Урок позакласного читання у 8 класі. А.Багряна. Маленька Ляпутета

Урок української літератури у 8 класі ПЧ № 3. «Життя видатних дітей» (Анна Багряна про Марію Заньковецьку)

Серія «Життя видатних дітей». нагадує колишню відому літературну серію «Життя видатних людей». Створена вона сучасними письменниками, лауреатами численних літературних конкурсів. Видається з 2007 року.

. Анна Багряна — поетеса, прозаїк, драматург, перекладачка. Народилася 24 березня 1981 року в місті Фастів Київської області.

Закінчила Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка(спеціальність: українська мова та література). Працювала редактором телекомпанії «ЮАна». автором та ведучою телепередачі «Гармонія душі». старшим редактором Всесвітньої служби радіомовлення України, головним спеціалістом Національної Спілки письменників України з роботи з молодими авторами, головним редактором часопису «Гранословіє».2006-2008 — Голова Всеукраїнської Ліги українських жінок.2006-2009 — Секретар Ради Національної Спілки письменників України.

Автор поетичних книг: «Суцвіття слів». (Київ, 2000), «Поміж бузкових снів». (Київ, 2002), «Між богами і нами». (Київ, 2005), «Мандрівка линвою/Spacer роІіnіе». (у співавторстві з В. Песткою, Львів, 2008), «Інші лінії». (Київ, 2009), «Замовляння із любові». (Луцьк, 2011); романів: «Етимологія крові». (Київ, 2008), «Дивна така любов». (Київ, 2010, в перекладі македонською — Скоп’є, 2011), «Дошкуляка». (Київ, 2012); книги для дітей «Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько». (серія «Життя видатних дітей». Київ, 2010); збірки драматичних творів «П’єси». (у перекладі македонською — Штіп, Р. Македонія, 2011, сербською — Смедерево, Сербія, 2012); книжок перекладів поезій Єлисавети Багряної, Дори Габе, Димитра Христова, Рісто Василевскі, Стона Келменді, Бояна Ангелова. Упорядник і перекладач антології «Сучасна поезія Македонії».

«Маленька Ляпутета»( Анна Багряна про дитинство Марії Заньковецької) https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=15410&page=2

Заньковецька (Адасовська) Марія Костянтинівна (3.08.1854- 4.10.1934) — велика українська актриса, першою в Україні удостоєна звання народної артистки республіки (1922). Народилася в старій дворянській сім’ї вс. Заньках тепер Ніжинського району Чернігівської області. Освіту одержала в приватному пансіонаті в Чернігові. З юних років виступала в аматорських виставах і концертах. Замість вступу в консерваторію дружина артилерійського офіцера Хлистова, Марія Костянтинівна, переїхала в Бендери (Бессарабія), куди було переведено на службу її чоловіка. Там вона познайомилася з Миколою Тобілевичем (пізніше Садовський), жадібно вивчала українську та світову літературу, готувала себе до омріяних з дитинства виступів на сцені. Незважаючи на категоричну заборону батьків та чоловіка виступати на сцені, Марія рвалася до неї. Для цього довелося залишити родину та розлучитися із чоловіком.

Під керівництвом Марка Кропивницького невтомно працювала над удосконаленням своєї акторської майстерності. Історична подія у її житті відбулася 27 жовтня 1882 року на сцені Єлизаветградського театру в ролі Наталки («Наталка Полтавка». у трупі Кропивницького. З інтерв’ю кореспонденту однієї з газет, даного у Єлизаветграді у 1914 році: «Мій дебют на українській сцені був у Єлизаветграді… Я виступила в «Наталці Полтавці». Я хвилювалася у першій дії, не чула свого голосу, коли співала «Віють вітри». За кулісами я від хвилювання впала і пам’ятаю, як заметушилися усі навколо мене… У другій дії я вже оволоділа собою і твердо вела свою роль».

До останніх років життя видатна актриса цікавилася драматургією та розвитком театру, жила його інтересами, раділа з успіхів. Її квартира в Києві по вулиці Червоноармійській, 121 (тепер там облаштовано меморіальний музей Заньковецької) була своєрідним університетом мистецтв. За порадами до неї часто приходили Панас Саксаганський, Іван Мар’яненко, Оксана Петрусенко, Гнат Юра, Наталія Ужвій. Особливо часто бував Іван Козловський. Вечорами між ними відбувалися довгі задушевні розмови, які завжди закінчувалися піснею.15 грудня 1922 року театральна громадськість Києва відзначала 40-річчя сценічної діяльності Марії Заньковецької. Урочистості проходили в театрі, якому до цієї дати було присвоєно ім’я Заньковецької, а самій актрисі — звання народної артистки республіки, першій в Україні. Того дня Марія Костянтинівна останній раз виступила на сцені в ролі, з якою чотири десятиліття тому дебютувала у Єлизаветграді й неперевершений образ якої творила впродовж усього свого театрального життя — нев’янучої Наталки Полтавки

Не стало генія української сцени 4 жовтня 1934 року. Поховали її на Байковому кладовищі поряд із соратником по сцені й чоловіком Миколою Садовським. Столиця не забуває видатну акторку. На відзнаку десятих роковин від дня смерті Заньковецької її іменем назвали одну з вулиць у центрі міста, а 1974 року в Першотравневому парку їй встановлено паркову скульптуру із бронзи та граніту. З 1960 року в Києві діє меморіальний музей М. Заньковецької.

Прочитати уривки з книги А. Багряної «Маленька Ляпутета» за посиланням https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=15410&page=2 Скласти конспект або заповнити сторінку читацького щоденника, опрацювавши матеріал презентації