12 травня о 18:00Вебінар: Лайфхаки з використання сервісу LearningApps в освітньому процесі

Сценарій "Свято Стрітення (свято проводів зими і зустрічі весни)"

Про матеріал
Мета: -ознайомити учнів з народними звичаями, обрядом Стрітення, особливостями святкування; -розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак; -виховувати любов до свого народу, до прекрасного: поезії, музики, природи; виховувати любов і бережливе ставлення до природи. Обладнання:прикрашена сцена, вишитий рушник з хлібом, національний одяг, одяг дійових осіб, випечені пташки-жайворонки, свічка, червоні стрічки,опудало «зими».
Перегляд файлу

Свято Стрітення (свято проводів зими і зустрічі весни)

Мета: -ознайомити учнів з народними звичаями, обрядом Стрітення, особливостями святкування;

-розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак;

-виховувати любов до свого народу, до прекрасного: поезії, музики, природи; виховувати любов і бережливе ставлення до природи.

Обладнання:прикрашена сцена, вишитий рушник з хлібом, національний одяг, одяг дійових осіб, випечені пташки-жайворонки, свічка, червоні стрічки,опудало «зими».

 

Хід свята:

Учитель:

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю та миром.

У нашого народу є чудові традиції. Сьогодні ми ознайомимося зі святкуванням одного із найбільших і найшанованіших церковних свят —Стрітення, яке відзначають на 40-й день після Різдва - 15 лютого. А ще цей день був змаганням для Зими і Весни. Саме 15 лютого вони зустрічалися і починали змагатися. Якщо бабуся Зима переможе, то довго іще буде холодно, а якщо красуня Весна візьме гору, то поверне на тепло.

1-а ведуча:

Ця зустріч була пишна і радісна, водили хороводи, співали пісні, які прославляли родючу землю і весняну працю, проганяли зиму, прославляли рідну природу, що прокидається від зимового сну.

Стрітення відзначали наші бабусі і дідусі. Ще це свято називають Зимобором або Громницею. Назва цього свята походила від стародавнього звичаю освячення цього дня громничних свічок, яким приписувалась велика магічна сила.

2-а ведуча:

 Таку свічку запалювали відразу, як повертались із церкви, «аби весняна повінь не пошкодила посівів і щоб мороз дерев не побив».

Запалювали її і літом, під час небезпечних гроз, як оберіг людей, тварин, споруд від блискавки.

Учитель:

Ось і я засвічу цю свічку – хай вона захистить нас усіх: наш клас, нашу рідну землю від біди, лиха. І ви можете побажати те, чого вам найбільше хочеться.

(Запалює свічку, звучить тиха мелодія)

Ой, громице – свічечко! Святая водичечко!

Від біди оберігай наш майбутній урожай!

Дай здоров’я нам усім та достатку в кожен дім!

Свічечко – свічка, гори, на діточок укажи!

В щасті – долі щоб жили і здоров’я берегли!

(передає свічку, діти промовляють побажання і передають один одному)

1-а ведуча:

Святили на Стрітення, крім свічок, і воду. Ця вода вважалася цілющою, її набирали у нову невживану посудину і зберігали за образами протягом року. Допомагала вона від різних хвороб. Стрітенською водою батьки благословляли синів на військову службу, на війну; чумаків — у далеку дорогу, й будь-кого, хто вирушав у далекі й небезпечні мандри.

2-а ведуча:

У господарстві нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовище, а пасічники — вулики і бджіл, щоб не заїли чужі комахи та не напав гнилець.

1-а ведуча:

Про свято Стрітення існує безліч інших легенд.

Учень:

Мені бабуся розповідала таку легенду.

Вранці на околицю села приїхала Весна, а назустріч виходить стара бабуся Зима. Зима така непривітна, і починає сперечатися з Весною. Довго сперечаються, і кожна намагається виправдати себе і звинуватити іншу. Чим довше тривала їх суперечка, тим затяжнішою вона ставала. Наостанок вони вирішили помірятися силою. Весна злазила із свого коня, і починався двобій.

Вважалося, що переможець і буде правити далі.

Учениця:

 А мені бабуся іншу легенду розповідала.

У рік народження Христа жив у Єрусалимі старець-праведник Симеон. Йому було відомо, що він не помре доти, поки не побачить Спасителя Світу. І саме 15 лютого Симеон зустрівся біля воріт храму з немовлям Христом і виголосив свою промову: «Нині відпускаєш раба твого, владико, з миром».

2-а ведуча:

 Гарні знаєте легенди. А чи знаєте, що в народі є багато прикмет, які перевірені самими людьми в цей день?

Діти: Знаємо.

— Якщо під вечір потепліло, то перемогла Весна, тому Зима йшла туди, де була Весна, а Весна — де була Зима.

— Лютий лютує, весні дорогу готує.

— Якщо на деревах іней - зародять добре гречка і бульба.

--- Як капає зі стріх, так капатиме і з вуликів мед.

Якщо на Стрітення півень нап’ється води, то хлібороб набереться біди.

__ Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.

1-а ведуча:

Діти, я бачу, ви знаєте багато легенд , народних прикмет, приказок, прислів'їв. А чи хочете зустрітися із красунею Весною? Щоб з нею зустрітися, треба веснянки заспівати.

Пісня-гра  «Подоляночка»

Дівчинка (кличе Весну).

Скоріш, люба Весно,

до нас прибувай.

Щоб знову озвавсь

соловейками гай.

Щоб знов зеленіли

хазяйські лани.

Від сонечка сил набирались вони.

Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,

А ми, всі дівчатка, були у вінках.

Зима:

Бач, чого захотіли! Зараз я снігу намету і морозу напущу, бо ще силу свою маю.

Учень:

Не мети, не мети,

Зимонько, снігами.

А приходь ти до нас

З танцями й піснями.

Учениця:

Зимонько, Зимонько,

Снігом не труси

І морозу морозити не вели.

Бач — он зайчики сидять

І від холоду тремтять.

Зайчики:

Хто нас пожаліє, лапки нам погріє?

Діти: Ми вас пожаліємо, лапки вам погріємо, лиш навчіться так, як ми, пісеньку співати.

(Пісня «Вийди, вийди, сонечко»)

1-й зайчик:

Спасибі вам, дітки, допомогли нам зігрітися, але так хочеться зустрітися з Весною. Адже підходить її пора. І ось-ось Зимонька пропаде, бо звірята вже вирішили шукати красуню Весну.

2-й зайчик:

Ох, і надокучили мені морози та завії! Наголодувався ж я взимку. Кожушок геть зносився! Звірятка, друзі, я теж йду з вами шукати Весну.

(Назустріч біжить Лисичка).

Лисичка: А куди це ви мандруєте?

Вовчик.:Лисичко, підеш з нами Весну зустрічати?

Лисичка: Ще в нашому лісі сніги лежать, але перший струмок мені сьогодні продзвенів, що Весна вже близько.

Білочка: То швидше ходімо їй назустріч!

(Назустріч йде Ведмедик).

Ведмедик: Добрий день, друзі! А куди це ви поспішаєте?

Білочка: Йдемо Весну зустрічати!

Ведмедик: Бачив! Вона ген за високими горами. Розсіває квіти, трави. Сюди вже повертає.

Вовчик: То давайте усі разом покличемо Весну.

2-а ведуча:

 Дорогі звірята! Давайте ми з дітьми вам допоможемо Весну кликати.

(Діти кличуть Весну. Чути звуки свистульок).

Дівчинка: Ой, жайворонку, рання пташко, чого так рано з вирію вийшов?

Жайворонок:

Не сам я вийшов —

Дажбог мене вислав.

В праву рученьку

Ключика видав:

З правої рученьки

Літо відмикати.

З лівої рученьки

Зиму замикати.

Учень:

 Люди вірили, що пташки-жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими замикають Зиму і відмикають Весну.

(Звучить весняна мелодія).

Дівчинка: Тихіше, друзі, послухайте! Весна вже зовсім близько. Прислухайтесь — це ж струмок весняний співає, а от пролісок прокинувся від сну. Чуєте, як тане бурулька і дзенькає, падаючи на землю?

Учениця:

Весна іде, весна іде!

Весну вітайте, діти!

Вона пісні вам принесе,

Вінки, чудові квіти!

(До залу з букетом пролісків входить Весна).

Весна:

От я і прийшла до вас, малеча мила,

Ви ждали і діждалися мене.

Уже сніги давно всі розтопило

Моє ласкаве сонце весняне.

А сонечку поміг мій теплий вітер

Він з Березнем прилинув навесні.

А ще пробуджую від сну

Я нашу землю чарівну

І принесла вам квіти.

Найперші проліски ясні:

А ще я вам принесла літо,

Щоб родило жито.

Старим бабкам — по лопаточці,

Молодицям — по дитяточці,

Чоловікам — по плужку,

Хлопчикам — по батіжку,

А дівчаточкам — по вінку.

Зима:

 Ой, ой! Яка ж ти в нас хороша!Зараз я снігу натрушу, морозу напущу!

Треба мені всю силу зібрати, щоб з тобою до бою стати.

Учень:

Утікай, утікай,

Біла Зимонько!

Вже нема, вже нема

В тебе силоньки.

Вже весна, йде весна —

чарівниченька,

Потемніє, почорніє

Твоє личенько.

1-а ведуча: Зимонько! Веснонько! Не сваріться. Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям. Але ти, Зимонько, втомилась, і треба тобі відпочити, щоб дорогу Весні звільнити. Не сваріться, позмагайтесь.

(Діти об’єднуються у дві команди: одна-за Зиму, друга – за Весну)

Змагання:

1. Перетягування канату.

2. Відгадування загадок.

Загадки про зиму і весну

На подвір’ї – біло-біло,
Ні стежиночки нема.
Завихрило, завістило – 
Знов прийшла до нас…
(Зима)

На дворі горою, а в хаті водою.
(Сніг)

Що то за гість, що тепло їсть?
(Мороз)

Плету хлівець на четверо овець,
А на п’яту окремо.
(Рукавичка)

Влітку відпочивають,
Взимку дітей катають.
(Санчата)

Що це за птиця,
Що сонця боїться?
(Сніжинка)

У нас зимою білим цвітом сад розцвів,
Неначе літом.
(Іній)

За селом була вона
Вся блискуча, чарівна,
По слизьких її боках,
Ідуть діти в саночках.
(Ковзанка)

Росте вона додолу головою,
Росте вона холодною зимою,
А тільки сонечко засяє,
Вона заплаче й помирає.
(Бурульки)

Я – істота нежива,
Я – істота снігова.
З кульок я складаюсь,
Діток потішаю.
(Сніговик)

Ми - спортсмени, нас обох
Бачиш ти завжди удвох.
Ми по снігу швидко линем
Ще й стрибаємо з трампліну.
(Лижі)

Під вікном моїм калюжа
Уночі замерзла дуже,
Узялася склом твердим,
Добре ковзатись на нім.
(Лід)

***

З кінцем зими прийде вона,
Улюблениця всіх, …
(Весна)

Тільки вчора теплий вітер
Вість приніс нам від весни,
А сьогодні дивні квіти
Крізь замети проросли.
(Підсніжники)

Чорномазий, білодзьобий,
Він за плугом важно ходить.
Сторож вірний, друг полів,
Перший вісник теплих днів.
(Грак)

Я найперша зацвітаю
Синім цвітом серед гаю.
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку.
(Пролісок)

Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки,
А як зовуть їх відгадай.
(Конвалія)

Всі його люблять, всі його чекають, а хто на нього подивиться — кожен скривиться 
(Сонце)

Квітень жовту фарбу взяв,
моріжок розмалював,
і з-під пензлика розквітли,
наче сонце, диво-квіти.
(Кульбаба )

Із малої цибулини
виріс весняної днини,
до нарциса привітався
та на грядці запишався.
(Тюльпан)

Три брати ідуть по світу –
Від зими назустріч літу.
Перший пройде – тане лід,
Другий пройде – всюди квіт,
Третій пройде – укрива
Землю шовкова трава!
Нерозлучні три брати.
Не стрічався з ними ти?
(Березень, квітень, травень)

Фіолетові фіранки
у світлиці та на ґанку.
Фіолетові малята
весну люблять зустрічати.
(Фіалки)

Лист зелений не пропав,
а під снігом задрімав,
щоб у синю сукенчину
одягнуть весняну днину.
(Барвінок)

Лиш весна привітна
У гостях з’явилась –
На гіллі тендітнім
Котики розсілись.

(Верба)

 

(Пісня «Стрітення»)

 

Зима:

 Бачу, ви мене зовсім не боїтесь. Що ж, Весно, твоя взяла! Збираюсь я в путь!

Прощавайте, милі діти!

За зиму ви поздоровіли.

Пішли на користь і мороз, і сніг,

І щічки ваші так порожевіли,

Неначе маки розцвіли на них!

Прощай і ти , Весна-красна!

Я чую, як дзвенить струмочок,

То зараз я залишу ваш куточок.

Отож, хлопчики й дівчатка,

Прощаюсь з вами усіма.

Щасливі будьте! Через рік я знову

Свою вам казку принесу зимову!

(Найменше дівчатко виходить наперед, простягає рученята до сонечка, Весну закликаючи):

Благослови, мати, весну закликати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Зимонька – в візочку, літечко – в човночку.

Учитель:

 Був у нашого народу цікавий звичай. З нетерпінням чекали люди весну і вважали, що це птахи на своїх крилах приносять її з далекого краю, проганяють люту зиму з морозами та завіями. Матері випікали з тіста пташок, діти вибігали у двір, підкидали їх угору і закликали…

Діти (разом):

Пташок викликаю із теплого краю:

Летіть, соловейки, на наші земельки,

Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки.

Учитель: Цих випечених пташок називали «жайворонками». Старі люди розповідали, що ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається із сонечком і своїм дзвінким голосочком сповіщає про те, що весна прийшла.

Весна: Вийшла я із лісу, лугові вклонилася.

             Од вітрів і сонця луг зазеленівся!

             А до мене трави у полях прослалися,

             А до мене в гаю птахи озивалися,

             А за ними в лузі озивались квіти.

             Починаю, друзі, по землі ходити!

             Піду я далі лугами й лісами,

             Встелю землю килимами,

             Теплом своїм людей зігрію

             І здоров’я всім навію.

Дівчата (разом) Хлопці, наші дужі й  сильні, виносьте Зиму!

(Хлопці виносять «Зиму» -  опудало на довгій палиці. Дівчата за допомогою червоних стрічок зображують вогонь. Всі гуртом спалюють опудало, промовляючи кілька разів):

                            Хай вогонь палає,

                            Зиму з’їдає….(Тричі)

                            З’їв вогонь Зиму.

Діти:

 Ми гуляли увесь день,

           Побороли Зиму,

           Ось які ми сильні!

           А зима розтала,

           І її не стало!

 

(Пісня «Ой, прийшла весна»)

Учитель:

Ось так, в красі земній, Богом даній, приходить до людей Весна. Невтомна молода господиня, яка супроводжує всілякі творива людські. Стрітення – свято християнське і народне, дві зустрічі, дві філософії, дві мудрості.

Миру і злагоди всім вам бажаємо,

Зичимо щастя вам назавжди!

Не зустрічайте ніколи біди!

Хай вам Бог допомагає,

Рідних всіх оберігає.

Живіть у мирі на цій землі! (Усі разом)

 

 

docx
Додано
17 квітня
Переглядів
21
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку