Сценарій "Вечір шкільних друзів"

                                      

                         Вечір-зустріч випускників «Вечір шкільних друзів»

 

 

 

Звучать шкільні мелодії. Святково прибраний зал. На сцену виходять ведучі.

                                                       (слайд про клас на фоні пісні «Последний звонок»)

 

 

Вед.1.  Звучать знайомі мелодіїї, проникаючи у нашу душу й серце. Тремтить голос від хвилювання. Не вірю ще своїм очам, що знову тут, разом зі своїми однокласниками, як 20 років тому, у рідній школі.

 

Вед.2.  Почекай із сентиментами. Давай хоч для початку привітаємось!.

 

Вед.1. А як? Просто чи урочисто?

 

Вед.2. Ну як підказує тобі твоє хвилююче серце!

 

Вед.1.Ну… тоді…Доброго вечора Вам шановні любі наші вчителі, дорогі та рідні однокласники, а також гості цього величного та хвилюючого свята.

 

Вед.2. Доброго, доброго вечора всім, хто цієї чудової червневої миті, зилишивши всі свої справи, забувши про всі свої щоденні турботи, знайшов час і завітав до нашої Григорівської школи на свято спогадів і юності , які залишаються в пам’яті назавжди, як перше кохання, перші світанки, перші успіхи і невдачі на вечір-зустріч шкільних друзів.

 

               Звучить  пісня у виконанні випускників «Вечер школьних друзей»

 

Вед.1. Прозвучала знайа маелодія, і велика щира радість ожила у цій святкові залі. А це означає лише одне – він прийшов, той довгоочікуваний радісний вечір – вечір шкільних друзів.

 

                                                                                                                                                                                Вед.2. Школа… таке рідне, таке звичне місце на землі для кожної людини. Скільки чудових моментів пов’язано саме зі школою. А одним із незмінних атрибутів шкільного життя є, звичайно, шкільний дзвінок!    

 

Вед.1. За 10 років навчання ми чули його мелодію більш ніж 20 тисяч раз. Ну і, безперечно, ми неможемо відмовити собі в задоволенні: почути його голос ще хоч раз.

 

Вед.2. Право дати дзвінок, який покличе нас не на урок, а в світ приємних дитячо-юнацьких согадів надається: випускниці 1992 року, яка у 1982 році мала право давати Перший дзвінок – Галині Гнатовській та випускнику 1992 року, що дзвонив для нас востаннє – Павлу Яновичу.                                                                                                                       

Шкільний дзвінок дають Гнатовська Галя та Янович Павло.    

 

 

Вед.2.  Сьогодні всі наші стежки-дороги злилися в одну- єдину, яка повернула нас у дитячо-юнацьки роки, привівши до рідної школи! Тут все як колись… Та ми вже не ті. За нами дороги життя, такі різні й такі нелегкі… Як змінились наші вчителі. Адже ніхто не в силах зупинити час. Та сьогодні нам належить творити диво: ми не тільки зупинимо час, ми повернемо його назад, в ті найщасливіші роки, коли світ переливається кольорами веселки, пробуджуючи в кожному серці веселкові надії.

 Адже сьогоднішня зустріч – це  мандрівка у світ дитинства  та юності. Тож хочеться відчути знову себе хлопчаками та дівчатками, якими були  більше 20 років тому, коли бігали шкільними коридорами, жартували, сміялись.

 

 

Більш ніж 30 рокіів тому ми прийшли до школи з широко відкритими очима, очікуючи, якогось дива. Ми були подібні чистим білим сторінкам, на яких ви, наші вчителі, писали свій текст, навчаючи та виховуючи нас.

 

Наша дорога в школі ніколи не була встелена розами, тому, що для них там, просто, не залишалось місця. Це місце було заняте: скитаннями Пєчоріна та стражданнями Тетяни, синтаксисом і пунктуацією, біквадратним рівнянням і трикутниками Піфагора. Таблицею Мєндєлєєва та яблуком, яке упало на голову Ньютону. А також материками та океанами, битвами табаталіями, кросами та забігами.

 

Нашим головним завданням було скуштувати плодів від дерева знань. Ми вкусили і  у де в кого з’явилось «несварение желудка».  Ми намагались, ми дуже намагались зруйнувати гранітну основу науки а в результаті спільними зусиллями прогризли в ній, лише величезну дірку. Звідки постійно дув протяг, тому в багатьох із нас хронічна нежить.

 

 Але не зважаючи на все це, ми як і 20 років тому такі ж веселі та азартні. І сьогодні нам випала нагода сказати слова вдячності, любові та поваги Вам, нашим вчителям і тобі, наша, рідна Школо!

 

 

Вед. 2. Отже, дозвольте церемонію освічення в почуттях  вважати відкритою!!! туш

 

Вед.1.   1975 рік    в різних куточках Великої непереможної держави «Радянський Союз» з’являлись на світ гарненькі, пухленькі хлопчаки та дівчатка. (Слайд дитинство)    Йшли роки. Безтурботне щасливе радянське дитинство, у кого у дитсадочка, у кого з дідусями та бабусями, і обов’язково з м’якими іграшками, великими ляльками та машинками, якось вмить закінчилось      1 вересня 1982 року.

 

 

Вед.2.  До школи, яка згодом стала рідною, в перший раз, в перший клас прийшло більше  40 маленьких  дітлахів. На порозі їх зустріли разом із директором Євгенією Олександрівною Кищик, ще дві молоді, стрункі,  чимось схожі на мам дві жіночки. Це були перші вчителі: Людмила Миколаївна Горбаневич та Ніла Тимофіївна Гнатовська. І для цієї малечі розпочалась нова сторінка історії їхньогожитття.

                                                                      (слайд пачаткова школа)

 

Вед.1. І якими зажуреними можна було побачити в перший день навчання в першому класі хлопчиків, яких посадили з дівчатками.Та страх швидко залишав, бо добрі, лагідні очі і добра, чуйна усмішка вчительки підбадьорювали нас.

 Отож ,давайте пригадаємо перший клас, перший урок у школі. Пригадаємо, як зі сльозами на очах ми йшли за своїми вчителями, боязко оглядуючись, чи чекає на нас мама.

           І слово перше – першим вчителям.     Виступ перших вчителів.

 

Вед.2. А роки йшли… Збігали, мов весняні струмочки… Коли день приносив нове пізнання світу, нові успіхи і радість. І перша важка книга Буквар, і Читанка, і перші малюнки, і перші ноти – все це ми засвоїли за допомогою наших перших вчителів.

 

 

Далі інтерв’ю  з випускникамиз 1-3 клас:

 - з якого вірша розпочинався буквар.

 -За якою партою ви сиділи та з ким.

 -

 -

 -

 -

 

Вед.2. І, справді, ніколи не можна забути те, що було в житті  вперше. А в школі так багато відбувалося вперший раз:

     Перший клас. Перша П’ятірка…. Перша двійка. Перша вчителька…

 

         Вірш подята першим вчителям.    Жукевич О. Робак П.

 

 

Звучить мелодія з мультфільму «Мамонтьонок».

 

1.Вед.1. З роками  чіткіше розумієш , що все пізнається у порівнянні. І тепер ми добре усвідомлюємо на скільки ми щасливіші від бідного мамонтенятка, яке все шукало свою маму і не могло її знайти. А у нашому житті їх декілька.

 

Вед.2. Так, дійсно.Крім рідних мам, тих, які дали нам життя, були добрі, привітні, люблячі мами –це  перші вчителі. Ще терплячіші. Справедливі, надійні – класні керівники.

 

Вед.1. І першою прийняла педагогічну естафету від вчителів початкових класів у 1985 році, коли ми прийшли до 4 класу…. Любов Порфирівна Зюзькова.( слайд ) Але життя вносить свої корективи. І за сімейними обставинами Любов Порфирівна вимушена була нас залишити, таких гарненьких, таких слухняних, активних і працьовитих.

 

 

Вед.2.  Так і ось саме таких під свою опіку бере Наталля Миколаївна Гузенко. А ще цей рік буде особливим для цьога колективу і тим, що до класу прийшла нова учениця – Надічка Попович.

 

 

Вед.1. Враження Олексія.

 

 

Вед.2. Досить. Бо ми трохи захопились власними персонами. А це по меншій мірі  некоректно, по відношенню до інших, присутніх у цій залі.

 

 

Вед. 1. І знову життя диктує свої правила, і на цей раз, нашу класну маму забирають на адміністративну роботу. На деякий час Наталля Миколаївна  стає завучем нашої школи.

А ми сироти.

 

Вед.2. І вже вдруге осиротілих, зневірених, ризикуючи своїми нервами, здоров’ям, спокійним сном, нас огортає своїм материнським теплом, молоденька, тендітна, з великими блакитними, повними чистоти і доброти очима, білявка.

 

Вед.1. І ця нова класна мама дійсно від слова «Клас»!!!. Це Світлана Іванівна Скараєва.

                                                   Фото ?

 

Вед.2. Роки які ми прожили разом З вами, дорога Світлано Іванівно, Дійсно були зоряним часом для нашого класу. Адже майже на всіх  конкурсних заходах ми отримували перемоги.

 --------------На конкурсі патріотичної пісні з піснею  «Орльонок» перше місце ми розділили з класом Василя Дмитровича

   -------------Біологічний КВК  - 1 місце

А ще були тріумфальними Веселі старти, Зарниці, вистанки квітів, благодійні ярмарки.рейтинги у навчанні та позакласній роботі. (слайд)

 

Вед.1. І, мабуть, такий резальтат досягається з класом, саме завдяки, справжній любові до дітей, до своєї праці, якій не навчать в жодному педагогічному навчальному закладі. З цим потрібно народитись. І , мабуть, завдяки Вам ,четверо наших дівчат назавжди об’єднають свої долі з долями чужих дітей.

 

Вед.2.  А знаєш, Олексію,  я ще вважаю, що такими успішними ми були у ці роки, тому що виховувались у повноцінній класній родині: у нас була не тільки мам, а й класний тато – Валентин Іванович Скараєв. В період роботи в Григорівській школі хітом була пісня  «Лягушонок».  Ми просимо вас взяти в руки гітару та згадати ті моменти шкільного тріумфу.

                      

Випускники виконують пісню «Лягушонок»

Виступ кланих керівникі, спогади-інтер’ю випускників, на фоні слайдів.

Випускники виконують пісню «Класний вдруг постучался в двері» Квіти дарунки.

 

Фонограма Светит незнакомая звезда.

 

Вед. 1.Голубими птахами у цій  злітають сьогодні задушевні, щирі слова, струшують спокій, маревне мерехтіння спогадів, що бентежать думку, чарують душу, навівають згадку про прожиті роки.

 

Вед.2. Та, на жаль, не змогли сьогодні прийти ті, хто вирушив у дорогу, з якої нема вороття, залишивши по собі тихий смуток неповторної втрати, світлі спогади у наших серцях.

 

Вед.1. Валентина Миколаївна Заборська – Остання наша класна мама, і останній клас  на її вчительській дорозі - ми. Саме вона хлібом-сіллю, як рідна мати,  провела нас 19 червня 1992 року від шкільного порогу у світ самостійногожиття.

 

Вед. 2. Крім цього, всі роки з 4 по 11 клас Валентина Миколаївна вчила нас Русскому языку.

   Он был особенным, возможно неидеален, возможно, с нашым  Григорьевским акцентом, но он был орегенален. А уроки русской литературы, разве можна их забыть, особенно нам, девченкам. Когда  мы обсуждали легкомысленные поступки Наташи Ростовой, плакали над судьбой Катерины из «Грозы»  Александра Островского, а сколько раз мы слышали из уст своих мальчиков фразы: «Не бойся, Маша, я Дубровский!», или «Карету мне, карету».  И как часто представляли себе на яву Евгения Онегина и Татьяну Ларину.

                                         Випускниця читає «Письмо Татьяны»

 

 

Вед.1. Просимо всіх присутніх вшанувати пам’ять про дорогих серцю людей: Заборську Валентину Миколаївну та вічно юного нашого однокласника Острівського Миколу.

                                                   Хвилина мовчання

 

 

Вед.2. Кожен з нас має місце в житті, сім’ю. Та у кожного бентежно стукає серце при згадці про шкільні роки, які вже 20 літ пливуть від нас у вічність. З’являється бажання відшукати пристань, пройти шкільним коридором, посидіти за своєю партою, зустрітися в рідному класі. Прослухати урок.

 

 

Вед.1. Уроки… Скільки їх було за 10 літ навчання, а головне яких: звичних, контрольних, підсумкових, відкритих, і, навіть, зірваних.

 

Вед.2. Будемо пригадувати?

 

 

Вед. 1. Будемо!!!

                     Звучить запис уроку історії. Обговорення, пригадування.

 

 

Вед.1.Дорога Валентино Павлівно, ми пам’ятаємо не тільки цей урок, ми пам’ятаємо все: Вашу доброту, щирість, бажання змінити все на краще, і безмежне вміння прощати. То ж вибачте нам за все, що було між нами.   Мелодія, Квіти.

 

 

Вед.2.  в житті бувають речі, які, здається, неможливо змінити. Адже, чи реально виправити те, що вбирає дитина з молоком матері, з колисковою, в родині, на вулиці і, врешті – решт, у суспільстві? Ми говоримо про мову. Чи наважиться хтось, змінити те, що врослось на сучасне культурне мовлення? Оте перве – на перше, цего на цього, неї на її, потолки на стелю, пол на підлогу та багато,багато чого іншого.

 

 

Вед.1. Так, важко, але можливо. І відшліфовувати наше мовлення, виховувати у нас культуру спілкування, вчити грамотності взялась у 5 класі чудова, відважна, професіонал своєї справи – Надія Петрівна Колісніченко.

 

 

Вед.2. І саме завдяки Вам, шановна Надіє Петрівно вислови: «Учітесь, навчайтесь, чужого, й свого не цурайтесь.», «Троянди й виноград – красиве і корисне…», «Я маю в серці те, що не вмирає…», « І кожен Фініш  - то по суті старт.» - стали не просто словами ,які належать видатним людям , а й крилатими висловами всього нашого життя!!!

 

 

Вед. 1. Ми дійсно маємо вношому серці і нашій пам’яті те, що не вмирає – це наші спогади про шкільні роки, які ви були поруч знами.

                               Спогади Н.П. та учнів.

 

Вед. 2. Ми всі ще раз переконались, що дійсно, спогади наші найтепліші, і любов безмежна, а ще вона взаємна. Тому, що ви завжди ставились до нас не просто як до звичних учнів, а як до своїх рідних дітей.

 

 

                          Звучить «Пісня про Рушник»  квіти.

 

 

Вед.1.Хто в своєму житті не разу не мріяв, не мріяв про далекі подорожі, моря, океани, екзотичні куточки на землі? Мабуть таких і нема у цьому залі. І вже, напевно, знаю, що нема таких серед моїх однокласників. Тому, що на уроках географії, які вела Олена Степанівна Рогальська,  не можливо було залишитись за партою, щоб хоч в уяві не побувати в тій країні про яку так захоплююче вміла розповісти Олена Степанівна.

 

Вед. 2. А ще, дорога наша Олено Степанівно, з вами пав’язані найголовніші миті нашого шкільного життя:

Вступ до Всесоюзної дитячої піонерської організації, зарниці й туристичні зліти…І наша віртуальна подорож у майбутнє.

 

                                                                             (слайд, спогади)

 

 

Вед.1. І найголовніше, у вас, таку молоду, таку, вродливу, у ваші ямочки на щоках таємно були закохані всі хлопці нашого класу.        Квіти, слова від хлопців???

 

 

Вед.1. Так, шкільне життя вирувало і кипіло. Цікавими та незабутніми були у нас уроки, але не менш насиченим було і позаурочне життя. Скільки заходів, вечорів відпочинку, туристичних поїздок, різноманітних змагань (СЛАЙД), про всі і не пригадаєш.

 

 

Вед. 2. (на фоні фото «Поет і любов»)   Але особливо хочеться згадати один із останніх наших вечорів відпочинку – це «Поэт и любовь».  І ціми спогадами ми завдячуємо Ніні Олександрівні Богачевській.

  (слайд з вечора). А ще ми щиро вдячні вам за драматичний гурток, , за поставлені п’єси: «Ніч перед Різдвом», «На першій гулі»,»За двома зайцями» ну і ,зичайно, за ваші уроки: малювання та трудового навчання.               

Спогади Н.О. пісня «Зачем ви девушки»,   Квіти

 

 

Вед.1. Життя, наче потяг, зупинка під назвою «Школа». А далі -  у кожного свій маршрут, свої життєві далі і зупинки, свої пасажири, свої болі й тривоги, радощі й успіхи, та в усіх нас є спільна зупинка, і хоча немає станції, де приймають у минуле поїзди, та на зупинці під назвою «Школа» завжди нам раді.

 

Вед.2. І це тому що завжди на цій зупинці керують, мудрі, справедливі, порядні, добросердечні керівники.

 Ми маємо на увазі господарів  нашої школи її директорів.

 

Вед. 1. За роки нашого навчання ми мали двох наставників: зустріла нас Євгенія Олександрівна Кищик,(фото). А провів у дорогу далеку, самостійну, Микола Семенович ( Фото)Якубовський. Вам і слово, що ви можете сказати про наш випуск 1992.

 

 

Вед 2. Ну а сьогодні через 20 років нас знову гостинно і провітно зустрічає, вже новий для нас, директор – Василь Дмитрович Шипка. Одна із випускниць хоче звернутись зі словами вдячності до ВАС від вього нашого класу.  

 

                     Виступ Тані Войцеховської, подарунок, школі, квіти.

 

Слова про Ольгу Іванівну Луцьку, Євгенію Олександрівну, Віру Інокентіївну, Наталлю Миколаївну, Геннадія Анатолійовича, Людмилу Григорівну.

 

Підсумкові слова вдячності всім вчителям. 

     Мы глядим тревожно, несмело

                                            В лица милым учителям

                                            Вспоминаем. Как тонко, умело

                                           Жить учили нас не по ролям.

 

                                          На уроках, как на арене,

                                         Укращали, строптивых повес.

                                        Как прощали обиды, а к теме

                                       Вызывали жывой интерес.

 

                                     Спасибо, Вам, учителя,

                                    За знания, щто нам вы подарили,

                                   За щедрость бескорыстную,

                                  За добрые сердца,

                                 За все, что зделали для нас!

 

                                Искреннее спасибо

                               Говорим мы всем учителям.

                             Желаем всем здоров’я мы и счастья,

                            Улыбок больше и тепла,

                            И чтобы работа прекрасная ваша

                            Удовольствие и радость несла!

                           Дорогие, любимые наши учителя.

 

 

 

                             И забыть нам всем никак нельзя

                           Вами прилагаемых усилий,

                          Милые, усталые глаза

                          Как добру и правде нас учили.

                        Пусть летят стремительно года,

                       Жизнь всех разлучает. Как и прежде,

                       Вы же остаетесь навсегда

                    С Верой, Справедливостью, Надеждой!!!

                                                                                                                                                                                                         Пісня Тані. Танець вчителів з учнями.                                          Квіти.

 

 

 

Вед.1.             В історії ще напишуть наші імена

                        Напишуть нашу школу і освіту

                        Хто зна, а може серед нас

                        Буде ще хтось президент,

                        Прем’єр-міністр, чи партіний лідер….

 

Вед. 2. Може.може. Але поки що ми є ті , хто ми є. А чи знаємо ми пронас усе?.  Мабуть, час підбивати підсумки.  

         

 

 Вед. 1. Статистику про наш клас підготувала  головний бухгалтер Районного управління соціального страхування  Оксана Іванівна Гуртова- Жукевич. 

                                             Виступ Оксани на фоні слайдів.

 

 

 

Вед. 1. То нічого. ЩО юність від нас

              У минуле іде крок за кроком

               Хай життя наше стане уроком

              Кожен прожитий день, наче клас.

 

 

Вед.2.  То прекрасно, що ми вже батьки,

             Не тривожтесь, що ледь постаріли

            І, що дні пролітають, як стріли

            Тай примножують нам роки

            Вже не буде канікул у нас

            Наші діти вже сіли за парти  у ВУЗах

            Зважте, друзі, ми чогось ще варті,

           ПОКИ  ЮНОСТІ  ВОГНИК  НЕ ЗГАС!!!  (разом)

 

 

Вед.1. Саме в школі проводить свої найкращі роки життя людина. Гордиться наша школа своїми випускниками. Роки летять, але наша школа не старіє, а навпаки  має гарний сучаний вигляд і пам’ятає всіх своїх випускників. На правах організаторів та ведучих сьогоднішнього свята дякуємо,що не забули свою школу і прийшли сюди, щоб зустрітися зі шкільними друзями і вчителями! Щоб знову в пам’яті спливли спогади довно минулих літ…

 

 

 

                     Заключні слова, Фінальна пісня «Изгиб гитары желтой»,  феєрверк.                                                                                Серпантин. Повітряні кульки.

 

ШАШЛИК!!!