Сценарій свята «Ти наше диво калинове, кохана українська мово!»

 Сценарій свята «Ти наше диво калинове, кохана українська мово!»

 

Мета: - розкрити красу і багатство української мови;

• показати її необхідність у житті людини;
• розвивати бажання вивчати українську мову;
• виховувати любов і повагу до рідного слова;
• сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, берегти свою національну культуру.

  Обладнання. Приміщення прибрано вишитими рушниками; столи, застелені вишитими скатертинами і заставлені українським посудом; святковий коровай; виставка вишиванок; в центрі – портрет Т. Г. Шевченка; плакати із висловами про мову: «Ти наше диво калинове,

                                      кохана материнська мово!» (Д. Білоус)

  «Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою». (В.Сосюра)

  «Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова». (Ю. Яновський).

                                                

                                                    Хід заходу

 

 Любіть Україну, як сонце любіть,

  Як вітер, і трави, і води,

  В годину щасливу, і в радості мить,

  Любіть у годину негоди!..

              Любіть Україну у сні й наяву,

              Вишневу свою Україну,

              Красу її вічно живу і нову.

              І мову її солов’їну.

  Між братніх народів, мов садом рясним.

  Сіяє вона над віками,

  Любіть Україну всім серцем своїм

  І всіма своїми ділами.

              Любіть у коханні, в труді, і в бою,

              Як пісню, що лине зорею,

              Всім серцем любіть Україну свою

              І вічні ми будемо з нею.

Пісня «Україна»

 Вчитель. Доброго дня, шановні гості! Гостинно просимо на свято рідної мови!.....

 Ведучий. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

                  Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром. 

 

 Учениця. Слово наше скупане в любові.

                   Його почують люди звідусіль,

                   На світлому, як доля, рушникові

                   Дозвольте вам піднести хліб і сіль.

 

Щиро сьогодні усіх ми вітаєм,

Щастя, здоров'я міцного бажаєм!

Радість людську щиро даруєм,

Хлібом і сіллю усіх почастуєм!

 

 

  Кланяються гостям і підносять їм хліб.

  Вчитель. Рідне слово.. Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню. Скільки в тобі материнської лагідності і доброти, мудрості земної. Що може бути дорожчим для людини за рідне слово.

Учениця.

Мова кожного народу

Неповторна - і своя.

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші трелі солов'я.

Учень.

На своїй природній мові

І потоки гомонять.

Зелен-клени у діброві

По-кленовому шумлять.

Учениця.

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту - на віки -

Українську рідну мову

В дар дають мені батьки.

Учень.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина - так, як мати -

Мова в кожного із нас.

Вчитель. Так, рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємось, зачувши рідне слово, скрізь відчуваємо поклик Батьківщини.

 

  Ведуча. Велична, щедра і прекрасна мова!

                Прозора й чиста, як гірська вода –

                Це України мова барвінкова,

                Така багата й вічно молода!

  Ведучий. Вона, як ніжна пісня колискова,

                   Заходить в серце й душу з ранніх літ,

                   Ця мова, наче пташка світанкова,

                   Що гордо лине в свій стрімкий політ

  Вчитель.  Ми народилися і живемо на чудовій, мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося, зачувши рідне слово.

 

 

  Учень. О слово, ти, як дивная сопілка,

                То звеселяєш, то хвилюєш нас,

                Тобі вклонялись Леся Українка

                Й благословенний батько наш Тарас.

  Ведуча. Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська.

  Учениця. Ой, яка чудова українська мова!

                    Де береться все це, звідкіля і як?

                    Є в ній ліс-лісочок, пуща, гай, діброва,

                    Бір, перелісок, чорноліс. Є ще і байрак!

                    І така розкішна і гнучка, як мрія.

 

  Учениця. Від інших мов вона не гірша,

                    Для українців – наймиліша,

                    Пісенна, ніжна і дзвінка,

                    Мова Шевченка і Франка.

                    О слово рідне! Шум дерев!

                    Музика гір блакитнооких,

                    Шовковий спів степів широких.

                    Дніпра між них левиний рев…

 Ведуча. Мова! А що таке мова? Народ говорить, що «слово до слова – зложиться мова». Тарас Шевченко ось як про неї каже:

«Ну щоб, здавалося, слова.

  Слова та й голос – більш нічого,

  А серце б’ється, – ожива,

  Як їх почує!

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати до себе поваги. А любов до рідної мови починається з колиски, з маминої пісні. Бо у ній материнська любов і ласка, світ добра і справедливості, щира віра в магічну силу слова.Молодці, діти, знаєте рідну мову. Але є люди, які її цураються. Ось як про це пише Павло Глазовий.

КУХЛИК                                                             

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші - не мина

Жодної крамниці.

Попросив він: "Покажіть

Кухлик, той, що скраю".

Продавщиця: "Што? Чего?

Я не понімаю?!"

- Кухлик, люба, покажіть,

Той, що з боку смужка.

- Да какой же кухлик здесь,

Єслі єто кружка!

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови:

- В Україні живете

Й не знаєте мови...

Продавщиця теж була

Гостра і бідова.

- У мєня єсть свой язик,

Ні к чему мнє мова!

І сказав їй мудрий дід:

- Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має бідна язика

І не знає мови.

Учениця.

Ти зрікся мови рідної. Тобі

Твоя земля родити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі

Від доторку твого зів'яне!

Ти зрікся мови рідної. Нема

Тепер у тебе роду, ні народу...

Учениця.

Вивчайте мову українську,

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

 

Любіте нашу рідну мову

Беріть до зброї рідне слово.

Ні! Не забули ще слов'яни

Шевченка заклик полум'яний!

 

Бо вона ж така багата,

Українська мова!

Неповторна і крилата,

І така чудова!

 

І цвіте у ній кохання,

Рушники з квітками

Мрії наші і бажання,

Верби над ставками.

 

 

Найрідніше, сокровенне,

Найдорожче в світі.

І святкове, і буденне,

В ній батьки і діти.

 

Не цурайтесь мови, люди,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово, -

Не буде народу...

 

  Вчитель. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, своєю ніжністю і простотою. У них – мамина ласка і любов.

  Учні. В нас, українців, – українська мова!

             В ній найсвітліші, лагідні слова.

             Й матусі ніжна пісня колискова,

             Як сонечко, нас щедро зігріва.

  Мово рідна! Колискова

  Материнська ніжна мово!

  Мово сили й простоти, -

  Гей, яка ж прекрасна ти!

                    І тихо мовляться слова,

                    І шепче зірка вечорова,

                    І чуть як засина трава

                   У колисковій рідній мові.

Вчитель.

А якими прекрасними звертаннями багата наша мова.

Учень.

Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, прекрасні слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

Учениця.

Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

Учень.

Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло.

 

 

 

Учениця.

Татку, татусеньку, таточко, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе обійняти,

Ти мій порадник, заступник і друг!

Учень.

Я до бабусі з любов'ю звертаюсь

Бабцю, бабусю, бабуню моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я!

Учениця.

Й до дідуся я іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястий струмочком біжить

Учень.

Слово могутнє, яка в ньому сила!

Скажеш з любов'ю і - радість росте.

Слово хороше народжує крила,

Ви не забудьте ніколи про те.

Учениця.

Донечко, синку, сестрице, братусю, -

Дружна, велика, щаслива сім'я!

Таточку, мамочко, бабцю, дідусю, -

Мій оберіг і родина моя!

Учениця. Є в нашій мові слова пречудові:

                    Гарні звертання, слова-привітання.

                    Треба їх добре нам запам’ятати

                    І повсякденно у мові вживати.

                    «Доброго ранку!» і «Доброго дня!»

                    Не забувай говорити щодня.

                    А як збираєшся спати лягати,

                    Не забувай «На добраніч!» сказати.

  Учень. Ще, коли навіть дитятко в колибі,

               Мама навчає казати «Спасибі!»

               Слово подяки завжди пам’ятай,

               «Дякую!» – слово частіше вживай!

  Учениця. Слово чарівне відкриє нам казку.

                    Лише скажи тепло й ніжно – «Будь ласка!»,

                    «Прошу!», «Пробачте!» і «Будьте здорові!».

                    Музика лине у кожному слові!

                    Ще й усміхнися при цьому чарівно –

                    Все як у казочці зміниться дивно.

                    Настрій підніметься, стане приємно,

                    Кожен до тебе всміхнеться взаємно.

  Учень. До гарного слова нам треба звикати,

                Щоб мова була як дзвінке джерело.

                Подумай сім раз, перед тим, як сказати,

                Щоб слово твоє людям радість несло.

                Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

                Напоєне ласкою завжди було.

                З добром і любов’ю від серця летіло

                Й до іншого серця зі щирістю йшло.

 

Вчитель. Одна українська приказка говорить: «Ласкавими словами й гадюк чарують». Тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим.

ПІСНЯ «ЛУЧИКИ»

 

  Учениця. Мово українська, мово моя мила!

                    Ти уся із співу, весняних дібров.

                    Ясна – як усмішка, чиста – як сльозинка.

                    Ти моє найбільше щастя і любов.

  Я до тебе, мово, так горнуся щиро.

  У слова вслухаюсь різні і прості.

  Мово моя, мово – найдивніше диво.

  Матінка, схилившись над моїм чолом.

                  Мово, моя мово – мовонька шовкова.

                  У вінку біленькім – світла і легка.

                  Ти для мене завжди бажана й святкова,

                   І мене без тебе на землі нема. (Л. Лужецька)

  Учень. Українська мова!

                Це – щастя і радість,

                Це – ніжність і мрія,

                Це – пісня.

  Ведуча. «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь», – закликає нас великий Кобзар. Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати, стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів’я, пісні. Немає у світі людини, яка б не любила казок і не чула їх.

  Учениця. Із казкою ми вже стрічались не раз,

                    І знову вона завітала до нас,

                    В казках є завжди перешкоди, та знаєм:

                    Для творчих дітей їх ніколи немає!

  Вчитель. Отже, розпочинаємо вікторину «З якої це казки?» 

Вікторина «Спробуй казку відгадати…»

  Не тримали сина й доні

  У своїх вони долонях.

  Тож пішов дідусь у ліс,

  Деревиночку приніс.

  У колисочку поклали,

  Бабця нічку колихала,

  А на ранок в ній синочок

  Та й відкрив розумні очка.

  Як же зветься це хлоп’ятко,

  Любі хлопчики й дівчатка?          («Івасик-Телесик»)

 

  Це маленька горошина

  Принесла в родину сина.

  Мав таку цей хлопець силу,

  Що зміюку підкорила.

  Визволив сестру, братів,

  Простить зради не схотів,

  То ж пішов у світ блукати,

  Долі кращої шукати.

  Відгадайте без підказки,

  Із якої герой казки?                («Котигорошко») 

 

  Дівчина, хоч і кривенька,

  Роботяща, моторненька,

  Як гніздо її спалили,

  То з качками полетіла.

  Всі ви знаєте цю казку,

  То ж назвіть її, будь ласка!          («Кривенька качечка»)

 

  У лисички розкошує

  Спить у ліжку і жирує.

  Цей котюра ну й доскоцький!

  А назвав себе…                        («Пан Коцький»)

 

 

  Ця брехуха – і рогата,

  І баньката й бородата.

  Обдурила свого діда,

  Принесла в родину біди,

  Хату в зайчика украла,

  Жити в домі цьому стала.

  Добрий рак її прогнав

  І зайчика врятував.

  Як же звати цю рогату

  Вередуху бородату?               («Коза-Дереза»)

 

 

  Він любив пісні співати.

  Від звірят усіх тікати.

  Скік! Тут був, і вже – нема!

  І шукать його – дарма!

  Та лисичка його з’їла,

  Ба! Таки перехитрила!            («Колобок»)

 

  Хто журавлика вітав,

  Ще й кашкою пригощав?

  Пригадайте-но, будь ласка,

  Із якої герой казки?                  («Лисичка та Журавель»)

 

  Це який такий бичок,

  Не простий – а третячок,

  Дуже, дуже він був ловкий,

  Упіймав ведмедя, вовка,

  Зайчика, а ще – лисичку,

  Хоч і сам він невеличкий.

  Допоміг і бабі, й діду

  Пережити їхні біди.             («Солом’яний бичок»)

Вчитель. Мово рідна, ти бездонна криниця мудрості народної, невичерпне джерело багатства. Хто приходить до твого джерела, той стає мудрим, багатим, як сама українська земля.

 

  Ведучий. Українці – співучий народ. Кажуть, де три українці, там цілий хор. Споконвіку наші предки мали хист до співу.

 

Учениця.   Українська пісня і сумна, й весела,

                    Лине над Поліссям, в рідній стороні,

                    У долинах, горах, у містах і селах

                    В радості і в горі, в щасті і в біді.

                    Є душа у пісні й серденько гаряче,

                    Що радіє й плаче, бо вона жива!

                    Кажуть, ніби пісню, пісню солов’їну

                    Нашій Україні Бог подарував.

ПІСНЯ «Зоре вечірняя…», «Котику сіренький»

                             Ось небо блакитне

 і сонце в зеніті!

 Моя Україна –

 найкраща у світі.

 

Моя Україна –

 це ліс і озерця,

 безмежні степи

 і чарівні джерельця

 

Красиві пейзажі

і гори високі,

 маленькі струмочки

 і ріки глибокі

 

Сади чарівні,

 мальовничії села,

Моя Україна –

це пісня весела

 

Це щира, багата,

як світ, її мова,

 Така мелодійна,

Крилата чудова

 

ЇЇ обереги –

верба і калина,

Найкраща у світі –

 моя Україна!

 

Бо нам найрідніша

Вітчизна і мати,

То як же нам,

 дітям, її не кохати

 

Вона дорога нам,

 і рідна, і мила,

Бо світ перед нами,

як мати відкрила

 

Вітчизна свята,

 дорога Україна,

Для кожного з нас

ти у світі єдина

 

Звучить декілька акордів мелодії маршу. На її фоні по черзі, один за одним, заходять учасники агітбригади, стають у шеренгу. На останніх акордах мелодії вони стають у нову мізансцену "галочко" і починають свій виступ.

 

 

1-й учасник.
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій і мальовничій землі - на нашій славній Україні!

2-й учасник.
Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини.

3-й учасник.
Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

4-й учасник.
В рідній мові своїй
Мусив вивчити кожне слівце,
Доглядати його,
Як старий садівник деревце.

5-й учасник.
Щоб ніякий хробак
Не точив його ніжні листки,
Щоб у чисті слова
Не в'їдалися зло остюки.

 

6-й учасник.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

7-й учасник.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!

Мова.
Я бачу, бачу, як ви щиро любите рідну мову. А хто ще у вашій школі любить мене так, як ви?

 

Це дуже добре, що вас так багато. А ось у мене є інший список. Це учні, які мають "2" з рідної мови. (показує список). Як ви гадаєте, чому у них стільки двійок?

4-й учасник. Одну хвилиночку, зараз спробуємо усе вам пояснити. Введіть діючу модель двієчника.

Модель
Обережно!

5-й учасник (бере указку і досконально все пояснює).
Модель виконана в натуральну величину. Зовні вона нічим не відрізняється від хорошого учня, але внутрішньо...
А втім, все по порядку. (Показує на голову). Що це по-вашому?

5-й учасник.
Правильно. А що ви знаєте про голову?

6-й учасник.
Одна голова - гарно, а дві краще!

5-й учасник.
Правильно! Але це тільки теоретично. А насправді й від однієї такої голови у вас у всіх голова піде обертом.

Модель.
Тому що ми зі своєї хворої голови на вашу здорову все звалимо.

5-й учасник.
Дивимося далі. Два вуха. Для чого, питається, два?

Модель.
Щоб в одне вухо влітало, а в друге вилітало.

5-й учасник.
Очі...

Модель.
Пара штук!

5-й учасник.
Дивляться на всі чотири сторони, але тільки не в книжку.

Модель.
А що туди дивитися? До сусіда в зошит треба дивитися... Зиркнув, як-небудь списав - і порядок!..

5-й учасник.
Рот, за допомогою якого він часто говорить...

Модель.
А я не вивчив... А я зошит забув... За що двійка?

5-й учасник.
Руки. Вони завжди зайняті сторонньою справою... Ноги...

Модель.
А що це ви мимохідь про руки мої розповіли? Про руки відмінника або хорошиста напевне говорили б години дві. А про мої - мовчок. Та від моїх рук, може, весь клас...

7-й учасник.
Весь клас …Вся школа... Все місто ... наплачеться.

Модель.
Вибиті шибки, зірвані уроки, смикання за коси - хіба це не моїх рук діло?

Разом.
Твоїх, твоїх!

5-й учасник.
Запитання є?

Мова.
А скільки ось таких у вашій школі?

6-й учасник.
Та з десятка два  набереться.

 

5-й учасник.
Ще будуть запитання?

Мова.
Ні! Все ясно!

Тоді відведіть двієчника!

Модель-2.
Та з таким ставленням я і сам піду. Теж мені, моду взяли - критикувати!

(Виходить. Знову учасники агітбригади змінюють мізансцену, стають "журавлиним клином").

7-й учасник.
Спрацювала двійка! Двійка, як міна...

Всі.
Міна уповільненої дії.

6-й учасник.
Сьогодні двійка лише в учительському журналі, або у твоєму щоденнику...

5-й учасник.
А завтра ти отримаєш двійку за кермом літака!

 

 Учні. Мово, моя найчистіша криниця,

             Є і краса, і багатство в тобі.

             Кожен приходить до тебе напитись.

             В радості, в щасті, у тихій журбі.

  Ти з джерела і струмочка дзвінкого,

  З лісу і поля, з квіток і роси.

  З лугу розквітлого, з неба ясного,

  З грому, веселки, світанку, з краси!

             Мужай, прекрасна наша мово,

             Живи, народу віще слово,

             Цвіти над нами веселково,

             Як мир, як щастя, як любов!

  Учні (кожен по одному слову).Ніжна, мила, світанкова,

                                                       Ясна, чиста, колискова,

                                                       Мелодійна, дзвінкотюча,

                                                       Дивна, радісна, співуча,

                                                       Лагідна, жива, казкова,

                                                       Красна, чарівна, шовкова,

                                                       Найдорожча, добра, власна,

                                                       Мудра, сонячна, прекрасна,

                                                       Солов’їна, барвінкова,

  Всі разом (піднімають по одній букві). Українська мова!