Дроняк Анжела, учитель-методист,             

                                                                                                   вчитель географії  вищої категорії  

                                                                                                  СЗШ №41 м. Львова

                                                      

                                                       Тематичний вечір

                           «Український Магеллан Юрій Лисянський»                       

                                                             .

                                                              Наука не дає пояснення, як формуються видатні люди.

                                                              Це таємниця їхнього внутрішнього розвитку.

                                                                                                                                   Д. Ліхачов              

                                                      Методичні поради

     Тематичний вечір  проводиться з метою ознайомлення учнів з життям видатного  українського мореплавця та географа  Юрія Федоровича Лисянського.

    Підготовка і проведення тематичного вечора сприятиме розвитку інтересу учнів до географії, навчанню самостійно працювати з науково-популярною та довідковою літературою, вихованню почуття гордості за співвітчизника, який зробив величезний вклад у розвиток географічної науки.

     Тематичний вечір варто проводити у формі інсценівки, у якій беруть участь :  шість ведучих, шість  читців, персонажі – Юрій Лисянський, науковий консультант.

    Сцену варто прикрасити портретом  Юрія Лисянського, плакатом із зображенням корабля «Нева», копіями карт та малюнків Лисянського тощо. Використання літературного матеріалу, аудіо записів пісень, мультимедійного проектора для демонстрації слайдів  комп’ютерної презентації  створять атмосферу святковості, емоційності у сприйнятті відомостей про цього славетного українця.

    Сторінки тематичного вечора супроводжуються демонстрацією слайдів з портретами Юрія Лисянського та Івана Крузенштерна, фотографіями  Ніжина,  Морського кадетського корпусу у Кронштадті, зображеннями шлюпів «Нева» та «Надія». Варто продемонструвати фотографії  географічних об’єктів , які відвідав Лисянський під час навколосвітньої подорожі. На завершення – показати об’єкти , які названі його ім’ям, пам’ятники.

   Розпочинають вечір ведучі, на зміну їм виходять читці та персонажі. Читання віршів з метою більш емоційного ефекту виконуються  під музичний супровід.

                                         

                                             Сторінки тематичного вечора

ВСТУП

Сторінка перша: «Дитячі та юнацькі роки Юрія Лисянського»

Сторінка друга: «Військово-морська служба на англійському та російському флотах»

Сторінка третя: «Навколосвітня подорож 1803-1806 рр.»

Сторінка четверта: «Підсумки першої навколосвітньої подорожі»

Сторінка п’ята: «Життя та діяльність після  навколосвітньої подорожі»

Сторінка шоста: «Пам'ять про відомого земляка»

                                        

 

                                      Сценарій  тематичного  вечора

ВСТУП

Перший ведучий:

    Щедра на таланти земля українська. Вона подарувала людству плеяду геніальних співаків і композиторів, поетів і письменників, учених і винахідників. Та через ряд історичних обставин, часом драматичних, а інколи й трагічних, синам і дочкам цієї благословенної землі доводилося збагачувати скарбницю знань нашої цивілізації, перебуваючи далеко за межами рідного краю, і тому на отчій землі талант їх не завжди був належно оцінений і визнаний.

                    Звучить пісня «Моя Україна..»                                                                     (слова Юрія Рибчинського, музика Ніколо Петраша)

 

 

Другий ведучий:

     На жаль, наша громадськість, студентська та учнівська молодь дуже мало  знає про  Юрія Лисянського, уроженця міста Ніжин що на Чернігівщині, видатного мореплавця, засновника російської океанології, одного з керівників першої кругосвітньої подорожі, здійсненої ним разом з  Іваном Крузенштерном  у 1803-1806 роках.  

 

Сторінка перша «Дитячі та юнацькі роки Юрія Лисянського»

Перший ведучий:

     Наприкінці XVIII ст. Ніжин був провінційним містом, з будинками на один-два поверхи, мостом через річку Остер, що впадає в красуню Десну, з багатьма церквами, крамницями, трактирами.  На одній із вулиць, поряд з церквою святого Іоанна Богослова  2 лютого 1773 року  в сім’ї  протоієрея цієї церкви   Федора Герасимовича Лисянського народився син Юрій, нащадок українського козацько-старшинського роду Лисянських.

      Чи було так насправді, а чи може цю гарну легенду склали пізніше, та під час обряду хрещення Юри, який справляв його батько -   протоієрей ніжинської церкви, у миру Федір Лисянський, сталася знакова подія. Щойно торкнувшись води, немовля, яке перед цим без угаву кричало, раптом принишкло, розплющило оченята й розтягнуло в усмішці губи.

     - Бач, водиця йому на добрість, - посміхнувся у відповідь батько, - не інакше, морська жилка в ньому!

 

Другий ведучий:

Через рік після народження Юрія сталося лихо - вщент згорів їхній будинок з усім скарбом. Допомогли парафіяни - поселили, зібрали одяг для трьох синів Федора. Брати батька купляли книги - замість згорілої бібліотеки.

   З дитячих років Юрій вивчав Біблію, відвідував молебні, дотримувався церковних обрядів. Ріс рухливим і допитливим хлопчиком, мріючи про пригоди й далекі подорожі. Його захоплювали подвиги ніжинських козаків отамана І. Золотаренка,  подорожі Магеллана, Дрейка, Кука. А навесні він вирушав на місцеву річку Остер і все літо проводив на воді. У майже сухопутному Ніжині зростав майбутній океанський капітан.

      Коли  Юркові  виповнилося  дев'ять  років,  раптово померла мати. На сімейній раді було прийнято нелегке рішення: улаштувати синів на навчання з казенним утриманням.            

     Так,  десятилітньому віці  Юрій був відправлений до Петербурга для навчання у Морському кадетському корпусі. Саме в кадетському корпусі, переведеному в той час до Кронштадта, і розпочалася дружба Юрія Лисянського з його однокласником Іваном Крузенштерном, яка зв’язала їх на все життя.

 

Перший  ведучий:

    У 1788 р. Юрій Лисянський закінчує Морський корпус 2-м за списком. У цьому випуску був і старший за нього на три роки Іван Крузенштерн . У цьому ж році починається їх військово-морська служба: 1789 р. вони затверджуються в першому офіцерському чині – мічмана.

     Як молодий мічман, Юрій був готовий вирушити в далекі походи. Варто сказати, що зовнішність Юрій мав показну: невисокого зросту, але з вольовим обличчям, обрамленим густим кучерявим волоссям і бакенбардами, з великими виразними очима, довгими дугами брів... Мав струнку поставу, морська форма чудово сиділа на ньому. Він був фізично витривалий і загартований. З листів із Кронштадта додому, а пізніше й з далекого плавання, видно, як Юрій прагнув побувати в рідному Ніжині, відвідати своїх родичів. Але доля розпорядилася інакше.

 

 

Сторінка друга «Військово-морська служба на англійському та російському флотах»                                     

   Третій ведучий:

     Своє перше морське бойове хрещення мічман Лисянський проходить під час російсько-шведської війни (1789-1790р.р.), беручи участь майже в усіх головних битвах зі шведами. У 1793 р. Лисянський дослужився до чина лейтенанта флоту і в числі 16 найкращих флотських офіцерів за наказом Катерини ІІ був направлений до Англії служити волонтером на британському флоті. У це число офіцерів потрапив і лейтенант Крузенштерн.

     Під час служби на флоті Лисянський багато подорожував  по США, жив певний час у Філадельфії, відвідав Нью-Йорк та Бостон.  Америка зворушила молодого українця, але найбільше враження  справила на нього зустріч з першим президентом США Дж. Вашингтоном, що відбулась у Філадельфії в жовтні 1795 р. Про це він з захопленням пише в своїх  щоденниках.

 Юрій Лисянський:

   "Президент так ласкаво обійшовся зі мною, що я до кінця життя свого мушу залишатись йому вдячним й завжди казати, що не було ще в світі видатнішого за нього мужа. Простота його життя й доброзичливість в поводженні такі, що за одну мить захоплюють й дивують почуття".  

Четвертий ведучий:

     Нащадок запорожців, що свого часу створили в Східній Європі першу демократичну республіку - славну Запорізьку Січ, не міг не схилити голову перед Вашингтоном, одним з "батьків-засновників" американської демократії. Згадаємо слова, сказані набагато пізніше Великим Кобзарем:

О роде суєтний, проклятий,

Коли ти видохнеш? Коли

Ми діждемося Вашінгтона

З новим і праведним законом?

А діждемось - таки колись?

Співзвучно з цими рядками Т. Шевченка Лисянський занотовує в щоденнику:

 

Юрій Лисянський:

     "В Америці... майже не помітна сила цивільної та військової влади, проте мені не вдалося побачити якогось безладдя, що при подібних обставинах могло б відбутись в Європі, причиною цього є, без сумніву, добрі закони й моральність".

Третій ведучий:

     Морська служба на британському флоті продовжувалась і далі. Вправний і сміливий моряк Лисянський не ховався від небезпеки морських боїв. У 1796 р. при захопленні французького фрегату "Єлизавета" він був контужений у голову. У боях і морських компаніях промайнули п'ять років і в 1798 р. він повернувся до Росії. З черговим званням капітан-лейтенанта його призначено командиром фрегату "Автроїл.  Поруч зі службою він зайнявся перекладом книги англійського мореплавця Д. Клерка "Рух Флотів", що по виході з друку в 1803 р. стала першою працею російською мовою про стратегію і тактику морських баталій. У 1802 р. за 16 морських компаній він був нагороджений Олександром І орденом Святого Георгія 4-го ступеню.

 

Четвертий  ведучий:

       Перед Лисянським відкривалась блискуча кар'єра. Але чи був він людиною, яку цікавила саме кар'єра за будь яку ціну? Таких кар'єристів з числа українців на російській службі вистачало. Нібито саме тогочасне життя штовхало їх на відчайдушні пошуки кращих службових місць та високих рангів.

     Юрій Лисянський не був з породи бездушних кар'єристів, а був щирою й безпретензійною людиною.  Він не шукав коротких і нечесних шляхів до вищих місць і тому, коли до нього звернувся, вже призначений керівником навколосвітньої експедиції, Іван Крузенштерн з пропозицією взяти в ній участь командиром другого корабля, він не вагаючись погодився на це, хоча на момент пропозиції  Лисянський був старший за Крузенштерна чином.

 

Сторінка третя  «Навколосвітня подорож 1803-1806 рр.»

П’ятий ведучий:

     5 липня 1803 р. Ю.Лисянський доставив до Кронштадту закуплені в Англії два шлюпи: "Надію" (водотоннажністю 450 тонн), на якому командиром мав бути І.Крузенштерн, та "Неву" (370 тонн), яким він сам мав управляти.

     26 липня  1803 року  о 10 годині експедиція вирушила з Кронштадту. Спочатку шлях проліг  через Балтійське та Північне море до Англії.

     Під час усього плавання Лисянський знаходився на «Неві», яка мала 2 щогли, 14 гармат, водотоннажність 370 т  та  52 чоловіки команди , при цьому підтримуючи тісний зв’язок з «Надією» Крузенштерна.  "Нева" мала відвідати російські колонії на Алясці, доставивши туди товари Російсько-Американської компанії, і поповнивши свої трюми хутром, піти до Китаю, де в португальському порту Макао восени наступного року планувалась зустріч з "Надією". Саме там моряки мали продати китайцям привезене "Невою" хутро,  наочно переконавшись наскільки вигідною може бути торгівля з Китаєм.

 

Перший читець:

Холодна ніч, 
Весіння ніч — 
Синіх птиць. 
І ми пливемо від границь 
Почувши моря клич.

Пливем до дальніх берегів 
Під сурмами вітрів. 
В повітрі мають прапори… 
Грай море, говори!

Вперед, 
До світлої мети 
Напроти бур лети — 
За п’ять світів, 
За сто земель — 
Наш грізний корабель!

До краю дійде, 
До кінця, 
Кермо держить рука, 
У нас безжалісні серця 
І молодість палка.       ( Герась Соколенко)

 

Юрій Лисянський:

     « 26 листопада. Ми перейшли екватор. В цей час матроси мої були розставлені по вантам й прокричали декілька разів "ура". Матроси влаштували інсценування: міфічний морський цар Нептун вітав моряків, прибулих в його володіння. Матрос Павло Курганов, прив'язавши бороду з паклі, з короною на голові і тризубцем  в руках, зображав морського царя. Він наказав піддати морському «хрещенню» тих, хто вперше перетнув екватор . З веселим сміхом і жартами матроси спокутували всіх учасників плавання.  Наступного дня відбувся на палубі парад, корабельний священик відслужив Божественну літургію.  Після цього весь екіпаж з офіцерами зібрались на шканцях, я звернувся до них з урочистою промовою, поздоровивши з щасливим прибуттям до південної частини світу.  Команда отримала відмінний обід, а я пив разом з іншими "за здравіє" імператора».

Другий читець:

Через хвилі біло пінні — 
Сивину — 
Корабель наш грізний лине 
В далину. 
Не страшні йому бурани, 
Шторм і шквал. 
Чуєм ми, як кличе рано 
Наш сигнал. 
І на палубу виходим 
Всі ураз. 
Хай встають бурхливі води 
Проти нас. 
Ми пройдемо через море — 
Океан. 
Нас веде вперед суворий 
Капітан. 
Він вдивляється у далі 
Голубі. 
Б’є у борт в шаленім шалі 
Шторм-прибій. 
Десь у небі, небі синім 
Чайки лет. 
Корабель наш грізний лине 
Уперед. 
Він проходить через море — 
Океан, 
І веде його суворий 
Капітан.      (Герась Соколенко)        

 

Шостий ведучий:

     Описуючи подорож, Лисянський не забуває згадувати про свою команду, її побут, здоров'я екіпажу, його щоденний й щотижневий раціон. Останній, зазначимо, був зовсім не спартанським: на добу матросу видавалось 1 фунт (400 гр.) м'яса, 1 фунт сухарів та чарка горілки; на тиждень він мав 1 фунт олії, відповідну потребам кількість круп, оцту та гірчиці, раз на тиждень призначено було давати горох та круту кашу. Записи про раціон і побут матросів, що робив Лисянський, свідчать про його постійну турботу щодо своєї команди, котрій доведеться провести багато часу в тісних кубриках, постійно зустрічаючись з небезпекою перебування у відкритому морі.

     Відрізняючись великою скромністю і дружнім  ставленням до товаришів, Лисянський в той же час володів багаторічною бойової загартованістю, яка сформувала в ньому тверду волю, мужність, наполегливість у подоланні перешкод, винахідливість у виняткових обставинах, наполегливість в досягненні заздалегідь поставлених цілей, готовність до подвигу .

 

Науковий консультант:

     На шляху до Маркизьких островів Лисянський затримався на декілька днів на острові Пасхи, де провів низку астрономічних спостережень. Він уточнив координати місцезнаходження острова. Зокрема, виправив помилку,колись допущену Джеймсом Куком, який надав неправильні координати острова. Крім того, Лисянський склав словник мови місцевого населення, який включав близько сотні найбільш поширених слів та виразів.

П’ятий ведучий:

Далі шлях експедиції  проліг  до Гавайських (на той час Сандвичевих) островів.

Науковий консультант:

     Хоча Лисянський знаходився на Гавайських  островах менше двох тижнів (з 8 по 20 червня 1804 року), його спостереження та нотатки  про релігію, побут, ремесла, соціальну організацію тубільців  значно поповнили дуже невеликі відомості про полінезійців тодішньої європейської науки. Загалом, опису архіпелагу Юрій Лисянський присвятив більш ніж 70 сторінок першого тому своєї книги спогадів.Крім того, він склав словники мов тубільців о. Нука-Гіва та Гавайських островів, причому кожний на 200 слів.

Юрій Лисянський:

«Жителі Сандвичевих островів, як можна було зауважити, досить  розумні і поважають європейські звичаї. Багато хто з них досить непогано розмовляє англійською.  Напевно, вони дуже люблять подорожувати. Багато хто з них просив мене  взяти їх з собою… віддаючи за це все своє майно.

Жителі островів …мають великий хист і смак до ремесел. Всі речі, які вони роблять дуже хороші, а мистецтво в тканинах  перевершує  уяву. Побачивши їх вперше, я ніяк не міг повірити, що первісна людина має настільки витончений смак».

 

Шостий ведучий:

   Подальший шлях «Неви» лежав до берегів так званої тоді Російської Америки. За підтримки команди корабля було поновлено втрачений контроль над островом Сітка (тепер Баранова), закладено на місці попередньої спаленої фортеці нову  під назвою Ново-Архангельськ.

  Науковий консультант:

     Під час півторарічного перебування в Тихому океані Лисянський склав опис островів Кадьяк і Сітка, а також двох невеликих островів, відкритих колись Чириковим. Цим островам він присвоїв імена Чичагова і Круза.

П’ятий  ведучий:    

     Перебуваючи на островах Сітка та Кадьяк, Лисянський на власні очі побачив всю "принадність" російської колонізації Аляски. «Заправляла» тут усім  так звана Російсько-Американська компанія, акціонерами якої були члени царської родини  та впливові російські чиновники.

Юрій Лисянський:

     «Мені розказували,  що багато хто з стариків, обтяжені роками й знесилені, ганяючись за здобиччю по бескидам і скелям, падають з них, стаючи жертвами чужої зажерливості... Теперішній стан кадьякців стільки ж є несумісним з правилами справедливості, скільки й шкідливим для самої компанії. Коли таке ставлення до індіанців не зміниться на краще, то вже через 20 років не залишиться на цьому острові й двохсот душ, а це в свою чергу призведе до того, що найбагатші в усьому світі промисли будуть знищені, тому що жоден з природних росіян навіть не в змозі вбити і одного бобра. Завдячуючи такому цивілізованому господарюванню російських промисловиків та комерсантів, корінні мешканці острова стають все біднішими і біднішими».

Шостий ведучий:

     Пишучі ці радки, Лисянський розумів мабуть про можливі для нього негативні наслідки, адже знав хто є акціонерами Російсько-Американської компанії. Проте остаточно це виявиться тоді, коли він подасть Адміралтейству свою підготовлену до друку книгу з усіма незручними для сановників відкриттями та своїм планом покращення життя та полегшення праці корінних жителів Аляски, справедливо вважаючи, що теперішній стан приведе до майже повного їх вимирання.

     Лисянський повністю викрив суть політики російського уряду і РАК у захоплених регіонах північно-західної частини Тихого океану, що подавалась у вигляді цивілізаторської місії росіян. Насправді  це було пряме насильництво й відверте обдурення індіанців.

 

П’ятий ведучий:

     У серпні 1805 р. "Нева" з грузом  пушнини рушила до Кантону (Макао), де було призначена зустріч з "Надією".  

     По дорозі  до Макао У Гавайському архіпелазі був відкритий невідомий безлюдний острів. Вся команда «Неви» настояла на тому, щоб новий острів був названий на честь капітана – острів Лисянського. Нині на цьому   безлюдному  острові площею 1,5557 кв. км розташованому  за 1 490 км на північний захід від  столиці штату міста Гонолулу розташовано державний заповідник , у якому охороняються рідкісні птахи.

      Продавши, за розпорядженням РАК, аляскинське хутро й закупивши на ці гроші китайських товарів, вони вирушили додому.  Подальший їх шлях лежав поряд з берегами Китаю, Індії, мису Доброї Надії в Європу. У середині квітня 1806 року біля південного краю Африки  шлюпи “Нева” та “Надія” знов загубили один одного у тумані.

  Третій читець:

Зацвітуть угорі альбатроси 
Сивим помахом бронзових крил 
І прославлену пісню матроси 
Понесуть на полотнах вітрил.

Хвилі вдарять гучніше, 
Розколишуть на морі туман, 
І кусатиме губи від щастя 
Синьоокий стрункий капітан.

Зброя, вмита промінням блискучим, 
Повертатиме жерла на Схід, 
І всміхнешся ласкаво із кручі 
Ти, рукою махаючи вслід.

І, втираючи радісні сльзи. 
Не забудеш, як зпалом чуття 
На борту поклялися матроси 
Полягти в боротьбі за життя.    (Герась Соколенко)

 

 

Шостий ведучий:

     Шлях із Південного Китаю до Портсмута (це близько 14 тис. миль) «Нева» пройшла самостійно за 142 дні.На той час це був рекорд перебування в океані без заходження в порти і рекорд швидкості.  22 липня (5 серпня) 1806 року «Нева» ввійшла в гавань Кронштадта. Через два тижні сюди прийшла  «Надія» під командуванням Крузенштерна.

 

 Перша російська кругосвітня експедиція була завершена!

 

Сторінка четверта  «Підсумки першої навколосвітньої подорожі»

Перший ведучий:

    Усі учасники плавання (а їх було 129 чоловік) удостоїлися нагород і пенсій. Матросів звільнили від подальшої служби, строк  якої тоді тривав 25 років. На честь цієї події заснували медаль.  Від держави  Юрій Лисянський  одержав чин капітана ІІ рангу, орден Святого Володимира ІІІ ступеня, премію та по життєвий пансіон. Та найкоштовніший подарунок, у вигляді золотої шпаги, зробила Лисянському  команда «Неви», яку він без втрат провів навколо світу.

     Науковий консультант:

     Заслуги Лисянського дуже великі. Юрій Федорович  Лисянський першим у російському флоті здійснив навколосвітнє плавання. Він зробив низку  географічних відкриттів, виправив  численні неточності в картах і описах. Відкрив  (разом з Крузенштерном) міжпассатні протитечії  в Атлантичному і Тихому океанах, дослідив  північно-західне узбережжя Північної Америки, маловідомі райони Тихого океану, провів  спостереження за течіями, температурою, солоністю та густотою води.  Його вважають засновником російської океанології.   Зібрані під час подорожі колекції мушель, коралів, одягу та зброї стали гордістю Російського географічного товариства.  Він склав перший у світі словник гавайської мови. 

     Із  1095 днів  плавання тільки 375 днів кораблі йшли разом. Решта 720 днів  «Нева» провела наодинці. Корабль Лисянського із 45083 миль подорожі 25801 милю пройшов самостійно. Можна  стверджувати,  що шлюпи «Надія»  і «Нева» провели, по суті, дві незалежні навколосвітні подорожі.

 

 

Сторінка п’ята  «Життя та діяльність після  навколосвітньої подорожі»

Другий  ведучий:

     Після закінченні  подорожі у 1807 - 1808 рр.  Юрій Лисянський - капітан фрегату«Зачаття Святої Анни», корвету «Емгейтен»  і загону з 9 суден(Балтійський флот). Брав участь в морських боях проти флотів Англії та Швеції. З 1809 року- «капітан 1 рангу».  Він пише  службові звіти, але йому бракує часу для впорядкування своїх спогадів про мандрівку.

     Юрію Лисянському двічі було відмовлено у виданні його книги спогадів про мандрівку державним коштом– царським чиновникам не сподобалося, що нотатки офіцера написано... суржиком. З’ясувалося, що капітан, який прекрасно знав англійську, досі «плавав» у російській, уживаючи силу силенну українських та польських слів і цілих зворотів. Ображений Лисянський у 1809 році  вийшов в відставку, в чині капітану І рангу. У 1812 році він видав власним коштом двотомну «Мандрівку навколо світу» й «Альбом, зібрання карт і малюнків, що належать до мандрівки» ( авторський переклад англійською й видання в Лондоні у 1814 , а німецькою – у 1815 році). Лише тоді з’ясувалося, що видання Лисянського для науковців і мореплавців є стократ вагомішою й кориснішою працею, аніж мемуари Крузенштерна.

Перший ведучий:

     Весною 1820 року Лисянський був нагороджений шведським орденом Меча.  У 1824 році Юрій Лисянський відвідав рідне місто Ніжин. Директору  Гімназії вищих наук Івану Орлаю він подарував свій атлас.

     Капітан-українець у відставці прожив понад чверть століття в Петербурзі  в наданому йому недалеко від столиці маєтку тихим життям поміщика середньої руки. Та й не дивно: подій його молодості вистачило б на кількох людей. Син священика до 36-річного віку дійшов до краю життєвого перенапруження й розпорошення – тож, за його словами, зажадав до смерті «збирати сам себе» вже без морів, війн і комерції.

 

 Сторінка шоста  «Пам'ять про відомого земляка»

 Третій ведучий:

   Відійшов у вічність мореплавець із Ніжина в 64-річному віці 22 лютого 1837-го року. Похований Юрій  Лисянський на Тихвинському кладовищі Олександро-Невської лаври. На його могилі  на зібрані морськими офіцерами кошти був поставлений пам’ятник, ескіз якого намалював сам капітан.  Окрім бронзового якоря й зображення жетона учасника навколосвітнього плавання на кораблі «Нева», там  викарбовано епітафію, складену ним самим:

  Прохожий, не тужи о томъ, 

                                                       Кто кинул якорь здесь 
                                                       Он взял съ собою паруса, 
                                                       Под коими взлетит въ предъл небес

 

Четвертий читець:

О капітан, мій капітан, позаду подорож важка.
Наш корабель здолав усе, далеко буря вже страшна.
Так близько порт, і чути дзвін, весь натовп нас вітає,
І тихо наш могутній кіль до них вже підпливає.
Але о серце, серце, серце!
Криваві течуть ріки!
На палубі, де капітан
Заснув, заснув навіки!
О капітан, мій капітан! Ти встань, послухай дзвін.
І сурми грають, прапор вверх, тобі кориться він!
Для тебе квіти і вінки, народ увесь вітає.
Побачити тебе скоріш всі, як один, бажають.
О капітане, рідний батьку!
Прокинься тут ураз.
Не спи ти на моїх руках,
Наче прийшов твій час.
Не мовить й слова капітан, поблід, холодний став,
Не відчуває доторк рук, вогонь в очах пропав.
У тихий порт вже приплив корабель після важкої дороги,
Ми кидаємо якір за борт, ми добились таки перемоги!
На березі народ святкує,
Стою в жалобі я
І бачу батька, капітана,
Він йде у небуття...

                (Уолт Уітмен «Мій капітан», переклад Н.Федоришин)

 

Четвертий ведучий:

     Справу батька продовжив його син  -   Платон Лисянський (1820-1900). Дійсний член Російського географічного товариства , відважний мореплавець і гуманіст, великий меценат,  він  дослужився до адміральського звання.                                           

                            Виконується  пісня «Мій адмірал»  з  кінофільму «Адмірал»

                                                     (муз. і слова І. Матвієнко)

Море ховається за туманами,
У небо сіре, в хмари рвані,
За обрій вдалині.
Караван іде, розчищаючи шлях,
Цей мінний слід потрібно обдурити,
За нами кораблі.
Чекають наказ матроси, чекає сигнал адмірал,
І готові зірватися вперед - ураган.

 

Приспів:
Синє море, заходи до болю.
Синє море та запах дощу, та туман.
Синє море, затишшя перед боєм,
І лист від коханої він знову читав,
Лише три слова: «Залишись  живим, адмірал».

І тремтить вода, і гуде вода,
Залп за залпом град мінного вогню,
І з нами адмірал.
Море і війна, і любов одна,
Ми піднімемо прапор, крикнемо «Ура!»
За віру, за царя.
А нашепче тихо, як молитву слова,
Лише три слова: «Залишись  живим, адмірал».

 

Приспів:
Синє море, заходи до болю.
Синє море та запах дощу, та туман.
Синє море, затишшя перед боєм,
І лист від коханої він знову читав,
Лише три слова: «Залишись  живим, адмірал».

 

Мій адмірал такий далекий, милий друже мій ,чуєш,
З глибокою ніжністю, я думаю про ваше життя,
І якщо б знали ви, я все б віддала за те, щоб побачити вас, почути, доторкнутися до вас мій милий.
Мій адмірал, я точно знаю, що коли-небудь ми будемо разом,
І якщо не на цьому світі, то на тому.
Мій адмірал я буду чекати тебе, я буду чекати завжди.
Лише три слова: «Залишись в серцях, адмірал».

 

Науковий консультант

     Нині на карті світу імя Юрія Лисянського згадується 8 разів!

      На честь нього названі:  затока,     півострів,   протока,   річка,   мис  (на узбережжі Північної Америки в районі  архіпелага Олександра); острів  у Гавайскому  архіпелазі (відкритий  ним); підводна гора (в Охотському морі);  півострів (на північному узбережжі    Охотського  моря).

 Третій ведучий:

    Ім’я   “Юрій Лисянський” нині  носить авіалайнер  “Аерофлоту”А 320  та російський криголам. У 1975 році  на  батьківщині Лисянського у Ніжині уславленому морякові споруджено пам’ятник з написом: «Першопрохідникові російської кругосвітньої подорожі від земляків».

     Нині на центральній вулиці Ніжина поруч - церква і будиночок протоієрея Федора Лисянського, пам’ятник його сину та студентська бібліотека з Музеєм рідкісної книги, де  зберігається дарунок мореплавця.

    Він повернувся в Україну, в рідний Ніжин, через багато років і залишився тут у бронзі та граніті, молодий і гордий. Його подвиг назавжди увійшов у літопис великих звершень людства.

 

П’ятий читець:

Як добре те, що смерті не боюсь я

І не питаю, чи тяжкий мій хрест,

Що перед вами, судді, не клонюся

В передчутті невідомих верст,

 Що жив, любив і не набрався скверни,

Ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя

Своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

І чесно гляну в чесні твої вічі

І в смерті з рідним краєм поріднюсь.

                                   Василь Стус

 

 

 

 

 

                         Використана література та джерела:

 

1. Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.
2. Иван Крузенштерн и Юрий Лисянский // Сто великих мореплавателей. - М., 2004. - С.345.
3. Крузенштерн И. Ф.,  Путешествие вокруг света в 1803, 1804, 1805 и 1806 годах на кораблях «Надежда» и «Нева». Москва, 1950.
4. Лубченкова Т.Ю., Самые знаменитые  путешественники России, М.: Вече, 2001.; Юрий Федорович Лысянский, - С. 225-233 
5. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К., 1990.
6. Шевченко В.О. Тричі перший (видатний мореплавець та географ Юрій Лисянський). К., 2003.
7. Щербатюк В.М. Історія регіонів України: Лисянщина. –К.: Логос, 2002. – С. 428
8.  www.kozatstvo.org.ua.