Сценарій вечора "Чи можна жити без любові?"

Сценарій вечора

«Чи можна жити без любові?»

 

Ведуча 1: Нехай сьогодні за вікном і сніг і холод, але кохання не має віку і розквітає будь – якої пори року. Я сподіваюсь, що наше свято, яке не має кордонів і національності допоможе наблизити нашу весну, що ваші серця розтануть і ви по – іншому поглянете на світ.

 

Ведучий 2: В переддень Святого Валентина цей вечір ми присвячуємо – саме коханню.

 

Ведуча 1: Неспокійному і спокійному!

 

Ведучий 2: Підступному і відданому!

 

Ведуча 1: Нерозділеному і взаємному!

 

Ведучий 2: Гіркому і солодкому. Вічному Коханню!

 

Ведуча 1: Давним – давно, в ті часи, коли наша земля була ще плоскою, тоненькою  і трималася на трьох китах, з’явилося кохання. З самої появи на світ воно було суперечним почуттям, мінним,кидалося з однієї крайності в іншу. Все змінювалося і лише кохання залишалося завжди юним, прекрасним, завжди новим і несподіваним, переборюючи війни і революції, кругосвітні подорожі.

 

Ведучий 2: Але закоханим цього було мало. Вони не хотіли іти назавжди, не повідомивши світові про своє кохання, і вихід був знайдений  - оголошено свято – Всесвітній день закоханих.

 

(Художній номер учнів 5 –  го  класу, пісня, поезія).

 

Ведуча 1: Той, хто по – справжньому любить одну людину, той любить увесь світ. Про кохання сказано так багато, написано тисячі томів. Саме кохання і спонукало митців братися за перо. І про кохання вони говорили ось так:

 

Ведучий 2: Кохання варте стільки, скільки варта сама людина, яка його відчуває  - Ромен Роллан.

 

Ведуча 1: Очима ти сказав мені : люблю.

                   Душа складала свій тяжкий екзамен,

                   Мов тихий дзвін гірського кришталю,

                   Несказане лишилось несказанним. (Ліна Костенко).

 

Ведучий 2: Кохати – це означає бажати іншому того, що вважаєш за благо. І бажати того не ради себе, а заради того, кого любиш. (Аристотель).

 

Ведуча 1: Справжнє кохання, яке не на словах, а на ділі – дає людині мудрість (Л.Толстой).

 

Ведучий 2: Кохання – Божий дар! (Гельвецій).

 

Ведуча 1: Та людина, яку ти кохаєш в мені, звичайно, краща. Але ти кохай – і я постараюсь стати кращим. ( М.Пришвін).

 

Ведучий 2: Кохати – це не значить дивитися один на одного. Це означає дивитися в одному напрямку. (А.Сент – Екзюпері)

    

Ведуча 1: Кохання наділяє благородством навіть тих, кому природа в цьому відмовила. (В.Шекспір).

 

(Художній номер учнів 6 -  го  класу, пісня, поезія).

 

Ведучий 2: Цікаво знати, як пояснюють термін «любов»   різні шкільні предмети:

 

- Біологія: Любов це двоє людей,що продовжують рід.

-Музика: Любов– це два голоси,які утворюють прекрасний дует.

-Образотворче мистецтво: Любов– це червона пляма у формі серця.

Ведуча 1:  А чи знаєте ви, як пояснює термін  «любов» наука?

 

Ведучий 2: Тепер уже більш-менш відомо, як це все в нас усередині працює. Механізм любові подібний з механізмами стресу й неврозу. От у поле зору суб’єкта попадає подразник - предмет любові. Умовно-рефлекторний механізм запускає хімічну фабрику в мозку. Так само виділяється слина в собаки Павлова, коли вона чує дзвінок. Утвориться цілий букет різних речовин і розноситься зі струмом крові по всьому тулубі. Вони викликають як прості реакції, типу виділення слини, почервоніння, хекання, так і складні переживання, типу любовного польоту душі.

 

Ведуча  1:  Саму любовну ейфорію викликають нейропептиди й з’єднання, хімічно схожі з амфітамінами, а саме:

 норепинефрин, дофамин і фенілетиламін , оксітоцин. От ця суміш і є властиво любов у чистому, пробірочному вигляді.

 

Ведучий 2: Hезрячі говорять, що людина сп’янена любов’ю. Дійсно, амфітамини - речовини класу легких наркотиків. Логіка молодого наркомана те саме що логіка закоханого, який переконують відмовитися від предмета залежності й жити нормальним здоровим життям: "Краще я яскраво й насичено проживу три роки, аніж  нудно п’ятдесят років!".

 

Ведуча 1: Як до всяких наркотиків, поступово людина звикає й до амфітамінів. Йому потрібно все більша доза, а постійний подразник (предмет любові) у силу того ж звикання вже не може викликати на хімічній фабриці організму необхідні наркоманові аврали. Емоційні торнадо вщухають, душа не співає.

         Так проходить любов земна.

 

(Художній номер учнів 7 -  го  класу, пісня, поезія).

                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

Ведучий 2: XIII століття. Німеччина. Король Фрідріх видав наказ провести експеримент із 50 немовлятами. Їх годували, перевдягали, але не проявляли любові… Діти померли.

У російській мові є слово «любовь», в українській — «любов» і «кохання», в грецькій (якою було написано Новий Завіт) існує чотири слова, які означають любов:

Філіо — любов до друзів, до природи.

Сторге — родинна любов.

Ерос — тілесна любов.

Агапе — найвища жертовна любов.

Ведуча 1:  Який прояв любові ви вважаєте найбільшим?

Ведучий 2: Кажуть, що це  -  Жертовна любов.

« Коли я говорю мовами людськими й ангельськими,та любові не маю, то став я як мідь та дзвінка або як бубон гудучий!»

Ведуча 1: «  І коли маю дар пророкувати,знаю всі таємниці й усе знання і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, то я ніщо!

  І коли я роздам усі маєтки свої і коли я віддам своє тіло на спалення,та любові не маю,то пожитку не матиму жодного!»

 Ведучий 2: « Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого,не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається  всього, усе терпить!”»

    Ведуча 1:  Цей вислів – із послання   апостола Павла  до корінтян.

 

(Художній номер учнів 8 -  го  класу, пісня, поезія).

 

 

 

Ведуча 1: Є дуже давня притча про любов. Ось послухайте:

 

 Ведучий 2:  Жив був чоловік. І почув він якось: «Бог є Любов!»

  І вирішив він піти – любов шукати – знайти.

І став він дослухатися: що  про любов люди розповідають? І ось що він почув:

«Люблю я м’ясо! – один сказав. – Пішов, ягнятко зарізав – підсмажив і став їсти тіло його…»

«Люблю я полювання! – сказав другий. Я на льоту в будь – якого птаха вцілю! І звіра будь – якого в хащах знайду, без промаху його уб’ю і шкуру з нього здеру!»

 

Ведуча 1:

… А я якраз люблю хутро носити!» - одна красуня каже.

… І побачив він у другій країні дитя добре. І запитав: «Що любиш ти?»

«Я матінку свою люблю, люблю батька, люблю галявину цю в квітах! І річку цю люблю, і цей ліс! А ще люблю я співати і танцювати, люблю працювати і люблю бавитися! Всі навколо радіють любові моїй! І люблять всі мене!»

 

Ведучий 2:

… І далі йшов цей чоловік – і слухав, і дивився…

І він побачив Майстра Душі, котрий Бога серцем всім любив. І чоловік тоді у Майстра запитав: «Скажи мені, яка ж ота любов, якої навчає Бог? І як її пізнати? І як любов і не любов зуміти розрізнити?»

 

Ведуча 1: І Майстер відповів: «Любов не може бути – в бажанні лиш для себе! То  - пристрасті, забаганки, порочнії бажання… Любов – вона основа Світобудови! І ще Любов – то світло у душі!»

І далі Майстер так навчав:

 

Ведучий 2:

 

«Вода струмує прозорий свій потік і поїть усіх – так любить Бог!

 

Земля вирощує і носить на собі усі життя – так любить Бог!

 

Сяє сонце і дарує світло всьому і всім – так любить Бог!

 

Люби і ти  - всьому завжди турботу й ніжність ти свою даруй!

 

Любов, що одаровує – ось світло для душі!

 

В собі любов зрости – і Бога зможеш відчувати ти!»

 

(Художній номер учнів 9 -  го  класу, пісня, поезія).

 

Ведуча 1: Матір Тереза казала: «Життя – це любов, тож люби».

 

Ведучий 2: А коли їй вручали Нобелівську премію, вона сказала: «Давайте завжди зустрічати один одного з посмішкою, тому що посмішка – це початок любові».

 

Ведуча 1: Її життя – це чудеса терпіння й витривалості, це нескінченне прагнення вчитися любити, яке починалося о четвертій ранку з молитви Франциска Асізського:

 

Господи, дай мені сили:

 

•          утішати, а не бути втішеним,

 

•          розуміти, а не шукати розуміння,

 

•          любити, а не шукати любові…

 

Тому що коли віддаємо – отримуємо ми

 

І, прощаючи, знаходимо собі прощення.

 

(Художній номер учнів 10 -  го  класу, пісня, поезія).

 

Ведуча 1: Любов – це почуття, яке в усі часи однаково хвилювало людей. Багато поколінь пройшло по землі, передаючи один одному безсмертя і доброту. Кохання торжествує в світі. Воно поза віком і часом.

 

Ведучий 2: Скільки сердечних переживань. Це почуття прекрасне не лише своєю природністю, а й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця закоханих.

 

Ведуча 1: У житті всіх людей наступає мить, коли два погляди зустрічаються, а серця, вражені золотими стрілами Амура, втрачають краплі крові, які виводять на скрижалі життя звичайне й неповторне водночас «кохаю».

 

Ведучий 2: Найкращими словами, що притаїлись у найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному свої почуття, розповідають про радість щастя, про тугу та біль. Саме кохання, любов – джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори.

 

(Художній номер учнів 11 -  го  класу, пісня, поезія).

 

Ведуча 1: А чи знаєте ви, як святкують День Святого Валентина у різних країнах?

Ведучий 2: Валентинів день в Англії та Шотландії в старовину супроводжувався таким звичаєм. Молоді люди клали до урни відповідну їхньому числу кількість квитків, з позначеними на них іменами молодих дівчат; потім кожен виймав один такий квиток. Дівчина, ім'я котрої діставалось таким чином молодій людині, ставала на наступний рік його «Валентиною», а він — її «Валентином». Це передбачало на цілий рік відносини між молодими людьми, подібні до тих, що, за описом середньовічних романів, були між лицарем та його «дамою серця» (скрізь супроводжував її, складав їй сонети, грав на лютні тощо). Про цей звичай згадує у своїй знаменитій пісні шекспірівська Офелія. Ймовірно, він є ще дохристиянського походження.

 

Ведуча 1: Ще донині Валентинів день в Шотландії та Англії дає молоді привід для різноманітних жартів та розваг. Наприклад, в Англії існувало повір'я, за яким перший мужчина, що його зустрічала дівчина 14 лютого, повинен був стати її Валентином — хоче вона цього чи ні. Але дівчата знайшли вихід із ситуації: цього дня вони гуляли з зав'язаними очима.  

            

Ведучий 2: Італійці у День Святого Валентина вважають своїм обов'язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають — «солодкий».

Французи перші ввели «валентинки» — любовні послання у вигляді вірша (створення першої валентинки приписується Шарлю, герцоґу Орлеанському, який, сидячи 1415 року в одиночній камері в'язниці, боровся з нудьгою писанням любовних послань власній дружині). Втім, найбільшого розквіту валентинки досягли у XVIII столітті.

 

Ведуча 1: Поляки цього дня відвідують Познань. Там, за повір'ям, лежать мощі Святого Валентина, а над головним престолом висить його чудодійна ікона. Поляки вірять, що проща до неї допомагає в любовних справах.

 

Ведучий 2: Німці вважають Валентина покровителем психічно хворих, прикрашають в цей день всі лікарні червоними стрічками, а в каплицях проводять спеціальне Богослужіння.

 

Ведуча 1: В Японії на День св. Валентина жінки і дівчата дарують чоловікам і хлопцям солодощі, переважно шоколад. Хоча це "свято закоханих",  подарунки отримують не лише кохані, але й начальники чоловічої статі від підлеглих статі жіночої. Загалом, святкування не відрізняється від аналогічних у Європі чи Америці.

 

Ведучий 2: Бажаємо вам любові – чистої, взаємної, неповторної. У любові – сенс нашого життя. Бережіть коханих і кожної хвилини даруйте один одному радість, надію і любов.

 

 Ведуча 1: Хай завжди ваше життя супроводжує зірка кохання. Нехай закохані серця навічно поєднаються у щасті, якому ніколи не буде кінця.

(Художній номер учнів 11 -  го  класу ).