 дівчина: Вареники наші з сиром

 

10 дівчина: Вареники непогані

 

11 дівчина: Вареники у сметані.

 

ПІСНЯ « А мій милий вареничків хоче»

 

 

6 хлопець:  Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий.

                    Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

 

 

 

Дівчата: Ми гуляли, веселились,

                Усім весело було.

                 Вечорниці завершились

               І здається все пройшло.

 

 Дівчина: От поволі затихають наші вечорниці.

              Не забудьте, ви дороги, у наші світлиці.

 

Хлопець:Хай любов і щире слово душу вам зігріє.

               Пам'ятайте вечорниці в ніч на Андрія.

 

 

Хлопець:  Ні, так  просто не проходить,

                 В серці струночка бринить.

                Про шкільні ці вечорниці

               Спомин в серці буде жить.

 

ФІНАЛЬНА ПІСНЯ

 

Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер

              головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у                

              ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну  

             скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього

             дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!