Сценарій "Україна вишивана"

Україна вишивана

Зал святково прикрашений вишитими рушниками, серветками, килимками.

Звучить мелодія української пісні. Демонструються слайди презентації. Діти читають вірші про вишиванку

Узор вручну, широка планка,
Легенький запах ковели.
Моя сорочка вишиванка ,
Вся ніби сплетена з трави.
Дніпра потоки, степ , простори,
По лівій , правій стороні.
Червоно - чорні всі узори,
Мережив ряд на полотні.

Традицій пласт , легенди роду

Духовний символ , оберіг,
Калини кущ, дівочу вроду,
На полотні все хтось зберіг.
Прості орнаменти народні,
Тягучі, як пісні з степів.
Все актуально і сьогодні,

Хоча й прийшли з далеких днів.

(Леся Вознюк)

Із давніх- давен існує звичай вишивати рушники, скатертини, подушки, серветки. Вишивками прикрашали одяг, взуття Кожна господиня в свою роботу вкладала часточку свого серця, любов до рідних , до Батьківщини. Тому вишиті речі не просто прикрашали дім, а охороняли його від злих чарів, дарували насолоду, віру в себе. Вишитими рушниками встеляли дорогу молодим на весіллі, витирали після купелю немовля, дарували наречена коханому на весіллі, перев'язувала хлопця, проводжаючи його до армії. Вважалося, що його доля буде щасливою, а дорога легкою і обов'язково приведе до рідного порогу.

По всій України проходить флеш - моб "Парад вишиванок"

Українці демонструють свою єдність, непохитність національного духу.

Україна чарівник куточок Європи. Сама природа нарує майстриням натхнення. Їхні руки творять дива. На тканині з'являються небаченої краси квіти, незвичайні істоти,а головне - в усьому світиться любов до рідого краю

Діти виконують пісню А. Олєйнікової "Україно, краю"

Знайомство із творчістю жительки села Залоги Катерини Степанівни

Добринчук Валентина представляє роботи своєї прабабусі

Діти декламують вірші про значення кольорів

Узор вручну, широка планка,
Легенький запах ковели.
Моя сорочка вишиванка ,
Вся ніби сплетена з трави.
Дніпра потоки, степ , простори,
По лівій , правій стороні.
Червоно - чорні всі узори,
Мережив ряд на полотні.

Традицій пласт , легенди роду,
Духовний символ , оберіг,
Калини кущ, дівочу вроду,
На полотні все хтось зберіг.
Прості орнаменти народні,
Тягучі, як пісні з степів.
Все актуально і сьогодні,

Хоча й прийшли з далеких днів.

Ганна Глок

Сорочка-оберіг
Вишивала мама синіми ниткам, —
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку, —
запалали маки у пшениці влітку.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.
Шила-вишивали хрестики зелені, —
зашуміло листя на вербі й калині.
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.
Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки.

Чепура Тарас розповідає про свого прадіда, який знав напам'ять весь "Кобзар" Т. Г. Шевченка та виконує пісню "Джури" "Мій вусатий дід

Вишиванка
Вишиванка - символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка - дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.

Вишиванка - писанка чудова,
Звізда ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.

Вишиванка - біль на п`ядесталі,
Слава, воля, єдність, віра - ми.
Журавлем курличе, кличе далі,
Стелить вирій взорами-крильми.

Біля річки дитинча кирпате,
Кинуло віночок в часу тлінь -
В плетиві надії, мрії, злато,
Загойдалась пісня поколіннь.

Колисанки не забудь дитино,
В серці вишиванку залиши...
Не зліпити болем Батьківщину,
Як розбите дзеркало душі.
Юрій Лазірко

Діти розповідають чого навчилися, продовжуючи традиції своєї родини

Фінальна пісня

"Вишиванко, моя вишиванко"

Матусині гостинці

Закликаємо усіх:

Одягнімо, друже, вишиванки —
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.

Одягнімо вишиванки, друже,
Як одвічний предків талісман.
Хай не буде серед нас байдужих
І один в нас буде отаман.

Одягнімо в свята і неділі,
В будень, за потреби, одягнім
І відчуєм — вороги безсилі
Зруйнувати український дім.

Одягнімо вишиванки, друже,
Хай побачить українців світ —
Молодих, відважних, дужих.