Сценарій свята «Покрова – мати козацька»

Сценарій свята «Покрова – мати козацька»

 

 

Пiсня «Украiно, молюся за тебе»  

 

   Україно, молюся за тебе,         

 

Україно, молюся за тебе,
Як за матір  духовну святу,
За блакить твого вічного неба
І за ниву твою золоту.

Україно, молюся за славу,
За твою непокору століть,
За столицю твою злотоглаву,
Що по груди в каштанах стоїть.

Україно, молюся за мову,
За божественну мову твою,
І за вроду твою калинову,
Від якої добрішим стаю.

Україно, молюся за пам`ять
Убієнних за волю синів
І за тих, що у душах запалять
Промінь правди, щоб край заяснів.

Україно, лише в милосерді
Час єднання синів настає.
Так, як душі є наші безсмертні,
За безсмертя молюся твоє.

Отче наш, в Твоїм часоплині
Все минає - ридай не ридай.
Прости, Боже, гріхи Україні
І надалі грішити не дай. 

 

Ведуча:  

 

 Покрова                                                                 

Встала в небі зоря вечорова
та й за руки веде зорченят…
Будь здорова,
козацька Покрово! —
найдивніше з осінніх свят.

 

Слово ведучого:                                                           

У нас сьогодні справжнє свято.

Гостей зібралось багато.

Традицій скарб ми пригадаємо,

Зі святом Покрови всіх вітаємо !

                                                                                                                                                                                                   Ведуча:  14жовтня Свято Покрови Пресвятої Богородицi - одне з найбільших  осiннiх свят.

  Люди здавна шукали посередників і заступників перед Богом. Саме таким і є в нашій уяві образ Пресвятої Богородиці, яка, ми віримо, якщо її дуже попросити, заступиться і допоможе в важкі хвилини життя. 

 

Учениця:                                                                 
 

 

Пресвятая Покрівонько, 
 

 

Перед твоїм покривалом 
 

 

Голови схиляєм.  

 

 

Всі: 
 

 

Прохаєм Покрівоньку од лиха укрити, 
 

 

Здоров’ячко всім нам знов обновити! 

 

 

Ведуча: 
 

 

Свято це вперше виникло в Греції. Коли на Константинополь напали вороги й узяли місто в облогу, мешканці зібралися в церкві, щоб вимолити Боже благословення. Опівночі над ними зненацька з’явилася Мати Божа і підняла над головами людей омофор. Це був своєрідний знак, який символізував перемогу. Звідси й пішла назва – Покрова.  

 

Учні:  

Сарацини підступили                                              
Під мури Царграда, 
Хоч відважно бились греки – 
Не дали їм ради. 

І коли вже воювали 
за рубіж останній, 
на всеношній святий Андрій, 
а з ним Єпіфаній 
(його учень) раптом бачать 
прямо перед ними 
у повітрі Матір Божу 
з багатьма святими. 

І коли вже сил у греків                                             
зовсім не ставало, 
розпростерла Мати Божа 
біле покривало, 
омофор свій, над їх станом, 
благаючи стиха 
про спасіння того граду 
від біди та лиха. 

Підбадьорені святими                                              
словами молитви, 
вийшли греки з небезпеки, 
не програли битви. 
Й нам в родині Мати Божа 
додавала сили. 
Богоматері ікону 
ми дуже любили. 
                                                                                                   
Ще й тепер прохаєм часто,                                         
зустрівшися з горем: 
покрий же нас, Божа Мати, 
своїм омофором. 
Серед нашого народу 
Надія не згине, 
Поки молишся за грішних, 
Свята Берегине.

 

Ведучий:                                                   

Саме ця біла Покрова і стала своєрідним оберегом України. 
 

В Україні це велике свято, але з особливою повагою до нього ставилися запорізькі козаки. На честь Покрови будували церкви, перед походами молилися святій покровительці й захисниці, щоб вона допомагала їм у боях з ворогами. Вирушаючи човнами в море, козаки брали з собою ікону Матері Божої (а Покрова і є її прообразом), щоб вона оберігала їх у нелегкій дорозі 
 

 

 

 О, Мати Божа! Дай повік любити край,                          
 

 

Де квітка, пташка і зелений гай, 
 

 

Де кожна вірна тій землі людина, 
 

 

Живе єдиним словом: Україна!

 

 (Звучить пісня « Через поле Украiни») 

                                                                                                                                                                                                                                Через поле України ішла Божа Мати...   

Через поле України ішла Божа Мати,
Там пшеничні колосочки стали Ї вітати.
Похились, поклонились – вітерець леліє.
Усі разом прошептали: "Радуйся, Маріє!".

Через поле України ішла Божа Мати,
Жайворонки, Божі пташки, стали Ї вітати.
Підлетіли усі вгору – вітерець леліє.
Усі разом щебетали: "Радуйся, Маріє!".

Через села України ішла Божа Мати,
Там у церкi Божі люди стали Ї вітати.
Помолились, поклонились – вітерець леліє.
Усі разом проспівали: "Радуйся, Маріє!".

Через села Украiни iшла Божа Мати

Вона прийшла з Зарваницi всiх нас поєднати

Вона прийшла поєднала народ Украiни,

Щоб всi разом заспiвали: "Радуйся, Маріє!". 

 

Ведучий:

 

Улюблена Богом перлина                                         
Для всіх українців одна
Козацька моя Україна
Хлібів золотих сторона
Негодами лютими бита
Віками ти йшла до мети
Тобі в небі зорею світити
І волю і долю знайти  

 

Ведуча:  

Україна віками страждала від чужоземних нападів, від ярма поневолювачів. Тому зміст свята Покрови став особливо актуальним для української землі. Пресвята Богородиця як Захисниця й Воєначальниця вкрай благоговійно шанувалася запорозьким козацтвом. Образ Богородиці вінчав козацькі корогви та штандарти, цю ікону обов’язково брали в морські та сухопутні походи, перед битвами служили їй молебні. Церква на Січі завжди була Покровською; хоча немилосердна історія не раз руйнувала й переносила на нові місця Січовий табір, але ця традиція не мінялася. Після зруйнування Січі царицею Катериною козаки понесли з собою в блукання лише ікону Пречистої...

 

Учні:

Пречиста Свята Покрово –                                                      
Козаків покровителько! 
І наших звичаїв хранителько! 
Молюся тобі, Богородице мила, 
Щоб славою ти Україну покрила, 
Як землю багрянцем дібров, 
Щоб ворог її не зборов.                                                                         

 

Є щось святе в словах мій рідний край.                          
Для мене — це матусі пісня ніжна,
І рідний сад, від квіту білосніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай.
Його історія… В ній стільки гіркоти,
І тим рідніш мені ти, краю рідний,
Що вже назад поламані мости,
І день встає, як райдуга погідний 

 

Зажурилась Україна,                                       

Що нігде прожити.

Гей, витоптала орда кіньми

Маленькії діти.

Котрі молодії —

У полон забрато;

Як зайняли, то й погнали

 4  До пана, до хана...

Єдиними рятівниками українців стали козаки, які пильнували татарських і турецьких нападників, билися з ними і не давали захоплювати живу силу в неволю.

Сценка 1

 

1 особа: 
Рятуйте. Рятуйте, вороги…

2 особа: 
Біда! Горенько… Що ж робити… у сусіда хату спалили.

1 особа: 
У мене батька взяли в полон…

3 особа з дитиною: 
Біжи, біжи скоріш… Допоможіть там, там чоловіка поранено…

1 особа: 
Не можна сидіти склавши руки, треба щось робити. А то село наше спалять, рідних повбивають…

2 особа: 
Чим ми можемо допомогти одне другому, ми ж навіть зброї не маємо.

3 особа: 
Є в нас зброя найголовніша за всі — це молитва.

1 особа: 
Так, нам нічого не залишається, як молитись. Ось (витягує Образ Пресвятої Богородиці) молімось до Матінки Божої, вона нас не опустить

Всі клякають

1 особа: 
Матінко Свята, зглянься над нашим народом, захисти від наступу ворожої навали, охорони наших рідних, врятуй наші домівки. Під Твою Милість прибігаємо, Богородице, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід визволи нас, єдина, чиста і благословенна…

Пiсня «Марiя»                              Ірина Федишин – Марія  

Коли на волю проситься сльоза, 
Зника останній промінець надії, 
Коли душа від болю зарида, 
Ти притулись до серденька Марії. 
Коли душа від болю зарида, 
Ти притулись до серденька Марії 

Згадай якого болю завдає 
Пригнiчена гріхом черства людина. 
Стікають сльози з безсилених очей, 
Бо через нас розп'яли Її Сина, 
Стікають сльози з безсилених очей, 
Бо я і ти розп'яли Її Сина 

Як прокрадеться сором, мучитиме страх, 
Наважся хоч би поглядом зустрітись - 
Ти не побачиш докору в очах, 
Лиш Мама може так тебе любити. 
Ти не побачиш докору в очах, 
Лиш Мама може так тебе любити 

Вiдтодi як повстав грiх на любов, 
Людина прагне в свiтi панувати. 
Якщо ти хочеш бути так як Бог, 
Навчися так любити I прощати. 
Якщо ти хочеш бути так як Бог, 
Навчися так любити I прощати.

 

Ведуча: 

 

Покрова — козацька Мати

 

Вона усе на світі може —                                               
поправить вчинки і слова,
у ризи вдягне образ Божий,
догляне вольності права.

Ізцілить рани і образи,
одягне в золото ліси,
усе покриє, всіх розважить
і сповнить — що б не попросив.

Свята Покровонько, як мати,
ти нам дитинство зігрівай,
і українську нашу хату,
і звеселяй наш рідний край!                

 

                                                                                                  

Ведучий:  Уперше, якщо можна так висловитися, національний культ богородиці увічнив Ярослав Мудрий при будівництві святої Софії та церкви Благовіщення на Золотих Воротах у Києві. Своєрідним символом національної опіки є величава запрестольна мозаїка матері Божої Оранти в Софії , на якій Марія, звівши руки вгору просить благословення вкраїнському народові. В конусі над нею багатомовний напис: „Бог посеред неї і не порушиться, помагає їй день-у-день." Це єдине найдавніше свідчення зображення Богородиці, що дійшло до нашого часу.

 

Ведуча:  Найактивніше будівництво церков та ікон описання, пов'язане з Покровом, припадає на добу гетьманування Івана Мазепи. З-поміж сімнадцяти церков, що були збудовані в Києві, три з них носили ім'я Покрови.      На Запорожжі культ Покрови з'явився значно раніше, ніж у Гетьманщині, й був суголосний з національними устремліннями. Першу церву на честь покрови козаки збудували 1659 року в Чортомлицькій Січі. Як стверджує Д.І.Яворницький, за час існування Січі на Запоріжжі було тринадцять церков Покрови                                                                                                                                                                                                               

Богородиці, 8- святого Миколая і 3- архістратига Михайла. Тут культ Богородиці високо пошанувався, оскільки її покровительство цілком узгоджувалося з визвольним рухом.

Пiсня «Пречистоi храм»

Пречистоi храм        

 

 

Стоїть на горбочку новесенька церква,

Піднявшись до неба радіє вона.

Тут тисячолюдно складається жертва,

Тут Мати Господня нас кличе щодня.

 

Пр: До неї ми йдемо, пізнати, почути,

Маленькі і старші, ідуть увесь час.

Позбавитись скверні, набратись покути,

До неї нас кличе, хтось вищий за нас.

 

Хто може сказати чому неустанно?

Спішуть сюди люди, хоч знають всі те.

Щоденна молитва і ввечір, і рано,

Зробила це місце, навічно святе.

 

Учні:

 

До Діви Марії

 

О Матір Божа! Зіркою зорієш                                     
в соє життя беззахисне, земне.
Прошу Тебе, втішальнице Маріє,
великим серцем захисти мене! 

 

 

Покрова

 

Покрова, матінка Покрова,                                        
Ти вічна тиша вечорова,
Ти ніжний, лагідний світанок,
Кленового листка танок.

Усі ми під твоїм покровом, —
Свята земля, свята основа,
Хай буде радість, буде свято,
Бо ми живем, бо нас багато.
                                                                                             
Козацька слава не погасне,
Як образ дорогий і ясний,
Як ніжний, лагідний світанок,
Кленового листка танок,
Як вічна тиша вечорова, —
Покрова, матінка Покрова. 

 

Світ у сяйві, не впізнати                                        
Саду і городу: 
То Покрова – світле свято 
Нашого народу. 
То Покрова землю вкрила 
Щедрими плодами, .

Стала понад нами

 

То Покрова – захисниця                                        
 

 

людей православних. 
 

 

То – Богиня -помічниця 
 

 

запорожців славних.

 

Лети, вітер, iз дiброви                                             
 

 

Та понад степами, 
 

 

Рознеси ти нашу радiсть 
 

 

Широко світами!

 

 

СВІТ У СЯЙВІ

 

Світ у сяйві, не впізнати                                            
 

 

саду і городу. 
 

 

То Покрова - світле свято 
 

 

Нашого народу. 

 

 

То Покрова землю вкрила                                         
 

 

щедрими плодами, 
 

 

розпростерла ніжні крила, 
 

 

стала понад нами. 
 

 

 

 

Грає осінь кольорова,                                                
 

 

Пахнуть груші, сливи, 
 

 

Усміхається Покрова 
 

 

до дітей щасливих. 
 

 

Даруй нам доброту і любов. 
 

 

Візьми нас під свій Материнський Покров!

 

Пiсня «Всi йдем до тебе» 

Всi йдем до тебе             

Всі йдем до Тебе, Божая Мати.

I молодіi, i старшi всi

В Тебе рятунку для душ благати

На українській святій землі.

 

Ми зневажали всі Твого Сина

I молодіi, i старшi всi

Слався за нами Мати єдина

На українській святій землі.

Слався за нами Мати єдина

На українській на святій землі.

 

Зiшли нам ласки у серця нашi

I в молодіi, i в старшi всi

Подай нам лiки на нашi болi

На українській святій землі.

 

О не сумуйте, не плачте люди

Як молодii так i старшi всi

До Пресвятоi всi ми звертаймось

На українській святій землі.

До Пресвятоi звертаймось всюди

На українській на святій землі.

 

До Пресвятоi всi ми звертаймось

На українській  святій землі

До Пресвятоi всi ми звертаймось

На українській на святій землі

 

Ведучий:                                                       

Молитвою тебе вітаєм, мати.

Царице світу, неба і землі,

Пречиста Діво, радуйся, Маріє,

Твій світлий образ на небеснім тлі 

Учні:

Чудесною появою зоріє.                                                                                                                            .     Твій постамент — землі камінний гльоб,          

Стоїш на нім, мов статуя осяйна,

І усміх Твій, найкраща із оздоб,

Горить, мов ласки незбагненна тайна.

А за тобою світлий сонця диск

7  Тебе освітлює згори і знизу,

Тобі дарує свій промінний блиск,

Тебе вдягає в золотисту ризу.  

 

Дванадцять зір, блискучих і ясних                                  

Короною чоло твоє вінчають,

І тихе сяйво сіється від них

На Божий світ у радості й відчаю.

У тебе під стопою злющий гад,

Розтоптаний, без їжі і без сили,—

Ти вбила гріх, і зла пекельний чад

Уже не труїть серце помертвіле. 

 

І ми, задивлені у образ твій.                                           

Молитвою Тебе вітаєм, Мати.

Прийми цей дар ласкавості своїй.

Бо кращого тобі не можем дати. 

Ведучий: Радуйся, Радосте Наша, покрий нас від усякого зла чесним твоїм омофором.

Дiво чистая святая,

Украiну збережи

Дай iй долю, дай iй славу,

Весь народ благослови.
 

1-а ведуча: Серед народу свято Покрови мало значно ширший, ніж церковний, ареал дійств. Ясно, що це свято для народу більш загальне, духовне, щось далеко рідніше й вартісніше для душі християнина.

1-а: 
Народу нашого Княгине —
Богородице Діво! 
Свята Покрово України,
Дай нам, щоб ми були щасливі,
Здорові духом й тілом!

2-а:                                                                                      
Ти ж-бо лічиш людські болі —
В містах, селах, в чистім полі —
Від диявольських спокус:
В хаті, в церкві, при престолі,
Де сповняє Твою волю
І прохання сам Ісус.

3-а:                                                                                 
Богородице Маріє —
8.  Найкраща з усіх людей!
Твоя ласка чуда діє
Від віків на Україні,
Ти ключ маєш золотий
Від сердець усіх людей.

4-а:                                                                                  
В сіру осінь чи зимою
До осель наших прилинь!
Стань нам літом чи весною,
Обмий чистою росою,
Пригорни нас до грудей, —
І ніколи не покинь!

5-а: 
Благослови, Пречиста Діво,
Царице неба і землі,
Тисячолітню Україну,
Скріпи її духовну силу.
Щиро молитися Тобі —
Царице неба і землі

Ведучий:                                                                        
Через Пресвяту Діву Марію людині знову відкрилася глибина любові Божої. Відкрилася дорога в Небо, спілкування з небожителями, зі святими Ангелами. Стало можливим для людини все, що благословив Господь, приготував і дарував людині для її користі та спасіння. Відкривається Небо, і Престол херувимський і Пресвята Діва; Церква на землі стає частиною Неба, де ми зустрічаємося з Богом і оновлюємося.

 

Ведуча:

В Україні вшанування Богородиці набуло особливо теплого, ліричного забарвлення. Передусім відзначимо, що Покрова пов’язувалася із заступленням жінок від усякої наруги, Покрова–свято розумілася як захисниця дівочої честі.  

 

Сценка 2

                                                                                                                                     "Свята Покровонько, накрий мою головоньку..."

Ведуча: З Покровом колись на Україні були пов’язані дівочі мрії і сподівання, бо вона покровителька жіночої, а більш всього – дівочої долі. Дівки чекали сватів і молилися: "Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зісталася дівкою"

Дівчина: А мене моя бабуся навчила так молитися і приказувати:
Свята Покровонько,
Покрий мою головоньку
Оце осінню.
Хоч і драною хустиною,
Аби з хорошою дитиною,
Щоб із сторони.
Щоб свекорко як батенько
До мене були,
Свекрівонька як матінка
Мене прийняли,
9.  Щоб діверки та зовиці,
Мов братики і сестриці
До мене були.
Щоб ділечко поробила,
Чужій сім’ї угодила,
Всім мила була,
Не лаяна і не бита,
Нагодована і вкрита
Спатоньки лягла.
(Заглянуло у вікно).
А до нашої хати йдуть свати! Мамо, тато, зустрічайте гостей! (вибігає)
(тричі стукають у двері, входять 2 свата з хлібом, низько кланяються господарям і кладуть хліб на стіл (Шевченко Т.Г. Назар Стодоля. –К., 1985. –С.47-50))

Свати: Дай, боже, вечір добрий господарям цього дому!

Батько: Добрий вечір і вам (кланяється гостям). Просимо сідати. А відкіля се бог вас несе? Може ви охотники які? Може рибалки або, може, вольнії козаки?

Сват1 (тихо підкашлює): І рибалки, і вольнії козаки. Шукаємо звіриного сліду. Ходили –ходили, нічого не знайшли. Аж гульк – назустріч нам іде князь і говорить нам такі речі: "Ей ви, охотники, ловці – молодці, покажіть дружбу. Трапилась мені куниця – красна дівиця; не їм, не п’ю і не сплю, а все думаю, як би її дістати. Поможіть мені її піймати: тоді, чого душа ваша забажає усе просите, усе дам".

Сват2: Ну, нам того і треба. Пішли. Бачимо сліди. Звір наш пішов у двір ваш. Тут застряла наша куниця, в вашій хаті красна дівиця.Оце ж нашому слову кінець, а ви дайте ділу вінець. Кажіть же ділом, чи оддасте, чи нехай ще підросте.

Батько: Що за напасть така! Галю! Чи чуєш! Галю, порадь же мені, що робити з оцими ловцями – молодцями.
(Галя виходить на середину сцени, застидалася, перебирає пальцями фартух)

Батько: Бачите, що ви натворили? Мене, старого, з дочкою пристидили!... Гай-гай! Так ось же що ми зробимо: хліб святий приймаємо, доброго слова не цураємося, а щоб ви нас не лякали, буцім, ми передержуємо куницю, вас пов’яжемо (до Галі) Чи нема в тебе, може, рушників? Не придбала? Не вміла прясти, не вміла шити – в’яжи ж, чим знаєш, - хоч мотузком.
(Галя виходить і заносить на тарелі два вишиті рушники і кладе на хліб, який принесли свати. Підходить до батька, низько кланяється і цілує руку. Бере таріль і підносить сватам – спочатку одному, потім другому. Свати з рушниками в руках низько вклоняються батькові).

Сват1: Спасибі ж батькові, що свою дитину рано будив і усякому добру учив. Спасибі й тобі, дівко, що рано вставала, тонку пряжу пряла, придане дбала.
(Галя по черзі перев’язує через плече сватів).

Сват2: Ну, а князя ти завтра зв’яжеш. Він сам прилетить, як зачує, що так вдало все склалося.

Батько: Проходьте в світлицю. Сядемо за стіл. Поїмо, вип’ємо та за все й домовимось...(виходять).

1в.: Все на сватанні закінчується добре тоді, коли і хлопець, і дівчина згодні на шлюб. А бувало й таке, коли силоміць заставляли брати шлюб з нелюбим.
(На сцені стіл. За столом сидить батько, поруч стоять два свати, Стецько, осторонь – Олексій. Уляна перед матір’ю стоїть на колінах, гірко плаче (За п’єсою Г. Ф. Квітки – Основ’яненка "Сватання на Гончарівці" //Повісті та оповідання. Драматичні твори. К., 1982. –С.447-454.)):

Уляна: Ненечко моя рідненька! У останній раз тебе прошу: не топи свого дитяти!... Дай мені на світі пожити!

Мати: Годі ж, Улясю, годі, донечко! Сьогодні вже не буде. Давай там що є. От тільки не винесеш, то я тебе зроду не била, а тут за патли потягну.

Уляна (проходить в іншу кімнату і до Олексія): Тепер, Олексію, прощай на віки вічні.

Мати: Дурна! Дурна! Так і я не хотіла за свого Прокопа, на стінку лізла: а далі – й нічогісінько.
(Уляна виносить на тарелі рушники і подає їх сватам. Ті перев’язують ними один одного.)

Стецько: Давай же, Улясю, хусточку молодому.

Уляна: Лай, бий, хоч до смерті вбий, а не дам нелюбу хустки!

Стецько: Та чого ти їй у пику дивишся? За патли та в потилицю! (в цей час сват щось шепче Уляні)

Уляна (весела): Зараз, дядьку, зараз!
(Уляна виносить хустку і гарбуз на підносі. Хустку дає Олексію, а гарбуз – Стецьку. А в цей час сват заговорює батька й матір).

Мати (побачивши у Стецька гарбуз): Що се? Що се?

Стецько (заслонивши Олексія і Уляну собою): Гарбуз! Хіба повилазило? Ось бач; хоч покуштуй!

Мати: Та се нас обморочено!

10.  Олексій: Ні, матусенько, се не морока, се правда свята. Таке моє щастя: мені дісталась хустка, а ворогові моєму – гарбуз.

Стецько: Поблагослови їх оцим гарбузом по потилиці.

Мати (плаче): Не бачити нам тепер ні волика, ні корови. Серце болить, як згадаю... (Тим часом батько Уляни садовить Олексія і Уляну за стіл. Сідають і свати.)

Батько: Мерщій давай, мати, страву; пора по чарці.

Стецько: Бач як попарувались! (бере шапку, гарбуз і виходить з хати зі словами): "Кріпачка, зачини двері!"

2в.: Покрова завершує осінні молодіжні "вулиці". Починаються вечорниці, досвітки та весілля, де розважались всі мешканці села. Тому-то говорили "жовтень на весілля багатий". Пора весіль тривала два тижні аж до Пилипівського посту.

Ведуча.
Діво Пресвятая -
Матір матерів,
пригорни до серця
всіх своїх синів.
Освіти їх душі
світлом золотим,
виповни любов'ю
неспокійний дім,
научи, як землю
вберегти від зла,
розумом,діянням
і крилом тепла.
Зоря-зоряниця,
сонце доброти,
землю України
щастям освіти!

 

Учні:  

 

Тебе благаєм, уклінно просим,                                       
До Тебе в небо ми руки зносим.
Прийми нас, Мати, під сій Покров,
Тобі даруєм серце й любов,
Від нужд і горя нас збережи,
В лихій годині нам поможи. 
                                                                                  
За все, за все сьогодні впаду ниць                                 
Перед Тобою, о Небесна Пані.
За всю красу Господніх таємниць,
Що світові такі чужі й незнані.
Я дякую за те, що під хрестом
Колись за мене Ти молила Бога.
Тоді перед зневаженим Христом
А винна у тiм – моя душа убога.
За все минуле і майбутнє теж
Схиляю розум, серце і коліна.
Своїм бажанням не поставлю меж
Лиш через те, що я Твоя дитина.
                                                                                  

Вже стелить шляхом золота Покрова                       
І губить срібну нитку павутин. 
Углиб віків вдивляюся я знову,
У таїнство сьогоденних тут  гостин.
Важкі сади Покровським урожаєм,
І щедре поле в плідності своїй.
Гостей привiтних кожен всяк вітає 
У древньо-юній величі святій.
Іду я мiстом серед свічок кленових,
Що так палають золотим вогнем.
Молюся щиро Пресвятій Покрові, 
Хай рідний край бідою обмине.
Нехай засяють сонцем всi гостини                                             
Ще довгі сотні величальних літ. 
Хай у труді блаженному спочине

Мій рiдний край в Покровському брилі.
 

            
Свята Заступнице! Пречиста Діво!                                   
Ти оповий нас Покровом білим, 
І під опіку візьми Вкраїну, 
Не дай їй впасти знов на коліна. 
Народ наш просить захисту в Тебе, 
Бо Ти - Цариця Землі і Неба, 
Прийми нас ще раз під свій Покров, 
Вкотре благаєм Тебе ми знов 
Ти захисти нам Матір-Вкраїну, 
Не дай зробити з неї руїну, 
З колін підвестись нам поможи, 
Вкраїну вільну нам збережи.

 
Свята Заступнице! Пречиста Діво!                               
Ти оповий нас Покровом білим, 
І під опіку візьми Вкраїну, 
Не дай їй впасти знов на коліна. 
Народ наш просить захисту в Тебе, 
Бо Ти - Цариця Землі і Неба, 
Прийми нас ще раз під свій Покров, 
Вкотре благаєм Тебе ми знов 
Ти захисти нам Матір-Вкраїну, 
Не дай зробити з неї руїну, 
З колін підвестись нам поможи, 
Вкраїну вільну нам збережи.

 

Пiсня «Молитва за Україну»  

 

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ          

1. Моя молитва нехай лине
до Тебе, наче фіміам,
і серце лине безупинно
в чудовий Твій небесний храм.

Приспів:

Боже, я молюсь за Україну,
Боже, молю Тебе за людей.
Ти їх прости, Ти їх спаси
і милість Свою нам яви.
Боже, я знаю, що Ти будеш з нами
в храмі Своєму під небесами.
Радість і мир Ти дарував,
життя за людей вiн  віддав,
в Книгу Життя нас записав!

2. В Своєму Слові Живому
Ти для життя веління дав,
щоб люди всі молились Тому,
хто на хресті за них вмирав.  

 

Ведуча

Дозвольте сьогодні усім побажати                                     
Багато хороших і сонячних літ. 
Так будьте ж здорові! 
І будьте багаті! 
Хай діти радіють у батьківській хаті! 
Нехай розквітають лани і оселі 
Так будьте ж щасливі і будьте веселі!

 

Шануйте всі традицій силу,

Щоб відродити Україну.

З радістю, щирістю, Божою милістю.

З святом Покрови всіх вітаєм!