Виховний захід « Вишивана віками, мов рушник» присвячений українській мові. Сценарій розробила вчитель вищої категорії загальноосвітньої школи «Первоцвіт» міста Львова Бакус Галина Ярославівна. Сценарій може бути використаний в роботі з учнями початкової та середньої школи.

 

В сценарії використані твори та уривки творів таких авторів: Т.Г.Шевченко,           

І. Я.Франко, Леся Українка, В.Стус, В.Симоненко, О. Олесь, М. Рильський, 

Н. Білоцерківець, О. Підсуха, О. Василенко, Н. Красоткіна, Соломія Українець, І.Ф.Гнатюк, Марта Шпак, Світлана Весна. Усі інші слова віршів та пісень є авторськими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель.           Мова творить людину, а людина творить мову.  Людина як особистість -            це  частина народу, крихітна ягідка величезного калинового грона. Народ формує, плекає, леліє і береже свою мову, бо саме мова є його невичерпною душею. Ми – українці, то ж любимо і бережемо своє рідне – українське. І невід’ємною частиною нашого українського є наша українська мова, вишивана, гаптована, мережана, мов рушник, багатьма поколіннями. Допоки жива українська мова, українська вишиванка, доти ми можемо називатися дітьми України.

 

 

Учні заходять в зал під пісню «Діти України». Підспівують за фонограмою.

 

 

Ти українець?

 

Учень 1.                Ти українець? А ти?А ти?

Ти українець чи просто –  Нічого не бачити, тільки рости,

Як придорожнє просо?

 

Учень 2.                Ти українець? А ти?А ти?

Ти українець чи так собі – 

Ніякої віри, надії, мети,

Любові до краю ніякої?

 

Учень 3.                Ти українець? А ти?А ти?

Ти українець чи байдуже, В якому краю виростати й цвісти,

Лиш тільки, щоб сни були райдужні?

 

Учень 4.                Ви українці? А ви?А ви?

Ви українці, панове?

То ж з вірою в серці ідіть до мети Під Божим Законом Любові!

Я - УКРАЇНКА

Я - українка! Так, я – українка.

Горджуся й радію,  Що рідною мовою 

Я володію,

Шевченковим словом 

Умію писати  Слова мелодійні  І вірші складати. Я - українка! 

Живу в Україні, 

На вільній, єдиній  Моїй Батьківщині, Де все мені в радість:  Ліси і садки. 

Озера й річки,

І глибокі ставки,

Лани неосяжні 

І гори, й долини, 

Цвіт білосніжний  У лузі калини. 

В душі моїй солодко 

Грає сопілка, 

Бо я з України,  Бо я - українка!

                      О. Василенко

 

Пісня «Тільки в нас на Україні»

 

  Учень1.           Все має свій початок  

І свій логічний крок –  Не вміючи літати,

Не досягнеш зірок.

Учень2.            Без морозу й дрібної сніжинки                      Не бути білій зимі, А квіти – дрібні балеринки                      Приносять початок весні.

 

 

 Учень 3.         З малої вузької стежини

                    Дорога у світ повела.                    А з чого почнеться людина,                    Що сяйво в душі зберегла?

                             Пісня „ Людина починається з добра” Учень 4               - А що таке добро?

             Кого про це спитати?

 Учень 5.              - Добро - це, Орчику, коли є іграшок багато!

 Учень 6.             - Добро - коли щоранку лежать цукерки на столі,               А не звичайна манка!

Учень 7.               - Добро - коли татусь купив мені нову спідничку.

             І навіть скиглить не прийшлось - купив і черевички!

Учень 8.               - Добро - коли впав на змаганнях не ти,                А твій суперник Дмитрик.

 

Учень 9 .              - І не сором вам, шановні?! Це ж на совість виклик!

 

Учень 10.            - Добро - це радість, добро - це свято!

             Добро - коли родичів й друзів багато!

 Козак 4 .             - Добро - коли ворог не суне , мов чорная хмара

                                  І не краде у тебе твоєї держави

 Матір.                  Коли не сумує матір за сином

І гроном червоним радіє калина.

 

                         .               Танець « Україна»

  «Шевченко».           Добро - коли

«...В своїй хаті своя правда І слава, і воля ...»

                                                                             Т.Г. Шевченко

  «Леся Українка».   Добро - коли

« ... На світі запалає                                                                     

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний промінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень…» 

                               Леся Українка

 

 

 «Іван Франко».   Добро – коли

 «…Щезнуть сльози, сум, нещастя.

Сила родиться й завзяття

Не ридать, а добувать,

Хоч синам, як не собi, Кращу долю в боротьбi.

Вiчний революцйонер – Дух, наука, думка, воля – Не уступить пiтьмi поля.

Не дасть спутатись тепер…»

                                                                                 І.Я. Франко

 

Козак 4.               Добро - коли мовою рідною, діти, Ми можем співати, писать, говорити.

Учень.                  Дідусю, а хіба таке коли бувало,

Щоб рідну мову нам забороняли?

Козак 4.                Бувало, діти, ой бувало ...

На серці важко, як згадаю ...

А ось і браття козаки –       

У них на це свої думки.

                                        Козацький танок

                                 На сцені залишаються чотири козаки.

Козак 1.                Пройшло не мало, мабуть, років,

Як ми воювали,

Як ми свою Україну                                                                                

Пильно рятували.

Козак 2.              Ой красива вона в нас,

Гарна та розкішна,

                            Та ось доля щось у неї                             Не вдалася пишна.

 

Козак 3.               Де не глянь, там ворог суне,

Мов хмари крилаті … Є багато таких ласих  Нами керувати.

 

Козак 1.               Все грабують, роздирають,

Серденько виймають, Мову нашу батьківськую З дому виганяють.

Козак 4.                Та годі вже, не для того

 Ми нині по світу блукаєм,

 Щоб згадувать минуле -

Його вже немає.

Козак1.                Мабуть в Бога заслужили ми на ласку тую, Що це нині по землі ми знову мандруєм. Так вже хочеться нам всім правдоньку пізнати Чи вдалось нашим правнукам ворога здолати.

Козак 2.               Чи жива ще Україна - наша рідна мати?

Козак 3.               Та чи вміють по- вкраїнськи люди розмовляти?

Козак 4.                Певно далі помандруєм - маєм мало часу.

Козак 1.                А так хочеться почути слово рідне наше.

 

Танець «Дівчатка і Мова». Після танцю Мова залишається.

Козак 2.              Здорова будь, дитино мила.

З якого це дива 

Щойно красно веселилась, А тепер журлива?

Як же звуть тебе, красуне? Маєш гарну вроду.

 

 Мова.                 Звуть, дідусю, мене МОВА.                             З українського я роду.

 Козак 4.             Таки жива !  Хвалити Бога.  

Козак 3.              Чому сумуєш ти, небого ?

Мова.                  Чому сумна? Сама не знаю.

А так мені чомусь буває – 

То танцюю, веселюсь і пісень співаю, То раптово мені сум серце обвиває.

І так боляче мені, у грудях тріпоче 

Сльози котяться з очей, а плакать не хочу. 

Потім раптом все проходить, сльози висихають.

                              І веселії думки сум весь проганяють.

Ти, дідусю, вік прожив і багато знаєш,

Може ти мою загадку швидше розгадаєш?

 

Козак 2 .              Просиш тобі помогти? Та як би ж то знати ...  

Пам’ять.              Я вам, друзі, допоможу все це з’ясувати.

 Мова.                 Що за жінка це, дідусю? Я її боюся!

 Козак 3.             Як ти, жінко, порадити у біді нам годна?

 Пам’ять.            Не лякайся мене - я ПАМ’ЯТЬ народна.

                           Все я бачила, все чула і усе я знаю,

І наступним поколінням переповідаю. І тобі, кохана Мово, я допоможу, Чом сумуєш і радієш - я все розкажу.

Не раз тебе воріженьки з дому виганяли, Не раз тобі калинові уста закривали. Твоя пісня на півслові не раз обривалась, А з розкішної краси нелюди сміялись.

Не раз твою вишиванку брудом затирали  І невинну до тюрми за сто замків клали. От тому-то ти сумуєш, Мовонько кохана,

Що болять тебе до нині незліченні рани.

 

Та не слід тобі сьогодні з журбою дружити, Бо сьогодні ти на світі маєш право жити. Ой багато братів й сестер життя положили, Але тебе й України в житті не лишили.

 

Учень.                      Ти не сумуй, печаль облиш,

                               Бо зайва це робота.

Співай душею, веселись,

Радій щохвилі доти,

Допоки в серці юному цвіте 

Любов до України

І рідний край любить завжди Навчає мати сина.

 

 

 Пісня «Ти мій краю»

 

 

Козак 1.             Ой кого там ...

Мова.                 Боже правий !

Козак 1.              І б’ють батогами ...

Пам’ять.             Це Тарас. За тебе, Мово ці криваві рани.

«Шевченко».

Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають.

Чужі люди проганяють, І немає злому

На всій землі безконечній Веселого дому.

                                                                                   Т.Г. Шевченко

Учень1.                Ну щоб, здавалося, слова...

Слова та й голос - більше нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує! Знать од Бога

І голос той і ті слова ідуть між люди.

                                                                                     Т. Г. Шевченко

Учень 2.               Коли окраєць житняка.

Мені, було, давала мати,

Я мусив спершу показати, Чи не брудна моя рука.

                                                                                        І.Ф. Гнатюк

Учень 3.               А коло хліба на столі

На самотканій скатертині  Лежала книга, як святиня:

Людські надії і жалі.

                                                                                         І.Ф. Гнатюк

Учень 4.               То був «Кобзар».

Його не міг ніхто,

                             Не вмивши рук, узяти,

Бо він – святий, казала мати, Він смерть народу переміг.

                                                                            І.Ф. Гнатюк

 

Учень 5.               Дивись, Тарасе, знов війна, В сльозах зажурена калина. І просить захисту одна, Для всіх єдина , Україна. Ми не забули Заповіт, Ми, як колись, рвемо кайдани. У наших крил міцний політ, Нам сили і відваги стане. Реве, як і колись, Дніпро,

На нас вдягли нові окови, А ми за мир, за волю, за добро В сім’ї єдиній, вольній, новій.

                                                                                  С. Українець

Мова.                   І цих хлопців пов'язали…

 

Пам'ять.                  До тюрми запхають.

За те, що тебе не продали, життя  повтрачають.

 

«Симоненко».     « Я для тебе горів, український народе».

                                                                                         В. Симоненко

«Стус».                   «Дозволь мені, мій вечоровий світе,

                             Упасти зерням в рідній стороні.»

   В. Стус

 «Симоненко».      « Народ мій є ! народ мій завжди буде !

    Ніхто не перекреслить мій народ!»

                                                                                   В. Симоненко

  «Стус».             « Народе мій, до тебе я ще верну                               І в смерті обернуся у життя.

 Своїм стражденним і не злим обличчям,

 Як син тобі доземно уклонюся

 І чесно гляну в чесні твої вічі

 Із рідною землею поріднюся.

                                                                                     В.Стус

                                 Пісня «А нам би крила»

Пам’ять.               От тому - то сумувати                         Ти не маєш права,

                       Бо вони за твою радість                         Важко воювали.

Козак.                   І оці маленькі діти 

                       Теж прийшли для того,                      Аби сльози пощезали                        Із личенька твого.

Пісня «Ти живеш»

                               Наша мова

Учень 1.               Мова, наша мова – 

Мова кольорова.

                              В ній гроза травнева

 Й тиша вечорова.

Учень 2.               Мова, наша мова –  Літ минулих повість, 

Вічно юна мудрість,  Сива наша совість.

Учень 3.             Мова, наша мова –  Мрійнику - жар-птиця, Грішнику - спокуса,

Спраглому - криниця.

Учень 4.              А для мене, мово, 

Ти мов синє море, У якому тоне

 І печаль і горе.

 

Учень 5.             Мова, наша мова — Пісня стоголоса,

Нею мріють весни, Нею плаче осінь. Нею марять зими, Нею кличе літо.

В ній криваві рани Й сльози Заповіту.

 

Учень 6.             Я без тебе, мово,

Без зерна полова,

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва,

Як вогонь у серці,

Я несу в майбутнє Невгасиму мову, Слово незабутнє.

                                                                         Ю. Рибчинський 

Учень 7.                 Нас далеко чути,

Нас далеко видно.

Дмуть вітри історії в наші паруси.                                                 

Розвивайся й далі,

Мово наша рідна,

І про нас нащадкам вістку донеси!  

О.Підсуха

                                 Пісня «Не забувай»

Учень1.               Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих - рідна мова.

Вишневих ніжність пелюстків,

Сурма походу світанкова,

Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа.  

М. Рильський

Учень 2.               Купана - цілована, хвилями Дніпровими,  Люблена - голублена сивими дібровами, З колоска пахучого, з кореня цілющого.

Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози.                          

Наша мова.

Н. Білоцерківець

Учень3.	Є слова, що білі-білі, як конвалії квітки, Лагідні, як усміх ранку, ніжносяйні, як зірки. Є слова, як жар пекучі, і отруйні наче чад.    В чарівне якесь намисто ти нанизуєш їх в ряд.                    О.Олесь
Учень 4.	Вишивала неня

Вишивала неня казку, вишивала І стібочки ніжно – ніжно у рядочок клала.                                                         

Вишивала неня пісню дзвінко – срібну,                                                        Кожну ноту, кожне слово клала рівно.                                                            

Вишивала неня мову по словечку,                                                              

Вишиванку готувала для сердечка. У душі нитки барвисті вибирала -                                                                   Вишиванку неня діткам дарувала.                                                                          Гаптувала слово кожне з чистою душею,                                                               Щоб гордилася дитина мовою своєю.                                                               

Вишивала неня мову, вишивала ...                                                                         

І стібочки тепло й ніжно у словечках клала.

                                 Пісня «Мова вишивана»

                                              Сценка «В князівстві слів»

Автор.                  Давним - давно, в князівстві слів                                                                            

Жила князівна - Мова.

Та ось уже багато днів

Була сумна і нездорова.

Мова. Моє князівство все бідніє, Його життя щодня сіріє.

А все тому, що слів чудових                                                               

Зосталось дуже мало в ньому.

Старі слова в роках згубились,

Нові, мабуть, десь забарились. І все довкола не таке:

Не мелодійне, не легке,

Не фантастичне, не крилате,

А нецікаве й сірувате

Слуго мій вірний, помагай, Слова хороші відшукай.

Слуга. Якщо князівна так бажає, То я прохання зачитаю:

«Хай в оселю кожну звістка лине. 

Хай чує всяк - дорослий і дитина.

Князівна просить допомоги.

Хай приведуть всіх тих дороги,  Хто б королівство слів  Прикрасити зумів.

Хто слів нових багато має,

Вас всіх князівна привітає.»

Автор.                  По дорогах і стежинах                                                                                          

До палацу всі спішили І у клуночках усі                                                                              

Несли жменьку свіжих слів.

Воїн.                    Князівно Мово, я - твій воїн.                                                                 

Мішечок мій до краю повен.

Я приніс слова відважні,

Рішучі, мужні і безстрашні, Здолати ворога готове В мішечку цьому кожне слово.

Відважних слів нам треба дуже,                                                          

Тобі я вдячна щиро, друже.

 

Мама.                  Я принесла слова ніжні, 

Милі й ласкаві.

 

Мова.                   О! На такі ми дуже давно вже чекали.

Мама.                   А ще ці слова теплом зігрівають.

Навіть в люті морози не вистигають. Вони і сльози вміють прогнати,

Й щасливу посмішку подарувати.

Мова.                   Ти, певно, фея,

Чи добра чаклунка, дивлюся.

 

Мама.                  Та ні - я просто звичайна, звичайна матуся.

Близька Людина. Принесла і я подарунок тобі.

У мене слова дорогі - дорогі.                                                           

Найдорожчі слова, що не мають ціни                                                                  

І кожній людині щохвилі потрібні вони.

Мова.                 Ти певно багачка,

Раз скарб у мішечок вложила.

Близька Людина. Та ні, я просто звичайна   Близька всім людина.

Байдужість.         І мої слова візьми -

Сніжні, льодянисті.

Бо навіщо тобі стільки

Теплих променистих.

Мені байдужі всі довкола.

Не переймаюся нічим й ніколи.

 

Мова.                Твої слова холодні.

Морозом обвивають.

Мабуть тебе не просто так                                                              

Байдужість називають.

Дарів холодних не приймаю, Бо всі від слів тепла чекають.

Жорстокість.     Ти й мої подарунки, князівно, прийми.

Мова. Чому ж це з мішечка стирчать колючки? Жорстокість.       Вони помагають себе захищати.

Можуть боротись, вміють вбивати.

Часом бувають гостріші ножа,

Їм сила, могутність зовсім не чужа.

Від слів цих щезає мир скрізь та спокій.

Мова. Слова твої гострі, гіркі і жорстокі Вини залишають рани глибокі.

А болю в князівстві нам зовсім не треба.                                                   Тому не візьму я дарунку від тебе.

 

Друг. Візьми й мої слова, князівно.                                                                   

Їх склав в мішечок щиро,рівно.

У них підтримка і допомога.

Вони добродушні, хоч часом і строгі.                                                              

Вони справедливі, без фальші, правдиві.                                                              

Слова ці завжди потрібні людині.

В мішечок слова я надійні поклав.

Мова.                  А хто ти?

 Друг.                  Народ мене другом назвав.

Мова.                 За слова такі я вдячна дуже                             Тобі, відвертий, щирий друже.

 Нещирість.        Навіщо гіркі і холодні слова?!

Від них розболілась душа й голова.

Від них і серденько болить, завмирає.

Ой! І сльоза кришталева стікає!

Як можна дарунки такі дарувати?

Вони заставляють тільки страждати.

Візьми мої слова - легкі, приємні, милі.                                                 

Потрібні кожному в важкій хвилині.

Слова ці солодкі-солодкі, п’янкі, мов медок.                                                   

Від них не повіє й легкий холодок.

Мова.              А й справді солодкі, аж надто п’янкі                             Невже це бувають слова ще такі? Нещирість.       Бувають-бувають, охоче бери

І в скриньку, мов цінність, дарунок склади.                                        

Слова ці найкращі, слова найцінніші                                                                   І найгарніші, і наймиліші...

Мова.                 Звичайно, звичайно, дарунок приймаю,                             Бо слів у князівстві таких я не маю.

 Слуга.               Князівно! Ти не поспішай!

                            Дарунок в скриньку не ховай,

                          Слова, ці спочатку, солодкі такі -                                                                            

Насправді ж солоні, терпкі і гіркі.

Нещирість.         Та що ти говориш? Слуга! Нечупара!

Невже тут командує всяка примара?

 

Мова.                   А й справді, слова ці нещирі і дуже гіркі.                              В князівстві зовсім не потрібні такі!

 

Нещирість.          Подумаєш - невелика втрата!

Мені неважко друзів відшукати.

 

Слуга.                 Зав’яжи мішечки ці, Бо вискочать слова усі.

Мова.                   А що робити з тими,                                       

Що вискочить зуміли?

Слуга.                 А ми їх просто будем уникати.

І їм прийдеться край наш покидати.

Веселка.               По хмаринках, мов по східцях,

До князівства поспішала.

І словечка по лугах я порозсипала.                                                       

Та мій мішечок не порожній, В ньому фарби маю.

У пригоді тобі, мово, стати я бажаю.

Візьму пензель свій чарівний -                                                                      

Він вправно малює -

І усі твої слова радо розмалюю.

Хай заграють різні барви в словах веселково,                                                        Щоб була найкраща в світі                                                                                   

Наша рідна мова.

Сонячні промінці. Ми - веселі стрибунці,

  Яскраві сонця промінці,

  Принесли світла і тепла,   Щоб ти ніжносяйна була.

Щоб слова твої зігрівали, Ніколи тепла не втрачали.

Щоб темінь тривожна і холод зимовий                                                                В словах твоїх, мово, не звучали ніколи.

Веселка. А ви, друзі, не сумуйте, Нам допоможіть.

Кожне слово в рідній мові                                                                                      Яскравим зробіть.

Швидше, швидше, розмалюйте, Колір слову подаруйте.

 

Пісня «Барви для мови»

Мова. Люди! Пам’ятайте! Слова живуть у ваших                душах, думках і вустах. Хай не буде там місця гірким, колючим й холодним словам.

 

Учні. 1. Хай кожне слово, що лине із вашого серця, буде щирим, відвертим, дружнім.

 

2.     В нашому холодному світі так бракує тепла!

Поповніть його іскрами своєї привітної мови.

 

3.     Хай ваша мова буде яскравим променем, що розвіює сіру і важку темряву.

 

4.     Часом у скрутну хвилину бракує підтримки і розради. Хай у                        вашому серці завжди знайдеться життєдайна краплина - ніжне, ласкаве слово.

 

4.     Наповніть своє серце добром і воно заговорить ніжносяйними, чистими і веселковими словами.

 

 

5.     А що ж нам робити з теплими ніжносяйними і кольоровими словами?

Всі разом.           Дарувати людям!

 

Пісня « Даруй слова»

 

 

Учень 1.             Найбільше в світі хочу миру! Миру!

Дзвінкої тиші, квітів аромат…

І посмішку дитячу щиру-щиру,

Щоб між людьми: любов, краса і лад!

 

                   Н.Красоткіна    

Учень 2.             Яке це щастя, коли мирно всюди, І музика чарівна у душі.

Усміхнені і раді світу люди, Тепло ласкаве та ідуть дощі. Краса така, що просто не збагнути, Уся земля радіє і цвіте.

І це не казка. Так повинно бути І все неначе добре, а проте Іде війна.

                 Н.Красоткіна    

Учень 3.             Іде війна… Несе біду повсюди.

Її причину й досі не збагну. За що й чому повинні гинуть люди, Чому сусід затіяв цю війну?

                  Н.Красоткіна   

Учень 4.             Жили ми мирно, мріяли, співали, Отак, як вміли, так собі й жили. Нікого і ніколи не займали, І з цілим світом дружніми були. Несли у світ добро і ласку щиру, І ниву засівали навесні.

Ми прагнули добробуту та миру,

Війна не снилась і в страшному сні.

                  Н.Красоткіна    

Учень 5.             Але вона прийшла, підступна, злісна, І ворог топче хліб, сади, поля. Й обличчя у сусіда ненависне… І від розпуки стогне вся земля.

                   Н.Красоткіна    

Учень 6.             Навіщо ви несете стільки горя,

І сліз гірких, і ненависть свою?

Землі вам мало, може мало моря? Сади б садили у своїм краю… Облагородили б свої поля і ниви — Здоров’я б мали із води й роси…

Й тоді б, напевно, ви були щасливі І стало б більше в світі цім краси…

Н.Красоткіна    

Воїн Світла

Воїн Світла 1.     Я – Воїн Світла. Я не маю зброї.

Та я боротимусь!

Ти чуєш там в Москві,

В твоїм далекому кремлі?*

Так, я боротимусь з тобою

Своїм серденьком із любов'ю!

Хіба любити не дано тобі

Там у далекому кремлі?

 

Воїн Світла 2.       Я – Воїн Світла! – Ні війні!

Візьми мою любов – її багато.

Візьміть і ви, її не забракне,

Ті, що взялися чобітьми топтати І знищувати рідне, не чуже.  Я – Воїн Світла. Я не рвусь до хати,  Де матір із дітьми живуть в спокої.

Я – Воїн Світла – я не хочу бою!

Та я боротимусь зі злом

Своєю ніжністю й добром.

 

Воїн світла 3.        Я – Воїн Світла, Воїн Правди!

Я хочу миру – ні війні,  Де брат вороже дивиться на брата

І в бомбах страх гуркоче по землі!

Я – Воїн Миру. Я не маю «градів».

Я не стрілятиму у ворога ніяк.

Я хочу жити мирно в рідній хаті,

І щоб щасливим поруч був земляк.

Ми переможем, знаю, переможем У цій війні безглуздій і страшній.

Знайдіть любов в своєму серці кожен 

І тут, і там – в далекому кремлі.*

Хай буде спокій, мир, кінець війні!

Пісня «Україна – Мати»

*під словом «кремль» розуміються усі московські організатори військових дій в Україні. Саме тому воно не заслуговує написання з великої літери.                                 

Тексти пісень

Україна – мати

 

1.Кожен день і кожен ранок люди вірять в добрий час. Рідна мати й рідний батько моляться за нас. За щасливу нашу долю, що у неба руках, І за рідну Україну співаю я. | 2р.

 

Приспів.

Ми за волю, ми за мир, за щасливе свято.

Ми за ніжний, ніжний спів у рідненькій хаті. Будемо її щодня вірно захищати,

Бо у нас одна-єдина Україна-мати. | 2р.

 

2

Наші хлопці все готові захищати рідний край, А дівчата синьоокі - в них гарячі серця.

І ніколи вже, повірте, не зламатись нам,

Доки вільна, доки сильна рідна земля. | 2р.

 

Приспів.

 

 

3

Хай же сонце нам сіяє у блакитних небесах.

І майбутнє, і надія нашого життя!

Хай ростуть щасливі діти на усій землі! Хай же лине слава нашій Україні! | 2р.

 

ПРИСПІВ 2р. Україна-мати!

 

 

Слова і музика Марти Шпак

 

 

                    Діти України

 

 Дав нам Бог лани широкі і степи й поля.

 Дав нам Бог гори високі, ріки і моря. 

 Дав нам Бог гаї зелені, пісню солов'я.  Дав нам Бог молитву неба, мамині слова. 

 

 

 

                Приспів.

 

 Діти України, квіти України.

 Діти України, чисті як сльоза.

 Діти України, квіти України.

 Діти України це ти і я.

 Діти України, квіти України. Діти України це ти і я.

 

 Дав нам Бог чудову мову, слово кобзаря.

 Душу сповнену любові, мудрості й добра.  Тож співаймо, українці, разом ти і я,

 Щоби квітами рясними розцвіла земля.

 

Приспів.

 

 

 

                                                                 Світлана Весна

 

           Мова     вишивана

 

Вишивана  віками,    мов  рушник,

І  вічністю  гаптована тендітно

Так,  що жоден звук історії не зник,

А  ти над  образом  страждань  розквітла 

 

               Приспів.

 

Кольорові слова, мов стібки, Притулились до купки ласкаво. Візерунок єднає віки,

А єднати він має чимало.

 

Народ хрести поставив вправно в ряд.

В ній ніжна гладь морів і синь Дніпрова.

Низинкою постав наш Київ град.

Мережані Карпати й Кримські гори.

 

                 Приспів.

 

Ліси зелені,  ніби вартові,

Пильнують лан достиглої пшениці.

З душі твоєї виткані пісні

На дереві життя співають птиці.

                

                 Приспів.

                                                    Г. Бакус

 

 

Ти живеш 

 

Ти живеш,  ти живеш вже віками І сумуєш,  і плачеш,  і борешся ти. І кидав лютий ворог не раз в тебе камінь, Але ти не боялась на бій з ним іти.

 

Ти тендітна і ніжна, мов квітка.

Ти прекрасна веселка у небі яснім. В кольорових словах твоїх чується скрипка І цимбали, і кобза,  і гуслі дідів.

 

Ти не плач, не сумуй, мово рідна.

Волошкові замріяні очі утри. Було темно не раз,  та сіятиме світло, Бо тебе обіцяєм завжди берегти.

 

                                                     Г. Бакус

Ти мій краю

 

Ти мій краю,  калинова колиско,

Чебрецевий подих мого дитинства, Пшеницями пахнуть твої світанки, Солов’ями грає ніч аж до ранку.

 

               Приспів.

 

Я пройдусь по холодній росі,

Доторкнусь до колосся пшениці, Кришталевої вип’ю водиці З джерела твоєї душі. І зроблю із верби я сопілку - Хай лунає пісня дзвінко. Я про тебе, мій зоряний краю, Усім заспіваю усім розкажу.

 

Ти мій краю,  вітер з гір несе волю,

За зірками мавки вгадують долю, У польоті десь сумує лелека,

Ластівками линуть вісті здалеку.

 

               Приспів.

 

Шепіт гаю заколисує річку.

В синім небі в’ється райдуги стрічка.

Менше б чорних доля фарб дарувала,

Менше б сльози струни серця вмивали.

 

                   Приспів.

                                                  Г.Бакус

 

Даруй слова

 

Слово народжується в серці. У кожному серці повсякчас. В душі воно піснею озветься І зачарує і заворожить нас.

 

            Приспів.

 

Даруй слова, приємні і ласкаві, І теплі,  й ніжні,  милі й чарівні. Даруй слова і хай не забуває Ні син,  ні внук,  що це слова землі. На ймення Україна.

 

Слово народжується в думці.

У думці, що швидша за вітри.

І мчить вдалеч,  мов проміння сонця. Отож пильнуй,  що в світ впускаєш ти.

 

               Приспів.

 

Слово,  народжене любов’ю, І слово.  забарвлене в добро, Зуміє розвести фарби болю

Й перемогти в душі та серці зло.

 

               Приспів.

             

                                                Г.Бакус

 

           Не забувай

 

У дусі сердець,  у дзвонах  церков,

У вічного слова криницях

Б’є джерело,  дзвенить джерело На струнах живої водиці.

 

                 Приспів.

 

Не забувай,  не забувай,

У серці завжди пам’ятай

Про рідний край, про рідний край Ти завжди пам’ятай.

Не забувай,  не забувай,

Хто дід і прадід пам’ятай

І мову й пісню, що дарує крила.

 

У вулицях міст, у стінах осель,

У пісні, що вітер співає,

У музиці рік, в мелодії скель Мова землі процвітає.

 

                     Приспів.

 

                                                  Г. Бакус

 

 

А нам би крила

 

Закрились двері,  зімкнулись стіни, Блакитне небо порізали грати. А нам би жити для України, Хіба хотіли ми забагато?

 

          Приспів.

 

Все чуже і повітря, й окови,

Тільки сонце  і небо знайоме, Тільки пісня і братове слово,

Тільки думку не вкрасти нікому.

 

В вікні малому весь світ широкий, А нам би крила, щоб вільно літати. Лиш тільки мрія втратила спокій - Її в неволі не заховати.

 

                    Приспів.

 

                                                      Г. Бакус

 

          Фарби для мови

 

Чарівний пензель візьму у руки - Розмалюю мову. Яскраві стануть слова і звуки - Райдужно-казкові.

 

Заграє промінь в фарбах веселки

На струнах барвистих

І кожне слово рясно омиє Дощик срібно-чистий.

 

       Приспів.

 

Побіжу за місто побіжу за поле, Де веселка у ставочку миє чобітки. Наберу у неї барвів кольорових

Повні відра,  повні жменьки,  повні кулачки.

 

У кожнім слові розквітнуть квіти - Польові царівни. Малюю сонце, тепло і літо Впевнено і рівно.

 

Вкладу штрихи я добра й любові В слово, мов художник. І хай букети слів кольорових В душі малює кожен.

 

       Приспів.

 

                                      Г. Бакус

 

     Тільки в нас на Україні

 

Сонечко світить,  дощик сміється, Райдуга небо вдягнула в вінок. І над землею радісно в’ється Сім кольорових пишних стрічок.

 

          Приспів.

 

Ви погляньте: ніжно - сині Танцюють в хмарах небеса. Тільки в нас на Україні Такі бувають чудеса!

 

Сонях до сонця моргає вранці.

Вбралося поле в золотистий жупан. Ну а калина у вишиванці Всім демонструє тендітний стан.

 

                 Приспів.

 

Дніпро до моря мчить без зупинки, Казку муркоче своїм берегам. Думав спочити хвильку – хвилинку, Шибеник вітер взяв і прогнав.

 

                   Приспів. 

  

                                              Г. Бакус

 

                  

Людина починається з добра

 

Із маленької тихої краплини

Дощ почне свій рішучий сильний крок,  З одинокої ніжної зернини

 Виростає розкішний колосок.

 

             

              Приспів.

 

А людина із щирого слова, З посмішки, ласки й тепла, Із чарівної ніжної мови,

Із любові у серці й добра. 

 

Із промінчика, теплого, ясного, Народився погожий світлий день. Із мелодії джерела дзвінкого

Бере річка мотив своїх пісень.

 

            Приспів.

 

                                             Г. Бакус