Сценарій свята української пісні

CЦЕНАРІЙ

 

Сценарій свята української пісні “Пісня – душа народу”

Обладнання:

        а) записи українських народних пісень;

        б) книжкова виставка; збірки народних пісень;

        в) виставка народних умільців села Давидівка.

 

Звучить українська народна мелодія. На сцені лозунг :

 “В пісні те лише живе,

  Що життя дало”.                                                                                              І.Франко

 

Вступне слово

 Багатьох славних людей викохала у материнській колисці, виростила пирятинська земля, дала крила для високого злету.

Ми гордимося людьми, які розкрили свій талант у нашому селі, прославили себе, рідне село Давидівку, Пирятинщину, рідну Україну великою плідною працею, творчістю.

 Ведуча.  Яке диво дивне — народна пісня! Яку владну силу таїть вона в собі! Вона – серце народу, душа, крила. Витворена народом, пахне травневими дощами, синіми льонами, материними руками. Вона часом потрясає нашу пам’ять, торкнеться нашого серця і добуде чисту сльозину з очей. Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодо­мори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі зли­годні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість. Народна пісня — це ду­ша народу, його історія.

Ведуча. Із прадідівських часів до нас прийшли пісні. Багато століть вони лунають над нашою землею, як живий голос далеких предків.

Україна… Рідний край. Золота чарівна сторона. Земля, рястом уквітчана, зелом закосичена. З давніх-давен линули по світу слава про Україну, її щирий і працьовитий народ, про її лани широкополі, гаї зелені, тихі ріки та озера.

А пісня українська! Мабуть, жоден народ не може назвати такої кількості. Хто не був зачарований нею? Вона завжди натхненна, багата мелодією, безмежна широтою й красою образів. Українська пісня містить у собі чарівну силу, викликає в душі людській найскладніші, найтонші почуття, думки й прагнення. А про мистецьку довершеність і красу українських пісень говорить увесь світ.

 

Клас святково прибраний, пла­кати, вислови про пісню, прислів'я, український рушник, хліб, сіль.

 Звучить фрагмент пісні “Зеленеє жито”  у записі

Добрий день вам, милі люди!

Хай нам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І вас на святі розважати!

 

Ведуча. Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодо­мори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі зли­годні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість. Народна пісня — це ду­ша народу, його історія.

 

Ведуча. Пісня! Як багато вона важить у житті людини!

Пісня — це голос народу, це поетичний вияв його працелюбної вдачі, мрій і прагнень. Про це гарно писав Михайло Стельмах: «Народна пісня землі української — це, насамперед, історія землі української та невмирущість духу народного, це світ надій - сподівань, які не залишають лю­дину в найтяжчі лихоліття».

 

Ведучий. Зароджувалася вона в праці і заба­вах, у календарних обрядах наших предків. Як же до людей прийшла пісня? Існує леген­да про пісню.

Розповідають, що Бог вирішив наділити ді­тей світу талантами. Обдарувавши усіх, підвів­ся Господь Бог зі святого трону і раптом поба­чив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини.

• Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.
• Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.
• Чого ж ти не підійшла до мене? Я всі талан­ти роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, під­нявши правицю, зупинив її.

- Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.

Узяла дівчина Україна дарунок і міцно при­тиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понес­ла вона пісню в народ.

 

ВЕДУЧА. Сьогодні ми зібралися у цьому залі на урочистому вечорі, присвяченому 25-річчю створення народного самодіяльного фольклорно-етнографічного колективу «Горлиця».

Запрошуємо вас усіх, любі наші гості, на теплу і щиру розмову, на гарну українську пісню. Які ж сьогодні гарні гості у нас! Сьогодні вони прийшли до нас. Це фольклорний самодіяльний народний ансамбль “Горлиця”.  Керує ним Надія Василівна Ліневська. Учасники ансамблю - люди різні за фахом і за віком.

Кожна з них має сім’ю, господарство, нелегкі обов’язки. Встигають дати лад всьому, вчасно приходять на репетиції та виступи. Об'єднює їх любов до української пісні.

ВЕДУЧА. Ми запрошуємо вас, шановні, на сцену. Зустрічайте!

• Ліневська Надія Василівна – художній керівник ансамблю «Горлиця»;
• Дем’ян Ольга Миколаївна;
• Желізняк Катерина Павлівна;
• Макаренко Ніна Петрівна;
• Пономаренко Наталія Калістратівна;
• Прокура Олена Кузьмівна;
• Фомінова Ольга Петрівна;
• Циганок Ганна Миколаївна;
• Чичкань Марина Василівна

 

Ювіляри по черзі виходять на сцену.

 

Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах.

В піснях і труд, і даль походу,

І жаль, і усміх, і любов,

І гнів великого народу,

І за народ пролита кров.

В піснях дівоча світла туга

І вільний помах косаря,   

В них юність виникає друга,

Висока світиться зоря.

 

Ведуча.  На жаль, давно немає тих піснетворців, які подарували нам немеркнучі перлини душі своєї. Але ще залишилися люди, які зберегли для нас пісні, що співали їхні діди-прадіди. Пісні їхньої молодості.

У виконанні учнів та учасників ансамблю звучить

 пісня “Зеленеє жито, зелене”.

 

Ведучий.  Як же гарно співають! Народна пісня… Це – ніби цілюще джерело, з якого чим більше п’єш, тим більше пити хочеться, чим більше співаєш, тим більше співати хочеться. Скільки зірок на небі, скільки квітів на землі, стільки й пісень на Україні. Важко порахувати навіть ті пісні, що записані. А скільки ж їх не записано, цих перлин?

 

 

        пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спрагла води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Мій отчий дім, ти дав усе мені,

Моя Вкраїна, піснями багата,

Ввійшла у серце співом голосним,

Як та любов, яку дарує мати.

В репертуарі переважно народні пісні, а також веснянки, обжинкові, весільні. Виконується багато пісень полтавських поетів і композиторів: Д.Луценка, братів Майбород, О. Білаша, А. Жданова.

 

У 1993 році колективу присвоєно почесне звання народного.

 

Ведуча.    Народна пісня зоряно, незгасно,

                  Горить в моєму серці повсякчас

                  Не пломенистим закликом, не гаслом,

                  А променем, що будить сівача,

                  Вона мене виводить на дорогу,

                  Вона мені просвітлює віки,

                  Де радість і печаль мого народу

                  Врослися в древа вічного гілки.

 

ВЕДУЧА. Колектив має численні премії та нагороди.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Учень.  Вона – любов, вона – печаль і втіха,

              Жива душа на виразки душі.

              Поки живе – обереже від лиха

              Понад стежками тихі спориші.

              Але боюсь, боюсь, щоб не збороли,

              В модерну щоб не втиснули труну

              Мого народу пісню чарівну

              З чужих країв залізні рок-ен-роли.

              І я готовий крізь огнисті брили

              Пройти і душу випалить дотла,

              Лише б народна пісня не вмирала,

              Щоб в молодих серцях вона жила.

Ведуча.  І знову ми запрошуємо ансамбль “Горлиця” на сцену. У їх виконанні прозвучить українська народна пісня “Ой розвивайся, та сухий дубе”.

                             Звучить пісня.

 

Ведуча. А зараз ми проведемо унікальне дослідження: прослідкуємо витоки таланту наших учасників ансамблю і попросимо їх заспівати їхні перші «сольні» пісні

Проводиться опитування і триває виступ

_________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Ведуча.  Такого сплеску в музиці і слові,

Вогню такого не передаси

Нічим, крім пісні, посестри любові,

Криниці невичерпної краси.

Не раз плювали нелюди в криницю,

Живлюще забивали джерело,

Але жива вода ламала й крицю –

І знову диво-дивнеє цвіло.

Юначе серце пісня запалила –

Й воно звело орлині два крила,

А в пісні тій співалось про калину,

Яка ото у лузі розцвіла.

Ведуча. А інша, мов висока тополина,

Що в синім небі радощів шука,

У ній лукава славилась дівчина,

Ота, що обдурила козака.

    Звучить пісня “Ти ж мене підманула”

Ведуча.  Якось потрапила до рук книжка нашого земляка – композитора з Полтави Анатолія Жданова.  Багато його пісень взяв на озброєння наш ансамбль. Одна з них – жартівлива пісня “Їхав козак”.

                        Звучить пісня.

Ведуча.  Сила пісні – невичерпна. Ще древні створили надзвичайно поетичні міфи про співака Орфея, який своїми піснями приборкував деяких звірів, змушував рухатися дерева, скелі. Про силу пісні можна сказати і легендою нашого народу про живу воду, котра дарує людям безсмертя. Пісня і є та жива вода. І ця вода проллється зараз до ваших сердець. Вода, яка тече протягом багатьох віків через людські серця.

Ведуча.  Буває пісня тугою налита,

 І туга душу наскрізь пропече.

 Бува така, що наче серед літа

 Срібляста річка в сиву даль тече.

          Присутні слухають пісню “Тече річка невеличка”.

Ведуча.  Ансамбль “Горлиця” – учасник багатьох районних, обласних свят та конкурсів (переможці обласного конкурсу “Сорочинська ярмарка” та “Осіннє золото”), учасник республіканського свята “Осінь весільна”, яке проходило у м.Києві. Вони є дипломантами республіканського свята “Любителів сала -2002”, яке відбувалось у місті Ромни, та міжнародного фестивалю «Берегиня - 2007», яке відбувалось у Луцьку. Жодне свято у селі не проходить без цих співучих дівчат.

У виконанні ансамблю прозвучить старовинна народна пісня “Ой вишенько - черешенько”.

Ансамбль бере участь у найрізноманітніших конкурсах, фестивалях. Знає і свято береже народні звичаї та традиції.

ВЕДУЧА. На сцену запрошуємо сільського голову Литвиненка Михайла Петровича.

 

 

До вітального слова запрошуємо_________________________________

 

Ведуча.  Коли палає даль багряно,

Відбившись в заводях ріки.

Здається, голосу Бояна

Уже не чути крізь віки.

Та раптом щось зламало мури –

Неначе гуслі чи бандура,

Переганя струна струну.

Переливається в луну.

І ми збагнули вранці-рано:

Ні, не вмирає дух Бояна,

Озветься десь у глибині –

То у тобі, то у мені.

І озивається віки

У плесі вічної ріки.

Ведуча.  Співає “Горлиця” різні пісні: сумні, веселі, жартівливі, про нещасну долю дівчини. Багато старовинних пісень знов відродилися і лунають з уст цих чарівних жіночок. Одна із таких пісень, записаних у нашому селі Давидівка, прозвучить зараз.

              Звучить пісня “Тихесенько в хатиночці”

Цієї осені в наше село до учасників ансамблю приїздила сама Оксана Пекун, народна артистка України,   ведуча телепередачі «Фольк-music», зі своєю знімальною групою.

Ведуча. На сьогоднішнє свята завітали і наші земляки – народний самодіяльний фольклорно-етнографічний колектив «Древо» з Крячківки, якому виповнилося 50 років з дня створення . Керівник Попко Ганна Якимівна.

Триває вітання

      ________________________________________________________________

__________________________________________________________________

 

 

 

Ведуча. З ювілеєм вітають учасники народного самодіяльного фольклорного ансамблю «Заспів» Сасинівського Будинку культури, яким у цьому році виповнюється 35 років їх творчої діяльності. Керівник Тетяна Гузевська

Триває вітання

      ________________________________________________________________

__________________________________________________________________

 

Ведуча.  Не можна уявити Україну з її розкішними ланами і квітучими садами, українською щедрістю і добротою без співучих колядок і щедрівок, купальських і весільних пісень, в яких народний дотеп і жарт, дзвінкий сміх і мудрість. Вони живуть вічно в живому слові народу.

Учні показують інсценізацію пісні “Ой там на товчку, на базарі”.

Ведуча.  Ми без пісень безкрилими були б,

 Каліками б тинялися по світу.

 Нас би вогонь пожадливо палив

 І пилюгою засипав нас вітер.

Ведуча.  А так: коли на сонце ляже тінь,

Коли колючий шлях ляга під ноги,

Ми піснею освітим далечінь

І піснею відгонимо тривоги.

І ми весняно духом оживем,

В любов пречисту стежку прокладаєм.

І вже политі силою пливем,

І вже ясної долі виглядаєм

Ведуча.  А ще лицарські згадуєм літа,

              Де проростала воля золота.

        Звучить пісня “В кінці греблі шумлять верби”.

Ведуча.  Історія вписує в сторінки нові прізвища, імена, але навіки залишаються в ній Голота і Байда, Самійло Кішка і Морозенко, як приклад наснаги, мужності і героїзму для багатьох поколінь. Вони живуть щоденно, щогодини в живому слові українського народу. Прислухайся до народної пісні. Зупинись і розважливо вдивись в її глибочінь. І ти побачиш благородний лицарський образ свого предка, красу свого сучасника, духовну велич нашого народу.

Ведучий.  Пісня – наш паспорт вічний,

Пропуск у білий світ…

Ми не ховали обличчя.

Гордо йшли сотні літ.

Завжди ми накривали

Дружби ясні столи.

Нас по піснях пізнавали,

Де б ми таки не були.

Райдуга в небі висне,

Граючи в плесах вод.

Всі разом:  Доки живе наша пісня,

Доти живе й народ. 

 Ведуча.  Візитною карткою ансамблю є пісня “Тіточка Ярина”, яку ви зараз і почуєте.

Ведуча.  От і закінчується наше свято української народної пісні, родинна зустріч у колі шанувальників колективу, друзів та поціновувачів народного самодіяльного фольклорно-етнографічного ансамблю «Горлиця».

Дякуємо всім гостям, друзям, фольклорним колективам, шанувальникам, що прийшли побажати всіх гараздів ювілярам.

Дякуємо за організацію святкового дійства ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

Співаймо скрізь і завжди, бережімо й передаваймо з роду в рід багатство й красу нашої пісні. І хочеться всім побажати: неможливе  - хай  здійсниться, давня мрія – хай збудеться, а пісня назавжди залишиться, бо без пісні на Україні не буває свята.

До побачення. До нових зустрічей.

На закінчення всі разом (дорослі й діти) співають пісню “І у вас, і у нас хай буде гаразд”.

Звучать українські народні пісні.