Сценарій урочистої лінійки

Сценарій урочистої лінійки, присвяченої

Дню української писемності та мови

Вчитель: «Найбільше і найдорожче  добро в кожного народу – це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування», - писав Панас Мирний.

У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова неповторна: як не існує веселки без різнобарв’я  кольорів, так не існує людства без барвистого вікна мов, однією з кращих квіток якого є наша українська мова – державна мова України.

Вчора, 9 листопада, Україна відзначала державне свято – день української писемності та мови. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента №1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства». За православним календарем – це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця -  письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Українська мова упродовж століть зазнавала утисків з боку тих держав, які поневолювали Україну. Сьогодні ми живемо в незалежній країні, проте і сьогодні над українською мовою нависла чергова небезпека. І лише від згуртованої позиції свідомого українства залежить, чи не поповнить законопроект Колесніченка-Ківалова сумний список заборон, який наводимо далі.

Учень 1: У 1720 році російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

У 1769 році видано розпорядження Російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та текстів церковних книг.

У 1775 році зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

У 1862 році закрито українські недільні школи, які безкоштовно організували видатні діячі української культури.

Учень 2: У 1863 році вийшов указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

У 1876 році видано указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

У 1884 році закрито всі українські театри.

У 1908 році вся культурна і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей звать последствия, угрожающе спокойствию й безопасности Российской империи».

Учень 3: У 1914 році російський цар Микола ІІ ліквідовує українську пресу – газети і журнали.

У 1938 році сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим відтинає коріння мові українській.

У 1983 році видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах, поділ класів на 2 групи – російські та українські, що призвело до нехтування рідної мови навіть багатьма українцями.

У 1989 році видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну, цим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Вчитель: Українська література має свою могутню класику визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Симоненка. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова – сучасні українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Дмитро Павличко, Іван Драч. Прислухаймось до чарівних звуків материнської лагідності й доброти, мудрості земної, втілених у поетичне слово.

У пророчому посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам  моїм» український Мойсей – Тарас Григорович Шевченко писав:

Все розберіть…та й спитайте

Тоді себе: що ми?

Чиї ми? Яких батьків?

Ким? За що закуті?

Поставмо ці питання й собі. Відчуймо себе не «рабами, подножками, гряззю Москви» і не «варшавським сміттям», не «перевертнями», що «з матері полатану сорочку знімають, помагають недолюдкам матір катувати», ні, згадаймо, що…

Ми є нащадки гнівного Тараса, 
Його терни торкнулись наших тіл.
Народ возвести в націю – не в расу,
Огненним словом Велетень хотів…
Встеляймо кручу пам’яті щоденно
Освяченими вітами верби:
Держава наша буде суверенна,
Коли відчуємо себе народом ми!

Учениця : Молитва

Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.

О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.

Вчитель: Ми сподіваємося, що ви не забудете вислів Кирила, який сказав: «Душа, що не знає літер, то – мертва душа!». Перефразовуючи його думку,  хочемо вам побажати, щоб ви ніколи не забули про безцінний скарб, джерело вікової мудрості. Про вірних помічників у вирішенні багатьох проблем, про книгу та рідну мову. Не забувайте про них у часи негоди чи щастя – і вони завжди допоможуть вам!