Сценарій. Вечір-памяті героїв Небесної Сотні "Для тебе живу, Україно!"

Для тебе живу, Україно!

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянина ми України.

Перегляд кліпу, підчас якого зачитуються вірші за сценою

Ведуча1. Шановні вчителі, вихователі, учні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХI століття. Отож, розпочинаємо вечір, приурочений пам´яті Небесної сотні  «Для тебе живу, Україно!»

Звучить пісня «Молитва за Україну »

Ведуча2. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. Те родинне вогнище - маленька батьківщина кожної людини. Те  велике «Я», з якого починається людина, родина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.
Вчитель . Її красою захоплювались поети, художники та композитори. Багата славетними іменами та подіями й українська історія. Нашою національною гордістю є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі — славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. Не можна не згадати українців,які боролися за незалежність та волю України: Михайло Грушевський, Степан Бандера, Роман Шухевич, В´ячеслав Чорновіл та багато інших.

Ведуча1. Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв масових трагедій в історії України ХХ століття: битви під Крутами, Голодомору 1932-1933 р., Сталінських репресій. Сьогодні, на початку ХХI століття, ми стали свідками ще одного звірства над цвітом української нації – розстрілом героїв Небесної сотні.

Сценка під мелодію дзвонів

Голос за сценою (виходять два хлопці у білих довгих сорочках, босі, сідають на підлогу)

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:

Хлопець1. "За що тебе? "

Хлопець2.  "За Україну, друже мій."

Хлопець1. Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"

Хлопець2. "Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."

Хлопець1. "А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."

Хлопець2. "Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."

Голос за сценою
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:

Хлопці разом:
" За Україну нас вбивають, брате мій."

Ведуча2. Старший брат…Так називали колись Росію…Чому ми не можемо бути братами? В чому ж різниця між українцями та росіянами? Коли у них стався теракт і гинули мирні беззбройні люди, ми сумували разом з ними і співчували їм. Коли ж у нас сталося лихо і почали гинути наші люди від рук криміналітету та снайперів, вони насміхались. Задорнов, зокрема,  називав нас єврохохлами. Росіяни обзивали салоїдами і хотіли, щоб «мочили» Майдан.

Ведуча1. Ми хочемо в Європу, а не під крило Росії, яка вважає, що все вирішує сила фізична, а що таке сила духу, їм невідомо.

Звучить пісня «Знову місяць блукає зоряним небом»

Вчитель. Кожен із героїв Небесної сотні, як і ми з вами, мав свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

(Презентація Небесної сотні)

 Сценка «Діалог»

На сцену виходять мати і син, сідають на лавку біля столу. Мати запалює свічку. Звучить мелодія.

Син: Мамо, де мій тато ?

Мама: Загинув на майдані.

Очі мав блакитні, мрв проліски весняні.

Руки були в нього і міцні , і ніжні

А душа ранима, наче той підсніжник.

Син: А за що Загинув?

Голос за сценою: Знов пита дитина.

Мама: За нашу Державу – Неньку Україну.

Син: Нас він бачить з неба? І про мене знає?

Мама: (пригортає сина)Знає, моя пташко. І добра бажає.

Помолись за нього,  відверни тривогу.

Хоч важка розлука, пам’ятай науку:

Плакати не треба, бо погано в Небі

Тоді татку буде…Нас він не забуде:

Уві сні прилине, щоб поцілувати.

І про Рай безсмертний, щоби розказати.

Щоби запитати, як ми тут без нього.

Чи вже досі маєм Президента свого?

Голос за сценою (син засинає на колінах у мами, мама витирає сльози)

Втішена дитина міцно засинає,

А матуся тихо сльози витирає.

Втішена дитина все чека на тата,

А сумна Вкраїна – проклинає ката.

Демонструється кліп «Пливе кача», під час якого учні запалюють другий надпис «Героям Слава»

Ведуча2. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведуча1. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цих свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Учень 1

 У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна! 
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.

Учень 2                        
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.

Учень 3                        
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.
 

                     Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорную хустину.

                     Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.

Вчитель. Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

Виходить на сцену вчитель та всі учасники

(Хвилина мовчання)

Вчитель. Вечір, приурочений пам’яті небесної сотні добігає до кінця. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Отож, Слава Україні !

(Гімн України)

Ведуча1. Звучить Пісня «Україно». Вечір памяті Небесної сотні підійшов до кінця. Бажаємо всім  світлих днів та миру. Дякуємо за увагу.