17 липня о 18:00Вебінар: Чи може наука сформувати підприємницьку компетентність?

Сценарій "Уклоняюсь тобі, мій Кобзарю святий"

Про матеріал

Сценарій шевченківського вечора "Уклоняюсь тобі, мій Кобзарю святий" для учнів старших класів.

Мета заходу: показати школярам, що творча спадщина Тараса Шевченка живе вічно і набуває нової актуальності у важкі для нашого народу часи.

Перегляд файлу

 

 

 

Різдвянська ЗОШ І-ІІ  ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята

до 203 річниці

від дня народження

Тараса Шевченка

 

 

 

Підготувала:

вчитель української мови

та літератури

Вертепна О. М.

 

 

 

 

 

Різдвяни – 2017

 

Хід заходу

 

Ведучий 1. Доброго дня, шановні вчителі та учні! Ми раді вітати вас на нашому святі, приуроченому Шевченківським дням.

 

Ведучий 2.  Знову прийшла на землю Шевченкова весна. 9-го березня виповнилося 203 роки з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. З нагоди такої памятної та знакової для нашого народу дати, ми пропонуємо вам пройти разом із нами життєвим та творчим шляхами великого Кобзаря.

 

Ведучий 1.  

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам´ять Шевченка.
         

Ведучий 2.

Провіснику волі, великий титане,

Справдилися думи пророчі твої.

Приймай же данину любові і шани

Од вільних народів нової сім´ї.

 

Ведучий 1.  Є в нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія от уже понад двісті років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.

 

Ведучий 2. Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

 

Ведучий 1. Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років – невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною.

 

Ведучий 2. І в цих несприятливих умовах Тарас Шевченко створив свій безсмертний “Кобзар”, написав декілька томів прозових і драматичних творів, став академіком Академії мистецтв. З його мистецької спадщини збереглося 835 творів живопису і графіки. Є дані про 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.

 

 

           Ведучий 1.

І став для нас Шевченко заповітом,

Безсмертним, як саме людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченкове ім’я!

 

Ведучий 2.  Першою сторінкою нашої подорожі книгою життя Тараса Шевченкає його дитинство. Тож пропонуємо вам поринути в нього і дізнатися, в яких умовах відбувалося формування його таланту, безмірної любові до Батьківщини та вболівання за її долю.

 

Відео «Дитинство Т. Шевченка»

Титри до відео.

Епізод 1. 9 березня 1814 р. темної ночі, перед самим світанням,  в с. Моринцях в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Єнгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село вогник: народилась нова кріпацька душа для пана, а для України – її великий співець – Тарас Шевченко.

 

Епізод 2.

Не на шовкових пелюшках.

 Не у величному палаці –

 В хатині бідній він родивсь

 Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила.  

Його малого й зажурилась…

 І цілу ніченьку вона – 

 За сина – кріпака молилась.

 

Епізод 3. Доля талан твоїй дитині готує.

 

Епізод 4. Виросте твій син неабияка людина - буде змагатись з панами та з царями... А за що - сама догадайся. Кажуть же, що народиться такий, що волю в панів одніме... Хто знає - може, це й він.

 

Епізод 5. Минає рік, і два, і пять років. Росте Тарас Шевченко.

 

Епізод 6. Матусечко, а чому одні зірочки ясні і великі, а інші ледь видно?  Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь жевріє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічка горить ясно, і світло це далеко видно. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

Епізод 7. Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном. Восьмилітнього Тараса віддали до дяка «в науку».

 

Епізод 8. 

        Ти взяла мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела 

До п’яного дяка в науку.

- Учися, серденько, колись  

З нас будуть люде, - ти сказала.

 

Епізод 9. Та недовго тривала Тарасова наука. Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.

 

Епізод 10.  Щоб якось упоратися із сім’єю, батько Тараса одружився знову. Мачуха виявилася жінкою сварливою, недоброю.

 

Епізод 11. Хто хоч здалеку бачив мачуху і зведених дітей, той, значить, бачив пекло в його торжестві найвигіднішому. Не було години, щрб між зведенятами не було сварки, бійки і сліз. Мачуха зненавиділа Тараса.

 

Епізод 12. Сестро як добре було, коли матусечка була жива… А зараз ми голодні та обдерті. А чи другі дітки не мають мами так, як ми? Скрізь сирітки є, але ти не думай, Тарасику, про це.

 

Епізод 13. Тарасику, а у тебе малюнки є? То покажи. Добре, тільки тобі, сестричко. Ось наша хата. Дуже схожа. Невже це ти сам намалював? А чому на дощечці? Паперу не було, дяк не дав. Ось розживусь, може на свитку, і на фарби, і на папір.

 

Епізод 14. Тарас наймитує, у вільний від роботи час читає і малює.

 

Епізод 15.

Хоче  малювати, прагне  він  до  знань,

Та  за  це  багато зазнає  знущань.

Нишком  він  малює статуї  в  саду,

Вночі  пише  вірші про  людську  біду...

 

Епізод 16.

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога......

 

Епізод 17.

Йому тринадцятий минав. 

Він пас ягнята за селом

І серцем чистим він пізнав

Народу біль, що був рабом.

Пішов по селах в Божу путь

І бачив правду в кожний час.

І сльози народу у грудь –

Збирав, як перли, наш Тарас.

 

Ведучий 1. А зараз перегорнемо ще одну сторінку життєпису письменника і поринемо в роки його бідної сирітської юності. Осиротівши, Тарас пішов у найми. Не було нічого у хлопця-сироти, але був талант, прагнення вчитися.

 

Учень 1.

І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої;

А іноді така печаль

Оступить душу, аж заплачу.

А ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі.

Мов одірвалось од гіллі,

Одно-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що се я,

Що це ж та молодость моя.

Мені здається що ніколи

Воно не бачитиме волі,

Святої воленьки. Що так

Даремне, марне пролетять

Його найкращії літа,

Що він не знатиме, де дітись

На сім широкім вольнім світі,

І піде в найми, і колись,

Щоб він не плакав, не журивсь,

Щоб він де-небудь прихиливсь,

То оддадуть у москалі.

 

Ведучий 2. Думка знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидає Шевченка. Так він потрапляє до маляра, який погоджується вчити його, однак пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург. Життя в чужому краї було для Шевченка мукою та випробуванням, навіть попри те, що він мав можливість займатися улюбленою справою. Саме тому такими правдивими та сповненими розпачу є рядки поезії «Думка».

 

Відеопоезія «Думка»

 

Ведучий 1. Наступна сторінка нашої мандрівки книгою життя письменника – це його молоді роки. Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Іваном Сошенком різко змінила долю Тараса Григоровича. Він знайомиться також із байкарем Євгеном Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі 25 квітня 1838 р. і не дарма, адже Шевченко виправдав їхні надії.

 

Учень 2.

Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Єсть люде на світі —
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають,—
Ні долі, ні волі!
З нудьгою та з горем
Жупан надівають,
А плакати — сором.
Возьміть срібло-злото
Та будьте багаті,
А я візьму сльози —
Лихо виливати;
Затоплю недолю
Дрібними сльозами,
Затопчу неволю
Босими ногами!
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!

 

Ведучий 2.  Ще одна подія сталася в Петербурзі, знаменна не тільки в житті Шевченка, а й важлива для всієї України – вихід у світ книги віршів  «Кобзар» у 1840 році.

 

Ведучий 1. Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча “Кобзар” містив лише вісім творів (“Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ'яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдарування.

 

Ведучий 2. Саме у цьому виданні побачила світ неперевершена історія про самовіддане кохання дівчини до юнака і перетворення її на тополю через втрату милого. Балада «Тополя» – це справжній гімн вірному і щирому коханню до останнього подиху.

 

Ведучий 1. Пропонуємо вам переглянути інсценізацію балади.

 

Інсценізація балади «Тополя»

 

Ведучий 2. У наступному році окремою книжкою Шевченко видає велику історичну поему «Гайдамаки». Далеко від рідного краю живе поет мріями про Україну, вона приходить до нього у снах, він живе нею на яву.

 

Відеопоезія «Сонце заходить, гори чорніють»

 

Ведучий 1.  40-ві роки ознаменували собою період зрілості Шевченка. У 1843 році поету нарешті вдалося побувати на Батьківщині після 14-річної розлуки. Із цієї подорожі він виніс гнітючі враження, Україна постала перед ним з усіма злиднями простого народу. Після повернення до Петербурга у 1845 році він закінчує художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника та мріє назовсім поселитися у рідному краї і боротися за покращення життя свого знедоленого народу.

 

Ведучий 2. Саме у цей час зявляється поезія «І виріс я на чужині», яка показує розчарування Кобзаря в тому, що трапилося з його «вишневою» Україною.

 

Учень  3.

І виріс я на чужині,

І сивію в чужому краї:

То одинокому мені

Здається — кращого немає

Нічого в Бога, як Дніпро

Та наша славная країна...

Аж бачу, там тілько добро,

Де нас нема. В лиху годину

Якось недавно довелось

Мені заїхать в Україну,

У те найкращеє село...

У те, де мати повивала

Мене малого і вночі

На свічку Богу заробляла;

Поклони тяжкії б’ючи,

Пречистій ставила, молила,

Щоб доля добрая любила

Її дитину... Добре, мамо,

Що ти зарані спать лягла,

А то б ти Бога прокляла

За мій талан.

 

Ведучий 1.  Весною 1846р. у Києві Шевченко знайомиться з Миколою Костомаровим,            Миколою Гулаком, Опанасом Маркевичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства і вступає в цю організацію. У березні 1847р. товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували 5 квітня 1847р.

 

Ведучий 2.  8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він відбував покарання. У цей час його душу розриває біль і туга, адже на довгих 10 років йому доведеться забути про Україну. В неволі зявляються слова поезії «Мені однаково».

 

Відеопоезія «Мені однаково»

 

Ведучий 1. Коли Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Свою тугу він переливав у слова поезії, що стала піснею.

 

Пісня «Зоре моя вечірняя»

Ведучий 2.

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучусь, … але не каюсь!...

 

Ведучий 1. Останні роки життя поет прожив в Петербурзі. 1859-го року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну. Тоді він мріяв оселитися в Україні у хаті з вишневим садком. Але доля не судила йому цього звичайного людського щастя.

 

Відеопоезія «Садок вишневий коло хати»

Учень 4.

Поставлю хату і кімнату,

Садок-райочок насаджу.

Поси́джу я і походжу

В своїй маленькій благодаті.

Та в одині-самотині

В садочку буду спочивати,

Присняться діточки мені,

Веселая присниться мати,

Давнє-колишній та ясний

Присниться сон мені!...

 

Ведучий 2. Настав 1861 рік, четвертий рік повернення Т. Шевченка із заслання, рік який почав підрахунок його останніх днів життя. У день народження 9 березня Тараса Григоровича відвідали друзі. Прийшло багато листів, вітальних  телеграм з України. Прочитавши їх, хворий поет проказав: «От якби додому, там би я, може, одужав. Але не судилося». Вранці 10 березня  життя поета обірвалось.

 

Учень 5.

Коли ми зійдемося знову

На сій зубоженій землі?

Ніколи, братія, ніколи

З Дніпра укупі не п’ємо!

Розійдемось, рознесемо

В степи, в ліси свою недолю,

Повіруєм ще трохи в волю,

А потім жити почнемо

Меж людьми як люде.

А поки те буде,

Любітеся, брати мої,

Украйну любіте

І за неї, безталанну,

Господа моліте.

І його забудьте, други,

І не проклинайте.

І мене в неволі лютій

Інколи згадайте.

 

Ведучий 1. Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі.  У травні цього ж року тіло  Великого Кобзаря було перевезено в Україну. Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі в Каневі, звіряючи величність місця з рядками       «Заповіту».

Звучить пісня «Заповіт»

 

Ведучий 2. Все йде,  все минає… Та залишається пам'ять, добра слава про людей.  Минуло багато років від дня народження Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами.

 

Ведучий 1. У переломний для України час слова великого Кобзаря зазвучали з новою актуальністю та силою. Прислухаймося до заповітів Шевченка і виконуймо їх, адже лише в єдності та історичній памяті наша сила.

 

Учень 6. …Не одцурайтесь своєї мови

  Ні в тихі дні, ні в дні громові,

  Ні в дні підступно мовчазні,  

                   Коли стоїш на крутизні

  Один, чолом сягнувши птаха,

  Й холодний вітер попід пахви

  Бере і забиває дих,

  Щоб ти скорився і притих.

  Не одцурайсь, мій сину,

  Мови. У тебе іншої нема.

  Ти плоть і дух – одне-єдине

  Зі словом батьківським – Людина,

  Без нього – просто плоть німа.

  Без мови в світі нас – нема!

 

Учень 7.    Схаменіться,…

  Подивіться на рай тихий,

  На свою країну,

  Полюбіте  щирим серцем

  Велику руїну,

  Розкуйтеся, братайтеся!

  У чужому краю

  Не шукайте, не питайте

  Того, що немає

  І на небі, а не тілько

  На чужому полі.

                            В своїй хаті своя й правда,

  І сила, і воля.

 

Учень 8. Учітесь, читайте,

  І чужому научайтесь,

  Й свого не цурайтесь,

  Бо хто матір забуває,

  Того Бог карає,

  Того діти цураються,

  В хату не пускають.

  Чужі люди проганяють,

   І немає злому

   На всій землі безконечній

   Веселого дому.

 

Учень 9.

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

 

Ведучий 2. Кожне слово Тараса Григоровича Шевченка ніби із сьогоднішнього дня. Читаймо його твори і вони допоможуть нам осмислити минуле та зазирнути в майбутнє, відкрити для себе нове в його мудрих рядках.

 

Ведучий 1. Вшановуймо геніального українського поета, прозаїка, художника, борця за волю народу і завжди пам’ятаймо та виконуймо його заповіти!

 

Пісня «Відкриваю Кобзар»

Ведучі разом. Дякуємо за увагу!

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
28 червня 2018
Переглядів
204
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку