Сценарій свята"Українські вечорниці."

Українські вечорниці

МЕТА: 
Ознайомити учнів з   традиціями українського народу, виховувати повагу і любов до народної пісні, народної творчості; вчити розуміти значущість того, що створено народом; розвивати інтерес до рідної землі творчі здібності, артистичність.

Дійові особи: Мати – Катерина, дочка – Маруся, жінки, Микола – наречений Марусі, дід, баба , група дівчат та хлопців .
(святково прибраний зал, на сцені інтер’єр, укр. хата, вбігає Маруся).

Маруся. Матусенько, де ви там! Нікого не має. Мабуть побігла свою куму Наталку кликати на вечорниці.
(звертається до залу)
Доброго вам вечора, люди добрі. Ой, як багато вас тут зібралося! Ви напевно всі хочете побувати на наших вечорницях. Правда?
(виходить господиня).
Катерина. О, а хто це тут без мене хазяйнує? Це ти Марусе? Що це ти тут розповідаєш, балакаєш без зупину. Це вже чиста правда, що в твоєму язику кісток нема!
Маруся. Мамусенько, так, це я розповідаю всім про наші вечорниці. Ой, так хочеться все швидше їх розпочати і вареників наших покуштувати!
Катерина. А в кого це ви, Марусе, хочете проводити вечорниці?
Маруся. Як в кого? Так у нас же, мамусенько. Ми ж з вами домовились.
Катерина. Ніхто зі мною не домовлявся і нічого я не знаю. Знайшли місце де проводити.
Маруся. Мамусенько, та що ви таке говорите. Он подивіться скільки людей зібралося у нас. Що ми їм скажемо. Кажіть чи дозволите в нашій хаті вечорниці проводити? Що люди скажуть, що в цілому селі не знайшлося хати на вечорниці? Раз так, тоді я піду!
(іде до дверей).
Катерина. Ой, Марусе, постривай! Та я ж пожартувала, коли так  то я дозволяю.
Маруся. Що ж ви нам всім голову морочите! Я біжу покличу дівчат та хлопців.
(вибігає з хати)
Катерина. (застиляє стіл, запалює свічку, сідає за столом!)
Ось так завжди. Така вже хитра в мене Маруся, вміє завжди викрутитись! Та ж у мене пішла. Точнісінько, як я була колись молодою.

                 Чути стукіт у двері. Це прийшли старші жінки !
Жінки. Добрий вечір господине!Ми дізнались, що у вас будуть вечорниці і зайшли подивитися. Чи дозволите нам?
Катерина. Ой, жіночки, налякали ви мене! Заходьте, заходьте та сідайте на лаву.
Одна з жінок. О, та ти так гарно прибрала в хаті. Йой, кумонько навіть не здається мені, що я на вечорницях. Хоч і виросла в селі, а на вечорницях ще не була!
Друга жінка. Кумонько, Катерино, та чи ще довго ждати, чи самі почнемо.
Катерина. Давайте почнемо вечорниці. Десь пішла моя Маруся по дівчат тай забарилася. Ох і вредна ж вона, але нічого. Ми її сьогодні провчимо. Почнемо вечорниці без неї, от і буде вона зла.
Третя жінка. Колись, коли ми збирались на вечорницях, то любили співати таку пісню.
                      Пусти мене моя мати.
(жінки співають, чути стукіт у двері).
Дівчата. Тітко Катерино, можна до вас на вечорниці?
Катерина. Заходьте, дівчатонька, прошу

Дівчина. Зичимо, щоб жили багато.

Дівчина Щоб сіяли радість у хаті.

Дівчина Щоб здоров’я мали добре.

Дівчина Пісню й жарт не забували.

Катерина. Дякую, дякую, цокотухи. А новини цікаві принесли?

Дівчина 1.    Розкажу я вам, як я на вечорниці йшла. Якби ви знали, що зі мною було.

Дівчина 2 Розказуй вже!

Дівчина1. Збираюсь я на вечорниці, поки вишивку вбрала, вже зовсім пізно. Виходжу на двір - темно,хоч око виколи! Не встигла за двері вийти, як мене щось за шию, та й до землі. Я хочу піднятись, а воно мене знов до землі.

Дівчина 2 . Треба було перехреститися і тричі плюнути.

Дівчина 1. Та не дало ні перехреститися , ні плюнути. Ой, як воно мене вимучило… було б затовкло на смерть, якби не хлопці.

Дівчина 2. А що хлопці тебе боронили?

Дівчина 1. Та воно почуло людські голоси і само щезло.

Дівчина 2. А що воно таке?

Дівчина 1. Нечиста сила, не знаєш що?

Дівчина2.  Ну, ну, Галюсю, то як та нечиста сила виглядала? В штанях чи в спідниці?Певно, в штанях.

Дівчина 1.Тобі добре сміятися, а в мене мало серце не вискочило.

Дівчина 2. А ну-ну, з котрого боку твоє серце.
Катерина. Я бачу, що ви вмієте весело сміятися, співати, а чи вмієте працювати?
Дівчата. Вміємо.
Катерина. Тоді чи допоможете мені в одній справі .Беріть лущити квасолю.
Маруся. Що це наші хлопці забарилися і музик не ведуть!
(стукіт у двері заходить Микола).
Микола. Добрий вечір у вашій господі!
Маруся. О, Миколо, а я це вас згадую. А де хлопці!
Микола. Та вони в центрі села радяться йти чи не йти.
Маруся. Нічого собі. Так ми оце вечорниці почали, вареників не їмо, чекаємо на них, а вони по селі ходять. Раз таке діло, то ми їх провчимо. Подавайте дівчата вареники і пригощайте всіх. А вони прийдуть, то нехай слину глитають.

Катерина. 
Е ні, Марусенько, почекаємо на хлопців які ж вечорниці без хлопців?
Одна з жінок. 
Оце дівчата, дивлюсь я на вас тай згадую собі, коли я була також молодою, гарною, скільки я хлопців мала. Кожному вміла голову закрутити. (дівчата сміються). Співає пісню “При долині кущ калини”.

(Хлопці на вулиці)

Хлопець Ой, аби не взяв під руки ноги, то був би не втік.

Хлопець  Еге ж, а я собі аби не взяв на плечі, то собака була б полатала штани.

Хлопець  Що це ви , хлопці, захекалися, наче за вами сто вовків гналося?

Хлопець  Та ми ось із Юрком розібрали тин у Романа Палія. Жодного кілка вранці не знайде. Це йому за те, що не пускає Галю на вулицю.

Хлопець  А він почув , ну і спустив свого Бровка.

Хлопець  А ми з Степаном ворота Івана Пісного вкинули у ставок.

Хлопець  А  я бачив, як хлопці викотили комусь воза на  хату і регочуть, аж за поли беруться.

Хлопець  Побешкетували добряче – треба й честь знати.

Хлопець  А тепер куди гайнемо?

Хлопець  Гайда на вечорниці!

                                 Співають пісню «Ой не ходи Грицю»
Маруся. Агов, хто такий?
Перший хлопець. Пес сліпий (гавкає).
Маруся. Не пустимо! Як візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини!
2 хлопець. Та пустіть це ж ми хлопці.
Маруся. Та заходьте вже заходьте!

               (Стук у двері)
Дід. Як почули ми з старою. Що тут так весело, той собі захотіли подивиться на ваші гуляння.
Дівчина. Діду, а давайте з нами затанцюємо.
Дідо. 
Ой, дівчатонька, я вже старий. Але хоч старий, то може ще щось втну.  А давайте разом.(танцюють коломийку, під кінець падають на землю)
Перша жінка. 
Скажу я вам дівчата, ось таке, коли повиростаєте то виходіть заміж  тільки за хлопців з свого села. Бо таких гарних хлопців як у нас ніде нема, правду вам кажу. На собі переконалась. І красиві і роботящі і погуляти вміють.

Дівчина.  Кажуть, тітонько, у Христини Бондарівни сватання сьогодні.

Перша  жінка.  Ні, не чула. А чого нє – нехай іде заміж, хороша вона дівчина, і рушників багато придбала. Нехай і сиротині щастя усміхнеться. Ану дівчата, заспіваймо якої- небудь пісні.

                                    Пісня «Два дубки».
Маруся. 
Дівчата вже пізня година, а ми ще не ворожили. Я знаю таку ворожбу. Для цього беремо дві тарілки з водою. В них кидаємо по листочку з барвінку. Коли листочки розійдуться у різні боки то не бути в цьому році з милим в парі, а коли зійдуться то бути.
2-дівчина. А я вмію так ворожити. Для цього треба 2 сірники. Взяти по одному сірнику в дві руки запалити їх. Якщо головки нахиляться одна до одної, то ми любимо один одного. А якщо ні то не любимось.
3-дівчина. Ой, подивіться, мої зійшлися. Бути мені цього року в парі 
4-дівчина. Дівчата, давайте поворожимо ще так. Для цього треба 4 тарілки, намисто, чарку, мотузку, книжку.
Книжка – розумний чоловік
Намисто – буде дівувати
Чарка – чоловік п’яниця
Мотузка – чоловік буде бити.

Дівчина. А я чула про ворожбу зі свічкою. Напишемо імена, поставимо на край великої тарілки. Запалимо свічку. І до якої стрічки свічка підпливе, такий і буде суджений.

Катерина. А зараз простежу доріжку чобітьми.

Дівчина. Поставте, тітонько, наші чобітки до порога.

Катерина. Першою вийде заміж….

Хлопець  Знаєте панове,хотів я з вами порадитися. Оце надумав женитися. Годі мені бурлакувати, та не знаю, яку мені брати, чи сліпу, чи криву, чи  красиву.

Дівчина. Оце придумав! Дівчата, а давайте перевіримо, чи готові наші парубки до сімейного життя.

Конкурси

1. Хто краще почистить картоплю.
2. Хто краще зможе  пелюшками сповити ляльку.
3. Хто краще пришиє ґудзика.

Дівчина.  Наші хлопці справжні молодці.

Входить пан Калитинський з калитою та квачем

• Я , пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати.
• Добрий вечір, пане Калитинський!
• Доброго здоров’я, пане Коцюбинський1
• Куди ідете?
• Іду калиту кусати.
• А я ж буду по писку писати.
• А я вкушу!
• А я впишу!

Хлопець  А давайте ще заспіваємо.

Співають пісню «А мій милий, вареничків хоче»
Катерина. 
Вже й робота підходить до кінця. Дуже дякую всім що мені допомогли.
Маруся. Тим часом зварились вареники.  Тож прошу усіх до столу.
Приготуйтеся.
                        (подає на стіл,  всі сідають, їдять)
Любі гостоньки, а вареники наші не прості, а з сюрпризом, кому попадеться, тому й повезе (всі пригощаються, жартують).
Дівчина. 
Дівчата, хлопці! Вже пізня година, треба додому вертати.

Жінка. Ну от і закінчилися наші вечорниці. Добре, що діти наші повертаються до минулого.

Жінка. Рідними їм будуть батьківські пороги, і люди, і пам'ять.

Жінка. Ой така то гарна
              Прибрана й багата
              Ніколи не змеркне
             Українська хата.
Співають  «Боже великий єдиний».

«І у вас, і в нас – хай буде гаразд».