Зустріч випускників "Сторінками шкільного альбому"

Про матеріал

Ось уже 11 років підряд, на початку лютого, за доброю традицією, наша школа відчиняє свої двері й з нетерпінням чекає на своїх колишніх випускників. На такі зустрічі ми запрошуємо випускників, в яких за плечима 50, 40, 30, 20, 10 років після закінчення школи. Школа - це місто дитинства, де виріс, стежками якого ходив, зустрічався і дружив. І де був щасливим. До свята готуємося, вже починаючи із вересня, розсилаємо запрошення і учням колишнім і, обов'язково, вчителям, які вже на заслуженому відпочинку... Такі зустрічі необхідні всім нам, тому що лише в школі ми відчуваємо себе в Країні Дитинства...

Перегляд файлу

1

 

«СТОРІНКАМИ ШКІЛЬНОГО ФОТОАЛЬБОМУ»

 

Учень 1. Добрий вечір, дорогі друзі!

Учень 2. Добрий вечір, шановні гості!

Учень 3. На початку лютого, за доброю традицією, наша школа відчиняє свої двері й з нетерпінням чекає вас, наші дорогі, милі випускники.

Учень 4. Дійсно, місце зустрічі змінити не можна.

Учень 1. Місце зустрічі – школа, місто дитинства, де виріс, стежками якого ходив, зустрічався і дружив. І де був щасливим.

Учень 2. Напевно, так у кожного бувало:

Коли вже кличе ніч у снах забутись,

Гортаєш пам’ять, згадуєш минуле,

В яке з любов’ю хочеться вернутись.

Учень 3. Як білий вальс, думки повільно ллються,

Уява вже не може зупинитись –

Учитель, школа, діти – всі сміються.

І знов в дитинстві мрієш опинитись.

Учень 4. Дитинства місто, добрих снів і ласки,

Його сьогодні згадуєш з журбою.

Я виріс тут, все ясно без підказки,

Навіки ми пов’язані з тобою.

Учень 1. Шкільні роки. Дзвінки на уроки та перерви, дорога до школи і додому, п’ятірки, двійки, радощі й печалі.

Учень 2. Так. А ще зауваження й подяки в щоденнику, шкільні друзі, перше кохання, надії.

Учень 3. Шкільні роки дитинства й юності летять так швидко й непомітно.

Учень 4. І ось за порогом школи відкривається новий світ, незвіданий, цікавий. Але ще довго згадуватиметься клас, вчителі, шкільні парти, сторінки підручників, друзі.

Учень 1. І як приємно знову взяти квиток до міста дитинства, де вас любили, де ви вчилися жити, думати, шукати.

Учень 2. Так приємно сказати знову:

РАЗОМ: «Здрастуй, школо!»

ДЗВЕНИТЬ ШКІЛЬНИЙ ДЗВІНОК

ВИХОДЯТЬ ВЕДУЧІ - ВЧИТЕЛІ

 

Ведуча 1. Пролунав дзвоник – незмінний символ шкільного життя. Його дзвінкий голос нагадав кожному роки навчання, перший дзвінок і перший урок.

Ведуча 2. Нагадав про чудовий період життя, куди кожен в глибині душі хотів би повернутися хоч на хвилинку. А сьогодні дзвоник скликав ваші серця на зустріч шкільних друзів.

Ведуча 1. Дорогі гості нашого свята!  Ми хочемо, щоб Ви  зараз подумки повернулися в 2007 рік. Рік, коли в стінах Биковецької школи вперше була проведена зустріч із випускниками. Тоді ми скликали випускників, які закінчили школу 40, 30, 20, 10 років назад. Як непомітно пройшло вже 10 років. Сьогодні вже 2017 рік, і ми з вами розпочинаємо новий цикл зустрічей із дитинством, юністю і щиро вітаємо  всіх вас!

Ведуча 2. Найповажніші гості сьогоднішньої зустрічі  випускники 1967 року, які залишили стіни рідної школи вже 50 років тому.  Привітаємо їх оплесками.

Ведуча 1. Раді вітати випускників 1977 року. Хоч на скронях сріблиться сивина, та молодечий запал сяє у ваших очах.

Ведуча 2. Привітаємо випускників 1987 року, для яких забута мелодія шкільного вальсу прозвучала 30 років тому.

Ведуча 1. Наші вітання випускникам 1997 року, які 20 років тому переступили шкільний поріг.

Ведуча 2. Шлем найщиріші вітання тим, хто 10 років тому, виступали на цій сцені, вітаючи випускників кількох поколінь, а сьогодні вони самі вже зустрічаються і є наймолодшими ювілярами на святі – це випускники 2007 року.

Ведуча 1. На наше свято завітали не лише випускники, а й вчителі, які все своє життя присвятили дітям, а зараз знаходяться на заслуженому відпочинку.   Сьогодні ми дуже раді  бачити. І незмінним девізом їхнього життя є слова: «Нам ніколи не буде 60, лише 4 рази по 15». Низький вам уклін.

ВИПУСКНИКІВ ТА ВЧИТЕЛІВ ВІТАЮТЬ ОПЛЕСКАМИ.

Учень 1.  Літа, мов ріки, веснами пливуть,

І вороття до них нема ніколи.

Торуючи у завтра світлу путь,

Не забуваємо Ви своєї школи.

Учень 2. Тому й ідуть до школи залюбки

На зустріч з юністю, учителями,

Забувши про турботи і роки,

Ті, хто були колись випускниками.

Учень 1. І школа зустрічає радо всіх,

Вона завжди чекає цього свята.

І згадує усіх дітей своїх,

Хоч і було у неї їх багато.

Учень 2. Цей вечір зустрічі дарує нам надію

І сподівання щирі нам усім,

Що ми є дружною єдиною сім’єю,

Бо школа наша – це наш другий дім.

Учень 1.  І за давнім українським звичаєм

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, сіллю і миром

Хай ніколи біда не ввійде у ваш дім,

Здоров’я і миру бажаєм усім!

ДІТИ ВРУЧАЮТЬ ХЛІБ-СІЛЬ ВИПУСКНИКАМ

Ведуча 1. Усе мине, та пам’ять не минає.

Тому на зустрічі випускників

Хай кожен із присутніх пригадає

Тих, хто прийти на зустріч не зумів.

Ведуча 2. Згадаємо ми сьогодні обов’язково і вчителів, які вирушили в дорогу, з якої немає вороття... Вони ж  віддавали вам свої знання і вміння протягом багатьох років…

НАЗИВАЮТЬ ІМЕНА ТИХ, ХТО ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ

Ведуча 1. Вшануємо пам'ять про дорогих серцю людей хвилиною мовчання…

                                                                ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

ПІСНЯ

Ведучий 1. Напевно, кожен з вас перед зустріччю із школою, колишніми однокласниками, учителями, перегорнув сторінки шкільного фотоальбому, де побачив рідні обличчя, полинув спогадами у шкільне минуле.

Ведучий 2. І сьогодні ми усі разом помандруємо сторінками фотоальбому Биковецької школи. У ньому не один десяток фотографій, залишених на згадку кожним поколінням учнів.

Ведучий 1. Все пам’ятає школа, багато може розповісти вона про своїх дітей, колишніх і теперішніх. Скільки їх було у неї! Школа радіє кожній згадці, кожній зустрічі, очікуваній чи несподіваній…

Ведучий 2. Змінюються кадри, миготить плівка, і можна побачити, як маленькі школярі, що несміливо переступали шкільний поріг, тримаючись за мамину руку, вже танцюють свій останній у школі випускний вальс.

Ведучий 1. Отож запрошуємо вас, дорогі випускники, поринути у шкільне дитинство та юність, гортаючи сторінки шкільного фотоальбому.

УЧНІ ТАНЦЮЮТЬ ВАЛЬС

Учень 1. Мов пташенята з рідного гнізда,

             Ви випурхнули зі своєї школи,

             Життєвий плин вам затишку не дав,

             Бо ви пішли назустріч щастю й долі.

             Пішли у плетево незвіданих доріг,

             Щоб поміж них знайти свою стежину,

             Щоб кожен з вас колись гордитись міг,

             За кожного – рясний в житті обжинок.

Учень 2. Дороги ці – невишитий рушник,

             Не тиха заводь без вітрів і грому.

             Стрічаються, крокуючи до них,

             Полин невдач, безвихідь, невідомість.

             Літа, мов ріки, веснами пливуть,

             Та вороття не буде більш ніколи.

             Торуючи у завтра світлий путь,

             Не забувай ніде своєї школи.

Ведучий 1. У випускних фотоальбомах завжди центральним є фото директора школи. Адже саме він найбільше знає про шкільну родину і пам’ятає випускників школи.

Ведучий 2. Саме директор разом з першою вчителькою кожного 1 вересня зустрічає першокласників, протягом усіх років навчання піклується про них і уже з класним керівником через 9 років вручає випускникам свідоцтва про закінчення школи.

Ведучий 1. Тож запрошуємо до слова директора школи -

СЛОВО ДИРЕКТОРУ ШКОЛИ

Учень 1. Народна мудрість каже: «Перший свій поклін — віддай батькам своїм, вони тебе зростили. А другий — дай учителям, вони тебе навчили». I сьогодні на цьому святі ми знову і знову складаємо данину шани і любові нашим учителям.

Учень 2. Блаженний день, коли зробив ти вибір

Служінню дітям присвятить себе:

Нагодувати їх духовним хлібом,

Зерно в душі посіяти святе.

Хто сіє і хто жне — радіти будуть разом,

Але без сіячів не буде зовсім жнив.

І вивчена з дітьми одна біблійна фраза

У їх житті багато зробить див.

Учень 3. Дитяче серце — у твоїх долонях,

Допитливе, відкрите і просте,

Тобі довірив Бог його наповнить

Святим зерном, що згодом проросте.

Твої усі недоспанії ночі —

Це кожної дитини майбуття.

Коли на тебе схожим бути хтось захоче —

Ти недарма прожив своє життя.

НОМЕР ХУДОЖНЬОЇ САМОДІЯЛЬНОСТІ

Учень 1. Знову в цьому залі гамірно і людно.

Знову тут зібрались всі випускники,

Щоб поспілкуватись, з друзями зустрітись

І в дитинство повернутися через роки.

Учень 2.  Кожен хай згадає гарне все, що було.

Пережиті миті пам’ять принесе.

Зустріч ця сердечна збудить все заснуле

І у юність найщирішу знову поведе.

Учень 1. Школа пам’ятає учнів, наче мати,

Це відома, справді, істина буття.

І тому так щиро зустрічі всі раді,

Бо шкільні усі уроки – це на все життя.

Учень 2. Школу оцінюєш тільки тоді,

Коли промайнуть, наче миті, роки.

Часто вночі вона снитися буде.

Роки шкільні ніхто не забуде.

Ведуча 1. Шановні випускники 1967 року, по-різному склалося життя кожного з вас. Десь там, за межами сьогоднішнього вечора, вирує складне життя. А тут усе залишилося незмінним, простим і зрозумілим. Ось чому попри всі негаразди, пам’ять береже чарівну теплу мить,  коли живе і вічне – велике шкільне братство.

Ведуча 2. Дорогі випускники 1967 року.  Згідно списку у класному журналі вас було – 22,  прибуло - ___. Перша вчителька -  Коцюба Антоніна Іванівна.  Класний керівник  - Зубрицький Василь Петрович.

Минуло 10 років від вашої першої такої зустрічі. Всім присутнім в залі буде  приємно почути, якою була наша школа 10 років тому.Чи встигли ви заскучати один за одним? Ми запрошуємо до слова вас.

СЛОВО ВИПУСКНИКАМ 1967 РОКУ

Ведуча 1. Дякуємо вам за теплі слова і дозвольте започаткувати традицію прийняття випускників, які закінчили школу 50 років тому, у почесні учні школи.

НОМЕР ХУДОЖНЬОЇ САМОДІЯЛЬНОСТІ

Учень 1. “О, здрастуй, школо!” – я гукаю знову.

Сьогодні я тобі вклоняюсь низько

І привітання шлю найкраще слово,

Бо ти дитинства й юності колиска.

Учень 2. Давай дитинство візьмемо за руки,

В шкільні роки іще раз зазирнем.

Минаючи жертовники науки,

Ми у казковий сад його ввійдем.

Ведуча 1. Шановні випускники 1977 року, у шкільному альбомі можна знайти фото, де ви саме такі: маленькі, безпосередні і веселі. Вас тоді було ____. Сьогодні на вечорі зустрічі ____ із вас.

Ведуча 2. Запрошуємо до спогадів вас, шановні випускники 1977 року, про своє цікаве, неповторне шкільне життя. Згідно списку у класному журналі вас було - 23 прибуло - ___.

Перша вчителька -  Коцюба Антоніна Іванівна.

Класний керівник  -  Бондарчук Лариса Олексіївна

СЛОВО ВИПУСКНИКАМ 1977 РОКУ

СЛОВО ВЧИТЕЛЮ

Ведуча 2. Шановні випускники, 40 років – немалий відрізок часу. Але, сподіваємось, що ви добре пам’ятаєте шкільні будні і речі, що пов’язані з ними. Тож давайте переконаємось у цьому. Пропонуємо вам відгадати ряд загадок.

Ведуча 1.  Ця річ – незамінний помічник, якщо вам чи вашій дитині необхідно позбавитися небажаних наслідків своєї або чужої діяльності у власному зошиті чи навіть у табелі. (Гумка)

Ведуча 2.  А цей предмет може стати у пригоді у будь-якій ситуації: якщо холодно ним можна зігрітися, а ще ним можна показувати різноманітні об’єкти на карті, порізати яблуко і навіть виміряти необхідну відстань. (Лінійка)

Ведуча 1.  У першому класі їх багато, вони охайні й тішать око, у дев’ятому – він один, але який змістовний. (Зошит)

Ведуча 2.  Він буває дуже різний, але завжди простий. (Олівець)

НОМЕР ХУДОЖНЬОЇ САМОДІЯЛЬНОСТІ

Учень 1. Немов потоки з гір, біжать літа,

І нам не наздогнати їх ніколи,

А в снах зринає юність золота

У стінах найріднішої нам школи.

Учень 2. І хочеться, щоб зупинився час

Й не рахував так невблаганно роки.

Забігти хочеться із дзвоником у клас,

Де йтимуть згідно з розкладом уроки.

Учень 3. Де всі проблеми зводились лишень

До формули, задачі чи рівняння,

Де було ясно, як у Божий день,

З анкети друзів, що таке кохання.

Учень 1. Де вірили, що все буде, як слід.

Життя складеться, як кінокартина.

І ось уже минуло 30 літ!

І вже прожита більша половина.

Учень 2. Вже ваші діти виросли давно, І вже не та фігура, скажем прямо.

Хоча життя насправді, як кіно: У кого трилер, в кого мелодрама.

Учень 3. Але якщо ви ще прийшли сюди

І старих друзів не забули й досі,

Немає нам ніякої біди!

Життя прекрасне, і воно вдалося!

Ведуча 1. На третій сторінці шкільного фотоальбому – випускники 1987 року. У тому році школу закінчували 16 учнів. 30 років минуло з того часу коли лунав останній шкільний дзвінок для цих випускників, які до сьогоднішнього дня залишились молодими душею й серцем й не забувають стежини до рідної школи.

Ведуча 2. Сьогодні на свято прибуло - _______. Перша вчителька - Данилюк Ганна Ярославівна, __________________

Класний керівник - Бондарчук Лариса Олексіївна

КОНКУРС

Ведуча 1. Сподіваємось, ви добре знаєте усну народну творчість. Для вас ми підготували завдання: потрібно закінчити прислів’я.

Без охоти нема… (роботи)

Хочеш їсти калачі – не… (сиди на печі)

Загадай дурневі молитися… (він і лоба поб’є)

Не хвали себе сам, нехай… (тебе люди похвалять)

Не одежа прикрашає людину, а … (добрі справи)

Хочеш знати – не сором … (спитати).

Ведуча 2. Ви справилися із завданнями. А зараз, можливо, ви щось порадите, побажаєте сьогоднішнім випускникам, пригадаєте свої шкільні роки. Запрошуємо вас до слова.

СЛОВО ВИПУСКНИКАМ 1987 РОКУ

СЛОВО ВЧИТЕЛЮ

НОМЕР ХУДОЖНЬОЇ САМОДІЯЛЬНОСТІ

Учень 1. Стежки, стежки мереживом снуються,

Нема їм ні початку, ні кінця.

Вузькі, широкі - всі в одну зіллються,

В оту дорогу, що називається життям.

Та про одну вам не забуть ніколи,

Хоч їй уже й не буде вороття:

Оту стежину, що вела до школи -

Від рідного порога в майбуття.

Учень 2. Куди б не занесла життя дорога,

Та пам’ять не розвіється, як дим:

Та перша стежка - мила, босонога,

Вкарбується у серце назавжди.

Вже 20 літ, як школа відпустила

Вас в самостійне непросте життя,

Та гордо ви свої розкрили крила,

Бо у дитинство вже немає вороття.

Ведуча 2. Гортаємо сторінки нашого фотоальбому. І ось 1997 рік випуску. В цьому році школу закінчили 14 учнів. Сьогодні прийшли ____. Вашими першими вчителями були – Данилюк Ганна Ярославівна та _________________________________. Класним керівником  - Бондарчук Лариса Олексіївна.

Ведуча 1. Ви залишили про себе гарні спогади, як активні, знаючі учні, які вміли організувати своє дозвілля. Надаємо вам слово - випускники 1997 року.

СЛОВО ВИПУСКНИКАМ 1997 РОКУ

СЛОВО ВЧИТЕЛЮ

КОНКУРС

НОМЕР ХУДОЖНЬОЇ САМОДІЯЛЬНОСТІ

 

Ведуча 1. Неначе вчора це було,

А 10 років вже минуло!

Немв би птах, той час летить,

Невже життя так пробіжить?

10 років – це ж не так багато.

А скільки в школі в вас було подій?

Приємно всім сьогодні розказати

Про здійснення хоча б частинки заповітних мрій!

Ведуча 2. Зріла молодість – золота пора життя людини. Попереду ще так багато, але позаду вже пережиті безтурботні хвилини шкільного життя. В минулому веселі дні у студентському гуртожитку, здані вже всі сесії. Самостійне, доросле життя лише ледь проявило свою суворість до випускників 2007 року, фотографія яких є наступною у нашому фотоальбомі.

Ведуча 1. Їхні спогади ще зовсім свіжі, як і свіжими є спогади учителів про цих випускників. Вас було – 19, на зустріч прибуло _____. Перші ваші вчителі – Пархом’юк Л. П. та Липка Лариса Григорівна   Класний керівник – Ковальчук Л.Г.

Ведуча 2. А тепер нам цікаво дізнатися, як прожили ви цих 10 років після школи. Запрошуємо вас до спогадів. Ми підготували вам запитання, на які просимо дати відповідді.

СЛОВО ВИПУСКНИКАМ 2007 РОКУ

Ведуча 1. 

- Чи знадобилися вам знання, отримані в школі?

- Чи згадуєте своїх однокласників і чи підтримуєте зв’язок з ними зараз?

- Якби ви повернулися в шкільний вік, на що би звернули особливу увагу і що змінили би у своєму ставленні до навчання?

- До якого вчителя звернулися би за порадою, якби в цьому виникла потреба?

- Як змінилася наша шкода із тих пір, як ви покинули її стіни?

- Кого з вчителів ви пам’ятаєте ї чим саме вони вам запам’яталися?

- Про кого із своїх однокласників вам би найбільше хотілось розповісти?

- Ваш улюблений предмет?

- Ким ви хотіли стати і ким стали? Чи збулись ваші мрії?

- Хто був неформальним лідером у вашому класі?

- У кого ви б хотіли попросити вибачення і за що?

- Чи користувалися ви шпаргалками і коли?

- Найкумедніша історія вашого шкільного життя.

- Можливо маєте якість побажання своїм друзям, випускникам, вчителям?

СЛОВО ВЧИТЕЛЮ

НОМЕР ХУДОЖНЬОЇ САМОДІЯЛЬНОСТІ

Ведуча 1. Дорогі друзі, ось і підходить до завершення наш вечір. Ми будемо дуже раді, якщо, перегортаючи сторінки шкільного альбому, ви згадали хвилюючі моменти безтурботного свого життя.

Ведуча 2. Не забувайте рідної школи і якнайчастіше приходьте сюди, де вас пам’ятають, люблять і чекають. Пам’ятайте, що місцем зустрічі колишніх однокласників завжди залишатиметься школа.

Ведуча 1. Друзі, вам пісня лунає, як згадка,

Друзі, мелодія лине для вас,

Полиньте в цю мить в юні роки,

Танцюйте школярський свій вальс.

ЗВУЧИТЬ ШКІЛЬНИЙ ВАЛЬС

Учень 1. Не сумуй, випускник, на прощання,

Учень 2. Посміхнися скоріше, давай,

Учень 3. Побажай виконання бажання,

Учень 4. Нових зустрічей всім побажай.

Учень 5. Шановні випускники!

Добра і радості бажаєм,

Учень 6. Здоров’я вам на всі літа.

Учень 7. Хай сонце весело сіяє,

Учень 8. Хай Україна процвітає.

Учень 9. Хай щастя панує у вашому домі,

Учень 10. Хай успіх крокує із вами завжди.

Учень 11. Та Матінка Божа вас міцно боронить

Учень 12. Від зла та недуги, від горя й біди.

Учень 13. Тож дай вам , Боже, у мирі жити,

Щоб завжди руки мали ремесло,

Щоб працювали в нашій Україні,

Щоб легко і щасливо вам було!!!

Ведуча 1. До нової зустрічі на традиційному вечорі на початку лютого через 10 років, де сьогоднішні дев’ятикласники, стоятимуть тут поряд із вами.

Ведуча 2. Дякуємо за увагу!

ЗВУЧИТЬ «МНОГАЯ ЛІТА»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
doc
Додано
14 січня
Переглядів
2413
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку