Сценарій Тема " Моя Україна - це мій рід й родина"

Сценарій родинного свята

Для учнів молодших класів

 

 

 

 

Моя Україна – це мій рід й родина

 

Мета: Виховання в учнів любові до рідного краю, держави, родини, народу; поваги до українських звичаїв, обрядів, традицій; формувати відчуття своєї приналежності до України, усвідомлення себе українцем, прагнення до збереження та примноження духовного багатства України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми раді всіх вас вітати на нашому родинному святі.

 

, Гостей наших любих вітаємо щиро,

Зустріти вас раді з любов’ю та миром.

 

І на знак пошани хліб візьміть із сіллю,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

 

Ми вам його підносимо на білім рушничкові,

Та до землі вклоняємось,щоб ви були здорові.

 

Рід,родина,сім’я

Серед них - маленька я.

Мов перлинка- намистинка,

Я дівчатко – українка.

Родовід - моя родина

Я ж її мала краплина.

 

Згадаймо, ж що таке рід, родина, родове дерево? Родина – це не тільки рідні, родичі, це і наша класна родина і шкільна й увесь народ український. Ми з вами всі – український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих.

Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується маленькими родинами.

- Дітки! А хто з вас хоче розповісти нам про свою родину?

                  Про родину складено багато прислів’їв:

- Дерево міцне корінням, а людина – рідними.

- Непотрібен і скарб, коли в сім’ї лад.

- До свого роду – хоч через воду.

- Без сім’ї нема щастя на Землі.

- Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти.

- Яблучко від яблуньки недалеко відкотиться.

- Яка хата, такий тин, який батько, такий син.

- Яке коріння, таке й насіння.

      -А тепер ми розгадаємо кросворд

      - Вам треба закінчити речення.         

                                        Кросворд

1. Дочка моєї мами - то….     ( сестра)

2. Найбільше в нашій хаті свято, коли при ходить із роботи  ….     (тато)

3.Своїх онуків розуму навчає старенький   ….     (дідусь)

4.Найбільше пестить і голубить свою дитину  ….     (мати)

5. Батькам на втіху росте розумний здоровий їхній   ….(син)

6. Твою матусю донечкою кличе твоя ….     (бабуся)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

 

Люблю всю родину я.

Разом ми – одна сім’я!

Бо козацького я роду,

Рідну землю люблю зроду,

Маму, тата поважаю,

Їм здоров’ячка бажаю!

І бабусю, дідуся –

Всіх люблю й ціную я.

                                 Пісня « Будем козаками »

Батько, мати, брат, сестричка

І всі інші члени роду –

Всі належать до одного

Українського народу.

 

Треба дбати про свою родину, берегти честь свого роду. Треба робити добрі вчинки, чемно поводитись, бо ви є дзеркалом своєї сім’ї, своїх батьків.

В народі кажуть: « Яка сім’я, такий і я »

Згадайте, якими ніжними словами називають вас батьки, коли задоволені вашою поведінкою, вашими оцінками: (Зайчик, ластів’ятко, голубчик, сонечко, рибка,радість моя, любчик, мишенятко, котик, соловейко, розумник…)

 

Але діти не завжди бувають слухняними.

Що ж говорять вам батьки, коли гніваються?

( Учні мовчки показують малюнки…Пеньочків, дубочків, козликів, теляток, баранців, мавпочок, поросят, осликів…)

 

Я думаю, що ви намагатиметесь приносити батькам більше радощів. Адже в народі кажуть: « З дітьми багато клопоту, та без них – світ немилий »

 

Як добре дітям й затишно в родині!

Тут так цікаво й весело всім нам.

Тому вклонятися доземно ми повинні

За диво й за життя – своїм батькам

 

Батьки для нас – це найдорожчі люди.
Вони піклуються і думають про нас.

І хай завжди  в нас тато й мама  буде,

Й ніколи світлий не проходить час.

 

-Діти, слухайтесь батьків в усьому! Шануйте батька й матір! Будьте вдячними їм за любов, турботу, за батьківські поради.

 

                 Вірш « Мудрі поради.» Лесі Вознюк.

Прислухайся, дитино, до батьківського слова,

Що сповнене терпіння, турботи і любові.

Прислухайся, дитино, до дідуся поради,

Бо й татові твоєму не раз він мудро радив.

 

Прислухайся, дитино, до рідної матусі,

Якій дістались ніжність і ласка від бабусі.

Збери усі поради, не загуби нічого.

Про тебе також скажуть « Прислухайтесь до нього »

 

Усе найкраще в дітях від родини

Привітність, щирість, щедрість, доброта,

Усі традиції народні і святині

Та мудрість,віра чиста і свята.

 

 

В українського народу є багато традицій, які прийшли до нас з давніх давен і збереглись по сьогодні. Це мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка, дідусева казка, хліб на рушнику, калина біля вікна, барвінок.

А ще є традиції святкування різних свят.

- А які свята святкують у ваших родинах?

( День Святого Миколая, Різдвяні свята, Великдень…)

 

Я люблю свою хату і подвір’я й садок,

Де і сонця багато, і в жару холодок.

Все для мене тут рідне: стіни – білі, як сніг,

І віконце привітне, і дубовий поріг

 

Хата моя, біла хата

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

 

Хата – символ рідної землі, Батьківщини, свого роду. Це тепло і затишок, захист і допомога. Бо в рідній оселі живе твоє предковічне добро, твоя перша й остання надія.

Кажуть, що в рідній хаті і стіни допомагають. Тож того, хто шанує рідну домівку, шануватиме Доля.

Вірш « Запах дому » Лесі Вознюк

Я знаю запах рідної домівки.

Так пахне свіжий хліб і пиріжки,

букет із чебрецю та материнки,

лляний обрус і білі рушники.

Цей світлий образ рідної оселі,

турботливих батьків блаженні дні,

де я мала щаслива та весела,

такий близький і дорогий мені

Я відчуваю спокій в рідній хаті:

Зігріє від негоди захистить,

як Мати Божа береже дитятко,

на тій іконі, що в кутку висить.

Про хату складено багато прислів’їв

• Своя хата – своя правда.
• В гостях добре, а вдома – найкраще.
• Дома і стіни помагають.
• Хата кутами багата.

 

Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина.

А найбільша наша мати –

Рідна Україна.

 

Біля струмочка, біля калини,

Дудку мені зробив тато з вербини.

Гра – виграває дудка щоранку,

Голос по горах іде від світанку.

                                       Пісня «Ой, заграйте, дударики»

Є багато країн на Землі

В них – озера, ріки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

 

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас людей без Батьківщини.

 

Знаєш ти, що таке Батьківщина?

Батьківщина – це ліс осінній,

Це домівка твоя і школа,

І гаряче сонячне коло.

Батьківщина – це труд і свято,

Батьківщина – це мама й тато,

Це твої найщиріші друзі

І бджола у веснянім лузі.

Батьківщина – це рідна мова,

 Це дотримане чесне слово.

Так, діти! Кожна людина має свою Батьківщину, яку любить над усе на світі. Бо Батьківщина, як рідна ненька, її не можна ані купити, ані заслужити, вона одна у кожного і дається від народження.

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось аж до сліз зачувши рідне слово.

 

Мій отчий дім, де всі стежки мої

Веселками ясними перевиті.

Де у садках співають солов’ї,

Де шлях в світи лежить в високім житі.

 

Ми любим країну квітучу свою,

Веселку у небі і пісню в гаю.

І стане гарніше на світі,

Коли усміхаються діти.

 

А мама раненько прокинеться знов,

І руки ласкаві зігріють тепло,

Бо що є для нас найрідніше,

Ніж серце матусі й добріше?

 

А кожна родина і кожна сім’я

Дарує дитині любов і ім’ я.

І стане гарніше на світі,

Коли усміхаються діти.

 

Мами піклуються про своїх дітей. І якби не їхня турбота, то з вами мабуть часто траплялися такі пригоди як і з хлопчиком із віршика

 

 

 

                                    « Дивний звір » Ганни Малик

У хаті в нас з недавніх пір,

Завівся дуже дивний звір.

Живе собі і геть не йде.

А звуть його: не – зна. – де.

Учора, щойно я заснув,

Мої штанці він проковтнув!

 

Та що там ті одні штанці?!

А кольорові олівці?!

А мій улюблений блокнот?!

А синій зошит мій для нот?!

Хустинок – п’ять!

Шкарпеток – шість!

Він і мене вже скоро з’їсть!

 

Відстати я його просив,

Цукерки я йому носив.

 Усе дарма! Усе дарма!

Прокинувсь – знов чогось нема!

Ну, годі з мене, - я сказав.

І за порядком стежить став.

В шухляду клав я олівці

І вішав на стілець штанці.

Безладдя звів я нанівець.

І звірові прийшов кінець!

 

Що таке Україна?

За віконцем калина.

Тиха казка бабусі.

Ніжна пісня матусі.

Дужі руки у тата.

Під тополями хата.

Під вербою криниця.

В чистім полі пшениця.    

  Серед лугу лелека.   

   І діброва далека.

 

В Українського народу є давні добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини століть. Вони наші - Обереги.

 

 Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

 

Нам любов’ю серця  зігрівають

Доброта і тепло в них живуть.

Вони святість і відданість мають

Захищають від лиха й біди.

 

І серед цих символів особливе місце займає калина.

 

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма.

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема.

 

Посадіть калину …

В чистім полі.

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже волю

Хай же воля любить нас.

 

Багато гарних пісень про калину склав український народ.

                           (Звучить укр. нар. Пісня про калину)

Діти, а зараз відгадаємо загадку і дізнаємось, про що буде йти мова.

 

З квітів його виплітають,

Ним голівку покпивають.

Щоб дівчиноньку зберіг-

Український оберіг.             (Віночок)

                             -У мене теж є такий віночок.

Своєрідним жіночим оберегом в Україні завжди був віночок. Їх виплітали з різного зілля, від весни і до пізньої осені. Кожен віночок слугував не тільки окрасою голови дівчини, а й був оберегом душі, бо в ньому є чаклунська сила, що і біль вгамує і волосся береже.

До віночка впліталось багато різних квітів. Переважна більшість із них широко використовувалась в народі, як лікарські. Це деревій, звіробій, волошки, ромашки, цвіт і ягоди калини, барвінок, мак…

 Почесне місце у вінку належало барвінку. Він є символом сімейного благополуччя.

 До віночка  в'язали кольорові стрічки. Ці стрічки берегли дівоче волосся від чужих очей. Вони були не коротшими від коси.

 Носити віночок починали дівчатка з трьох років

( перші віночки їм плела мама). І для кожного віку був свій набір квіточок.
Традиція носити віночки в наш час, на жаль, не збереглася. Але ми про них не забуваємо.

 

Ці віночки – береги

Знати нам з дитинства треба.

Це барвистий спів землі.

Пам’ятай його завжди.

 

В нас є ще один символ-оберіг. Це вишитий рушник.

 

Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей. Від сивої давнини і до наших днів рушник був частиною нашого побуту. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління.

А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Рушники - це обереги від усього злого, що може зайти в дім.»Хай стелиться вам доля рушниками» - бажали людям щастя.

Колись в Україні, не було такої дівчини, яка б не вміла вишивати, в тому числі й рушники. І сьогодні в багатьох сім’ях ця традиція збереглася.

 

В мене голочка слухняна

День у день працює зрання,

Щоб квітки на рукаві

Зацвітали, мов живі.

 

Бо лиш в нас на Україні

Чути співи солов’їні.

Й вишиванки й рушники,

І майстрів багато є.

Кожен має свій талант,

Як Чугайстер- музикант.

 

                         Пісня «Чугайстер- музикант»

 

Ось і підходить до кінця наше свято. Хочеться вірити, що на вашу долю, діти, випадуть радісні хвилини гордості за те, що миє український народ, що нашому роду нема переводу. Радіти з того, що кожен з вас живе у щасливій родині, де панує мир, злагода і щастя. А що таке щастя?

(Увага на екран.)

 

Мені хочеться подякувати всім, хто прийшов до нас на свято. Вам, діти, за те, що старанно готувалися, вам,шановні батьки, за цікаві розповіді.

Хочеться побажати:

 

Хай всі негаразди минають ваш дім.

Доброго здоров’я зичу вам усім.

 

 

Сценарій родинного свята

Для учнів молодших класів

 

 

 

 

Рід. Родина. Україна.

 

 

 

Мета: Виховання в учнів любові до рідного краю, держави, родини, народу; поваги до українських звичаїв, обрядів, традицій; формувати відчуття своєї приналежності до України, усвідомлення себе українцем, прагнення до збереження та примноження духовного багатства України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала: Герцюк Орися Петрівна

 вчитель початкових класів

Пеньківського НВК

С. Старі Кути