Сценарій свята. "Спасибі рідна , що ти у мене є! "

Свято МАТЕРІ
Зала святково прибрана. На задньому плані сцени – ікона Божої Матері, прибрана вишитим рушником. Збоку – заповідь Господня: «Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі», а також плакати зі словами Т. Г. Шевченка: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі.

Виходять двоє ведучих в українських костюмах.
Ведуча 1:
Cлайд 1
Нехай світанок цей травневим святом
Над цілим світом зоряно цвіте.
Хай сяє сонцем в серці слово мати,
Таке незгасне, вічне, молоде ,ясне.

 Дорогі мами, бабусі, гості! Сьогодні ми зібрались у цьому залі, щоб привітати вас зі святом Матері.

Ведуча 2:   Матерів мільйони, але кожна – єдина. Саме їм, найріднішим, наймилішим, присвячуємо сьогодні наші найкращі слова і найніжніші почуття.

Знаю я слово у цілому світі
Краще й тепліше від сонця і квітів.
Слово це пестить, голубить і гріє,
В душу дитячу вселяє надії.
Помандрувало від роду й до роду
І освятило людину й природу.
Хай же це слово завжди буде святом -
Будемо маму свою шанувати.

Ведуча 1: Мама, мати, матуся... Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо ним ми звертаємось до найближчої, найдобрішої, найкращої, наймилішої для нас людини. Тільки вона нічого не пожалкує для своєї дитини, це вона в хвилину небезпеки ніколи не згадає про себе, все віддасть для того, щоб захистити свою дитину, зазнає будь-яких труднощів, щоб жилось їй краще. Віддасть усю свою мудрість душі, тепло свого серця, своє здоров’я .

Ведуча 2: Любов материнська не знає кордонів, страху, сумнівів. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє нас перед безоднею. Мати тяжко страждає, якщо її дітей спіткало лихо, і розквітає, стає молодшою, веселішою, сильнішою, коли бачить, що її діти виросли порядними людьми.

Ти всіх святіша, люба ненько!
Моя ти квіточко біленька,
Моя любове, де причал
Знайшли і радість і печаль.

Моя маленька й неозора,
Моя і втіха, і опора, 
Моя весела і сумна,
Моя небесна і земна.

Мама- це найрідніша людина,

Маму ніхто не замінить мені.

Мама- це подарунок від Бога,

Кожній дитині, що живе на землі.

 

 

 

Пісня  «У моєї мами»
 

Ведуча 1: Слово "мама” росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить вечорова зоря, і гладить по голівці рідна рука. Мати – це захист і притулок для дитини, вона її опора і совість. Все, що є в нас найкращого, все від неї, від рідної неньки.

Ведуча 2: У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, коли травами і квітами замаїться земля, теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері.

Ведуча 1: Молоду американку Анну Джервіс спіткало страшне лихо - передчасно пішла з життя її мати. І донька, скуштувавши сирітської долі, вимріяла думку, аби мали люди на рік один день, коли б усі вшановували і матір-неньку, і матір-землю, і Матір Божу.

Ведуча 2: І полетіли від сироти листи сенаторам. Нарешті, 1914 року Конгрес США ухвалив рішення про проведення в країні нового державного свята – Дня матері.

Ведуча 1: Вперше в Україні це свято відзначали в 1929 році у Галичині. Символом пам'яті в цей день стала квітка на грудях дітей: рожева означала шану живій матері, біла -померлій.

 

Багато в світі різних слів
і різних виразів чимало,
Та найласкавіше із них
І найрідніше слово – мама.

Хоча б яку ти вибрав із доріг,
Хоча б якими ти пішов шляхами,
Та через терни горя і зневір
Ти повертаєшся до мами.

Ці теплі руки і вуста, .
Що так в дитинстві зігрівали.
Це ніжне серце, ніби птах,
Завжди з тобою мандрувало.

   Спіши до неї крізь літа,
  Шануй, люби, не дай тужити,
  Бо лиш вона – і рідна, і свята –
  З тобою вічно буде жити.

Ведуча2: Усе її життя – це безмежна  любов і самопожертва , пробачення провин. Мама створена з добра і любові, …

Ведуча1:…з терпіння і великої  мудрості. ЇЇ золоті руки можуть виконати будь-яку роботу.

Ведуча 2: Ким тільки не може бути мама! Та головне , що усе це вона робить з великою радістю для своїх діток, не чекаючи нагороди.

 Інсценізація «Рахунок для мами»

Автор: Богданчик сидить за столом і щось старанно записує у зошит.

Мама: Що ти пишеш, сину?

Богдан: Рахунок для тебе.

Мама: Цікаво, цікаво! (хоче підглянути)

Богдан: Побачиш, коли я допишу.

 Автор: Хлопчина списав цілий листок , простягнув його мамі і вона почала його читати.

Мама: (читає) Рахунок для мами Богдана, який зробив деяку роботу по господарству і хоче отримати за це певну суму грошей, а саме:

2 рази приніс молоко – 30 коп.

4 рази прибрав у кімнаті – 90 коп.

2 рази помив посуд – 60 коп.

5 разів почистив взуття - 95коп.

3 рази допомагав накривати на стіл – 80 коп.

Це разом – 3 грн..55 коп.

Автор: Мати уважно прочитала цей дивний рахунок, взяла олівець і сказала:

Мама: Я напишу тобі свій рахунок.

Богдан: Твій рахунок?

Мама: Так, невеличкий .

Богдан: Ну, добре , почекаю.

Автор: Мама не довго сиділа над своїм рахунком справилася дуже швидко і віддала синові.

Учень (читає)

Рахунок  Галини Віталіївни синові Богданчику:

12 років для тебе варила їсти – 0 грн. 0 коп.

12 років для тебе прала – 0 грн.0 коп.

50 штанів і курток , сорочок зашила – 0грн.0 коп.

100 ночей просиділа біля тебе, коли ти хворів – 0 грн.0 коп.

Усе разом – 0 грн.0 коп.

Автор: Хлопець уважно прочитав мамин рахунок  і був  здивований:

Богдан: Але, мамо, чому ти скрізь  написала  0 грн. 0 коп..?

Мама: Тому що мати для своєї дитини все робить просто так. Але , якщо ти хочеш , я можу тобі дати ті 3 грн. 50 коп. які ти заслужив.

Автор: Богданчик підхопився  зі свого місця, підбіг до матері , обняв її. і сказав:

Богдан: Ні, ні, мамо… Я не хочу жодної копійки…Прости мені…Я все зрозумів.

Автор: Мама поцілувала сина. Вона ж його любила більше  всіх на світі.

Ведуча1: Мамо! Берегине наша! Це ти тихою колисковою оберігала  мій сон в дитячі літа. Це ти навчала мене жити за законом правди, будила совість, берегла від ганьби, і я стаю на коліна перед любов’ю і добротою, перед мужністю і ніжністю твоєю.

Ведуча2:    Мамо Україно! Богине – берегине долі народної! Це ти в часи лихоліть підносила дух і совість дітей своїх. Це ти трунком степів і гір поїла, сповнюючи  гордістю і відвагою. Це твої згорьовані очі йшли за нами по всіх великотрудних дорогах, не давали забути, хто ми, чи ми діти. І я низько вклоняюсь перед скорботою і величчю твоєю.

Ведуча1:    Щасливі ми, що народилися й живемо на багатій, щедрій землі України. Це земля наших предків. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які сьогодні відроджуються.

   Ведуча2:      Поняття “мати” ,  “рідна земля”, “Батьківщина”  настільки близькі в свідомості українців, що звичним стало для нас словосполучення Батьківщина-мати, ненька- Україна.

Ой маю я три матері та всі три хороші -
Три матері, як три квітки, як три красні рожі.
Перша мати – найрідніша. Що ж іще сказати?
Це ласкава, люба, мила, добра моя мати.
Друга мати – Непорочна, як лілея біла,
Із дитятком-немовлятком Пречистая Діва.
Третя мати – це найкраща на світі країна,
Земля наша, наша славна ненька-Україна.
Світи, сонце, світи, ясне, На міста і села,
Щоб нам наша Україна все була весела!

Ведуча1: Мама …Рідна і прекрасна, оспівана поетами , увічнена художниками.
В усіх народів , в усі віки , жінка – матір була уособленням святості, ніжності і любові.

Ведуча 2: Її  мудрість  поважали  в сім’ї , прислухалися до порад, в яких  знаходили   спокій  і надію…Мамині ласкаві очі завжди дивляться на нас  з любов’ю і  надією.

              Для 3 класу     Хто найбільше любить нас?

                                       Хто найбільше із усіх

Любить нас, дітей малих?

Хто про нас найбільше дбає,

Хто нас щиро доглядає?

Хто, скажи, маленький брате?

Разом

Мати.
Хто готує їсти нам,

Хоч не раз не їсть і сам?

Хто нас чеше і вмиває,

В чисте плаття зодягає?

Хто із вас це буде знати?

Разом

Мати.
Хто, як щось у нас болить,

Цілу ніченьку не спить?

Хто найкращу казку скаже,

Як дитина спати ляже.

Хто співає їй злегенька?

Разом

Ненька.
Хто до школи перший раз

Відпровадив з дому нас?

Хто нам книжку дав у руки.

Заохотив до науки,

Вчив трудитись – працювати?

Разом

Мати.
Хто за руку нас веде.

Як у свято в церкву йде?

Хто молитви нас навчає,

В Бога долі нам благає?

Хто вчить старших поважати?

Разом

Мати.
Хто життя свого за нас

Не жаліє в кожний час?

Хто нас вчить у світі жити,

Вірно Рідний Край  любити,

Рідну мову шанувати?

Разом

Мати.
Браття, сестрички мої,

Не забудьмо ж слів її!

Нашу матір звеличаймо.

Шану – дяку їй віддаймо!
 

До матусі прибіжім –

Разом

Рідна  мамо!-

-Їй скажім,-

Разом

Нам з тобою рай – цей світ!

Нам живи багато літ!                               

Ведуча 1: У житті кожного з нас мама займає особливе місце. Перше , що ми бачимо з’явившись на світ – це мамині ласкаві  очі, чуємо – мамин лагідний голос. Слово, яке вперше вимовляємо – мама…

9. "Мама! Мама!" - гарне слово!
Тільки скажеш - все готове!
"Мамо кашки" - кашка є.
"Мамо чаю" - вже наллє.
"Мамо, спатки!" - вже роздітий
І на ліжку і накритий.
"Мамо, ніжку завяжи!"
"Мамо, казку розкажи!"
"Мама! Мама" - гарне слово,
Тільки скажеш - все готове!

 

11. Лиш відкрию очки сонні –

Мама скаже: «Здрастуй , доню!»

Де така ще мама є?

Мама – сонечко моє.

А коли болить голівка,-

Мама в мене перший лікар.

Де така ще мама є?

Мама  - сонечко моє

Не шкодує мама часу,

Все розказує про Спаса.

Де така ще мама є?

Мама – сонечко моє.

Добре з мамою нам жити,

Як же мами не любити?

Де така ще мама є?

Мама – сонечко моє.

Гей, гуртуймось та злучімся,
Українські діти.
Зранку, змалку вже учімся
Для Вкраїни жити.

Поставаймо пара в пару
У громаду бучну,
Затанцюймо веселенько
Під музику звучну.                       Танець.

 Ведуча 1: Мама і дитина – єдине, нероздільне .Скільки ніжності в очах матері , скільки радості й тривоги за майбутнє своєї дитини.

Дитина і мати. Картина звичайна.
А все ж наче сонця промінням осяяна,
Блакитом мальована, сонцем залита
І стяжками-чаром веселки сповита…
Загорнена в вічність… в безмежні простори
І краща, ніж земних митців архітвори.
В ній все те – найкраще, що має вселенна,
Її малювала рука божественна.
Чисті звуки серця – і біль, і сліз море,
Посвята, і розкіш, і щастя, і горе…
Дитина і Мати. Картина звичайна.
Життя ви нового – велика тайна.

Моя наймиліша з усіх людей ненька,
Тиха, мов голубка, щира й миленька.
Нема в цілім світі, всім вам признаюся,
Кращої, ріднішої, як моя матуся.

Я свою матусю так щиро кохаю,
Що і розказати не вмію, не знаю.
В кожного дитяти найдорожча мати,
Знає це сирітка, ронить сльози зрідка.

  Коли я хворенька, прийде моя ненька,
Тільки раз погляне, – мені легше стане.
Мені все говорить щовечора ненька,
Що я українка, мов квітка пишненька.

Мені все говорить матусенька-душка,
Що я України мала щебетушка.
Не раз коло мене сяде моя мати –
Про славне минуле мені розказати.

Наша мама стіл накрила,
Напекла і наварила.
Стільки страв смачних,
Що не з’їсти їх усіх.
Залишилось ще й на ранок –
Із вечері на сніданок.
Ми сказали коротко: «Наша мама -золотко».

Ведуча 2: Для наших мам ми назавжди залишаємося  єдиними і неповторними. Для вас, дорогенькі матусі, звучить пісня

Ведуча 1: В житті, як на довгій ниві, всяк буває. Бувають дні, коли ви, діти, скоїте щось недобре і мама сердиться на вас. “Але материн гнів, як весняний сніг – рясно впаде, та скоро розтане”. А як ви думаєте, чому?
  Це, мабуть, тому, що матусине серце
Від сонечка брало тепло.
Це, мабуть, тому, що матусине слово,
Як маківка ніжно цвіло.

Пробач мені, лелечко, мамо,
Провини дитячі мої,
Люблю я тебе, моя рідна,
Ласкавії очі твої.

Пробач мені, рідна, хороша,
За біль, що, можливо, завдав
Хай в косах не віє пороша,
А квітами квітне весна.

  Як виросту, мамочко мила,
Дороги твої я встелю
Квітками з весняного дива
За ласку й турботу твою.

  Твоє, матусю дорога,
Святкуємо сьогодні свято.
Зібралась разом дітвора,
Пісень і радості багато.

Та квіти в’януть і словам
Не довго жити-гомоніти.
Від слів цінніші є діла,
І кращі квіти – добрі діти!
Тож розцвітаймо, мов квітки.
Живі, барвисті і правдиві.
А з добрих справ сплетім вінки
І подаруймо мамі милій!

Пісня «Лагідна пісня- мамо-серденько»

Ведуча 2: Щасливий той у кого є бабуся. Вже став крилатим вислів «Є бабуся – є діти». Бабуся, бабусенька – невтомна бджілка. Кажуть, що бабусі більше люблять онуків, ніж власних дітей.

23  У кожного в світі своя є матуся.
У мами і в тата – мої то бабусі. 
Бабусині мами – прабабці мені.
То скільки ж це мам є у нашій сім’ї?
Бабусю моя дорогенька,
Матуся моєї матусі, 
Присядь біля мене близенько,
Я ніжно отак пригорнуся.
На руки твої подивлюся,
Що ніжно голівку ласкають.
Ці руки старенькі та вправні
Все вміють, усюди встигають.

24  Ще сонце не встало,
Ще тільки сіріє –
Мене від світанку
Два сонечка гріють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі –
Це дивляться тепло
Бабусині очі.
Вже сонце схилилось,
Пташки сплять у гаї,
Засну – наді мною ж
Два сонечка сяють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі –
Два сонечка красні,
Бабусині очі.

Ведуча 1:
Прийміть вітання наші щирі,
В житті хай радість розквіта.
Нехай в здоров’ї, щасті й мирі
Проходять всі Ваші літа.
Нехай Марія – Мати Божа
Вас береже від зла й біди,
Хай буде з Вами ласка Божа
Сьогодні, завтра і завжди.

Ведуча 2: В нас бабусі всі чудові.
Красуні всі, чарівні, як весна.
Ми любимо усіх вас, дорогенькі.
А зараз пісня хай для вас луна!

Пісня Про бабусю

Ведуча 1: Скільки б вам не було років – п’ять чи п’ятдесят, – кожному завжди потрібна мама, її ласка, співчуття і розуміння.
     (Звучить мелодія  «Аве Марія» Шуберта)

Земля дочекалась й травиці, і сонця, і цвіту,
Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.
Нічого не треба, нічого не хочу від світу,
Лишень аби мати на білому світі була.
З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,
Шумлять осокори, весняно зітхають гаї,
А мати рідненька стоїть на високім порозі
Та й думає мати: “Як маються діти мої?”
А діти світами, а діти у веснах та в зимах
Приїдуть і скажуть: “Нам двері, матусю, втворіть”.
І доти всі діти живуть по світах молодими,
Допоки чекають, допоки живі матері.

Ви найдорожчі, наймиліші у світі,
Найцінніші люди на землі -
Матері – сади у білім цвіті,
Матері – це хліб наш на столі.
Як же матерів нам не любити,
Як не цінувати працю рук,
Адже це вони нас учать жити,
Щасливо жити, без помилок, мук.
Усі ми вдячні матерям за ласку,
За їхні душі чарівні.
Ми входимо у світ, неначе в казку,
Бо там є добрі, милі, любі матері.

25   Коли буває важко на душі,
Промов, матусе, хоч півслова -
І згасне біль, розсіються дощі,
І сонце усміхнеться знову.
Кохана мамо, ти – найкращий друг,
Моя пораднице єдина.
Я мовчки притулюсь до твоїх ніжних рук -
В очах побачу небо синє…

26   Я знаю, що життя твоє важке -
Біда і жаль, туга і тривоги…
Але ніхто не любить так мене.
Як ти, дана мені від Бога.
Матуся приголубить в мить біди,
Розділить всі важкі дороги.
Спасибі, рідна, що ти у мене є,
Я завжди бігтиму до рідного порогу.
Пісня «Я по хмарці білій»

Ведуча 2:   Серед земних жінок найбільшу повагу і шану віддають тій, що є покровителькою усіх, та матір’ю єдиного – того, в спасенну силу якого вірять усі християни, Сина Божого.
        Не знайти іншого прикладу такого надмилосердя, надтерпеливості, надщедрості, надспівчуття, як у Матері Божої.

Ведуча 1:        До неї прибігають зі своїми жалями, турботами, скаргами, просьбами, молитвами і діти, і матері, і мужновладці, і народ, хворі і дужі, судді і покарані, злорадці і добродії.
       Та молитва дитини приймається нею насамперед.

Є у мене найкраща у світі матуся.
За неї до тебе, Маріє, молюся,
Молюся устами, чистим серденьком,
До тебе, небесна, Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрібними сльозами
Опіки та ласки для рідної мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку і болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ цей, у люди,
Щоб ними раділа – пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, царице, на сонячнім троні.

Ведуча 2:
Хай в день цей ясний добрії діти
Дарують матусям серця і квіти,
Щиру подяку неньці складають
За журби, труди, любов без краю
І присягають все жити чесно,
Щоб заслужити ласку небесну,
А Божа мати в небі радіє:
“Росте народу квіт і надія!”

Ведуча 1:
Що ж , пам’ятаймо , милі діти,
Пам’ятаймо завжди з вами,
Що для нас в цілому світі
Найдорожчі  наші мами.

Ведуча 2:
І маленьким , і  дорослим -
Все дають вони з любов’ю
Ніжне серце, світлий розум,
Сили нашому здоров’ю.

Пісня «Мамо, хай печаль мине»

 

Де взяти слів, щоб вдячність передати
За все добро, за ласку, за любов,
За світ оцей, що нам подарували,
І за тепло, що даруєте знов.
Нехай вас пам’ятають внуки й діти,
Нехай в саду співають солов’ї,
Бажаєм вам за сто в здоров’ї жити,
Добра і щастя в вашому житті.

Нехай стежки пролягають крилато,
Будуть звучні й чисті, як струна,
І щастя не покидає хату,
Як цвіт не покидає весна
Нехай радість, здоров’я та достаток
Падають на вас, неначе вишні цвіт,
Нехай рисує доля з буднів свято,
І Господь Бог дає вам многих літ.

Боже, Отче наш єдиний, Нашу маму збережи,
Її кожну мить й годину у своїх руках держи.
Одаруй її здоровям, в смутку завжди потішай,
В тяжкій праці повсякчасно все життя благословляй.
Дай, щоб люба наша ненька довгі роки прожила,
І здорова, і весела, всім на радість нам цвіла!

Ведуча 1: Шановні мами, ми з великим бажанням приєднуємося сьогодні до щирих привітань ваших  дітей.

Ведуча 2:Прийміть нашу вдячність за вашу відданість і ніжність, терпіння і працю.

Ведуча 1: Нехай любов,  дарована дітям, повернеться сторицею, рясним Божим благословенням!

Ведуча 2: Вам, любі наші матері, щастя земного, здоров'я доброго, хай горе обминає родини ваші, а Матір Божа вас оберігає.

Пісня «А ми бажаєм вам добра»