Сценарій відкриття Алеї Слави

Сценарій відкриття Алеї Слави та Пам'яті

Вчитель  

На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднімається, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
 

Ведучий 1 Україна! Це слово з глибокою шаною і гордістю промовляють справжні сини і доньки України.

Ведучий2 Україна – це історія народу, який впродовж багатьох років боровся за свободу і незалежність.

Вчитель Війна в Україні – це біль для кожного громадянина країни, незважаючи на все, український народ дає відсіч агресору і мужньо бороться за відновлення своєї територіальної цілісності.

Протягом всієї багатовікової історії нашої Батьківщини народ вище за все цінував вірність Вітчизні, мужність і відвагу героїв, які боролися за торжество добра і справедливості

Ми зібралися, щоб подякувати нашим захисникам та вшанувати пам'ять  героїв, які відали своє життя за майбутнє України .

Захід, з нагоди відкриття Алеї Слави та Пам’яті  оголошується відкритим.

  Звучить Гімн України.

 

Вчитель

Загибель кожного воїна є тяжкою раною для родини, для громади, для України. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять наших Героїв, які віддали життя за незалежність країни, й кожного з нас охоплює не тільки біль втрати, а й вдячність кожному з захисників за можливість жити на рідній землі, працювати, ростити дітей.

Слово має селищний голова Юріївської селищної ради Іван БУРЯК

(Виступ)

 

Вед 1: Низький уклін батькам, рідним  наших героїв! Ми завжди будемо пам’ятати ваших синів, чоловіків, братів, батьків. Вони загинули заради мирного неба та щасливого майбутнього нашої країни! 

Право відкрити банери  надається родичам Героїв

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

відкриття банерів

Вчитель На превеликий жаль  у ряди Архангела Михаїла відправились наші земляки,  мужні воїни.

Сирицю Володимира

Земляного Олексія

Сергієнка Максима

Кравченка Олександра

Бучацького Дмитра

 

Вед. 1 Сириця Володимир , 1974 року народження. Люблячий син, брат, батько, щирий, справжній друг. Старший солдат Сириця Володимир Іванович 21 січня 2023- го року був зарахований до особового складу військової частини 3017.

Пізніше Володимир направляється для проходження  військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період до військової частини 3052 Національної гвардії України ( місто Полтава) .

24 січня 2023 року він був призначений на посаду старшим навідником 3-ї обслуги міномета мінометного взводу 3-ї бронетранспортерної роти 3-го батальйону оперативного  призначення військової частини 3017 в складі  загону «Спратан».  Два місяці Володимир приймав участь у бойових діях під Бахмутом.

 З часом підрозділ Володимира Івановича був переведений для виконання бойових завдань на запорізькому напрямку.

18 серпня 2023 року приблизно о 15 годині 12 хвилин під час виконання бойового завдання на північно-східній околиці населеного пункту Роботине Запорізької області, потрапив під обстріл противника з дрона-камікадзе внаслідок чого старший солдат Сириця Володимир Іванович отримав осколкові поранення несумісні з життям

 

Вед. 2. Сергієнко Максим 1989 року народження –Розумний, освіченний, закінчив Київську політехніку за спеціальністю «Прилади і системи точної механіки», кваліфікований інженер. Працював на підприємствах України  та за кордоном у Нігерії.

З початку повномасштабного вторгнення  росії був мобілізований  до Збройних сил України , пройшов навчання в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та здобув професійну кваліфікацію офіцер тактичного рівня . 21 – го жовтня 2023 року Максим загинув, виконуючи бойове завдання , захищаючи Україну, йому було 33 роки.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету

України, самовіддане виконання військового обов'язку, указом

Президента України, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня

(посмертно),

 Вед. 1  Кравченко Олександр , 1994 року народження. Усміхнений, добрий хлопчина, який приходив на допомогу всім і кожному, хто цього потребував.

В жовтні 2022 був призваний у військо після російського вторгнення на нашу землю. Він швидко вмів виконувати накази, був хоробрим та дисциплінованим. Служив навідником 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини А7378.

Його життя обірвалося 5 жовтня 2023 року під час заміни особового складу на вогневих позиціях в районі населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області.

 

Вед. 2. Земляний Олексій народився 28 серпня 1990

Військовий шлях воїна почався в 2014 році.

У 2022 році був у перших рядах добровільно мобілізованих для оборони східних рубежів України.

Олексій завжди відчував гостру потребу захистити та визволити Україну від російської орди.  Знаходився «на нулі» з початку березневих жорстоких боїв у Рубіжному.

Загинув 26 серпня 2022 року під Харковом.

Ціною власного життя Олексій зберіг життя та здоров’я особовому складу свого підрозділу.

За час несення військової служби Земляний Олексій 24 серпня 2016 року нагороджений почесною відзнакою «Перемога за нами» сектор «Б», 24 грудня 2017 року нагороджений медаллю «ПІСКИ. Сталева фортеця».

За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого сержанта міліції Земляного Олександра нагороджено  медаллю “Захиснику Вітчизни”. Указ про присвоєння відзнаки  підписав Президент України Петро Порошенко  від 20 серпня 2015 року № 480.

Вед 1. Бучацький Дмитро. Він сам пішов на фронт, брати йому були прикладом. І життя зі звичного, мирного змінилося на тривожне, сповнене небезпек, воєнне. 

Призвали Дмитра в кінці  травня. А потім місяць підготовки, військових навчань. Говорив, що було важко, але не жалівся. Навантаження та тренування йому подобалися . Після підготовки направили служити у 80 окрему десантно-штурмову Галицьку бригаду.

Він не встиг довго пробути на фронті, рідко виходив на зв'язок, тому рідня не знають подробиць його перебування на війні. Та й не та тема, щоб все те обговорювати. А приховувати таки було що.

   До прориву в Курську область Україна готувалася надзвичайно секретно. Техніка ховалася у лісах біля кордону, українські військові ночували в покинутих будинках у селах, а пересування військ маскували показовими військовими навчаннями. Про плани наступу на Курську область знало лише обмежене коло військових.  Бої в Курській області  Росії розпочалися зранку 6 серпня 2024 року, коли Збройні сили України перетнули російсько-український кордон поблизу міста Суджа. Українські війська, в складі яких був воїн Бучацький Дмитро , почали просування вглиб території Росії та за кілька днів контролювали кілька сотень квадратних кілометрів.

       7 вересня під час російського контрнаступу в Курській області Суджанського району поблизу села Мартинівка загинув воїн - десантник штурмової Галицької бригади з позивним «Буча», Бучацький Дмитро. Він  був чуйним, добрим, порядним. Людина слова – як пообіцяє щось, то виконає неодмінно.

1. Гриміли гармати, і гради ревіли

Змішалося все і земля почорніла,

Заплакало небо вітри оніміли,

І серце у грудях твоїх защеміло.

 

2. В бою тім пекельнім і несамовитім,

Загинув твій син, найдорожчий на світі.

Загинув, немає його вже з тобою,

Не прийде додому уже з того бою,

 

3. І не пригорнеться і не обійме,

І серденько твоє немов неживе.

І біль і розпука злились воєдино

Забрала війна найдорожчого сина…

 

(Пісня «Плине кача») на фоні хлопець читає вірш

 

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. I люблю Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

 

 

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Вчитель  Для освячення меморіальних дошок запрошується настоятель Храму

Василя сповідника отець Анастасій.

(освячення, молебень)

1 Запалимo свічку пам’яті про тих,
Кого війна забрала в домовину.
Бог забирає кращих, може і святих.
У когось батька, в когось - і дитину.
 

2. Запалим свічку й тихо пом’янемо
Героїв тих, що бились за свободу.
А ворога назавжди проклянемо,
За те, що відібрав він цвіт народу.

 

3. Запалим зараз ми вогонь скорботи
За тих Героїв, що не впали духом. 
І не дали країну побороти.
Нехай же вам  земля всім буде пухом. 

 

4. Як шкода тих, кого забрали небеса,

Кого війна в безсмертні списки записала,

Хай згасне свічка, але пам’ять не згаса,

Бо нас життям від смерті захищали.

 

Вед 2 :Шановні присутні! Схилімо голови перед світлою пам’яттю загиблих воїнів, вшануймо всіх українців, які віддали своє життя за самостійність і незалежність України хвилиною мовчання. (хвилина мовчання)

Діти ставлять запалені лампадки біля дошок.

 

Вчитель Хай буде світлою памʼять усіх наших воїнів! Низько вклоняємося перед батьками та рідними наших захисників. Ми низько вклоняємось рідним

полеглих Захисників за справжніх Героїв та Патріотів України, які до

останнього подиху стояли за Україну. (діти дарують квіти рідним)

Вчитель. Ми завжди пам’ятатимемо тих, хто віддав своє життя за те, щоб мирним стало небо над нашою рідною Україною, щоб ми раділи кожному новому дню. Вдячність за їхній подвиг житиме у наших серцях вічно! Кожен із загиблих воїнів залишиться  у нашій пам’яті,  а вдячність за їхній подвиг житиме завжди у наших серцях.

 До слова запрошується селищний голова Юрївської селищної ради Буряк Іван Олександрович

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Вед. 1 :Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам’ятатимуть віками.

Їм славу всі народи віддають

І голови схиляють перед вами.

 

Вед. 2 Піднесімо квіти нашим Героям. Покладання квітів

 

Вчитель. Рідна Україно! Ти дорога усім нам. Для кожного твого сина і дочки немає землі милішої від тої, на якій він виріс і живе. Ми віримо, що минуть лихі часи і Україна відродиться для новітньої слави.  

1. Я вірю в майбутнє твоє, Україно

я вірю у правду, у щастя, добро

Я вірю і знаю, що ми не єдині

у цій боротьбі, де панує ще зло.

 

2. Я вірю в майбутнє твоє, Україно,

Бо в нас найбагатша у світі Земля!

Є гори Карпати, моря є й долини,

які нам в дарунок природа дала.

 

3. Я вірю в майбутнє твоє, Україно!

Майдану ти дала дочок та синів

Це ти, рідна матір, вела нас щасливо

за волю, за щастя, за правду у бій

 

4. Ти нам дарувала життя, Україно!

І нам піднесла ти цей стяг осяйний

І твердо я знаю: не вмре не загине

Ідея є Майдану в цей час непростий.

Пісня «Ми Україна»(вчителі)

 

Вчитель.Дякуємо кожному захиснику, хто ризикуючи власним життям, з честю і гідністю виконує свій громадянський і військовий обов'язок, мужньо протистоїть агресорам. Ми - Українці, ми - підтримуємо українське військо, підтримуємо свою власну країну - своє майбутнє. Ми віримо в мирне майбутнє України! 

Слава Україні!

Героям Слава!

Урочистий мітинг, присвячений відкриттю Алеї Слави оголошується закритим

Гімн