Свято Покрови Пресвятої Богородиці

Про матеріал
Свято-театралізоване дійство з використанням національних традицій. Мета:передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистих рис громадян України, які включають у себе національ-ну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.
Перегляд файлу

      Комунальний заклад « Знам'янська спеціальна школа

                                  Кіровоградської обласної ради»

 

 

 

 

                            СВЯТО

 «Покрова Пресвятої Богородиці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Підготувала: Рябич Т.Г.

 

 

 

                                      Знам'янка, 2018 рік  

 

НАЗВА ЗАХОДУ: «Свято Покрови Пресвятої Богородиці»

 

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: свято-театралізоване дійство з викорис-

                                   танням національних традицій

 

ВИХОВНА МЕТА:  передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування

особистих рис громадян України, які включають у себе національ-ну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту; ознайомлення учнів з народними традиціями, виховання поваги та любові до народних традицій та звичаїв, формування  почуття національної гідності та самосвідомості.

 

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: актова зала школи.

 

ОБЛАДНАННЯ: дві ширми, що імітують українсь­ку хату; українська піч, стіл, лави, ук­раїнські рушники, скатертина; глиняний посуд, кошик з овочами; зображення Матері Божої; ук­раїнський віночок; сувій полотна;

для гри «Заплети косу» - 4 набо­ри різнокольорових стрічок довжиною 1,5 м (по З шт.); у кожному наборі 3 стрічки зв'язані з одного боку вузликом;

для гри «Передай вінок у танці» - український віночок.

                                             ХІД  ПРОВЕДЕННЯ

Тихо звучить музика

1-й ведучий

Багряна осінь красить клени,

У золото вбира поля,

І гарно, ніби наречена,

Багрянцем міниться земля.

 

2-й ведучий  

Жовтень. Середина осені. Пора, коли жовтіє листя на деревах і кущах, рудіє трава, схиляють додолу голівки пізні квіти, відліта­ють у вирій останні журавлині ключі, у про­щальному вальсі кружляє багряне листя; а ще це пора, коли в оселю  селянина приходить довгоочікуваний, здобутий важкою літньою працею достаток і відпочинок.

 

1-й ведучий

Мчить осінь над українською землею на своїх золотих конях і везе із собою прекрасні народні свята.

 

2  ведучий

Сьогодні ми святкуємо одне з найбільших народних свят — свято Покрови Пресвятої Богородиці.

 

1-й ведучий

Увесь християнський світ з глибокою любов'ю, вдячністю і надією славить Пресвяту Богородицю, Матір Спасителя світу Ісуса Христа. Шість разів у році наша церква урочисто відзначає свята на честь Діви Марії:

8 січня — Собор Пресвятої Богородиці;

7 квітня — Благовіщення Пресвятої Богородиці;

28 серпня — Успіння Пресвятої Богородиці;

21 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці;

14 жовтня — Покрова Пресвятої Богородиці;

4 грудня — Введення в Храм Пресвятої Богородиці.

 

1-й учень

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітлий раю,

На милосердіє твоє,

Все упованіє моє

На тебе, мати, возлагаю.

Святая сило всіх святих,

Пренепорочная, благая!

(Т. Шевченко)

 

2-й учень

Богородице Маріє, без гріха зачата,

Любить Тебе в Україні майже кожна хата,

Образ Твій є на іконі, в церкві, в хаті, в школі —

Із Ісусиком маленьким в Твоїм святім лоні.

 

3-й учень

Хвала, честь Тобі, Маріє;

Ти — найкраща із людей!

Хоч диявол заздрість сіє, та нічого він не вдіє,

Бо на варті Дух Святий збереже Твоїх дітей.

 

4-й учень

Мати Світла і Любові, Пресвята Покрово!

Дай, щоб були ми здорові: в Хусті, Києві і Львові!

Світи, ясна Зоре красна, озори наш рідний край!

Жодну хату не минай, ласками благословляй!

(о. Василь Прийма).

 

2-й ведучий  

Для нас, українців,  свято Покрови – це свято християнське і національне, воно символізує зв'язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу.

 

1-й ведучий

Саме з цього дня традиційно розпочинаються ве­селі вечорниці, що триватимуть аж до Великодня. Довгими осін­німи та зимовими вечорами збиралася в давнину молодь в одній хаті. Для проведення вечорниць дівчата шукали простору і зруч­ну хату самотньої жінки і йшли до неї просити дозволу «справ­ляти вечорниці». Після взаємної згоди господиню обраної хати молодь називала вже «вечерничина мати» або ж «паніматка».

Запрошуємо вас, шановні гості, завітати на вечорниці до паніматки Олени.

 

Обладнання

Дві ширми, що імітують українсь­ку хату; українська піч, стіл, лави, скриня; ук­раїнські рушники, скатертина; глиняний посуд, кошик з овочами; зображення Матері Божої; ук­раїнський віночок; сувій полотна.

 

 

 

Матеріали

Для гри «Заплети косу» - 4 набо­ри різнокольорових стрічок довжиною 1,5 м (по З шт.). У кожному наборі 3 стрічки зв'язані з одного боку вузликом;

для гри «Передай вінок у танці» - український віночок.

 

Герої театралізованого дійства:

Господиня - тітка Олена

Дівчата - 12 чоловік.

Парубки - 5 чоловік.

Всі учасники дійства одягнені у стилізовані ук­раїнські костюми.

(Актова зала  перероблена на українську хату. Лине музика, заходить господиня).

 

Господиня (пораючись, розмовляє сама із со­бою)

Ну ось і літечко пробігло, як один день! Важка робота в полі закінчилася, можна і перепо­чити! (Звертаючись до глядачів). Нарешті діжда­лися Покрови! Ой і весело сьогодні буде у нас на вечорницях! Недарма ж у народі кажуть: «Були жнива - лежала баба нежива, а прийшла Покрова - вже баба здорова!».

 

(Чується сміх дівчат).

 

Голос. Тітко Олено, пусти на вечорниці!

(Господиня йде відчиняти двері).

 

Господиня. Заходьте, заходьте, дівчата! Хлопці, і ви не цурайтеся моєї хати!

(Лине музика, заходять хлопці та дівчата, кланяються господині).

 

Гурт. Доброго вечора, тітко Олено!

 

1-а дівчина. Слава Богородиці!

 

2-а дівчина. Будьте здорові, щасливі, багаті!

 

3-я дівчина. Вітаємо вас зі святом Покрови!

(Дівчата і хлопці сідають на лави).

 

 

Господиня. Дякую, дякую. Рада, що до мене завітали на Покрову! А чи знає хто серед вас історію цього свята?

 

1-й парубок. Звичайно ж, знаємо!

 

Гурт. Знаємо, знаємо!

 

Господиня. То може й іншим розкажете?

 

1-а дівчина. Залюбки.

 

2-а дівчина. Це трапилось дуже давно.

Царгород, столицю Візантії, оточили араби. У храмі Пресвятої Богородиці, де зберігалися її ризи, правилася всеношна. Серед парафіян ревно молився за охорону міста святий Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Відправа закінчилася, і святий Андрій побачив видіння: від царських дверей ішла, осяяна світлом, при співі великого хору святих, Пресвята Богородиця у супроводі Івана Хрестителя та Івана Богослова.

 

1-й парубок. Мати Божа підійшла до престолу, схилила коліна, довго молилася і вмивалась сльозами. Встала, зняла зі своєї голови преясну хустку-омофор і широко простерла її над народом у церкві. Видіння зникло, і святий Андрій та Епіфан зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла, аби врятувати місто.

 

3-я дівчина. Сталося диво — вороги відступили... Від цієї хустки-покрову й отримало назву свято, а покров з тих пір став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

 

4-а дівчина. Живе і в нашому народі стародавній переказ про диво на подільській землі. До Почаївського монастиря, заснованого після видіння образу Божої Матері у сиву давнину (1240 р), підійшло турецьке військо й оточило його. Монахи і вірні церкви почали ревно молитися, благаючи допомоги у Заступниці. І з'явилася Пресвята Богородиця над монастирем, закривши його своїм омофором від напасників.

 

(Слухається народна пісня "Ой зійшла зоря").

 

2-й парубок.  Це свято дуже шанували запорізькі козаки. Однією з найвеличніших на Січі була церква Покрова Богородиці, яка могла позмагатися коштовностями й оздобленням із ризницею Києво-Печерської лаври. Всередині вражав величезний багатоярусний іконопис із церковними воротами, відлитими з чистого срібла та позолоченими. Центральне місце посідала ікона "Покрова".

 

5-а дівчина. В Україні дуже багато храмів Покрови Пресвятої Богородиці, 59 із них занесено до списку пам'яток архітектури. Більшість із них споруджено у XVIII столітті, деякі — у XVII, XIX.

 

1-а дівчина. А я знаю, що покровом на Покро­ву накривала Матір Божа землю від усяких бід, а кожна мати в Україні старалася благословити своє дитя рано-раненько, промовляючи над дитят­ком такі слова: «Як Матір Божа стоїть над світом, так най стане над тобою усіляке добро. Як Мати Божа, Цариця Небесна, покровом землю усю на­криває, так і я плід лона свого накриваю від уся­кої напасті. Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь!».

 

Господиня. Коли просиш у Матінки Божої за­ступництва добрим серцем - то матимеш його!

 

2-й парубок. А чи не час вам, дівчата, нам ве­селої пісні заспівати?

 

Господиня. А й справді, дівчата, заспівайте для нас.

(Виконується пісня «Україна»).

 

1-й парубок. Так, співають гарно, нічого не ска­жеш! А чи знають наші дівчата прикмети про погоду на Покрову?

 

5-а дівчина. Гадаєш, що не знаємо? То давай проведемо змагання серед дівчат та хлопців на кращого знавця прикмет!

 

1-й парубок. А давай!

 

Гра «Аукціон прикмет»

Умови гри. Глядачі по черзі називають прикме­ти. Той хто останній назвав - перемо­жець.

 

Прикмети

1) Яка погода на Покрову, такою буде і зима.

2) Якщо в цей день сніг не покрив землю - не покриє в листопаді та грудні.

3) Якщо до цього дня не  спаде з вишень листя - на теплу зиму, а звільниться - на сувору.
4) Зранку вітер з півдня, а по обіді із півночі - початок зими буде теплим, але згодом похолодає.

5) Якщо   вітер   з   півдня   низовий   -   зима   буде теплою, з півночі горішній - холодною, із заходу - сніжною;    коли    ж    протягом    дня    вітер
змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.

 

Господиня. Бачу, бачу, прикмети усі добре зна­ють. А цікаво, чи всі вміють веселитися та розва­жатися?

 

1-й парубок. А то!!!   

 

2-а дівчина. Вміємо, вміємо. І самі розважимо­ся, і вас розважимо.

 

Господиня. А коли так, то граймо у гру «Запле­ти косу».

 

Гра «Заплети косу»

Умови гри. Обирають 4 команди по 3 чоловіки. Дівчата в українських костюмах тримають у ру­ках кожна по 3 зв'язані вузликом стрічки. З іншого краю кожну стрічку тримає обраний гра­вець. Як тільки починає грати

музика, команда зі стрічок плете косу. Перемагає та команда, яка першою якісно сплете косу.

 

 

2-й парубок. Чи то гра?! Ви ось із нами у «Ве­селий ланцюжок» пограйте!

 

Дівчата. Хай хлопці грають!

 

Господиня. А що, хлопці, без дівчат ви чогось варті?

 

1-й парубок. Варті! Ось зараз побачите!

 

Господиня. Тоді запрошуємо хлопців до гри!

 

Гра «Веселий ланцюжок»

Умови гри. Беруть участь 2 команди по 10 чо­ловік. Гравець кожної команди повинен оббігти дівчат в українських костюмах, повернутись до команди і взятись за руку з іншим гравцем. Так, бігаючи, гравці поступово утворюють ланцюжок; перемагає та команда, яка першою виконає це завдання.

 

4-а дівчина. Давайте спочинемо, а поки що, гарну пісню заспіваємо!

(Дівчата співають пісню «Летіла зозуля»).

 

 

1-й парубок. Годі вам, дівчата, журливу пісню співати. Заспівайте нам щось

Веселеньке.

 

(Виконується пісня «Ти ж мене підманула»).

 

Господиня. Ой, хороша пісня. Душа радіє, аж танцювати хочеться! Ану, хлопці та дівчата, у ко­ло ставайте, у гру «Передай вінок у танці» грати починайте!

 

 Гра «Передай вінок у танці»

Умови гри. Дівчата, 10-15 чоловік, стоять у колі. Лине музика і вони одна одній передають віночок, який необхідно одягнути на голову, а потім віддати сусідці. Коли музика припиняється, та дівчина у якої лишився віночок виходить із гри. Перемагає учасниця, яка останньою залишить гру.

 

 

 

2-а дівчина. Хлопці, а ми вже для вас веселі жар­ти приготували! Ну-мо, дівчата, розважимо усіх!

 

6-а дівчина.

Стоїть на вулиці Олесь –

Він під дощем промок увесь,

Сусід прикрив його плащем:

Чого ти киснеш під дощем?

Хлоп'як тихенько відповів:

Утік я, дядю, від батьків.

А що там скоїлось страшне?

- Хотіли... викупать мене!..
 

7-а дівчина.

З авоською влетів хлопчак до хати.

Із віка визирав сибірський кіт.

Просили ви канарку відшукати...

Еге, писав об'яву, - каже дід.

Але ж це кіт! А де канарка, сину?

Нам ні до чого забавки пусті!

Не забавки, - пояснює хлопчина, -

- Канарка, діду, тут! Вона в коті!
 

8-а дівчина.

Доки мама пиріжки

Ліпить без упинку,

Я без діла не сиджу –

Пробую начинку.

З'їла сиру зо три ложки,

І калини з'їла трошки.

Потім маку скуштувала,

Жменьку ягід в рот поклала...

Вже готові пиріжки, їсти б, доки свіжі,

Та стомилася я так,

Що вже не до їжі.

 

 9-а дівчина.

Збирає Ліда жолуді в діброві,

Кругом луна її веселий сміх...

Тут підбігає п'ятирічний Вова,

Відерце - смик!

І геть розсипав їх.

Нестерпна кривда охопила Ліду:

- Поганий ти! Розсипав жолуді!
От виросту, за тебе заміж вийду,
Ну, постривай! Узнаєш ти тоді!

 

Парубок. Ну годі вже, годі, бо вас і не перего­вориш! Тепер хлопці заспівають.

(Виконується пісня «Сім шляхів»)

 

Господиня. Гарні та веселі у нас із вами сьогодні вечорниці. А ще вам буде цікаво дізнатись, що з особливим не­терпінням чекали Покрови дівчата, які сподівали­ся на сватів. Щоправда свататися можна було від Семена

(14 вересня), а справляти весілля від Пок­рови до Пилипівських заговин

(27 листопада). Саме від Покрови, тобто з цього дня, дівчата вивішували під стріхою пучки перцю чи калини, обмазували глиною стіни хат, щоб у такий спосіб оповістити - тут є дівчата на виданні.

4-а дівчина. Ці традиції відбилися у народних прислів'ях.

 

Разом.

- Прийшла Пречиста, несе старостів нечиста, а прийшла Покрова - заревіла дівка, як корова.

- Покрова накриває траву листям, землю - снігом, а дівчат - шлюбним вінцем.

 

Господиня. Дівчата навіть зверталися до Пок­ровительки з різноманітними молитвами.

 

(Виходять дівчата і моляться).

 

 

 

Дівчата.

Свята Покровителько,

Покрий мою головоньку

Оце осінню.

Хоч і драною хустиною,

Аби з хорошою людиною.

Щоб із сторони,

Щоб свекорко, як батенько , 

До мене були.

Свекрівонька, як матінка,

Мене прийняли.

Щоб діверки і зовиці,

Мов братики і сестриці,

До мене були.

Щоб ділечко поробила,

Чужій сім'ї догодила,

Всім мила була,

Не лаяна, не бита,

Нагодована і вкрита

Спатоньки лягла.

 

Господиня. А ще, де були дівчата на виданні, вчиняли таке ворожіння. Ненька вдосвіта відчи­няла навстіж сінишні двері й стежила, щоби їх випадком хтось не причинив, а дочка відчиняла ворота на дорогу - «аби свати заходили». На­томість обоє йшли в комору, перекладали наго­товлені рушники для заручин, примовляючи: «На рушнику спати, рушником старостів пов'язати». Після цього ненька відчиняла скриню, розкручу­вала сувій полотна, розстеляючи його аж до поро­га й приказуючи: «Стелися, доріженько, щаслива для молодих і старостів».

(Виконується пісня «Бджоли»)

 

Господиня. Ось так, з піснями, танцями, жар­тами, веселими іграми та забавками проходили вечорниці на Покрову. Прийшов час вечорниць, які молодь проводила аж до Великодня. А ми ба­жаємо усім вам здоров'я, добробуту, злагоди у сімействі, щастя.

 

Разом. І прощаємось до наступних вечорниць!

 

1-й ведучий

Вечорниці у тітки Олени закінчилися, а наше свято продовжується, адже

для охматівчан величне свято Покрови – це храмове свято рідного села.

 

1-й учень

Моє село, серпанком оповите,

До щему наймиліше на землі...

Окрайчик неба у зеленім житі,

Що світиться, мов зірочка, в імлі.

Правічне поле, де медова кашка,

Неначе море сонячне шумить

І вигляда замріяна ромашка,

І волошковий всесвіт жебонить.

 

Лине тиха мелодія. На її фоні учениця читає вірш Бекало З.С.

 

2-й учень

Охматівська благословенная земля !

Без тебе не було б мене на світі.

Ми зараз - пагінці, а згодом вже гілля,

Що зродить плід у сяєві та світлі.

Ми ще засяєм у найвищім злеті

Й лелече випрямим крило,

Зітнем чорнобильськії жала смерті

І ниву долі золоторогим виорем волом!

 

2-й ведучий  

Батьківський дім, батьківська земля - мала Батьківщина.

Тут нас ждуть і батьки, і земля, сюди прагне серце з найдальших куточків світу. Такий закон, закон взаємної любові. І не поруш його, бо як сказав Шевченко: «А хто матір забуває, того Бог карає».

 

1-й ведучий

Моя земля, моя хата, мій Охматів. Ой як же багато зродив цей малий шмат землі Охматівської тих душ людських, що вже відійшли в минуле і нині живущих, і тих, що у світах, і тих, що дома!

 

2-й ведучий 

І всім він Охматів, і батько, і мати, і ждав, і жде всіх, хто з його гнізда.

А з яких же далеких-предалеких часів мостились у цих благодатних місцях лелечі гнізда! З яких часів димівся дим жител людських!

А далеких! Культура Черняхівська, Зарубинецька - це все тут присутнє на цій нашій землі.

От коли народився Охматів - загадка. І ніхто з неї печаті не зняв, щоб узнати це. Є і легенди, і   перекази, і то тільки.

 

3-й учень

Легенда про Охматів

Мільйони назв на світі різних є,

А серед них і дивні, і незвичні.

Охматів - назва давнього села,

Пов'язана із фактом історичним.

Через село тягнувсь Великий шлях,

Татари на обози налітали. І

 заливалися сльозами матері,

Коли дітей їх у неволю гнали.

Давно було це ... Зранена земля,

Потоптана татарською ордою,

Стогнала від набігів навісних,

Вмивалася кривавою сльозою. 

Та сили мав вкраїнський наш народ. 

Піднятися з колін і бути вільним, 

Тому на цьому місці бій гримів.

Відпір дали кочовикам свавільним.

Страшним був бій цей. Тисячі людей

Лишилися поранені у полі.

Лиш стогони «Ох, мати...» чулись скрізь, 

І вороння кружляло на роздоллі.

Із тих часів лишилася для нас

Лиш назва славного села - Охматів. 

І траса на Черкаси у наш час, 

Й історія, яку потрібно знати.

                                             Г.М. Волинець

 

1-й ведучий

Наш земляк з Жашківщини Степан Горошко, цікавий письменник і історик,   вибудував в дослідженнях історичних важливі моменти, важливі як для усієї української історії і власне нашої сільської.

І стосуються вони часів Хмельниччини, двох битв, що відбулись під 

Охматовом. Перша битва, яка і має назву Охматівська, була прелюдією до
визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, а друга - з назвою Дрижиполе, стала символічною для закінчення цієї війни і утвердженні Богданової перемоги.
А відбулася вона в січні 1655 року на Дрижиполі - полі між селами Тетерівка,       
Нагірна і Охматів.

 

4-й учень

 Тепер

Тут не раз і не два

         чорне лихо пройшлося.

Кров синівську й ворожу

          земні увібрали пласти.

А тепер на безмежжі

          пшениця дзвенить аж колоссям.

Та і гріх їй на полі такім не рости !

На Дрижиполі ми

             висіваємо зерна добірні.

Тут за нашу державність

             незабутні бої прогули,  

Щоб нащадки були

             в краю рідному вільні,

Славу предків своїх

              у ділах і серцях берегли.

                                            Петро Власюк

 

2-й ведучий  

Ми пишаємося нашими предками, котрі дали нам життя, одвічну волю.

В нашому селі вічно гуляє вітер козацької слави і величі. Ми гордо з підне-

сенням згадуємо імена тих, хто народився, жив, навчався, працював у селі.

 

1-й ведучий

Доля щедро подарувала Охматову славу двох знаменитих людей – батька і

сина Демуцьких.

 

5-й учень

Порфирій Данилович Демуцький , учень відомого українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка, прожив в Охматові майже 30 років (з 1889 по 1918). Лікар за фахом, він заснував тут лікарський пункт для надання допомоги жителям навколишніх сіл і швидко набув широкої популярності і загальної любові своїм чуйним ставленням до селян. Односельчан він лікував безкоштовно.

 

6-й учень

Але Порфирій Данилович займався не лише медичними справами. Він ще змалку захоплювався народними піснями, а згодом організував в Охматові перший на Україні селянський хор, слава про який пройшла по всій Україні. В репертуарі хору були пісні, що співалися в Охматові та в навколишніх селах.

Хор виступав з концертами в Охматові, Ставищах. Таращі, Умані, Тальному. З великим успіхом проходили виступи хору в Києві. На одному з таких концертів був присутній цар Микола II. В 1897 році хор співав для М.В. Лисенка, який гостював у П. Демуцького.

 

7-й учень

В Охматові минули дитячі роки сина П. Д. Демуцького, радянського кінооператора Данила Порфирійовича Демуцького, який є одним з найперших

операторів української кінематографії. В 1928-1932 роках він працював з О.Довженком, брав участь у створенні кінофільмів «Арсенал», «Земля», «Тарас Шевченко». Кінофільм «Земля».

 

8-й учень

Багато років пройшло з того часу, але традиції, започатковані Порфирієм Даниловичем Демуцьким , продовжують жити в наш час. І хоч нині Охматівський народний хор не такий чисельний (при Демуцькому хор налічував близько 100 чоловік), але співучі охматівці щороку поповнюють свій репертуар, беруть участь в районних та обласних оглядах хорових колективів.

 

2-й ведучий  

І наші учні, старанно наслідуючи приклад славних предків, у піснях

славлять свій рідний край.

 

(Виконується пісня «Батьківщина»)

 

1-й ведучий

На сьогодні наше село вабить до себе диво­вижною пишнотою садків, зеленню верб. Не­зважаючи ні на що: лихоліття, життєві склад­ності, воно живе. Головним життєдайним джерелом є люди, які творять історію, невтом­но працюють, будують, садять садки, орють землю, народжують дітей.

2-й ведучий  

Приємно знати, що в більшості ро­дин панує сердечна теплота і злагода. Ростуть працездатні і шанобливі діти.

 

1-й учень

Стоїш, заціловане всіма вітрами,

Колиска дитинства і пісня душі.

Тут стелеться легко дорога до мами,

Стежина дитинства веде в спориші.

Пісенний мій краю, любов моя вічна,

Тут пам'ять козацька і слава батьків.

Так хочеться довше дивитись у вікна,

 Вдивлятися в очі своїх земляків.

 

2-й учень

З поклоном синівським тобі побажаю

Селянського щастя, не втративши суть,

Хорошої пісні, рясного врожаю,

Лелеки ж побільше хай діток несуть.

 

1-й ведучий

Шановні земляки і гості! Ми щиро дякуємо всім вам. Нехай сьогоднішнє свято зі­гріє ваші серця добром і залишить в них най­кращі спогади. І нехай всіх нас об'єднає любов до рідної землі.

 

(Виконується пісня «Зелений світ»)

 

2-й ведучий  

Хай щастить вам завжди в усьому,

не піддавайтесь серцю злому,

хай Божа Матір допомагає і рідний край оберігає!

 

4-й учень

Народу нашого Княгине —

Богородице Діво!

Свята Покрово України,

Дай нам, щоб ми були щасливі,

Здорові духом й тілом!

 

5-й учень

Ти ж-бо лічиш людські болі —

В містах, селах, в чистім полі —

Від диявольських спокус:

В хаті, в церкві, при престолі,

Де сповняє Твою волю

І прохання сам Ісус.

 

6-й учень

Богородице Маріє —

Найкраща з усіх людей!

Твоя ласка чуда діє

Від віків на Україні,

Ти ключ маєш золотий

Від сердець усіх людей.

 

7-й учень

В сіру осінь чи зимою

До осель наших прилинь!

Стань нам літом чи весною,

Обмий чистою росою,

Пригорни нас до грудей, —

І ніколи не покинь!

 

8-й учень

Благослови, Пречиста Діво,

Царице неба і землі,

Тисячолітню Україну,

Скріпи її духовну силу.

Щиро молитися Тобі —

Царице неба і землі!

               (о. Василь Прийма)

 

1

 

doc
Додано
16 січня
Переглядів
176
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку