Сценарій "Свято із сльозами на очах"

 

.

 

Мета: виховувати мужність, почуття патріотизму,  любов до Батьківщини, до історії свого народу, пошану до ветеранів Другої Світової війни

 

1-й ведуча. Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

2-га ведуча. Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти ще не забула

В історії своїх жахливих днів?

1-й ведуча. Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знов і знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.

2-га ведуча. Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

1-й ведуча. Все далі відходять грізні роки  Другої Світової війни. Але не згасає пам'ять про тих, хто приніс на вівтар Великої Перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших.

2-й ведуча. В переддень 8 та 9 травня -  Днів пам’яті та примирення, які буде відзначати вся Україна разом із багатьма країнами Європи, ми зібралися тут, біля обеліска, щоб вшанувати пам’ять про тих, хто пройшов горнило Другої світової, про тих, хто не вижив, і про тих, хто дожив до Перемоги. 

Виходять учні.

Учень 1. Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

Тож станьмо, браття, в цю врочисту мить,

Рівняймося на прапор вільної держави!

Учень 2. Степів таврійських і карпатських гір

З’єднався колір синій та жовтавий,

Хай недругам наперекір

Рівняймося на прапор вільної держави!

Учень 1. Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави,

Хай будуть з нами Правда і Господь,

Рівняймося на прапор вільної держави!

1-й ведуча. - Урочистий мітинг з нагоди святкування ___ річниці Перемоги українського народу у Другій Світовій війні оголошено відкритим!

ЗВУЧИТЬ ГІМН УКРАЇНИ

 

2-ведуча. На нашому святі присутні:

- Учасники війни, вдови ветеранів Другої світової війни, діти війни

- Учасники АТО, наші односельчани –

- Воїни-афганці .- воїни-інтернаціоналісти,

 

2-ведуча. Як говорив Тарас Шевченко: «У своїй хаті – своя сила і правда, і воля», тож маємо обов’язково шанувати тих,  чий святий обов’язок – захищати свою хату, боронити свою правду – своєю силою і своєю волею.

1-й ведуча. До слова запрошується

Виступ гостей

2-ведуча.  Зупинись, людино. Поклонись,

Помолися щиро хоч хвилину

За героїв тих, що піднялись

Захищати рідну Україну.

1-й ведуча. До слова запрошується

Виступ гостей

2-ведуча. Спасибі вам, що ви стояли міцно,

Стояли, бо не знали вороття…

Спасибі раненим й загиблим,

Бо не ховали ви від куль свої життя!

1-й ведуча. До слова запрошується

Виступ гостей

2-ведуча. Далеко чути зоряні пісні –

На очі мами сльози навертають.

Герої не вмирають навесні –

Герої яворами виростають.

1-й ведуча. Село вечірнє. Темрява снує.

Випалює у часі стоголосся.

А Він з кишені мрію дістає

За мир у Хаті, золоте колосся…

Виходять учні

Учень 3. Страшні сліди залишила Друга Світова війна. У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто  пропав безвісти. Друга Світова тривала довгих  б років.

Учень 4. За ці роки в Україні загинув кожен шостий громадянин, а це 3 мільйони українців. Крім того - 2 мільйони українців були примусово вивезені на роботи до Німеччини. Було зруйновано і спалено 714 міст і селищ, 28 тис. сіл і хуторів. Кожне молоде серце сьогодні і завжди повинно берегти пам’ять про всіх , хто  відстояв державу в тій страшній війні.

Не забуваймо  і ми воїнів із нашого села, які пішли на фронт і не повернулись до своїх рідних…

Учень 3. Священна пам’ять в спадок нам дана

Вона вогонь незгасний запалила

Там, де солдатська вирита могила,

Де громом прокотилася війна…

Учень 4. Не владний час війни зітерти слід.

І вдячна Пам’ять вічно буде жити,

Як кров бійця, живі палають квіти

На тлі печальних мармурових плит.

Учень 3. …Милує зір цвітіння біла повінь

Зігрій , надіє, радосте земна

Йдемо до обелісків , як на сповідь

І згадуєм полеглих імена.

ЗАЧИТУЮТЬСЯ ІМЕНА ЗАГИБЛИХ ОДНОСЕЛЬЧАН

Ведуча 1. Солдатські листи… Скільки їх було за 4 роки? Кажуть, що якби з них зробити килим, то вистачило б накрити всю земну кулю. І більшість з них починалась словами “ Моя дорога, мамо!” чи “ Моя люба, кохана дружина, дочко, сестро. ”

Ведуча 2. Обеліски, пам’ятники. Скільки їх? Але чому нема пам’ятника матері, що досі чекає свого сина, вдовам – жінкам, які виконали останній заповіт чоловіків – вивели в люди дітей. Самі вони, затамувавши горе і біль, відбудовували зруйноване, виховували своїх дітей - продовження нашого українського роду.

Виходять учні

Учень 5. Встеляйте квітами дороги,

Вже проліски цвітуть, розмай.

В день незабутній Перемоги

Ми квіти кидаймо під ноги

Бійцям, що мир несли в наш край.

Учень 6. За ниви хлібні й ранки солов’їні,

За вітру шум і лагідні світання,

Усіх загиблих пошануймо нині

Скорботною хвилиною мовчання.

Учень 5. Хвилина мовчання – затихли всі кроки,

Скорботи хвилина, громада мовчить.

Ніколи хай не вертаються роки,

Димами не вкривається неба блакить.

Учень 6. Вітер вічний вогонь гойдає

І печаль, і плач, і сміх…

Всіх полеглих ніхто не знає, пам’ятають усіх…

Вшануймо пам'ять загиблих в роки Другої Світової війни та тих, хто загинув, охороняючи незалежність України хвилиною мовчання.

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

1-а ведуча. За  роки своєї незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Наш народ зустрівся з агресією Росії. Східні кордони України захищають та захищали від російського агресора мужні воїни, в яких хоробрі серця - це наші хлопці-односельчани. Дякувати Богу, вони вже повернулися до своїх рідних.

2-а ведуча. А тим, хто зараз захищає наше мирне життя,  хочемо побажати: «Повертайтесь живими додому. Вас чекають вдома».

Виходять учениця

1 учениця. Нам не відомі всі їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче.

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце – щире чи терпляче.

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима.

І як в бою важлива кожна мить.

Які в них білі крила за плечима.

Нам не відомі їхні мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони - солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

І без імен помолимось за них,

За трошки вдачі світлої, простої,

В час зрад страшних і втрат таких гірких,

І без імен вони для нас герої.

2 учениця. Іменем жінки, що овдовіла,

Іменем матері, що з печалі посивіла,

Іменем сина, що батька не знав,

Іменем батька, що в січі смертній впав

Ми проклинаємо війну жорстоку,

Яка відібрала у людства спокій.

Іменем тих, хто в колисці сьогодні,

Іменем тих, хто над краєм безодні,

Іменем ще не народжених,

Сном немовлят не стривожених,

Клятву полеглим героям даємо,

Що на Землі мир святий збережемо!

3 учениця. Тихо янгол над світом летів і згубив ненароком пір'їну,

Вже спустився , підняти хотів, та побачив в ту мить Україну.

Споглядав неймовірну красу, вся земля, ніби та вишиванка,

І не стримав сердешний сльозу, в небеса полетів на світанку.

Спозаранку до Бога прийшов і повідав недавню пригоду,

Розповів, як літав і знайшов край чудовий,з могутнім народом.

Знов до Господа він шепотів, все казав, як же мова лунає,

Кожне слово, мов спів солов'їв, кожен звук в серці слід залишає.

Потім він на коліна упав, і почав Бога щиро благати,

Щоб Він милість Вкраїні послав, щоб дав сили всі біди здолати.

Досі молиться янгол за нас, ця молитва свята не стихає,

На колінах стоїть повсякчас, Україну крилом захищає!