Сценарій відкриття меморіальних дошок загиблим випускникам

(на фоні музики «Плине кача»)

 

ВЕДУЧИЙ 1:

Не завжди хочеться співати

Хоч світ п’яніє від весни

Мовчать пісні, коли гармати

вриваються в дитячі сни.

Німіє біль. Стихає битва…

і Всесвіт шану віддає,

коли над юністю молитва

заупокійною стає.

Несуть синів….Над полем плачу

Цвітуть до обрію вінки

І тільки тихо: «плине кача…»

Крізь сльози, душі і вінки.

 

ВЕДУЧИЙ 2:

Пам’ять. Це не просто частина історії.

Пам’ять – це наша совість, біль, наша гордість.

Пам’ять вічно молодих солдатів і офіцерів, що мужньо боролися з ворогом

Пам’ять тим, хто поліг смертю хоробрих,

Пам’ять усім, чиї серця обпалила війна….

 

ВЕДУЧА 1:

Немає нічого важливішого, ніж життя людини, а життя, яке віддане за свою Батьківщину, набуває надзвичайного сенсу. На території України гримлять вибухи й свистять кулі. Страшна звістка стукає у двері, викликаючи розпач і невгамовний біль у душах рідних та близьких, серця справжніх героїв  завмирають, як сама Україна, окутана жалобою за своїх синів.

 

Учень 1:

Запалим свічку пам’яті про тих,

Кого війна забрала в домовину.

Бог забирає кращих, може і святих.

У когось батька, в когось – і дитину.

 

Учень 2:

 Запалим свічку й тихо пом’янемо

 Героїв тих, що бились за свободу.

 А ворога назавжди проклянемо,

 За те, що відібрав він цвіт народу.

 

Учень 3:

Помолимось за тих, хто ради нас,

Йшов крізь вогонь і знищував гармати.

Когось забрала куля, когось убив фугас,

І не одна ридає зараз мати.

 

Учень 4:

Ви заплатили дорогу цiну,

I мати сина з бою не дiждалась,

За кожен крик i бiль, гiрку сльозу,

Що з вуст її тим розпачем зiрвались.

 

Учень 5:

Ви йшли вперед у бiй без вороття

За мирне небо, посмiшку дитини...

Це ви дали нам поштовх до життя,

За мир i за майбутнє України.

 

Учень 6:

Ви живі в наших думах навіки, в серцях,

Наче ватра горить шлях життя вдалині між зірками.

По небесних стежках ви пішли до Святого Отця

Україні світить, з поміж зір яскравіше з роками.

 

Учень 7:

Герої наші у безсмертя йдуть

Щоб Україна мирно квітувала

В серцях живих, полеглі оживуть

У обелісках і меморіалах.

 

(Учні виносять лампадки, ставлять на стіл)

ВЕДУЧИЙ 2:

Мітинг, з нагоди відкриття меморіальних дошок, оголошується відкритим.

                                     

(Звучить «Гімн»)

 

ВЕДУЧИЙ 1:

Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками.

Їм славу всі народи віддають

І голову схиляють перед вами.

 

ВЕДУЧИЙ 2:

Право відкрити меморіальні дошки надається __________________________.

 

ВЕДУЧИЙ 1:

Учасниками відкриття меморіальних дошок сьогодні є:

1._____________________________________________________;

2. _____________________________________________________;

3.______________________________________________________.

 

До слова запрошується: _____________________________________

 

ВЕДУЧИЙ 2:

Вітер війни у душах мете,

Пил від гармат на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде…

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає.

 

ВЕДУЧИЙ 1:

Хвилина мовчання – затихли всі кроки,

Скорботи хвилина – громада мовчить.

Ніколи нехай не вертають ті роки,

Щоб димом не вкрилася неба блакить.

 

ВЕДУЧИЙ 2:

 Схилімо голови низько перед пам’яттю і подвигом славних синів України.  Вшануймо  загиблих хвилиною мовчання.

 

(Хвилина мовчання. Метроном)

 

ВЕДУЧИЙ 1:

Холодний смуток душу охопив,

Дощем заплакав... Свічка догорає...

Він не дожив, не докохав, не долюбив...

Та праведна душа не помирає...

 

ВЕДУЧИЙ 2:

Вона тепер у світлому раю,

Вона тепер на небі вже, у Бога.

Поліг із честю воїн у бою,

Щоб ближче стала наша перемога.

 

Слава Україні!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

 

(Вірш Мамо, не плач, я повернусь весною на фоні )

 

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

 

Голубко, не плач.

Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

 

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. I люблю Україну

Вона, як і ти, була в мене одна

 

 

 

ВЕДУЧИЙ 1:

Допоки ми живі — житиме пам’ять про Героїв.

Наші герої з меморіальних дошок щодня зустрічатимуть і проводжатимуть поглядом учнів, батьків і нагадуватимуть кожному з нас, що вони поклали життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

Вшанування їх пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.

Мітинг присвячений відкриттю меморіальних дошок оголошується закритим.

 

(Звучить гімн)

 

ВЕДУЧИЙ 2:

Просимо всіх присутніх покласти квіти.