СЦЕНАРІЙ урочистого відкриття І етапу XХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика

СЦЕНАРІЙ

урочистого відкриття Міжнародного конкурсу

з української мови імені Петра Яцика

 

Ведуча. Доброго осіннього дня усім вам, знавцям і шанувальникам української мови! Щиро вітаємо всіх на урочистому відкритті приуроченому XХVІ Міжнародному конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Урочисте свято оголошуємо відкритим!

 

(Звучить Гімн України)

 

Ведуча: Згадаймо українців, яких ми втратили через терор, розв’язаний окупантом, усіх військових і цивільних, дорослих і дітей!

Вічна пам’ять кожному, хто загинув за Україну!

Вшануймо янголів нашої НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ!

 

Хвилина мовчання

 

Ведуча. Мова – це найдорожчий скарб кожного народу. Це те, що хочеться тримати у своїх долонях, у своєму серці і нікуди не відпускати, нікому не віддавати, а лише берегти, захищати, розвивати… Крізь століття й покоління український народ несе невимовну любов до своєї рідної мови. І не тільки в Україні, а й далеко за її межами…

 

Виконання пісні «Мова єднання» (5-ті класи)

 

Ведуча. Українська мова – це серце нашої нації, а нація – це особистість, вона має обличчя, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, своє минуле, теперішнє і майбутнє. Послухайте вислови видатних українців про українську мову.

 

Звучить фонова музика

 

Тарас Шевченко Ну що б здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!..

 

Іван Франко Мова росте елементарно разом з душею народу.

 

Леся Українка Слово – то мудрості промінь, слово – то думка людська.

 

Олена Пчілка Слово – то мудрості промінь, слово – то думка людська.

 

Максим Рильський Мова – це втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови!

 

Ліна Костенко Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку XXI століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

 

Володимир Зеленський Сьогодні ми маємо чудову нагоду освідчитись у любові до рідної української мови і вкотре належно вшанувати її. Бо українська – це мова свободи й волі, могутня зброя українського народу в боротьбі за нашу незалежність і Перемогу.  Сила мови, сила культури і незламність українського народу не залишать російському агресору ніяких шансів. Слава українському народу - творцеві і носію величної мови! Слава Україні!

 

Петро Яцик, бізнесмен, меценат та філантроп, фундатор Міжнародного благодійного фонду «Ліга українських меценатів». Його серце завжди вело його на Україну. Я розповім вам з чого все починалося. Народився він в звичайній селянські родині, батьки виховали його патріотом, тому в юнацькі буремні роки йому якийсь час вдалося попрацювати зв’язковим між загонами Української Повстанської Армії. Згодом, рятуючись від переслідувань радянської влади Петру довелося пішки перетнути кордон і залишити рідну домівку. Поневіряння привели його аж за океан до Монреалю (це в Канаді). Але серце назавжди залишилося в Україні. Пізніше, уже маючи свій прибутковий будівельний бізнес  він зрозумів, що давати гроші на справи, які вважав того вартими, так само приємно, як їх заробляти. Петра Яцика критикували навіть колеги за підтримку багатьох українських проєктів, сміялися з такого дивацтва, але він не зважав і продовжував робити своє: допомагати українському народові. Це стало справою всього його життя. Спочатку в центрі Торонто з’явилася «Арка» – українська крамниця книг і товарів, яка стала популярним місцем зустрічей емігрантів з України. Далі він почав вкладати гроші в розвиток українських проєктів на Заході. Освітня фундація, фонд якої зараз 5 млн доларів - це була його найбільша гордість. Зараз  кількість учасників Міжнаро́дного ко́нкурсу знавці́в украї́нської мо́ви сягає 5 млн людей з понад 20 країн світу. Сьогодні Петро Яцик певно побажав би нам у такий непростий час стійкості переконань, впевненості у своїй мовній ідентичності і найскорішої перемоги.

 

Ведуча. Мова – це те, що об’єднує нас в єдиний народ, вільний, самобутній, нездоланний, унікальний.

 

Перегляд перфоменсу «Мова важлива!» (відеозапис віршів про мову, що декламують учні школи з різних класів)

 

Вірші для перфоменсу

 

Рідна мова

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова.

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

 

Мова

Радійте мові діти –

Це найбільший скарб у світі.

Радійте їй, її плекайте,

Любіть, шануйте і вивчайте!

 

***

Соловей мовчить на дубі

У годину вечорову –

Зачудовано і любо

Слуха нашу рідну мову.

І коли б він став шукати

Слів до пісні чарівної,

То набрав би їх багато

З мови нашої живої.

 

Рідна мова

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

У тій мові нам співали,

Нам казки казали,

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти,

Рідну свою мову,

Вчіться складно говорити

Своїм рідним словом.

 

***

Буква до букви —

І виникло слово.

Слово до слова —

Звучить рідна мова.

 

***

Ой, яка чудова,

Світла і багата

Українська мова,

Мова мами й тата!

Мова мами й тата, діда і бабусі.

Знаю її добре, ще краще навчуся.

 

Рідна мова

Разом із щастям і журбою

Зеленим листом шелестить,

У небі яснім над водою

Нам рідна мова мерехтить.

Це символ мудрості твоєї,

Моя Вкраїно. Він горить!

Тож мови рідної своєї

Не відцураймось ні на мить!

 

Слово

А Вкраїни ж мова —

мов те сонце дзвінкотюче,

мов те золото блискуче,

вся і давність і обнова —

українська мова.

Розцвітай же, слово,

і в родині, і у школі,

й на заводі, і у полі

пречудесно, пречудово —

розцвітай же, слово!

Хай ізнов калина

червоніє, достигає,

всьому світу заявляє:

Я — країна Україна —

на горі калина!

 

Учись!

Учися, мій хлопче, відмінником будь,

люби і поля, і діброви!

І де б ти не був, де б не жив, не забудь

своєї вкраїнської мови.

 

Рідна мова

Чи в радості, а чи в журбі,

Ти поклонишся знову й знову

Тому, хто виплекав в тобі

Оцю співучу рідну мову.

Народ цю мову прикрашав,

Беріг від роду і до роду.

І в ній відбилася душа

Мого великого народу.

 

Як парость виноградної лози

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає –

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово – це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

 

Буду я навчатись мови золотої

Буду я навчатись мови золотої…

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В корневищі пружному ниви колоскової

В леготі шовковому пісні колискової.

Щоб людському щастю

дбанок свій надбати;

Щоб раділа з мене

Україна-мати…

 

Рідній мові

Мені казав один ханжа,

Що наша мова геть відстала,

Що краще йшла б мені чужа,

Немов до хліба – кусень сала,

Що весь мій поетичний план

Спинитись може напівході,

Що я – останній з могікан,

Що наша мова вже не в моді.

Гей, проповіднику! Стривай!

Твої слова – старенька ряса.

Я не піду в твій тихий рай,

Я – син Великого Тараса.

Як Прометей не вмер від ран,

Не вмре і мова – гарна зроду.

Я не останній з могікан,

Я – син великого народу!

 

***

Мати, мова, Батьківщина –

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова –

Три цілющих, вічних слова.

Батьківщина, мова, мати –

Нас повік не роз’єднати.

 

Хто як говорить

Все, що живе на світі,

Уміє розмовляти.

Уміють говорити зайці і зайченята,

По-своєму говорять і риби серед моря,

І у садочку пташка, і у траві комашка…

Говорять навіть квіти з блискучими зірками…

— А як говорять діти?

— Так, як навчила мама!

— Прийми ж, матусю,

Слово подяки від дитини

За нашу рідну мову,

За мову України.

 

Рідна мова

По-своєму кожна

Пташина співає,

По-своєму кожен

Народ розмовляє.

У мене й народу мого

Українська є мова чудова,

Своя, материнська.

По світу її,

Як святиню, нестиму

Допоки живу,

В чистоті берегтиму,

З Любов’ю сердечною,

Вірністю сина.

Ця мова для мене,

Як мати, єдина.

 

Клятва

Мова кожного народу

неповторна і – своя;

в ній гримлять громи в негоду,

в тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові

і потоки гомонять:

зелен-клени у діброві

по-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

колосисту — на віки –

українську рідну мову

в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

буду всюди й повсякчас, —

бо ж єдина — так, як мати –

мова в кожного із нас!

 

Матусин заповіт

Раз казала мені мати:

«Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх

Щоб у серці ти зберіг».

В серці ніжну і погідну

Збережу я мову рідну!

 

Українська мова

Золоте курчатко

В золотій торбинці

Принесло сьогодні

Літери дитинці.

А дитина з літер

Збудувала слово.

І звучить, як пісня,

Українська мова.

 

Із мовою

Із нею – в космос й до глибин,

хто з нею – в гурті, не один.

Вона – у росах пелюстки,

слова, віршовані рядки,

в барвистій вишивці моїй,

в мені, у тобі та у ній.

Із нею ми – одна сім’я,

Несемо гордо власне «я».

Води не наберемо в рот,

ми з нею – нація, народ!

Це – мова матері свята,

в ній – наша сила й чистота.

 

Рідне слово

Барвінково, волошково

В небі світиться зоря.

Починаймо рідне слово

Зі сторінки «Кобзаря».

Рідне слово любить ненька,

І співає: «Люлі-лю».

Так любив його Шевченко,

Так і я його люблю.

 

Лиш по-українські

Українські діти

Всім говорять сміло:

Свій народ любити —

То велике діло.

Лиш по-українськи

Любо говорити,

І по-українськи

Господа молити.

Треба й чужі мови

Старанно вивчати,

Та з усіх найбільше

Рідну шанувати.

 

Наша мова

Увібрала наша мова

Запах рідної землі,

Материнське щире слово,

Пісню в небі журавлів,

Спів трембіт, гірських потоків,

Гомін поля і лісів,

Синє небо, яснооке,

Дзвін пташиних голосів.

В рідній мові – мудрість слова,

В ній і сонце, і гроза,

І веселка кольорова,

Світла мамина сльоза.

Мов невичерпна криниця,

Щастя в ній і почуття,

Слово – ніжність, слово – криця,

Світ кохання і життя.

 

Українською говори

Чи живеш біля моря синього,

Чи в степу, чи обіч гори,

Ти не будь малоросом, сину мій,

Українською говори.

Чи ідеш ти міською дорогою,

А чи стежкою на селі,

Говори українською мовою,

Бо живеш на своїй землі

І не слухай ворожих натяків,

Мов "забули за сотні літ",

Це ж бо так, як забути матінку,

Що пустила тебе у світ.

Чуєш, як розмовляють соняхи,

Як шумлять густі явори,

Як від рідної мови сонячно!

Українською говори!

 

Рідне слово

Над старими яворами

Білих буслів білі діти

Зранку-раночку дзьобами

Вчаться рідно клекотіти.

І рідненько тьохка в лузі

Соловей до солов'яти,

А мене навча матуся

Рідним словом розмовляти.

 

Сила роду України – мова-берегиня!

З глибини віків, із мови – мудрості джерельце,

У калини-України із любов’ю серце.

Кожне слово, як перлина – гордість України!

Наша мова, наша пісня славна, солов’їна…

…Нас єднає наша мова – нації святиня,

Сила роду України – мова-берегиня!

 

Не намарно

Не намарно

Бог нам дав чудову мову НЕ НАМАРНО.

Розмовляймо українською, це гарно!

У метро, в театрі, в школі – де завгодно,

розмовляймо , бо для нас це так природно!

І удома – тільки нею, тільки нею

Найріднішою.

Найкращою. Своєю.

Молитва за рідну мову

Боже, отче милостивий,

Ти нам дав цю мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну. Нашу власну.

Тою мовою співала

Нам, маленьким, наша мати.

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем

Величатись перед світом,

Бо між мовами ця мова –

Мов троянда поміж цвітом.

Поможи, Небес Владико,

Хай буде по Твоїй Волі,

Щоб та мова гомоніла

Вільно в хаті, в церкві, в школі.

Дай діждатись пошанівку

Рідного, святого слова,

Щоб цвіла на славу Божу

Наша українська мова.

 

Слова

Плекатимеш мову - цвістимуть слова,

Мов білі черешні весною…

Ростимуть слова, як у квітні трава,

Зігріті любов’ю земною.

Які ж вони чисті, як вічно звучать,

Як птахами в’ються крилато, –

Мов зорі незгасні небесних багать:

Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.

Шануй їх у серці. Ніколи не смій

Святе і високе топтати.

Як жито-пшеницею слова добрі сій –

Рясний урожай будеш мати!

 

Українська мова

Діамант дорогий на дорозі лежав, –

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей й топтали його,

Але раз з тим шляхом хтось чудовий ішов,

І в пилу на шляху діамант він знайшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв.

І промінням ясним всіх людей здивував,

І палючим огнем кольористо блищить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як а зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш.

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас,

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

Щоб поглянувши сам на творіння своє,

Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

 

Пісня «Сила роду»

 

(На фоні мелодії пісні «Боже Великий, єдиний»)

 

Виходить дівчина в українському вбранні й читає:

      Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мово наша! Мудра берегине, що не давала погаснути волелюбності, славі й гордому духу.

    Мово наша! Ти зцілювала втомлених духом, давала їм силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили з Тебе  цілющу, джерельну.

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися!

 

Ведучий: Усі ми різні. Та ми – одна родина. А найбільша наша мати – Україна.

 

Пісня «Мова моя»