Сценарій свята "Великодні дзвони"

ВЕЛИКДЕНЬ – Великий День

Мета: Сприяти шануванню рідних народних звичаїв та поширенню знань про давньоукраїнське походження Великоднього свята.

Ведуча 1

Весна – найпрекрасніша пора року. З її приходом оживає природа, повертаються із далеких країв птахи, земля одягається в зелень, квітнуть сади, перегукуються пташиним співом гаї. Прийшла весна!

 

Лунає пташиний спів. Вихід весни

 Весна

Люблю весну, та хто її не любить,

Коли життя цвіте, як пишний сад.

І, мов у сні, шепочуть листя губи.

І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,

Коли рида од щастя соловей,

І заглядає сонце від повіки

У тишині задуманих алей…

Люблю, коли блукає місяць в травах

Хатини білить променем своїм

І п’є тепло ночей ласкавих,

А на лугах пливе туманів дим.

Весна вдягла у зелень віти в дуба.

Уже курличуть в небі журавлі,

Люблю весну, та хто її не любить

На цій чудесній, радісній землі!

Ведучий 2

На ранньому скоромному столі.

Великдень всіх нас на гостину просить,

Малює сонце, полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить:

 

 

Дівчина 1

Спасибі тобі, Боже,

Що з зимою розпрощались,

Що весни діждались!

 

Дівчина 2

Ой весно, весно, днем красна,

Що ти нам, весно, принесла?

 

Весна

Принесла вам жита,

Принесла вам цвіту

У ваші таночки,

Щоб сплели віночки!

А ще вам принесла

Сонця багато,

Радості в хату

Великодні свята.

Щоб пекли паски

І співали гаївки.

Та й писали писанки:

Щоб багато мати,

Всім на щастя дарувати.

                         

                            Танець

 

Ведуча 1

Разом із пробудженням природи від  зимового сну в Україні починається весняний цикл народних свят. На цей період припадає одне з найбільших після Різдва християнських свят – Великдень, початки якого сягають в Х століття. Це світле й радісне свято Воскресіння Сина Божого – Ісуса Христа. Тому і захід наш має назву «Великодні дзвони» і проводимо ми його напередодні великого свята Пасхи.

 

Ведучий 2

Колись наші предки слов’яни урочисто святкували відродження, оновлення природи, співаючи хвалу богові сонця Ярилу. Цей день вважали надзвичайним, особливим, великим, звідси й назва Великдень.

 

 

 

 

 

Ведуча 1

День святкування Пасхи не сталий. Це завжди перша неділя після весняного повного місяця і завжди після 21 березня, дня весняного рівнодення.

 

Ведучий 2

Готуючись до свята Воскресіння Ісуса Христа, віруючі очищають душу від скверни, каються в гріхах, суворо дотримуючись Великого посту, який триває сім тижнів. У цей час вживають лише пісні страви, уникають будь-яких розваг, тому що 40 днів Христос постив у пустелі перед тим, як почати проповідувати.

 

Ведуча 1

Остання перед Великоднем неділя називається Вербною або Квітною. Цього дня святять вербу. Відомо, що коли Христос їхав на віслюку в Єрусалим зі своїми учнями, люди дорогою його гучно вітали, ламали пальмові гілки й кидали до ніг. Відтоді й святять гілля дерев у цю неділю. Оскільки в нас в Україні пальма не росте, наші предки вибрали вербу.

 

Ведучий 2

Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Під кінець відправи священик кропить його свяченою водою, а діти намагаються якнайшвидше дістати гілочку й тут таки проковтнути кілька «котиків» – «щоб горло не боліло».

 

Ведуча 1

Господарі, повертаючись із церкви зі свяченою вербою, не заходили до хати,  а відразу йшли на город і садили там гілочки або, якщо були близько, – то в полі «на вжиток». Решту ставили на покуті під святими образами.

 

 

 

 

 

 

Ведучий 2

Коли, ввійшовши до хати, заставали когось, хто проспав вранішню службу, його били свяченою вербою, промовляючи:

Не я б’ю – верба б’є!

За тиждень Великдень,

Недалечко червоне яєчко!

Будь великий як верба,

А здоровий як вода,

А багатий як земля!

 Ведуча 1

І не випадково з вербою в нашого народу пов’язано так багато. Верба є одним із символів України. У ній і дівоча туга, і жіноча доля,  і доля всієї нашої багатостраждальної України.

 Розповідь І дівчини

Легенда про вербу  Весняна повінь затопила село. Буйна зелень переплелася з соковитим цвітом весняних бростей. Чому ж похилені ці віти?   Жила в одному селі дівчина Соломія. Знала мати, що нема кращої дівчини за її доньку ні в своєму селі, ні в сусідньому. Весняний ніжний трояндовий рум’янець, витончений ніс, різьблене мармурове підборіддя, а сама струнка, мов молода тополька. Але постійна туга в її очах ятрила материнське серце. Соломія була наречена, її коханий, козак Максим, пішов на турецьку війну і від нього вже давно не було звістки. Соломія довгими вечорами сиділа під хатою і співала, співала… І всім серцем прагнула, щоб її спів долинув до коханого. Одного вечора до двору зайшов кобзар. Соломія завела його до хати, пригостила та й запитала: «Можливо, Ви щось чули про мого нареченого, козака Максима?»Кобзар мовчки взяв кобзу до рук та й заспівав думу про турецьку неволю, а потім подав дівчині хустку. Все зрозуміла Соломія… Не судилося їй дочекатися Максима, не судилося стати його дружиною. У риданні побігла дівчина до ставу, підняла рук і мовила: «Якщо мені не бути з Максимом, нехай моя руса коса зіллям зеленіє!» І стала Соломія вербою.

 

Ведуча 1

Чистий четвер – це день весняного очищення. Ще вдосвіта до схід сонця селяни чистили в стайнях, коморах. На подвір’ї, у хатах все повинно бути чистим і виглядати по-святковому.  Існує повір’я, що в чистий четвер до схід сонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто покупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож хворі люди купалися, бувало, вночі – «поки ворон дітей не купає», щоб очиститися від хвороби.

 Ведучий 2

У страсну п’ятницю, повернувшись із церкви, родина, звичайно, сідає за стіл обідати. Обід у цей день пісний, навіть риби їсти не можна.

 Ведуча 1

У цей день ні шити, ні прясти не можна. Великий гріх рубати дрова або що-небудь тесати сокирою. Колись  наші господині робили в цей день дві роботи: пекли паски та садили капусту – вважалося, що це робити не гріх.

 Ведучий 2

Поки паска не посвячена, її їсти не можна – гріх.

 Ведуча 1

За народним віруванням,  у страсну п’ятницю не можна співати – гріх. Кажуть,хто співає в страсну п’ятницю, той на Великдень буде плакати.

 Ведучий 2

У Великодню суботу роблять крашанки, або, як кажуть на Київщині, «галунять яйця».

                          (Сценка)

Дівчина 1

Оксанко, поклич бабусю Марію, а ми підготуємо місце для посиденьок.

 Бабуся

Доброго дня, дорогенькі! О, які ж ви всі по-весняному гарні.

 Дівчина 2

Бабусю, Ви багато всього знаєте розкажіть нам про Великоднє свято, писанки, розкажіть про диво…

 

 

Дівчина 1

А коли вперше почали малювати яйця?

 Бабуся 

Стародавні перекази забулися, але я знаю одну легенду.  Була сувора зима. Птахи не встигли вилетіти у вирій, гинули, замерзали. Люди, шануючи птахів як Божих створінь, що приносять весну, радість після холодної зими, позабирали всіх птиць, відігріли у себе, тримали в хатах цілу зиму. Стало пригрівати сонце, весна наближалася. Птахи вилетіли з хат і полетіли у вирій. Відтіля повернулися  і всім принесли писанки та весну. З того часу й стали люди писати писанки.

 Дівчина 2

А моя бабуся розповідала ось таку легенду. Пречиста Діва писала писанки цілу ніч без місяця і без свічки і рано понесла до Пилата викупити Ісуса Христа. Однак по дорозі дізналася, що Ісус уже вбитий та й упала, а писанки розкотились по всьому світу.

 

Дівчина 1

А мій дідусь розповідав, що ніс убогий чоловік яйця в кошику на базар продавати, а в цей час вели Ісуса Христа розпинати. Хрест був тяжкий, і Спаситель падав під його тягарем. Чоловікові стало жаль Ісуса, він лишив свій кошик на дорозі, а сам пішов допомагати нести хрест Ісусові – і ніс аж до місця розп’яття. Коли ж чоловік повернувся до свого кошика, то побачив, що яйця обернулися на писанки та крашанки.  З того й пішов звичай готувати писанки та крашанки на Великдень.

 

Бабуся

Поширена серед українців ще й така розповідь. Минув третій день, як помер Христос на хресті. Його мати Марія все журиться – не їсть і не п’є нічого.  Одна з тих, хто часто приходив до Матері Божої, була бідна Ганя. У неділю вранці, коли всі раділи, що Христос воскрес, Ганя взяла кілька яєчок і пішла до Марії.

• Маріє! Хіба Ти не знаєш, що Твій син воскрес? Не сумуй, а радуйся!
• Знаю, – відповіла Марія. – Знаю, мій син воскрес.

Дівчина дала Марії свій подарунок – кошик з яєчками. Сльози радості потекли з її очей і впали на яєчка. І диво сталося. Де впала сльоза, там на яєчках зацвіли чудові квіточки, гарні метелики, ясні зірочки. Усі яєчка в кошику засяяли всіма кольорами веселки. Марія зраділа і почала роздавати ті яєчка людям.

• Радуйтеся! – казала вона кожному. – Христос воскрес! Христос воскрес!

Коли яєчок не стало, Вона з подякою віддала кошик дівчині. Ганя взяла кошик і вийшла на вулицю. Раптом глянула у кошик, а він повний гарних писанок. Кожному, кого  зустрічала дівчина дарувала писанку.

Радуйтесь! Христос воскрес!

Скільки Ганя не роздавала тих яєчок, а кошик в неї завжди був повний. Так за короткий час усі люди в місті знали, що Христос воскрес. На пам’ять про це чудо пишуть писанки скрізь, де живуть українці – в Україні і поза Україною.

 

Читець:                                          Свічка, віск і писачок. І яйце вже – диво з див.

Їх доокруж бабочок, як віночок, поклади.
Ця символіка свята без початку, без кінця
Вимальовує життя зі звичайного яйця.
В таїні цій треба що? З Великоднього коша –
Свічка, віск і писачок. І – просвітлена душа. (Любов Сердунич).
 

Ведучий 1: У формі писанки, в її розписі наші пращури виявляли культ сонця і землі наших предків. Українські майстрині пишуть найкращі у світі писанки. В Україні є навіть музей писанки: в місті Коломия Івано-Франківської області. У краєзнавчому музеї Львова зібрано велику колекцію писанок. А в канадському місті Вегревіль, при в’їзді, стоїть пам’ятник українській писанці, створений за проектом художника П.Цимбалюка, заввишки у триповерховий будинок. Так місто, де живе велика кількість українців, вітає гостей. І доти, кажуть, буде світ стояти, доки люди писанки писатимуть. А писати їх треба зі світлими думками і намірами, відганяючи від себе злість

  Ведуча 2: Яйце – це символ життя, символ оновлення світу. Радіючи весні, наші предки обмінювалися писанками, бо вважали їх символом весни і воскреслого життя ще в часи Трипілля (8 тисяч років тому). Яйце, зігріте сонцем, творить у собі зародок – першу цяточку червоної крові. Яйце-райце – таємниче зерно життя. Яйце є прообразом Усесвіту, але навиворіт: посередині жовток (сонце), далі небесна сфера (білок), за нею – земна твердь (шкорлупа). Писанки ніколи не варять, аби не вбити живу силу зародка. Їх не їдять, а дарують. Зберігають як священний оберіг. Санскритське (д.-укр.) слово пасана (писана) означало «розквітлість», «чудовість». Звідси походить і слово «писанка». Тому дівчину порівнюють із писанкою. Пізніше, з виникненням християнства, писанку почали вважати і символом воскресіння Христа.

Ведучий 1:Виконувати писанку могла лише та дівчина чи жінка, яка перед святами не сварилась і не гнівалася ні на кого, чисто вбрана, здорова, зі світлими помислами. Під час творення писанок ніхто не повинен заходити. Узори на яйце наносять писачком (писальцем) з допомогою воску і природних барвників. Першим їли освячене яйце. Це означало випросити добру долю. Донедавна українці використували для писанок природні барвники, бо вони більш стійкі і не шкідливі. Жовту барву одержували з вільхових шишок і навару кори яблуні-кислиці; жовтогарячу й коричневу – з цибулиння, зелену – з луски молодого соняшника, темну – з дуба, фіалкову – з чорної вільхи. Фарбували і відваром листя медуниці, зеленим житом, корою, квітами. Узори пишуть воском.

Ведуча 2:  Кожен орнамент і знак на писанці є своєрідним символом. Їх більше ста! Символіка писанки близька до символіки вишивки, оздоблення обрядового хліба і гончарних виробів, а своїм корінням сягає прадавнини. Деякі символи (кривулька, безкінечник) були ще на глиняних глеках часів Трипілля. Писанка – це писане вітання, лист, послання, жива листівка по-сучасному. Одним знаком можна було багато сказати і побажати. Для цього слугували певні знаки, як-от:
колесо – символ і побажання досконалости;
сонце – світло, тепло, життя;
хрест – знак 4-ох сторін світу, безмежність простору;
трикутник – символ вогню, сили, безсмертя;
зерно, колосок – уособлення святої їжі
дерево життя – символ небесної осі і скарбниці життя, безперервної і відновленої природи  та інші.

Читець:

Виводить мама дивним писачком
По білому яйці воскові взори.
Мандрує писанка по мисочках
Із цибулиним золотим узваром,
З настоями на травах і корі,
На веснянім і на осіннім зіллі –
Жовтогарячо писанка горить
У філігранному сплетінні ліній.

Ведучий 1:  Є чимало прислів’їв і приказок про Великдень!
Ведуча 2: Постривай! А може, ще хтось їх знає? Послухаймо прислів’я.
Діти:
- Не кожний день – Великдень, а хліб – не бабка. 
- Шити, білити, пекти і варити, завтра – Великдень.
- Де ще той у Бога Великдень, а він уже з писанками та крашанками.
- Обійдеться на Великдень без гречаної паски. 
- На Великдень – гарний день: перший раз кує зозуля.
- На Великдень сорочка хоч лихенька, аби біленька, а на Різдво хоча й сирова, та аби нова.
- Дороге яєчко к Великодньому дню. 

Ведучий 1:  У народі є повір’я: світ буде доти стояти, доки будемо писанки писати і «гріти Діда». Тож світ є і вічно буде! Заспіваймо ж хвалу воскреслому, вічному життю. Бо воскресає Природа – і воскресає Україна, воскресає наша духовність і незалежність, наша національна свідомість. Воскресають і рідні народні традиції. «Нарід без власної автентичної культури зникне», – писав мислитель Девід Лейн. А ми ж маємо власну, автентичну, культуру. Не даймо їй зникнути, бо зникнемо й самі. 

Ведуча 2: 

Торжествуй же, душе українська! Слався, Великий день Світла-Сонця!

(Звучить пісня)

Читець (під супровід мелодії):

Дай, Боже, вам від Великóдня до Великóдня з роси і з води, аби вашу хату лихо минало, а щастя на лаві сідало від Великóдня до Великóдня на цілий рік, поки вам пан Біг назначить вік! З прийдешнім святом вас!  Із великим днем віншуємо вас! Із Великоднем будьте здорові й живіть у любові!

 

Дякуємо за увагу