Сценарій "У ГОСТІ ДО КРАЇНИ ШКІЛЬНИХ РЕЧЕЙ"

 

Запрошення.

Увага! Увага! Увага!

У школі сьогодні свято.

Заходьте до нас у гості всі:

Учні. батьки й вчителі.

Дізнайтесь, які другокласники красномовні.

Послухайте їхнє виразне читання,

Вірші, пісні у їхньому виконанні.

 

 

 

Виступи учнів.

 

 Любі гості, мами й тати.

  Ось у нас сьогодні свято.

 Добре, що пройшли якраз

 До нас в гості, в другий клас.

 

 Ми всіх гостей вітаємо

 І дуже вам радіємо.

 Бо вже багато знаємо,

 Книжки читати вміємо.

 

 

Учитель. За горами, за морями,

                 Кажуть, є така земля,

                Там живе шкільна сім’я,

                  Яку кожен із вас зна.

                  А про кого мова йде,

                  Сам хай відповідь знайде.

Заходить Королева Знань.

КОРОЛЕВА: Це просто чудово, що ви всі прийшли на наше свято. Та яке ж це шкільне свято  без  речей, які кожного дня з вами поруч, які завжди вам допомагають у шкільному житті? Давайте всі зустрінемо їх і привітаємо.

Є чарівник у школі в нас.

Ану, впізнайте, хто він?

Озветься – тиша йде у клас,

Озветься ще раз – гомін.

Щоб не спізнитись на урок,                              

Нам голос подає…

ДІТИ: Дзвінок.

 

Заходить Дзвоник.

ДЗВІНОК: Так, я шкільний Дзвоник, дуже значна особа у шкільному житті. Без мене ні урок не почнеться, ні перерва не настане. Ось і зараз я зазвучу і свято наше розпочнеться. (Дзвенить)

                         Ось на свято всіх скликаю

                          Голосистий ваш дзвінок.

                          Закликаю всіх поспішати,

                          В школі щоб не заблукати.

 

  До класу заходить Портфель.

ПОРТФЕЛЬ: Добрий день, діти! Я прогулювався біля школи і почув Дзвоника, тому поспішив до вас завітати. Я – шкільний Портфель, який потрібен кожному учневі. Але ви знаєте, що із порожнім портфелем ніхто до школи не ходить. Тому я привів із собою своїх друзів, які так потрібні вам у шкільному житті. Але давайте разом усі відгадаємо, які ж гості до вас завітали зі мною?

 

 Заходять по черзі герої свята.

ПЕНАЛ.У портфелі є хатинка —

ручки там живуть, резинка,

клей, лінійка, кутники́ —

школярів помічники.   

 

РУЧКА: Кожен з вас в руці мене тримав,

                Мною слова в зошиті писав.

                Я така цікава  штучка.

                Діти, я ж гарненька ... (Ручка  )  

 

 ЗОШИТ: Пишуть завжди на мені

 І дорослі, і малі.

                  Вас сказати прошу,

                  Як зовусь я .... (Зошит)

 

ЛІНІЙКА: Хоч трикутник, хоч квадрат

                    Я накреслю швидко.

                    Пряму рівно проведу.

                    Я тебе не підведу.

                    Натиск витримаю стійко,

                    Бо на те ж я і … (Лінійка).

 

ОЛІВЕЦЬ: Вбрання маю кольорове

                     І загострений кінець.

                     На папері слід малюю,

                     І зовусь я … (Олівець).

 

ГУМКА: У книжечках своїх

                 Не смійте малювати,

                  Бо вибрики такі

                  Я буду всі стирати.

                 Така моя ось думка.

        Бо я чистюля .... (Гумка)

 

ПЕНЗЛИК Дерев’яний та довгенький,

          хвостик в нього є маленький.

         Як у фарби хвіст мочає

        все довкола розцвітає. 

 

КРЕЙДА. Настрибався зайчик вволю,

      білий слід лишав по полю.

     Ми за ним спостерігали,

     слово «мама» прочитали.        

 

ПОРТФЕЛЬ: Діти, хто з вас відгадає,

                        Кого на святі не вистачає? 

                        Вона розуму всіх вчить,

                       Та сама    завжди мовчить.

 

ДІТИ: Книги.

 

КОРОЛЕВА: Діти, а де ж  сама Книга? Чому не прийшла?

                        Ми її давно чекаєм,

А її усе немає.

Де ж так довго забарилася?

Може, в лісі заблудилася?

 

 Чути стукіт у двері.

 

КОРОЛЕВА: О, ще хтось завітав до нас на свято? (Іде до дверей, і через хвилинку повертається.)

Та це ж від когось телеграма, мабуть, вітають нас зі святом. Відкриємо?

(Читає) “Зразтуйте ребйонки! (До дітей)  Який жах, хто ж це так безграмотно пише? (Продовжує читати)  Надсілаю вам пісемцо з совітами, що робить, щоб стати гарним учньом:

    - Прокидайтеся вранці якомога пізніше, тоді ви обізатільно запізнитесь на урок.  Діти, невже ви будете так робити? Який жах!

• Портфель ще звечора готуй:  (до дітей) це справді гарна порада.
• Спочатку клади туди книги, до них долий відро води. (до дітей) Та хто ж вас навчає такому?
• Дрібненько книжечки поріж,

Гарненько розмішай…

Але все це ти сам не їж –  

Товаришу віддай.

                       Цялую. Буратіно.”

 

- Ні, діти. Ми з вами знаємо, що книги  наші друзі і помічники. А хіба можна так поводитися з друзями?

 

ДІТИ: - Ні!

 

Знову чути стукіт у двері.

 

УЧИТЕЛЬ: А це хто знову? (Забігає Баба Яга)

 - Та це ж Баба Яга. З якої це ти казки до нас завітала? Чи не Івасика-Телесика ти тут шукаєш?

 

БАБА ЯГА: Ну, Телесика я ще впіймаю, а зараз я ловлю іншу особу  – Буратіно, чи чули про такого?  Є у нього  золотий ключик  від бібліотеки. Не хочу, щоб він віддав його дітям.  Не хочу, щоб діти все про мене прочитати. Не хочу! Не хочу!

 

УЧИТЕЛЬ: Вгамуйся, бабцю. Краще привітайся з дітьми.

 

БАБА ЯГА:  А-а-а!  Діти тут ? Битися зі мною хочете?

 

УЧИТЕЛЬ: Бабусю, у нас свято тут, а ти – битися! І не соромно тобі?

 

БАБА ЯГА: Яке  свято?

 

КОРОЛЕВА: Свято Букваря.

 

БАБА ЯГА: Чого, чого? Букваря?  Це отого, що читати дітей учить? Знищу і його!

 

КОРОЛЕВА: Ох і надоїдлива ж ти ,бабцю. Геть звідси, не заважай.

 

БАБА ЯГА: Нічого, почекайте! Я ще повернуся! Хай тільки-но цього хлопчиська Буратіно спіймаю!

(Яга вибігає.)

 

Заходить  Буратіно і тягне за собою обідрану Книгу

БУРАТІНО: Ох, нарешті дотягнув тебе на свято. Будемо тепер гуляти!

 

КОРОЛЕВА: Лишенько! Що це із Книгою?

                       (Підходить ближче до Книги)

                       Ти, неначе та каліка...

                       У нас свято тут велике.

                       А у тебе ні лиця,

                       Ні початку, ні кінця.

                       Палітурка, як ганчірка.

                       Як же стало зразу гірко.

 

КНИГА:  В Буратіно була я не в пошані.

                 Подивіться, адже на мені

                  Бруд і плями такі ось масні?

                  А оце! Що це знов за сторінка?

                  Малював Буратіно хатинку.

                  Ще сторінка й сторінка далі.

                  Якісь на ній звірі небувалі:

                 Сині, жовті, червоні, рябі.

                 Ой, як соромно, діти, мені!

 УЧИТЕЛЬ: Впевнена, що серед вас немає таких як Буратіно, який так понівечив Книгу. Та й він, мабуть, уже так не буде більше чинити. Адже, щоб потрапити до нас з вами, книги з давніх часів  пройшли великий шлях.

 

БУРАТІНО: Ой! А я книгу свого не поважав,

 Коту Базиліо продавав.

 

КОРОЛЕВА: Та заспокойся і не кричи!

                         Треба вихід якийсь знайти..

 

КОРОЛЕВА: Не сумуй, Книженько! Ми тобі допоможемо. У моєму королівстві є лікарня, її мешканці тобі допоможуть. (До Буратіно) А ти, негідний хлопчисько, зовсім не вмієш поводитися з книжками. Не місце тобі тут серед дітей. Спочатку навчися поводитися із книгами, а тоді вже приходь до школи. Можливо, тебе Баба Яга провчить, вона тебе якраз шукає.

 

БУРАТІНО: Ні-ні-ні! Тільки не Баба Яга! Тільки не вона!  Дорогі, діти, пробачте мені, я все зрозумів. Я більше ніколи не буду погано ставитися до Книги, буду її шанувати. Прийміть мене до себе в школу, я буду старанно вчитись. Навіть золотого ключика від бібліотеки вам віддам, щоб ви могли читати ще більше  цікавих книжок.

(Віддає золотого ключика Королеві Знань.)

 

УЧИТЕЛЬ: Ну що, діти, пробачимо Буратіно? Нехай залишається разом з нами у школі? Добре, але я хочу, щоб ти спочатку  навчися правильно поводитися з книгами. (Буратіно сідає біля дітей.)

 

  Заходить Лікар

 

ЛІКАР: Я- лікар книжковий, я книги лікую,

                Я хворі сторіночки їм ремонтую.

                Я дам вам сорочку з паперу і клею,

                Щоб книгу зцілити – в лікарні усе є!

              - Шановний Букварику! Що сталося? Де болить?

 

КНИГА: Ой, лікарю, як соромно мені:

                Обкладинки нема, лиш сторінки одні...

                  І тут болить (показує), і там болить (показує).

 

ЛІКАР: Ходімо, Книженько, до лікарні.

             Там тебе починять і зашиють,

              Бідолашну пожаліють.

              І підклеять тебе на славу,

              Одягнуть нову оправу.

              (Лікар виводить Книгу  із класу.)

 

   У  класній кімнаті  міняється декорація. На дошці прикріплений напис ЛІКАРНЯ. Стоїть стіл, на якому лежить папір, ножиці, закладка, обгортка, клей..

 Лікар заводить Книгу. Підходить до Книги  дідусь Папір, обдивляється її з різних боків.

 

ПАПІР: Шкода  тебе, Книжко мила,

               Бачу – в тебе нема сили.

              Хтось понищив сторінки .

              А, щоб гарною ти стала,

               Ніби справжня ота краля,

               Я тобі допоможу.

               Але без Ножичок не обійтись.

               Агов, Ножички сюди йдіть,

                В добрім ділі допоможіть..

 

НОЖИЦІ: Без ножичок у школі

                    Майже не можливо,

                   Бо книги ремонтувати

    Всім дуже важливо.

                  Та без Клею не обійтись.

                   Агов, Клею, не стрибай,

                   Нам швиденько помагай.

 

Підбігає Клей, тримаючи в руках клей ПВА

 КЛЕЙ:  По школі я собі стрибаю.

                І всім учням помагаю.

                Всі дірочки, всі сторінки

                Підклею в Книзі навіки.

                Зроблю все дуже  гарно,

                Щоб час минув не марно.

                Та, щоб усе привести до ладу,

                Я ще по  Обгортку побіжу

                Агов, Обгортко, де забарилась?

                Чому на свято ти запізнилась?

 

ОБГОРТКА: Та запізнилась, бо справ багато.

                        Я побувала у кожній хаті.

                        Допомагала всім-усім:

                       Старим, дорослим і малим

     Книжки обгортати.

                       Я така гладенька, ніжна.

                       Обгорну всі книжечки на світі.

                       Обгортайте їх і ви, шановні  діти.

 

ЗАКЛАДКА:  Діти сторінки твої обривали,

                         Бо мною ніколи не користувались.

                        Ось я до тебе притулюся,

                        Тобі не раз ще пригоджуся.

(У лікарні приводять книгу до ладу.

Піднімається чиста  і охайна Книга.(охайний Букварик)

 

КОРОЛЕВА: Ось нарешті ми побачили нашу чистеньку, охайну Книгу. Ой, яка же вона стала гарна і красива!

 

КНИГА: Дякую всім, хто мені помагав:

                Клеїв і чистив, мене обгортав.

                Стала я чиста, красива, приємна,

                 Діти, поводьтесь зі мною чемно!

                Погані звички ви забудьте.

                Мене не рвіть, охайні будьте!

 Я, діти, подруга для вас.

                Мене шануйте по всяк час.

 

Друзі, я – Книга.

 Навчаю всіх читати.

 Допомагаю всім-усім,

 Хто хоче більше знати.

 

БУРАТІНО: Пробач мені, Книго,

                       Я все вже зрозумів.

                       І хочу, щоб читати

                      Скоріш мене навчила.

 

До Книги підходить дівчинка.

ДІВЧИНКА: Коли навчилась я читати,

Стала мені ти непотрібна,

В кутку залишилась лежати,

Припала  пилом,  моя ж ти бідна.

І часто ввечері я чула,

Як плачеш ти у тім кутку.

Тебе сьогодні пригорну,

Скажу я річ тобі таку:

          -  Книженько, моя подруго!

                  Пробач, що скривдила тебе,

                 До тебе ставилась байдуже,

                 Цього не буде відтепер.

                 Віднині будеш на столі

                 Переді мною ти лежати.

                 Ти – найдорожча від усіх,

                 Бо  вчиш мене давно читати.

Учні виконують пісню «Чому навчають в школі».

        ГРА  «Що візьмеш у клас новий?»

  Ручку, олівець  простий,

  Кульки,  яблука шматочок,

  Брудний носовий платочок,

  Зошит новий у клітинку,

    Від бабусі мандаринку ,

  Ниток аж цілу котушку,

  Свою улюблену подушку,

  Банку меду, вермішель,

  Книжки, пензлик і портфель,

  Клей, лінійку і блокнот,

  Джем і зошит, що  для нот,

  Кубики і пластилін,

  Жовтий-жовтий апельсин,

  Віник, ганчірку і совок,

  Чистий носовий платок,

  Крейди білої шматочок,

  Бутерброд, альбом, свисточок,

  Дзеркальце, парфум, гребінець

  І морозиво,  на кінець.

 

 

УЧИТЕЛЬ: Ось і закінчилося наше свято. Вважаю, що всі ви навчилися правильно користуватися своїми шкільними речами.

Бажаю вам успіхів у навчанні.